Архів розділу: З перших вуст

Серпневий пролог до нової української освіти

Лагідні хвилі «Київського вальсу», які ладно пускає у залюднене фойє і коридори камерний оркестр, радісний гамір, яким зазвичай супроводжуються стрічі старих добрих друзів, аромат кави, що ним заманює гостей новостворений розкішний університетський «італійський дворик»,  шурхіт лотерейного барабана, у якому «фантики» таки безпрограшної лотереї, бо і щирі побажання на новий навчальний рік тут сприймають так само радо, як і цінний приз: сертифікати на комплекти навчальних посібників, на візову підтримку до Великобританії та Канади чи на безкоштовні навчання для вчителів і учнів у медіашколі Грінченкового університету. І, звісно ж, групові фото та індивідуальні селфі біля стенду «Нова українська школа». Це, так би мовити, показний, урочистий, святковий бік традиційного зібрання освітянської еліти – на Серпневу вчительську конференцію. А був іще й суто робочий – за дверима університетських аудиторій, які на два дні преобразилися в учительські робітні:  дискусійні майданчики,  тренінг-класи,  конференц- та презентаційні зали. Тут панувала інновація: освітяни знайомилися із сучасними підручниками, наочним приладдям, комп’ютерними технологіями, методиками і навіть цілими освітніми стратегіями.

Кузьма МАТВІЮК: «Цю землю ми позичили у наших дітей, онуків і правнуків»

«Якби з’явився проект повністю знищити українську естраду, а я як фермер мав Ваш рівень популярності, то автори такого проекту вибрали б мене для популяризації їх злого задуму. І тоді я, фермер, далекий від цієї галузі культури, доводив би своїм співвітчизникам необхідність позбутися української естради і української пісні. Хвалити Бога, такого проекту немає, а проект відібрати в українців землю – є. Групи людей, які кинули оком на вироблену українську землю, є дуже багатими людьми, і хитрими. Вони розуміють хиткість своєї аргументації (точніше, добре розуміють її облудність) і намагаються полонити людей емоціями. Для цього вони залучають відомих людей: співака С. Вакарчука, журналіста М. Вересня та інших.

Достатньо ВР України прийняти закон про продаж землі, і зайве буде, п. Святославе, закликати не здаватись без бою. Українці, приспані «злими людьми» і їх помічниками, добровільно продадуть землю, і бою як такого просто не буде».

Чигиринські нотатки (частина ІІ)

Головківка, що обсіла пагорб на околиці Холодного Яру, віддавна славиться кращою в районі картоплею, цілющою радоновою водою з джерела «Живун» і керамікою, яку так і звуть – «головківською». А ще тут є народний музей. Погодьтеся, в наш прагматичний час – явище унікальне, не те що для району, а навіть для області…

Чигиринські нотатки

Богданова гора. З її вершечка чудово видно як у туманних затясминських далях сходить яскраво розжарене сонце, віщуючи новий спекотний літній день. Сяйні промені золотять постаті скульптурної композиції пам’ятника Богдану Хмельницькому. Чутно віддалені відголоски звичайного ранку маленького провінційного містечка: завершення переклички «нічного дозору» псячого племені, спів пташок, вранішня побудка-кукурікання півнів. Доброго ранку, стольний гетьманський Чигирине!

Без віз – по цінний досвід

За час дії безвізу майже 100 тисяч українців скористалися біометричними паспортами для поїздок до Європи. Маємо і відмови, але їхня кількість мізерна – лише 50 за перший місяць. Отже, країни Європейського Союзу добре підготувалися до запровадження безвізового режиму. З цього і розпочалася наша розмова з представником з візових питань Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні паном Себастьяном ОРТНЕРОМ.

На хутір до Миколи

У київському Центрі української культури і мистецтва, що на Подолі, триває виставка петриківського декоративного розпису. Серед  новинок – ужиткова кераміка, розписана Наталею Підгірною.  Молода майстриня каже, що «петриківку» переносили на порцеляну і Марфа Тимченко, і Віра Клименко-Жукова, але масового поширення  їхній досвід не набув, а останнім часом про розпис на кераміці взагалі забули. Основу виставки «У вінку нев’янучих традицій» склали роботи сімейства  Деків, Валентини та Миколи, і їхньої доньки Світлани Біленко.  Точені метрові вази, стилізовані і цілком сучасні скрині: Микола шукає  форму, а Валентина її розмальовує.  Світлана – авторка багатьох панно, що дихають природою степової  Петриківки.
Туди, на Дніпропетровщину, у рідну майстерню під відкритим небом, невдовзі після відкриття виставки, ми й приїхали у гості до митців. Приїхали, щоб зайве переконатися: у самобутній творчості петриківців – земне коріння.

Малайзія: Тигр, що гуляє, як сам собі знає

Хто з хлопчаків минулих часів не марив подорожами далекими заморськими краями? Разом з героями Жуль Верна підкорював Анди, обживав безлюдні острови, скакав разом з манйнрідівськими персонажами безкрайніми преріями, відкривав для себе дивовижний і загадковий світ джунглів Редьярда Кіплінга. Нинішня юнь, пересичена невичерпними новаціями інформаційних технологій, навіть уявити собі не може, яким скарбом для їхніх ровесників 50-60-х років минулого століття були непоказні колекції поштових марок. Особливою гордістю кожного юного філателіста були марки з далеких заморських володінь. А щоб визначити за хлоп’ячими мірилами реальну цінність колекції, просто питали: «Скільки у тебе колоній?». Тобто, скільки у тебе марок з колоніальних країн. Ці паперові зубчасті прямокутнички і квадратики з барвистими зображеннями дивовижних рослин, тварин, жуків, метеликів реально підтверджували, що таємничий світ невідомих далеких країв справді існує…

«Модельний» парашут для села

Нарешті! На 26-му році незалежності і 27-му році аграрної реформи влада згадала про українського селянина і голосно заговорила про перспективи українського села. Про модель його розвитку. Це після того, як внаслідок багатолітніх і не завжди продуманих експериментів в аграрному секторі кількість сільського населення зменшилася на 2,5 мільйона, а з мапи України безслідно зникло 420 населених пунктів.
Тепер гучно забили тривогу. Попоїздивши по цивілізованих світах та надивившись, як там бережуть поселенську мережу та примножують її економічну потугу, заговорили і ми устами рідного чиновництва про «селоцентричність» і «розвиток територій».

«Червень тому зелениться, хто в роботі не ліниться»

Його називають полуднем року. А ймення своє дістав найшвидше від буйного розквіту природи, де з-поміж зелені проглядають червоні маки, червоні півонії, троянди. Хоча кажуть, що його так названо, бо колись о цій порі із землі виходили комахи – червець, які осідали на листках. Їх струшували, збирали, сушили. І виготовляли з них червону фарбу, якою фарбували нитки: вони не линяли і мали теплий та лагідний для ока колір. На жаль, червець безслідно пропав, і його вишукану червону барву підмінила насичена та різка анілінова фарба.

Пес гавкає, а котяра гамкає…

В Українському кризовому медіа-центрі відбувся круглий стіл з детективною назвою: «Спіймай мене, якщо зможеш, або Чому «дійові особи» журналістських розслідувань залишаються безкарними?». Йшлося, зокрема, про журналістські розслідування в енергетиці. Про те, власне, що деякі українські видання вміють глибоко й розлого «розкопати» корупційних вітчизняних монстрів, вивести на світ Божий з темних кримінальних джунглів цілих «слонів» злочинних схем, навіть торохнути, немов з гармати, у тих «слонів» викривальною статтею, та ось ефект, на жаль, від того – ніби із гармати по термітах.

Без бар’єрів?

Від 11 червня українці до 90 днів протягом кожних 180 діб зможуть вільно пересуватися країнами Шенгенської зони. І попри сподівання скептиків, наші співвітчизники масово взялися оформляти біометричні паспорти. Українцям Європа вкрай цікава.

«Кісєльовщину» «проіндексували». Що далі?

Громадське об’єднання «Детектор медіа»  представило в «Укрінформі» звіт за результатами вимірювання «індексу інформаційного впливу Кремля» у чотирьох країнах: Україні, Грузії, Угорщині та Чеській Республіці. Дослідження  оцінює спроможність уряду Російської Федерації впливати (ініціювати, змінювати) на процеси в інформаційному просторі (виробництво, обмін та споживання інформації) інших країн. 

