У широкий український прокат вийшла воєнна драма «Бачення метелика» режисера Максима Наконечного.
Фільм про аеророзвідницю, котра повернулася з російського полону, демонстрували на фестивалях у Франції, Німеччині, Люксембурзі, Південній Кореї, Бразилії, США… Загалом у 20-ти країнах. Але відзначили тільки на «Palić European Film Festival» у Сербії. І в Україні – званням «Найкращий фільм року» на Одеському МКФ.

Втім, світова прем’єра стрічки на минулорічному Каннському кінофестивалі сколихнула громадськість. В рецензії, опублікованій на американському вебсайті «Deadline Hollywood», кінокритик Тодд Маккарті назвав фільм «найактуальнішою картиною у Каннах того року». «Треба бути відвертим,– написав Тодд: – це важке сидіння, справжній парад нещасть, сумної історії, паскудних вчинків, марних страждань і смерті. У переповненому залі на прем’єрі в Каннах панувала гостра тиша, коли нещастя нагромаджувалося одне за одним, а відеоматеріали демонстрували жорстокості, подібних до яких люди за всю попередню історію ніколи не спостерігали на власні очі». І підсумував: «Хоч у цій картині немає витонченості чи двозначності, але вона пропонує зображення, яких раніше не бачили, і які, безсумнівно, будуть корисними, щоб надихнути аудиторію на всіх відповідних територіях на дальші дії та надію».

Європейський мережевий портал, присвячений кінематографу, «Сineuropa» теж опублікував розлогий відгук на фільму

«Тут особисте переплітається з соціальним, приватне з політичним, а війна заповзає в кожний простір і руйнує життя, – йдеться у публікації. – Лілія, позивний якої під час війни був «Метелик», не може спати, а її сни нерівні: у цих видіннях зображений кудлатий гігантський метелик, який змахує крилами і піднімається в повітря. Рецидивні спогади героїні повертають її в моменти тортур, але обличчя злочинців залишаються прихованими».

Видання німецького телеканалу «Deutsche Welle» взяло інтерв’ю у Максима Наконечного.

– Тут, у Каннах, велика увага приділяється українським історіям і фільмам. Як сподіваєтеся, що почують люди?

– Щоб наш фільм нагадував про майбутнє, бо це історія виживання, про бажання вижити, продовжувати стояти й боротися. І я сподіваюся, що це зробить свій внесок у наше загальне виживання, стійкість і боротьбу як українського суспільства, так і в глобальне прогресивне демократичне суспільство загалом».

Режисер запевняє, що присутність українських митців на такому великому та відомому культурному майданчику – це питання боротьби та виживання, тому що наша культурна ідентичність під ударом. «Тож це один із висновків, який я хотів би зробити міжнародній аудиторії після перегляду фільму: вони знають, що ми присутні не лише там, де відбуваються фактичні бойові дії. Це набагато ширше. Воно впливає на багато інших сфер життя».

Ще один американський новинний вебсайт «Salon» теж зацікавився «Баченням метелика», опублікувавши своє інтерв’ю з режисером.

Журналіст Гері Крамер називає фільм «приголомшливою інтимною драмою».

«Наконечний фіксує роздроблену психіку Лілії, сидячи з нею в тиші, коли вона поглинає інформацію, або розрізає своє минуле та сьогодення способами, які збільшують її ситуацію. Це важкий, але необхідний і співчутливий фільм, який розповідає про кризу, яка зараз розгортається в Україні», – акцентує інтерв’юер.

Така увага світової преси до українського фільму, сподіваємося, множитиме армію щирих та активних симпатиків України й українців. І посилюватиме вплив громадянського суспільства цивілізованих країн на свої уряди з вимогою допомогти Україні звільнитися від російської окупації