Архів розділу: Микола Гриценко

Із космічною швидкістю

Московити впродовж кількох десятиліть (одразу як запустили «чєловєка в космос») хизуються тим, що вони – космічна держава! Навіть свої загарбницькі війська назвали «ракєтно-космічєскімі», натякаючи на свою виняткову «космічність»!

Зерно бронзовіє…

За три місяці війни українці прожили, як мінімум, три роки. Саме на такий період витрачено кожним сил, енергії, емоцій, здоров’я. Ті, хто потрапив у зону бойових дій чи під окупацію – ще більш виснажені. Ото ж, війна нас усіх зістарила на роки.  Тих, кого зустрічаю  вперше від початку війни вживу, як кажуть, помічаю зміни – більше зморшок на обличчі, більше суму в глибині очей, суму, який уже нікуди не дінеться. 

ЖОРНА ВІЙНИ

Від мого лютневого блогу на «Грінченко-інформ» минуло два місяці: березень та квітень. Зловив себе на думці, що втратив ритм подачі матеріалів у цій рубриці. Не гоже…

Книжки мої зимові…

Віриться, що більшість зі мною погодяться – взимку читається найліпше! Тут кілька причин. Основна із них – пригальмовується суспільна активність і в тебе вивільняється більше часу  на читання. Для людей, які зайняті роботою на землі, зима також дарує  можливості заприятилювати із книжкою, бо у цей час росте хіба що сніг. А він, коли в пухкій повноті,  потребує лиш одного – прогорнути стежину від хати до дровника аби внести дрівець, розтопити грубку і читати, читати, читати…

Бур’яниста моя Україна

Останніми роками зима дивує нестабільністю й сюрпризами. Земля то одягається в біле, то за кілька днів скидає пухку теплу одіж, оголюється до трав’янистих сухостоїв, які  дротами шумлять-гудуть-дзвенять від раптового  поривчастого вітру…

Де ви, сніги?..

Час інформаційних технологій мінливий і швидкий. Зблизилися відстані, інтернет зв’язав усю землю павутиною. Усе набуло нечуваного темпу, ритму, змін.  Сьогоднішнє витискає вчорашнє, а позавчорашнє геть стирається із пам’яті.  Бо інформації, яка рушиться на наші голови, як того снігу.  То ж я – про сніг.

Бо ми того варті!

Чомусь так сталося, що серед українства досить популярною лишається тема єднання, а точніше – роз’єднання. Ця тема перекочовує зі століття в століття, не втрачаючи актуальності. Пригадаймо Шевченкове: «Обніміться ж брати мої, молю вас, благаю!» Або – «Єдиномисліє подай і братолюбіє пошли».

Озимина

Коли я бачу живий темно-зелений колір, перша моя згадка – про озимину. Чомусь так. Можливо, через те, що картинки дитинства найяскравіші. Для урбаністичного суспільства (принаймні – його юної частини) варто пояснити, що озимина (озимі культури) це те, що посіяне на зиму, під сніг фактично. Пшеницю чи жито сіють  на краєчку літа аби воно встигло до появи холодів зійти та вкорінитися, набратися сили, перезимувати. Зерно, висіяне ранньої весни називається – ярина. Отже є озима пшениця, а є яра. 

Благо-діяння!

… Благородне діяння. Благодійність. Ці прекрасні людські якості притаманні для всіх часів і народів. Щедрість людської душі не має меж: від подання милостині до… побудови храмів. Добро без взаємного очікування є найціннішим. Колись мій старший товариш і земляк народний артист України Анатолій Мокренко згадував напучування свого батька: «Зробив добро – забудь!»

Як я став телевізійником

У телевізійну журналістику мене випхнув (у прямому сенсі цього слова) однокурсник Володя Дупак. 1980-го року конкурс на теле-радіо спеціалізації проводився в навчальних радіо й телестудіях у «жовтому» корпусі факультеу журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (та він тоді називався). Так, ось – бажаючі працювати на телебаченні по черзі сідали перед телекамерою, через яку їх «моніторили» на вміння імпровізувати, дикцію, зовнішність тощо… Решта студентів стояли поруч і спостерігали…

Мій карантин

Оскільки творчість є  хронічною хворобою то й карантин для митця – звичне діло. При відчутті творчої «вагітності» чи формуванні нової книги я й раніше сам собі запроваджував «карантини», втікаючи від суєтного світу. «Карантинних»  місць у мене три: Трускавець, рідна Сумщина, село Халеп’я Обухівського району (Київщина), де  при високих Дніпрових пагорбах маю садок-млинок і вишневенький садок, який щойно рясно відквітував але за браком бджіл, ягід не очікується…

Що робити з олігархами?

Верховна Рада України розгляне як невідкладний законопроект про статус олігархів, який запропонував розробити Президент України Володимир Зеленський. За оцінками фахівців у червні-липні Закон може бути ухвалений щонайменше у першому читанні, а можливо й в цілому.

Наш День!

Всесвітній День поезії воістину наше рідне свято! А як інакше?! Адже саме український народ створив найбільше в світі пісень (а це прояв – найвищої душевної поезії). Нам належить сотні колядок та щедрівок. А всесвітньовідомий «Щедрик» – зразок найвищого злету святкового слова й музики!

Колообіг плитки у природі

Я хочу вам розповісти про плитку, звичайну тротуарну плитку, яка масово почала з’являтися на тротуарах наших міст. Гарна штука, правда?! Там, де вчора люди ноги ламали, перестрибуючи ями, з’явилась вона! Рівненька, гладенька. Йде собі пані, вистукуючи каблучками, звісно, не переймаючись – що це за плитка? Звідкіля? По чім? Врешті, ми всі звикли гучно-радісно вітати позитив. Його ж так не вистачає в повсякденні!

Щаслива сльоза вчительки…

Розпочати серію своїх блогів на «Грінченко-інформ» хочу саме з Вчителя. У кожного – він свій. І, якщо бодай один зачепився у перенавантаженій пам’яті, значить, як мінімум, вдячності він вас навчив.

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company