Самотність

Рання весна. Дивлюся в окуляр камери, як путівцем, крайком наїжаченого сухими бур’янами колишнього поля, важко простує пара літніх людей. З торбами, що обтягують руки. Колишні мешканці Поліського – Лідія Олексіївна та Руслан Петрович. З невідселених сусідніх Луговиків долають 11 кілометрів, аби провідати Аллу Іванівну, останню жительку міста, вже вісімнадцять років покинутого мешканцями…

«Україну згадую, як ясне сонце…»

Отримав електронкою вістку від друга дитинства Велери. Життя розкидало нас по всьому білому світові, Валера знайшов свій новий дім в Криму.  З його дозволу публікую його листа – так, як він пише (частково випущу лише нецензурне слово).

Чорнобиль при битій дорозі

Тридцять і один рік пролягли між сьогоденням і тією страшною ніччю, що розділила життя наше, Україну і світ на «до» і «після». Виросло, змужніло нове покоління, тисячі тих, хто втихомирював ядерного монстра, на жаль, відійшли за обрій. Але з пам’яті живих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ніколи не зітруться ті екстремальні будні.
Поділитися своїми спогадами про страшні і звитяжні дні та ночі вже такого далекого 1986-го – святий обов’язок свідків й учасників ліквідації ядерного лиха. Погортаю сторінки свого щоденника: на той час у званні майора міліції я очолював прес-службу Державтоінспекції України.

«Світлиця» в «застінках ізби»

Дитячий літературний конкурс «Ми діти твої, Україно» засновано ще 1998 року газетою «Кримська світлиця». Відтоді багато води спливло. І конкурс не раз уривався, і, власне, «Кримську світлицю» зі штаб-квартирою у Сімферополі після російської окупації – тепер ніби розірвано навпіл: хтось із її творців переїхав на материкову Україну, а хтось лишився в Криму, і звідти, в інтернет-версії, продовжує творити видання.

Журналісти тепер з головою

Делегати  XIV  з’їзду  Національної спілки журналістів України обрали головою Сергія Томіленка. Представника Черкаської організації, який до цього вже виконував обов’язки голови НСЖУ.  На посаду претендували шестеро кандидатів. У другому турі новий голова отримав 131 голос при мінімальній «прохідній планці» – 130.

Високе мистецтво рідної мови

Аллу Демченко повязав зі школою випадок. Після закінчення Київського Шевченкового університету збиралася до аспірантури. Думала  повчителює «трішки», а залишилася на довгих 34 роки. Сьогодні згадує:

Про світоглядні розбіжності

Охоче підтримую патріотичну ідею газети «День» щодо ініціативи «Українська журналістська платформа» та підписуюся під нею. У сьогоднішніх умовах важкої боротьби за становлення незалежності держави, передусім від агресивної політики Росії та безпорадності влади в інформаційній політиці, об’єднання проукраїнських сил в медіасфері — це висока патріотична місія.

«Все починається з любові»

Тієї погожої квітневої днини в ошатній залі Київського будинку письменників було велелюдно і врочисто: віншували молодих літераторів – лауреатів Міжнародної недержавної премії ім. Олеся Гончара.

У сузір’ї «Народних героїв» – нові імена

На початку квітня Маріуполь вітав учасників Двадцять другої церемонії вшанування «Народних героїв України». За два роки існування цієї нагороди такі торжества відбулися вже у 20 містах України. Висунути кандидатуру може кожен: командири, побратими, волонтери, родичі. Найголовніше – обґрунтувати заслуги. Розглядає подання й ухвалює остаточне рішення Нагородна Рада. Сотні українців ще чекають на цю відзнаку. Наступна церемонія відбудеться у травні в Кропивницькому.

Його забрав «Синій кит»

Він ріс хорошим хлопцем у нормальній сім’ї. Непогано вчився і займався спортом. Одного ранку поклав у сумку кросівки і поїхав на тренування. Але додому не повернувся. Його забрав із собою «Синій кит».

Хлібні колоски Іванові Козловському

Напередодні врочистого відкриття у столичному Михайлівському Золотоверхому монастирі меморіальної дошки  видатному українському тенору, оперному та камерному співакові, унікальному виконавцеві духовних піснеспівів та народних пісень Іванові Семеновичу Козловському багато електронних видань в анонсах бравурно писали: «…запрошено творчу еліту  країни, серед якої –  Іван Драч, Борис Олійник, Павло Мовчан, легендарна актриса Лариса Кадочнікова,.. у святкуванні також візьме участь дитячий ансамбль з Мар’янівської музичної школи, яку свого часу, не зважаючи на заборону,  І. С. Козловський побудував на батьківщині, у рідному селі Мар’янівка на Київщині, за власний кошт…».

«Bellissimo»: бравіссімо!

Інститут мистецтв столичного Університету імені Бориса Грінченка започаткував Всеукраїнський конкурс інструментально-виконавської майстерності «Bellissimo»  – для учнів музичних шкіл, студентів педагогічних коледжів та інститутів. На славний почин з’їхалися понад шістдесят учасників з усієї України.  

«Війна химер». Післямова напередодні великого екрана

25 березня, в рамках міжнародного кінофестивалю « Docudays UA» відбудеться перший показ фільму, яким усі ми жили останні три роки. Тож знову зустрілися – розпитати одне одного, що відчуваємо саме тепер, коли завершується певний етап життя і його буде винесено на великий екран. Коли наважилися зробити видимим усе, що досі, можливо, залишалось для нас невидимим.
Ось ми, перед вами: режисери фільму Анастасія і Марія СТАРОЖИЦЬКІ,  головний персонаж Валерій ЛАВРЕНОВ («Лавр») та Сергій МІЩЕНКО («Яр»), військовий консультант фільму, який також з’явиться на екрані у кількох епізодах. 

Скільки ще бути «арбайтерами»?

За офіційними джерелами,  щороку  близько 5  млн. українців  шукають заробітків закордоном. Дбаючи про особистий достаток, працюємо на розвиток інших країн.

Вільний простір у білому коридорчику

Коридори Києво-Могилянської академії нічим не відрізняються один від одного. Хіба що оцей, на першому поверсі, за який взялися дві студентки-художниці – Галина Осадча та Марія Пашкова. Тепер він не лише має назву  «Білий простір», але й існує немов окремий вимір, як самостійна частина академії – арт-простір чи антикафе.

Хвилі на мілководді українського ватерполу

Влітку на пляжах України часто можна зустріти людей, які бавляться, жбурляючи м’яча у воді. Крім літніх розваг, багато українців проводить дозвілля, плаваючи у басейнах. Однак водне поло – такий собі «футбол у воді» – на жаль, не вельми популярний у нашій країні. Так буде завжди чи щось можна змінити? Що для того потрібно? Які проблеми та особливості цього виду спорту в Україні? Про це розмовляємо з головним тренером чоловічої збірної України з водного поло Валерієм ЗАВІЗІОНОМ.

«Рекламний хліб» від Христо Кафтанджиєва

Студентам-«грінченківцям» – майбутнім журналістам і рекламістам – випала нагода послухати лекції відомого європейського спеціаліста з реклами, маркетингових комунікацій, графічного дизайну та семіотики Христо Кафтанджиєва. Він – доктор філософії, професор реклами на факультеті журналістики Софійського університету. Член журі знаних міжнародних рекламних фестивалів, автор 6 книжок, які побачили світ багатьма європейськими мовами.

Пан Кафтанджиєв люб’язно погодився відповісти на запитання для «Грінченко-інформу».

Біля Диканьки, коло дубів Шевченка і Мазепи

Столітня світлина свідчить. У березні 1917 року,  відзначаючи день народження Великого Кобзаря, жителі Диканьки посадили два дуби.  Один – на честь Тараса Шевченка, а другий –  у пам’ять Івана Мазепи. Ініціаторами й організаторами  виступили місцеві патріоти з Української  партії соціалістів-революціонерів. Вони провели мітинг і пройшли на чолі народної ходи кількома селами. Серед найпомітніших активістів осередку був селянин-середняк Григорій Якович Маяр.

Олексій МУШАК: «2017 рік – це саме той час, коли повноцінний ринок землі необхідно запровадити»

Він називає себе «агентом позитивних змін у Верховній Раді». Тридцятип’ятирічний киянин Олексій Мушак, обраний за партійним списком БПП, входить до парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин і до міжфракційного об’єднання «Єврооптимісти». Останнім часом його прізвище зустрічається в багатьох медійних публікаціях – передовсім там, де йдеться про перспективи земельного ринку в Україні. Олексій Мушак – гарячий і активний його прихильник. Сказати, що надбав цією позицією аж надто велику підтримку колег-депутатів, було б перебільшенням. Утім применшувати коло його сподвижників у парламенті теж неправильно: 55 народних депутатів підписали подання в Конституційний Суд про визнання неконституційним мораторій на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення. Як прокоментував на своїй фейсбук-сторінці сам ініціатор цього подання Олексій Мушак: «55 депутатів вбиваютьосиновийкіл в комуняцький декрет про Землю Ульянова-Леніна».

