«У Росії стався потужний землетрус». Замітку під таким заголовком розмістив сайт «Экономические известия» (в копірайті видання зазначено «Економічні відомості»).

Сьогодні – День вишиванки. Не буду постити теперішнє селфі у вигаптуваній сорочці. І не тому, що це банально. Навпаки, це клас! Просто, переглядаючи старі пожовклі фото, безапеляційно відчуваєш: обличчя того 17-річного хлопця подобається значно більше від теперішнього.

Кінець березня 1994 року. Тільки-но відгомонів перший тур парламентських виборів. Наш кандидат, якого ми підтримували, посів «призове» третє місце. Коротше – пролетів. Ну, а в групи підтримки, яку я очолював, агітаційний запал, помножений на гіркоту електорального програшу, залишився. А на носі перше квітня. Ну як тут чогось у такому настрої не начудити? Отак і народилася ідея: на «сміходнє» свято, відоме ще як День дурня, утнути, як тепер модно казати, «перфоманс».

Спливають у пам’яті минулі мандрівки. І велоподорож через Чорногору під умовною назвою «Від Коломиї до Колочави». Звісно, не минаючи Криворівні. Тоді ми розминулися з Миколою Дзураком – непересічною людиною. Дослідник Гуцульщини, старший науковий співробітник Літературно-меморіального музею І. Я. Франка у Криворівні. Саме про таких кажуть: «Не такий, як всі». Наступного разу побачилися у лютому 2010. Вже у столиці, на відкритті виставки Параски Плитки-Горицвіт. По тій зустрічі занотував наступне…

Добірку портретів спершу хотів назвати «Обличчя Майдану». З багатьма з цих людей я не знайомий, може, навіть ніколи так і не дізнаюся їхніх імен, з іншими – познайомився там, на Майдані. Декого знаю вже багато років. Більшість цих світлин зроблено на світанку 11 грудня. Тоді, напевне, ніхто й гадки не мав, що режим Януковича протримається ще понад два місяці…

Як повідомляє офіційний сайт СБУ, на Харківщині Служба безпеки України спільно з прикордонниками та митниками викрила контрабандне ввезення в Україну великої партії готівки.

«Вони (козаки – А. М.) кмітливі і проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя. Задля цього так часто бунтують та повстають проти шляхтичів, бачачи, що їх у чомусь утискають. Таким чином, рідко коли минає сім чи вісім років, щоб вони не бунтували чи не піднімали повстання проти панів».

Гійом Левассер де БОПЛАН, «ОПИС УКРАЇНИ»