Бранці наші менші

От-от забринить сльоза і впаде на іржаві ґрати між нами. Такими сумними і запопадливими очима дивиться на тебе те звірятко. Воно навпроти, у неволі. А ти прийшов, заплативши за те щоб роздивитися живу істоту… Побачив та й пішов собі. 

Але є вже й контактний зоопарк. У ньому прибрали написи «Не просовувати пальці!», «Не годувати!»… Тут кожен відвідувач сплачує не лише за те, щоб увійти і глянути, а й за можливість погодувати звірину чи просто погладити її.

На вході тут рекомендують зняти всі прикраси, продезінфікувати руки, взути бахіли, аби не дратувати тварину стороннім запахом та й убезпечитися від хвороботворних мікробів.

Тут, як на мене, найкраще місце для релаксу. Вам дозволяють заходити у кожен вольєр, погладити, взяти на руки чи просто посидіти поруч із тваринками. Вони ж, у свою чергу, люб’язно дозволять вам заприязнитися із ними, а вас натомість обнюхають (де б ще вас могла обнюхати мавпочка чи сурикат?), ще й до кишені полізуть за цікавинками.

А деякі звірі навпаки – аморфні. Лише кліпають байдуже очима. Як отой єнот: спокійно сидить навпроти, звісивши хвоста. Благодушно попопозує вам для фотографії, і знову собі до сну…

Є й такі мешканці, які вперто не вилазять з нір чи укриттів. Мають право –  це ж бо їхня територія. Працівники зоопарку суворо пильнують за тим, щоб гості не вельми турбували, а тим паче не ображали їхніх підопічних.

Принагідно запитуємо чи випускають звірів хоча б інколи на волю? Так. Щонайменше раз на тиждень вони гуляють у дворі, а раз на місяць їх вивозять в інші зоопарки для спілкування з родичами. Годують їх добре, догляд ветеринара і піклування забезпечене.

Та все ж… Чи добре це тримати живих істот у неволі? Навіть у ситій та теплій. Колись, напевно, люди усвідомлять це, і зоопарки зникнуть.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company