Згадуючи Михайла Бєлікова

Під завісу зими в центральному залі Національного музею «Чорнобиль», на символічній плиті біологічного захисту реактора ЧАЕС зібралися творці Чорнобильського ігрового кінематографу – його першопрохідці. Прийшли й послідовники – студенти, напевне, майбутні зірки українського сценічного та кіномистецтва. Зійшлися, щоб ушанувати пам’ять Михайла Бєлікова – українського кінорежисера, сценариста і кінооператора, лауреата Шевченківської премії, заслуженого діяча мистецтв, народного артиста, академіка Національної академії мистецтв України. День і місце зустрічі – не випадковість: Михайло Олександрович народився саме 28 лютого, а одна з його численних стрічок – «Розпад», стала першим ігровим фільмом про Чорнобильську катастрофу.

«Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки»

Відтепер кожного, хто заходитиме до Будинку звукозапису Українського радіо, стрічатиме при вході Володимир Івасюк. Меморіальну дошку на його честь урочисто відкрито наприкінці минулого тижня. Кошти офірувала Київська міська адміністрація.

«Колодка, яка ж ти солодка…»

Весняний цикл традиційних свят українців розпочинає Колодій (Масляна). Це неповторне веселе колоритне свято сповнене народних ритуалів. Обряд Колодія, як стверджують дослідники, дуже давній, дохристиянський. Його первісний зміст загубився протягом віків.

Щеплення від історичної амнезії

У столичному Укрінформі на суд громадськості представили звіт про роботу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) за 2016 рік. Як зазначив Голова УІНП Володимир В’ятрович, для нього особисто «і для нашої команди надзвичайно відповідально презентувати цей звіт саме у дні вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні». Бо саме завдяки перемозі Євромайдану «наша робота стала можливою».

Російська стратегія. Без стерна і вітрил

Російський тележурналіст Ніколай Сванідзе рік тому писав, що його рідний сьогочасний режим нагадує йому дивний гібрид Венесуели, фашистської Італії та «допєтровской  Русі». І додав, що таке звірятко не уявляється історично життєздатним. Сванідзе, гадаю, патріот своєї батьківщини і заради гострого слівця не став би такого писати. Він керував Всеросійською державною телерадіокомпанією, має державні нагороди, член Громадської палати РФ. Та, очевидно, Сванідзе має право і підстави порівнювати свою країну з «допєтровской Русью», яка, втім, тоді була Московією. До цього він доплюсовує муссолінський душок і соціалістичні декорації Чавеса – шанувальника коки і Троцького, щоб змалювати той стан, в якому перебуває Росія.

Олена БОРОДІНА: «Проблеми із землею завжди супроводжувалися дуже глибокими суспільними катаклізмами»

З Оленою Бородіною, членом-кореспондентом Національної академії наук,  завідувачем відділу економіки і політики аграрних перетворень Інституту економіки і прогнозування НАНУ, почали розмову зі ще свіжих спогадів про парламентські слухання «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі». Чув її виступ на тому зібранні – доладний, без підспівування «брендовим» чиновницьким установкам, тим паче – без істеричного популістського нагнітання і тріскотні критиканства, а з тих, де все достоту аргументовано, реалістично і, як мовиться, розкладено по поличках. Але ж на лихо виступала вона вже під самісіньку завісу, коли за великими депутатськими фракційними вождями і слід прохолов, а ті накликані гості, хто в сесійній залі нітився по чужих депутатських місцях, геть очманівши від багатогодинних гучних заяв-закликів, уже нишком гамували позіхи і нетерпляче позирали на годинники… Звичний «глас вопіющого» в пустелі наших масових парламентських заходів. Очевидно, на те його й «слуханням» звуть, щоб на ньому лише слухали, але не чули.

Долаючи інформаційну порожнечу

Про хід реформ і їхню необхідність, про те що і як треба робити говорять, пишуть, сперечаються багато. Найбільше – останніми роками. Професійного  рівня експертні дискусії на цю тему точаться, головним чином, у столиці, під пильним зором центральних медіа. Натомість в українській глибинці експерти констатують низьку суспільну обізнаність. Місцеві ЗМІ мало розповідають про реформи: бракує фахових коментарів. Як наслідок, за даними дослідження українського представника світового лідера в галузі маркетингових досліджень – компанії TNS, показник поінформованості громадян про прогрес реформ за останній рік погіршився. Якщо 2015 року про хід реформ нічого не чули 13 відсотків українців, то минулого року –  вже 18%.
На подолання такої негативної тенденції спрямований проект аналітичної платформи «VoxUkraine» – «VoxConnector», презентація якого днями відбулася у столиці. Його втілюють за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні співорганізатори: Центр економічної стратегії та Реанімаційний Пакет Реформ – РПР.

Колгосп імені Гітлера, колгосп імені Сталіна

Перед війною в нашому селі вже запанував був невеличкий соціалізм, навіть з’явилося з десяток розкішної фактури паній, переважно жони начальства та заготівельників. Ці красуні, зрозуміло, на колгоспні роботи не ходили – у тої серце, в тої нирки, в тої ще якийсь діабет… І тут прийшов Гітлер.

У казці Бескидів

Такої морозної сніжної зими давно не було у Бескидах. Вдивляючись з Ужоцького перевалу у пронизану памороззю серпанкову далечінь, серед занесених снігом смерек і бучин усвідомлюєш: ти у величному храмі Природи. І щоб побувати серед такої зимової казки, не треба їхати хтозна-куди. Вона майже поруч, на крайньому Заході нашої держави, на Закарпатській Лемківщині, де сходяться кордони Польщі, Словаччини та України.

Олександр ГЕРЕВИЧ: «Гріш ціна тій освіті, якщо вона лише для оцінки і не спрямована на практичну реалізацію»

Коли випадає нагода потрапити у місто над Ужем, завжди намагаюся якщо не завітати, то хоча б телефоном передати вітання Олександру Геревичу і його колегам із Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді (ЗОЕНЦ). Цього разу пощастило: до київського потяга часу вдосталь, і ми знову сидимо у затишному кабінеті Олександра Васильовича, згадуємо наші колишні мандри, експедиції карпатськими заповідними стежками. Так за неспішною розмовою дійшли до питання чому для декого система позашкільної освіти стала зайвою.

Духовна вісь рідної школи

У коридорах Педагогічного інституту столичного Грінченкового університету – нова виставка. До скарбів старожитностей із інститутського музею та приватної колекції родини Ульяничів,  які розмістили зібрані експонати в одній із тутешніх аудиторій, додалася фотовиставка «Школи Лохвицького земства». Кількадесят фотографій початкових шкіл, збудованих століття тому за проектами українського етнографа й архітектора, мистецтвознавця і педагога Опанаса Сластіона. Не будиночки – архітектурні шедеври: фігурна кладка витворює орнаменти традиційної української вишивки, вікна у верхній частині змуровані «під конус», заломлені дахи та обов’язкова башта над ними, ніби вершина пізнання.

Співаймо «Кобзаря»!

Тарас Шевченко. «Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Зібрання хорових творів у семи томах. Укладач П. І. Муравський. Автор ідеї видання О. А. Шокало. Твори a cappella. Тт. 1, 2, 3. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014–2016. – по 240 сс.; фото.

Упорядкував це рідкісне зібрання хорової Шевченкіани Павло Іванович Муравський (1914–2014) – великий український хоровий диригент і педагог, патріарх української музичної культури, легенда хорового мистецтва ХХ–ХХІ століть, народний артист України, почесний академік Національної академії мистецтв України, лауреат Шевченківської премії, Герой України.

Від Різдва до Водохреща

На січень, який в народі ще називають студнем, припадає три свята: Різдво, Новий рік і Водохреща.

Новий рік наші предки зустрічали навесні, і лише з утвердженням християнського календаря, а точніше після указу Петра I його почали відзначати взимку. Тому інколи дивно чути: у колядках чи щедрівках, які співають у січні, про зиму, мороз і метелицю не згадується, зате віншують прихід весни, пробудження природи, початок польових робіт:

Пара – на пару з професором

Чому європейські студенти «прогулюють» навчання за кавою з викладачем?

Викладач  студенту колега, а не суворий наглядач. І студент – не боржник при стосові конспектів і з відробітком за «прогуляні» практичні заняття. Такими є стосунки викладачів та студентів у західних вузах.

Емілія ЯСЮК: «Для польського суспільства Чорнобильська аварія стала шоком»

Вплив Чорнобильської катастрофи на розпад Радянського Союзу обговорили учасники міжнародної наукової конференції, яка днями відбулася у Національному музеї «Чорнобиль». Організаторами заходу, що зібрав науковців та експертів з Білорусі, Польщі та України, виступили Посольство Республіки Польща в Україні, Представництво Польської академії наук у Києві та Інститут політичних наук Польської академії наук у Варшаві.

«У час війни важливіших за місцеві новини не буває»

Розмова з керівником головної редакції відеофотоінформації державного інформаційного агентства «Укрінформ» Володимиром СЕРДЮКОМ

Володимире Євгеновичу, Ви стажувалися у британській телерадіомовній компанії BBC. Чим запам’ятався цей досвід?

– Те відрядження було давно, але процеси у ЗМІ, які тоді хвилювали британських редакторів, нарешті почали хвилювати і нас. Вони той процес називали «таблоїзація преси». Викладачі журналістики у містах Кембридж та Лінкольн, кафедри журналістики у Королівському коледжі мистецтв Лондона, редактори газет The Guardian та Observer, працівники BBC і викладачі журналістики з інших країн, з якими ми спілкувалися, скаржилися, що працівники державних (спонсорованих чи підтримуваних державою), комунальних ЗМІ отримували меншу зарплатню, ніж гонорари у комерційних виданнях, на кшталт The Sun. При цьому сенсаційні, гарно оплачувані  матеріали у таблоїдах часто складаються з одного речення під «розкутим» фотознімком, а публікація у «пристойному» виданні готується довше і потрапляє на шпальти пізніше, бо тричі перевіряються й уточнюються факти, зіставляється інформація з трьох різних джерел, враховується баланс думок, текст перевіряється на «політичну толерантність», «зваженість» і відсутність «мови ненависті». Люди, які відчувають відповідальність перед читачем, програють і цій гонитві за сенсаційністю, якої (нібито) вимагає публіка. Та й платять за «фітюльку» у The Sun ушестеро більше, ніж на ВВС.

Це ніби журналіст сідає на шпагат: писати дурниці швидко і весело чи писати серйозні матеріали, перетворюючись на «ботана». Моральний вибір, якого не знали попередні покоління журналістів, бо раніше такі «новини» потрапляли у розділ «плітки».

«Приватбанк» націоналізовано

Міністерство фінансів та Національний банк України поширили спільну заяву такого змісту:
«Кабінет Міністрів України на засіданні 18 грудня 2016 року ухвалив рішення про входження держави до капіталу ПАТ «Приватбанк». Відповідно до цього рішення 100% акцій банку буде належати державі в особі Міністерства фінансів. Це гарантує клієнтам ПАТ «Приватбанк» захист розміщених у ньому коштів та заощаджень, допоможе уникнути системних ризиків для банківського сектору та стане запорукою збереження фінансової стабільності у країні.

Іван ТОМИЧ:  «Сьогодні спробу економічно захопити українську землю ведуть понад 30 країн»

Розмова з президентом Асоціації фермерів та приватних землевласників України

– Іване Федоровичу, ще один рік добігає межі. Яким він видався для українського фермера?

– Господь був милостивим до хлібороба. Врожай переважної більшості сільськогосподарських культур отримали кращий за середні показники, а щодо деяких культур – навіть добрий. Маю на увазі овочі, зернову групу, цукровий буряк. І це – набуток усього аграрного сектору, включно з особистими селянськими господарствами.

Михайло ГОЛУБЕЦЬ: «Приїхали на полювання – і зруйнували Совєтський Союз»

Спекотного ранку 14 серпня 2016 року зі Львова прийшла сумна звістка: на 86-му році життя відійшов у вічність Михайло Андрійович Голубець… З пам’яті, наче відзняті епізоди,  виринули спогади: грудень 2011 року, засніжений Львів, мороз, наша знімальна група документального проекту «Україна 20/21» слідом за академіком Голубцем іде порожніми коридорами Інституту екології Карпат НАН України. Михайло Андрійович вибачається, через брак коштів на опалення і  страшенну холоднечу науковці інституту працюють дистанційно. Заходимо в кабінет, лаштуємо техніку, вмикаємо світло, камеру, і не помітили, як промайнули майже дві години спілкування…
Сьогодні вперше публікується фрагмент тієї розмови.

До ЄС? Тільки кругляком!

Представництво ЄС в Україні на сторінці Фейсбук роз’яснило свою позицію щодо мораторію на експорт українського лісу-кругляку. Зокрема, вважає «хибними» твердження, що євроспільнота має намір задовольнити свої «егоїстичні» інтереси, наполягаючи на скасуванні мораторію на експорт лісу і поділяє бажання українців захистити ліси.

Хто дає крила пісням

Пісня… Що не кажіть, але з-поміж усіх мистецьких творів вона здатна найшвидше долинути до серця. На творчих зустрічах мене часто запитують, як народилася та чи інша пісня, до якої я маю причетність. І ота цікавість мені зрозуміла: пісня поєднує хист і старання багатьох – поета, композитора, виконавця. Тож пропоную читачам видання «Грінченко-інформ» коротенькі оповідки.

Волонтерська «Вавилонія» Лариси Артюгіної

Понад десять тисяч зруйнованих об’єктів інфраструктури і лише одиниці відновлено. Це лише дещиця тих жахних руйнувань, які заподіяла російська агресія на Донбасі. В отих поки що одиницях відроджених з руїн шкіл, лікарень, дитсадків – великий жертовний труд волонтерів.

Навчаймося, повертаймося…

Українці відкриваються світові, а світ відкриває для себе Україну. Наші вишиванки сьогодні такі ж популярні, як одяг «від Армані». Але. Ми пишаємось своєю країною, проте жити хочемо в Європі чи за Океаном. Чому? Про це говоримо з журналістами за фахом, випускниками Київського університету імені Бориса Грінченка.

«Серп і Молот – Смерть і Голод»

«Ми ставимо собі завдання виділити сто мільйонів пудів хліба, щоб розподілити його примусовою розверсткою по губерніях і повітах. 100 мільйонів пудів для зголоднілої Росії, для Росії, котрій знову доводиться переживати загрозу нового ворожого вторгнення з боку сходу. Ці 100 мільйонів – цифра колосальна… Багата Україна, хлібна Україна – наша: не буде голодувати московський пролетаріат».

(Шлихтер А*. Продовольствие с Украины: М., 1919, с.13.)

*Олександр Шліхтер, уродженець Полтавщини, тоді, в 1919, – нарком продовольства УСРР, яка офіційно не входила до складу Росії, адже Союз РСР було створено в грудні 1922 р. (Підкреслення наше. В. Б.)

«Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю…»

День Інституту журналістики в Київському університеті імені Бориса Грінченка поєднали з нагородженням лауреатів Фонду розвитку журналістики імені Анатолія Москаленка. Цей Фонд вже не один рік опікується здібною молоддю, котра має в журналістиці, як казав Анатолій Захарович, «одну групу крові». Перед вшануванням кращих молодих репортерів з вітальним словом виступили ректор Київського університету імені Бориса Грінченка Віктор Огнев’юк та співзасновник Фонду, доцент кафедри країнознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Кравчук.

В об’єктиві серця

Він давно знімає війну. Від середини дев’яностих, коли спалахнули збройні конфлікти в Югославії. Знімав участь українських миротворців в Іраку, в Ліберії, Сьєра-Леоні…  На одній із  своїх фотовиставок, коли російська агресія лише розгорталася на Сході, Сашко Клименко сказав друзям, що йому здається:  цю далеку триклятущу війну він приніс із собою. 

«Я вчився і вчуся в народу»

Розмова з народним артистом України, лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героєм України Анатолієм ПАЛАМАРЕНКОМ

Війна, про яку не хочеться згадувати?

Чверть століття політики добросусідства між Польщею та Україною сьогодні під загрозою? Як розв’язуватиметься проблема складних історичних взаємин між нашими країнами? Ці питання стали актуальними, по-справжньому пекучими. Після оприлюднення ухвали Сейму у справі Волинської трагедії та виходу фільму польського режисера Войцеха Смажовського знову роз’ятрилися віковічні і, схоже, невиліковні рани нашої спільної історії.

Що ж співатимемо?

В палких дискусіях навколо проблеми, яку таким крутим возом зачепила телеведуча Мирослава Барчук,  ідеться головно про етично-політично-патріотичні аспекти відставки Зураба  Аласанії з «Першого національного» та про квоти для української пісні в наших медіа. Дискусії виходять гострі й часом щирі – але ж, панове, істинний болісний епіцентр проблеми не тут! Він – в оцінці сучасної української естради по суті. Такої оцінки насправді ніколи не було і немає, її уникають навіть найгарячіші патріоти.

Ірина СЛАВІНСЬКА: «Не існує шаблонних історій успіху»

У рамках проекту «GRINCHENKO MEDIACLASS» студенти-грінченківці  зустрілися з Іриною Славінською – українською журналісткою, ведучою популярних програм на радіо і телебаченні, перекладачкою, літературознавцем. А потому відбулася наша розмова.

Вежа

Якраз напередодні переглянув фільм культового Мілоша Формана «Пролітаючи над гніздом зозулі»… І ось їду, а за Черніговом, у бік Новгород-Сіверського, пообіч гомінкої траси всі поля у кукурудзі. Куди оком кинь – вона. Десь там, у потойбіччі, Микиті Хрущову, напевно, подають тепер гарячу мамалигу з поставок відбірного українського борошна…

«Консиліум»

Вчора був важкий день. Для мене і для всього товариства рятівників Миколаївської церкви із села Городище Менського району Чернігівщини. Поважне зібрання обговорювало долю храму на теренах нашого київського скансена у Пирогові, куди розібрану реліквію вже два місяці як перевезено, але й досі з різних причин не розпочато її встановлення. Обговорення було важким і неприємним. На жаль, конструктивної розмови не вийшло, а вийшов справжній балаган і «рада нечестивих» (мовлю не про всіх – чиновники із Міністерства культури були цілком доброзичливими і врівноваженими). А цієї ночі мені, як ото Мєндєлєєву його таблиця, наснилося пояснення. А точніше – історія-алегорія. Вважайте її фейлетоном чи й памфлетом. Тож раненько підхопився і записав свій сон. Я ж не тільки священик, а й журналіст. Звісно, до Іонеску мені далеко, та все ж.  Не можу мовчати.

Емфітевзисом – по ринку?

6 жовтня парламент продовжив мораторій на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення до 1 січня 2018 року. Законопроект №5321-1 в цілому підтримали 297 депутатів. Відхиливши два інші – Юлії Тимошенко й Олега Ляшка –  про п’ятирічний мораторій.

«Рай на стику трьох кордонів»

Саме так називається фотовиставка, днями презентована у приміщенні столичного агентства «Укрінформ» ентузіастами розвитку туризму на Ужанській Верховині, що у Закарпатські області.

Майбутнє журналістики на дні чорнильниці?

Громадська організація «Детектор медіа» підбила підсумки пілотного дослідження якості журналістської освіти в Україні. Про рейтинг вишів, що готують «акул пера і мікрофона», трохи перегодом. А найголовніше, що одразу озвучила виконавчий директор «Детектора» Діана Дуцик: медіаіндустрія має дуже великі претензії щодо тих кадрів, які виходять на ринок з українських вишів. Редактори газет, інформагенцій, сайтів, телевізії часто кажуть, що їм навіть краще брати на роботу випускників інших спеціальностей, навчати їх з нуля, аніж працювати з «дипломованими журналістами». Через те, переконує пані Дуцик, потрібно починати говорити про серйозну проблему. Власне, про неї вже час волати. І нинішнє перше таке дослідження має стати початком системного обговорення якості журналістської освіти.

«Маріїн парк» під прапором Махна

Чаплівка – глухий пустир на краю селища під Гніванню. Сама назва свідчить що за птаха була тут аборигеном. Поблизу голуба бинда Південного Бугу і високі дерева понад  ним – зручні «подри» для чапель. Довколишня земля піщана, неродюча, заросла дрібною літоростю, бур’янами, з глибокою западиною, кількома убогими городиками, стихійним звалищем.

Володимир МАЙБОЖЕНКО: «Нині, здається, знаємо як створити об’єднану громаду, але точно не знаємо як вийти з неї»

Як свідчить статистика Мінрегіонбуду, у Київській області – 661 місцева рада: 26 міських, 30 селищних і 605 сільських.
За перспективним планом, схваленим 2015 року облрадою попереднього скликання, тут має бути створено 61 об’єднану територіальну громаду. Тим часом створено лише 2.
Що гальмує територіальну реформу у столичному регіоні, яка роль у ній земельних відносин,  – про це та інше розмовляємо з першим заступником голови Київської обласної ради Володимиром МАЙБОЖЕНКОМ.

Дорогами синевирського краю

Саме тут, озираючи неосяжні краєвиди, мешканець низин остаточно усвідомлює незворотність приходу осені. Десь там, у долинах, ще догорає літня спека. А в горах уже пора жовтого листя. Хоча неповторна і багатобарвна палітра матінки природи не обмежується одним кольором.

Бідняк-багач

Телескоп Галілео Галілея та Карла Цейса, Біблія Івана Федорова-Федоровича, рукописи Пушкіна і Гоголя – це лише кілька назв з унікальної колекції, яку 22 роки тому виявили на тихій кіровоградській вулиці Урожайній, у мешканні Олександра Борисовича Ільїна. Небіжчик працював електриком, роками ходив у старій робі і дірявих чоботях, навіть бабрався на смітниках, у недоїдках. А коли 1993 року  помер, у його помешканні виявили раритети, вартість яких досі не визначено. Дослідники кажуть про десятки мільйонів і навіть про мільярди доларів.

Футбольна мить, футбольна вічність…

Ще упродовж місяця триватиме фотовиставка «Підтримую український футбол», в якій може взяти участь будь-хто: від аматорів з найпримітивнішою «мильницею» – до фотографів-професіоналів. Головне, щоб фото мало Божу іскру, щоб увічнило яскраву, у незвичному ракурсі, мить отого, що діється на футбольному газоні та поза ним і насичене непідробними емоціями гри мільйонів. Таку експозицію зініціювала торгова марка «Parimatch» в Україні, а підтримали її – Федерація футболу України та агентство «Укрінформ».

Ярослав ШУКАЛЬ: «Треба сіяти серед людей довіру, тоді вона може зрости добробутом»

Нарешті Ужоцький перевал… Скільки б не доводилося їхати через Самбір і Турку з Львівщини на Закарпаття, неодмінно зупиняєшся на межі областей. Перед очима відкривається знайома далечінь. Тож маленька порада: навіть, якщо дуже поспішаєте, припаркуйте свій транспорт, аби насолодитися незабутньою панорамою, що відкривається з цієї висоти. Місце примітне: вододіл між Балтикою і Чорним морем, історичний рубіж між Галичиною й Закарпаттям. Зовсім поруч – на польському кордоні – витоки Сяну, від якого до Дону – ген-ген далеко. За декілька кілометрів по інший бік перевалу починається Уж. А це вже басейн Дунаю.

Дорога до Вавилону

Не люблю передмов. Це – ніби нав’язливий ритуал. Наче обов’язок виправдати те, до чого тулиш свою писанину.

Слово Юрія Гармаша не потребує виправдань.

Навпаки – вкрай необхідне суспільне заохочення, коли хочете, громадська чолобитна: мусимо усім миром просити шанованого в Україні та й поза її межами кіномитця продовжити ці нотатки. Які з часом, вірю, зіллються у дивовижний кіносценарій.

Паралімпійський тріумф України

Місяць тому на Олімпійських іграх в Бразилії Україна виступила найгірше в своїй історії. То був повний провал. І шок для істинних шанувальників спорту в нашій країні. Натомість українська паралімпійська збірна завершила Ігри в Ріо тріумфально. Виборовши 117 медалей, 41 з яких найвищого ґатунку. Це третій результат найсильніших країн у загальному заліку. Попереду нас лише Китай та Велика Британія, а одразу за нами, до речі, потужна збірна США…

Колиска для спадкоємців

Майже десять років у Дніпрі на правах громадської організації працює Інститут україніки. Щоб, як розповідає його засновник Олексій Лазько, «на регіональному рівні формувати громадянську й патріотичну свідомість земляків».

Повернення

З 10 січня 2013 року в «гончарській столиці країни» селищі Опішному діє єдиний в Україні Музей мистецької династії Кричевських, створений за ініціативи провідного наукового співробітника Національного музею-заповідника українського гончарства Олеся Пошивайла й онука патріарха родини Кричевських Василя Лінде-Кричевського.

Органічне майбутнє України

Українська органічна продукція завойовує у світі все нові ринки збуту. А на офіційному рівні органічне виробництво все гучніше називають серед пріоритетів розвитку аграрної сфери держави. З констатації такого позитиву розпочалася прес-конференція «Український органічний сектор: реалії і перспективи».

Тяжкий спілчанський хрест

Позачерговий з’їзд Національної спілки кінематографістів України (НСКУ) відбудеться 25 жовтня 2016 року. Таке рішення ухвалив ІХ пленум правління НСКУ, аби зберегти неприбутковий статус організації. Для цього потрібно внести зміни до статуту спілки, зумовлені черговими новаціями Податкового кодексу України.

Що відбувається з нинішнім світом?

Я щораз більше не розумію цього світу, а тому не маю що про нього сказати. Треба було б промовчати і цього разу, але невралгічне для України рішення Польського сейму змушує осмислити бодай для самого себе, що відбувається.

На порозі всеосяжної онови

Підготовка столиці та Київщини до нового 2016-2017 навчального року, стратегія модернізації системи освіти стали ключовими питаннями Великої регіональної педагогічної ради, яку гостинно прийняв у себе Київський університет імені Бориса Грінченка.

ІНВЕСТИЦІЇ РОЗДОРУ, або Як в Чигиринському районі кури село розсварили

З давнім добрим приятелем Віктором ЛАЗОРЕНКОМ, заступником генерального директора Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», стоїмо на маківці Замкової гори, звідки на долоні не лише місто, а все затясминське роздолля, аж ген, де око тулиться до правобережних дніпровських крутоярів. Щедре сонце густо заливає рівнину, стріпує маревом, і від того поодаль наче пливе все за в’язкою течією. Мовби велетенський сірий корабель гойдається на невидимих сонних хвилях. Авжеж, корабель – он і труба небо підперла…

«Дивляться мені в душу очі тих людей…»

Упродовж останніх двох-трьох тижнів багато думаю про те, що це, напевно, ненормально, що у нас так довго не було міністра охорони здоров’я…Та й зараз лише в/о…

Чому так думаю? Бо дивляться мені в душу очі онкохворих дітей, яких довелося зустріти у Києві під час опромінення. Вони, як і я, проходили цю процедуру на апараті, який часто ламався. У той час, коли новісінький (кажуть, за 40 мільйонів куплений) стояв у підвалі, бо грошей на його встановлення (а це сума значно-значно менша) знайти не вдалося…

Смак води і віскі

Я й не знаю, чи дожив він до 60-ти. Але за поставою і худорбою виглядав на хлопчика. Лишень його обличчя – завжди червоне і пожмакане – не потребувало «ідентифікації Борна». Навіть чип із мікрофайлом у нозі шукати було зайве, аби безпомильно визначити – вже підтоптаний і «горький алькоголік», як казали у селі. Ніхто навіть не знав, що він за метриками – Олександр Михайлович. Всі називали його – Шурик. Те «Шурик» звучало розхристано і зневажливо, фонетично плутаючись та відлунюючи словом «Шарик», де на останньому складі, здавалось, навіть дзеленькання собачого ланця вчувалося.

На берегах Океану Майбутнього

Що ми знаємо про Малайзію? Країна на крайньому південному сході Азії, за устроєм – конституційна монархія. Столиця – Куала-Лумпур. Малайці, китайці, індійці – основа населення країни. Окрім материкової частини, є острови. Архіпелаг Лангкаві, Пенанг, малайзійська частина острова Борнео. Лише від самих назв дме далекою екзотикою, приправленою добрячою порцією прянощів та ароматом заморських тропічних фруктів.

Мокрі горіхи для Януковича

Моя бабця Уляна якийсь тиждень не дожила до виборів у міські, сільські і селищні ради та ще якісь кілька місяців до своїх 93-ох літ. Останні дні божкалась, що їй усе зболіло, і відмовлялася їсти. П’ять діб до тієї шостої години ранку, за якою обірвалась її фінішна стрічка, не взяла до рота ані макової зернини, а тільки просила мою матір і свою дочку: «Принеси мені холодної води з колодязя».

Мирна вода

Страшно, коли нема кому у старості подати склянку води. А ще страшніше – коли нема ЩО подати… Проблема нестачі питної води нині болюча для багатьох районів Донеччини. Чимало сіл і містечок регіону практично залишилися з цією докукою сам на сам. Проте, світ не без добрих людей: нині вже у 39 селах реалізують новий проект водопостачання.

Молитвою проти отрути

Софія Петрівна – не молода, але дуже гарна. Жодної зморшки на обличчі. І очі – такі лагідні та виразні, що якби на ній не скромний сільський одяг, а щось, скажімо, хай не «моднього, не французького», але із гардероба Катерини Ющенко чи Терезії Яценюкової, то їй би – хоч на подіум. Тим часом у неї – з півгектара землі, де що тільки не росте: і картопля, і огірки з помідорами, і гренадерське військо соковитої кукурудзи, і розкішні кущі ягід, і буйноквіття. І все те, мовби з дослідних оранжерей, – у такому ладу та при аптекарській стерильності.

Агроосвіта: без ниви не вижити

З Миколою Тарканом, директором Липковатівського аграрного коледжу, що у Нововодолазькому районі Харківщини, познайомив випадок. Виробники органічної сільськогосподарської продукції влаштували у фойє Верховної Ради імпровізовану виставку: були на тій експозиції м’ясні й молочні смаколики, соки, мед і варення, олії, крупи, борошно і ще всякого доброго харчу – на розлоге ситне застілля.

Віктор ОГНЕВ’ЮК: «Якби мені дали право вибору: дванадцятирічна школа чи гідне становище українського вчителя, я б вибрав останнє»

Законопроект «Про освіту», який нині практично готовий до вирішального розгляду сесійною залою, без перебільшення та пафосу можна вважати не лише рушійним для освітянської сфери, а й доленосним для країни,  її майбутнього. Без цього закону реформа освіти потоне в деклараціях, але не зрушиться з місця. І, зрештою, вітчизняна освіта безнадійно скнітиме при цивілізаційних задвірках, на європейському приступку. 

«Волі нашої отрута»

Уродила рута… рута…
Волі нашої отрута.
(Тарас ШЕВЧЕНКО, «Чигрине, Чигрине…»)

Не заїжджа зірка політики чи «шоу-бізу», не гучний фестиваль сколихнули Чигирин. Такого зібрання людей у центрі  гетьманської столиці не бачили давно. І привід був зовсім не святковий. Майже півтисячі чигиринців, жителів довколишніх сіл, посланців з Канівського і Черкаського районів зібралися на мирну акцію протесту проти побудови приватним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» птахофабрики торговельної марки «Наша Ряба» –  у передмісті, на землях Рацівської сільської ради.

Соло для труби й вогню

«Так ви музикант ілі пастух?», – питається панянка у фільмі «Вєсьолиє рєбята». І чує у відповідь: «Ну, сєгодня пастух, а завтра – музикант!..» Це – про Григорія Гізу. Мого давнього доброго товариша – від Бога пічника і не менш талановитого музику.

Животворці Майбутнього

У Київському університеті імені Бориса Грінченка вшановували переможців та лауреатів ІІ міського туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2016» та лауреатів Всеукраїнського конкурсу «Класний керівник року». Окрім традиційних грамот і дипломів переможці та лауреати отримали грошові премії.

Кореспонденти «Грінченко-інформу» поспілкувалися з учасниками врочистостей.

Де ми?

Перше, з чого почав промову Обамана саміті в Стенфорді, –  оцінка Брекзіту. Це пішло в новини моментально. В українських новинах – що? А у нас коротка замітка, через день: «Українська правда» переказує повідомлення  Російської служби «Голосу Америки». І взагалі, нащо українським ЗМІ якийсь «лівий» саміт? Що сказав «великий політик» Ляшко – о, це наш рівень, на всю країну: «дайте два, нє, три!..»

Професор Володимир КОВАЛЕНКО: «Критично оцінюйте те, що вам розповідають, що бачите і чому вас навчають»

Фунікулер. Ще змалечку з усіх видів столичного транспорту він найбільше вабив. Є у ньому щось незвичне, навіть таємниче. Ось так, плавно видряпуючись, старенький вагончик непомітно підносить тебе з метушливого подільського гамору у лагідну тишу Володимирської гірки. Саме тут ми домовилися зустрітися з Володимиром Коваленком.

Незваний гість на «атомному» ювілеї Лесі Українки

2016-й рік ювілейний для Лесі Українки: незважаючи на біду, війну, скажені комунальні тарифи та інші напасті, громадськість України відзначає 145-ту річницю від дня народження геніальної письменниці. Вшановує творчими вечорами, науковими конференціями, монографічними й популярними виданнями, науковими збірниками, фільмами, теле- та радіопрограмами. На сценах українських театрів з’являються нові спектаклі за Лесиними творами, а її книжка «Слово, моя ти єдиная зброє…» разом з Тарасовим «Кобзарем» у військових одностроях-обкладинках нині самозречено воюють на східному фронті, допомагаючи нашим лицарям героїчно бити загарбника. 

Надія на нове футбольне ФлАМЕНКО

Дивитися другу гру нашої збірної на Євро-2016 товариш затягнув мене до ірландського пабу,  що трохи вище від Хрещатика. За півгодини до початку там уже не було де яблуку впасти. Нам зафрахтували двоє місць за барною стійкою, і то лише тому, що мій друг там постійний клієнт, а до того ще й далекий родич шеф-кухаря. Принесли хвалений стейк, грушеву горілку і темне пиво.

Бурштинові «кроти»

Ігор просить не називати його прізвище. Він третьокурсник одного зі столичних вишів. Родом із Житомирської області, якраз із тієї місцини, котру вразила «бурштинова лихоманка»… Він – пізній син у батьків. Батьки – прості сільські люди. Великих статків не мають. А Ігореві треба ж вчитися у дорогому Києві. І треба жити. Тому коли випадає вільний день – він їде зі столиці додому не на посиденьки, а на «підробіток»…

Мирослав ГОНЧАРУК-ХОМИН:  «Намагаюсь у віршах не грати»

Житомирський поет чи стоматолог з Ужгорода, музикант чи науковець? Насправді  ж, Мирослав ГончарукХомин не  любить шаблонів.  У нього різнобічне життя, з гранями витонченими. У свої 25 літ він видав 5 поетичних збірок, став секретарем науково-навчального центру судової стоматології. А ще він –  лауреат премії Національної Академії медичних наук України, стипендіат програм Верховної Ради України та Президента. Його ім’я  лунало у німецьких, італійських, російських словацьких, грузинських фахових виданнях…

Місія «Врятуватися»

За даними ГУ МВС у місті Києві, з початку року тільки у столиці зафіксовано 20 зґвалтувань. Йдеться лише про ті випадки, коли жінки знайшли у собі сили звернутися до поліції. Жахає динаміка зростання таких злочинів: за відповідний період минулого року їх у столиці  зафіксовано вдвічі менше – 9. Маніяки справедливо викликають огиду і суспільну ненависть. Слід знати, як діяти в разі неочікуваної зустрічі з такими покидьками.

Тетяна КОРОСТ: «Про землю? Ой, маю що сказати…»

З Героєм України, головою спостережної ради ТОВ «Агрофірма «Маяк» Котелевського району Полтавської області Тетяною КОРОСТ звів щасливий випадок. Сиділи поруч у просторому конгрес-холі, слухаючи розмірковування учасників круглого столу з проблем розвитку органічного сільськогосподарського виробництва в Україні, який відбувся в рамках  XXVIII Міжнародної агропромислової виставки «АГРО-2016». Виступи були всякі, але здебільшого затяжні, схожі на академічні лекції для студентів. Тетяна Михайлівна час від часу фіксувала на планшет демонстраційні слайди з рясними цифрами статистики і не стримувалася від невеселих коментарів.

Краще вчити, ніж судити

Якою має бути нова українська школа? Очевидно, у кожного – батьків, педагогів, чиновників райвідділу освіти чи й самого міністерства – своє бачення, свій варіант розв’язання цього рівняння з багатьма невідомими. А розв’язувати треба, бо від цього прямо залежить майбутнє країни, могутність її кадрового потенціалу. Згадаймо давню як світ істину, прагнення справжніх педагогів: учень мусить перевершити свого вчителя. Тільки тоді суспільство матиме позитивний розвиток.

В барельєфі печалі спинилася мить

Низка всеукраїнських заходів, присвячених 75-річчю з дня народження класика українського поетичного кіно Івана Миколайчука, розпочалася зі столиці: в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» відбувся вечір-спогад про Майстра.

Фундація із сенсом і смаком

Останнім часом у країні розплодилася неймовірна кількість громадських організацій. Одні збирають кошти для дітей, інші захищають права молоді/пенсіонерів/тварин, ще хтось мітингує проти вирубки лісів… Розібратись де справді ефективна організація, а де фейк – важко. Непросто. Ми ж вибрали одну з таких громадських спільнот і протягом двох тижнів були з ними пліч-о-пліч.

Українсько-китайське автоклонування

Час великих автомобільних звершень настав! Певно, саме так подумали у Запоріжжі, коли вирішили пересадити українців з іномарок на вітчизняні бюджетні автівочки. І нещодавно відбулась прем’єра – у столиці презентували новий концепт-кар – ЗАЗ «Славута NOVA». 

Спекотний лютий 2001-го (згадуючи Індію)

П’ятнадцять років промайнуло відтоді, як у лютому 2001 року на ліквідації наслідків жахливого землетрусу в далекому індійському штаті Гуджарат працювала дружна команда українських медиків і рятувальників. Справді, десь там, у минулому залишилася маленька частка нашого життя. Відверто кажучи, не найгірша. Попри всі психологічні, фізичні та емоційні навантаження. Стали історією недоспані ночі чергувань, здавалося б нескінченні черги пацієнтів, виснажливі переїзди у віддалені та глухі індійські села. Але це вже у зазублинах нашої пам’яті, на сторінках щоденників, у сотнях метрів відеоплівки…

Виші чекають абітурієнтів з окупованих територій

Що робити, коли хочеш здобути освіту в українських вишах, але залишився в окупованому Криму чи на підконтрольній бойовикам частині Донбасу? Як знайти відповідь на це доленосне для тисяч юнаків та дівчат питання, розповідали на прес-конференції «Нові можливості прийому на навчання осіб, що проживають в зоні проведення АТО та на тимчасово окупованій території Криму».

Пісенні «вікторії»: від верховинських «Диких танців» до туги кримських татар

Хтось вірив, хтось ні, але Джамала таки виборола першість на «Євробаченні-2016» у Стокгольмі. Попри цьогорічний незвичний формат підрахунку голосів, результат справедливий і навряд чи був би іншим, навіть якщо б рахували по-старому. Це, звісно ж, викликало шлункове загострення, навіть рецидиви «когнітивний дисонансу» як у прихильників, так і у «хейтерів» України. Австралія так і не зрозуміла, що трапилось, і на час проголошення результатів більшість на «Зеленому континенті» уже поспішала на роботу чи смакувала ранкову каву. А володарі бронзи лютували, нарікаючи на висмоктані з пальця «корумпованість» конкурсу, «некомпетентність» журі та «анексію» першого місця.

Два найважчі роки

Визволення Надії Савченко відтіснило на узбіччя інформаційного мейнстриму подію, яка за всіма ознаками мала стати топ-новиною в українському медіапросторі. 25 травня спливло два роки від часу обрання Петра Порошенка Главою держави. Що вдалося, а що ні за цей відтинок президентської каденції – спробували оцінити експерти в ході прес-конференції «Два роки Президента».

Сергій ФАЙФУРА: «Моя пісня має крила»

Сергій Файфура чимось схожий на Кукриніксів, з їхньою холодною війною проти фашизму, де сутичка на ватмані була не менш пекельною, ніж герць багнетовий. Сьогодні маємо інший фашизм – карликовий, гібридний, але роль яскравих мистецьких засобів у війні така ж важлива і неперебутня, як і сім десятиліть тому. Пісні та кліпи Сергія Файфури жалять «ватників», ніби мохнаті шершні, а українцям повертають почуття гідності і честі. Правда, є між тими Кукриніксами і Файфурою сумна відмінність. Карикатуристів-бійців «совєцкая страна» колись, як і Росія тепер, усіляко підтримувала і заохочувала, а Файфуру рідна держава, з її численними адміністраціями, мінкультами та мінстецями, все не помічає, навіть ігнорує. На жодному телеканалі в країні, де йде війна, пристрасних пісень Файфури, а по-щирості –  маленьких яскравих вистав з неймовірною енергетикою, ви не побачите і не почуєте. Зате там суцільне «русскоє пєніє» і примітивне волання.

Слава Богу, що є Фейсбук, що є ЮТУБ, що є волонтери, з якими Файфура їде на фронт – співає тим, хто часто у тих його піснях і є найпершими героями!

Марія МИЦЬО: «Війна і Чорнобиль – це дві катастрофи, які ще не є історією»

Кожен музей має своє обличчя, історію, експозицію. Хоча донедавна, в «недекомунізовані часи», багато з них таки були схожими наче близнюки. Складалося враження, що десь існувала якась утаємничена «фабрика», котра масово їх «штампує». В таких роблених лише з принуки чи обов’язку «закладах культури», навіть часто відвідуваних і з певним напускним «статусом», од експозиції зазвичай віяло холоднечею якщо не відчуженості, то відстороненості.

Вітчизняна біоенергетика: «на солом’яних ногах»

Багаторічні дослідження, проведені науковцями Бережанського агротехнічного інституту в лабораторії біогазових технологій, підтвердили: у наших умовах солома – чи не найенергоємніший продукт: з однієї тонни можна видобути 300 кубометрів біометану.

«Чуєш, брате мій…»

Мерехтить в очах безконечний шлях,
Гине-гине в сірій мряці слід по журавлях.
Кличуть «Кру-кру-кру, в чужині умру… 

Ці слова славетної пісні-реквієму пригадалися на прес-конференції, організатори якої розмірковували про те, як сконсолідувати націю довкола проекту «Повернення героїв на рідну землю».

ДЖАМАЛА: «Я просто бачила себе з цією перемогою»

Після тріумфу Джамали на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення-2016», якраз напередодні сумної дати 72-х роковин депортації кримських татар, вкотре переконуєшся у прописній істині: у світі нічого не буває випадкового. Так і кортить з цього приводу процитувати кремлівського «мікрогеббельса», який затято не вірить у «совпадєнія». Перемогу талановитої української співачки Москва повітала по-своєму. По-імперськи: один із тамтешніх чиновників милостиво «порекомендував» Джамалі змінити громадянство на російське і переїхати до Криму.

Тяжка нива Чайчинців

Тут не можна не повірити, що земля була колись уселенським морем-океаном. Що навісні буревії таки розгойдували планету гігантськими хвилями. І що однієї миттєвості у багатомільйонній історії світу якась божественна сила рішуче вимовила чарівне слово «завмри!», і те розгойдане, розхвильоване роздолля без дна і межі враз застигло: збурунений океан став земною твердю, гігантські хвилі – пагорбами, а водяні западини – долинами. А звідки б іще взялися Чайчинці? Здаля село на стрімчакові – справді немовби чайка на буруні.

Від Івана до…

«Всі покою щире прагнуть,
А не в один гуж всі тягнуть,
Той направо, той наліво,
А все браття, тото диво!»
(Іван Мазепа).

У Полтаві при велелюдному зібранні нарешті врочисто відкрили пам’ятник Іванові Мазепі. Це перший повноцінний монумент славному гетьману в Україні.

Шість хвилин пекла у «місті Бога»

Епоха Великих географічних відкриттів відлунює тут у кожному візерунковому фасаді та у крутій течії звивистих вулиць, що зшивають місто поміж сімома лісабонськими пагорбами. Місто унікальної «мереживної» архітектури і рекордної кількості сходів немов стікало з отих семи пагорбів до мармурової набережної. Все змінилося за 6 хвилин в День всіх Святих, вранці 1 листопада 1755 року.

Данило – і назавжди!

Змінюючи один одного, мчать безкінечним полем історії вершники-пам’ятники.  Хтось на повному галопі вискакує на п’єдестал і застигає там довічно, хтось при тому збиває копитами епохи і режими. Іноді хроніка ледь устигає фіксувати епізодичну велич або неславу володарів високих постаментів.

Там, де не чути матюків і не торгують біля церкви

Ти знаєш, мій френде, я несподівано відчула свою меншовартість!

Ні-ні, не в Парижі: там я правильною виделкою їм жаб’ячі стегенця, цитую цинічного Бегбедера і фліртую не гірше місцевих madame

Сластіонові храми. Освіти

Коли сто з лишком років тому сільський полтавський учень виходив на поріг школи, він бачив перед собою широчезний простір, високе небо, соковиті кольори безкінечності – на нинішні гроші краєвид на пару мільйонів доларів… 

Ростислав ОМЕЛЯШКО: «Панує конкуренція влади, але, на жаль, відсутня конкуренція честі»

У сховищі Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф – рідкісна колекція. Її понад чверть століття разом з колегами збирає керівник центру Ростислав Омеляшко. Їздять покинутими поліськими селами, рятуючи уламки, залишки, колись могутньої цивілізації. Вперше довелося побачити унікальну скарбницю під час зйомок фільму «Інший Чорнобиль».

Розпрягайте… приїхали

«Все життя шукаю найкоротшу дорогу до народної пісні, понад двадцять літ, оббиваючи пороги, шукаю шляхів до України, до дружби з нею, – сповідався Миколі Кагарлицькому керівник відомого Кубанського козачого хору Віктор Захарченко (журнал «Дніпро», 1989, № 11) . – І ось ця дружба, вірю щиро, засвітилася мені насправді. Це для нас, кубанців, украй потрібно, бо звідси коріння чорноморських козаків, які після зруйнування Катериною II Запорозької Січі оселились на Кубані. Це потрібно і вам, бо на нашій землі – частка вашої-нашої історії».

«Свята паска –  як сонце, красна»

Великдень в Україні – одне з найважливіших свят року. До нього готувалися заздалегідь. Обов’язково білили хату всередині, прикрашали її малюванням, витинанками, на покуті вивішували солом’яного «павука», дерев’яних або паперових голубків. Постову буденну хатню тканину міняли на святкові рушники, скатерті. Часто скриню, стіл й піл застеляли килимами. На ярмарках перед Великоднем батьки купували дітям обнову: одяг та прикраси.

Кіно – не дишло…

Сталося! Міністр культури, на якого чомусь було дуже багато нарікань, здійснив нечуваний у культурі подвиг – домігся од уряду рекордного фінансування вітчизняного кінематографа – 211 млн. 330 тис. 800 гривень! Тобто уряд нарешті збагнув, що найдієвіший патріотичний ідеологічний засіб – кіно – має нарешті запрацювати. А після 8-го пітчингу (пітчинг – презентація кінопроекту для пошуку інвесторів, – ред.)  є надія отримати ще 351 млн. 538 тис. 433 гривні. І все б гаразд, якби геть патріотичний розподіл цих коштів.

Про гарне слово і добре діло

Стратегічні комунікації – давні як світ. Донедавна, здебільшого, під ними розуміли магістралі, мости, рокади. Але «гібридизація» військових термінів дісталася і цієї дефініції. Про це йшлося на презентації першого в Україні «Словника  термінів стратегічних комунікацій», який уклали заступник міністра інформаційної політики України Тетяна Попова та доктор юридичних наук Володимир Ліпкан.

Світла зброя «Книжкового Арсеналу»

Як кожен мисливець знайде свою здобич, так кожен автор відшукає свого читача. Чи навпаки, як це відбувалося на щорічному, вже VI міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» – найбільшій і найгучнішій культурній події столиці Україні, що об’єднує літературу і мистецтво. Цього року її приурочили до Всесвітнього дня книги й авторського права. Епіцентром зацікавленості всіх книголюбів, книгоманів, книгоестетів та гурманів, як завжди став Мистецький Арсенал. Незалежно від статі, віку, смаків та вподобань, тут кожен читач мав змогу знайти свого автора.

Під покровом святого Флоріана

Місцеві люди, проходячи повз цю кам’яну фігуру, завжди хрестяться і вклоняються їй. У Швайківцях так заведено віддавна, хоча вже рідко хто може більш-менш правдоподібно розповісти, як потрапила у їхнє село скульптура чоловіка в обладунку римського воїна. І чому замість меча тримає у руці жбан, з якого струменить вода на будівлю, схожу на церкву? Напис латиною «Renova tum» означає «кафедральний собор», якого у селі ніколи не було. Дата встановлення цього незвичайного пам’ятника – 1864 рік.  

«Антилопою» – на Великдень

Рік тому о цій порі, у місяці квітні, ще світлим надвечір’ям, за кілька годин до Пасхальної ночі жвавою трасою від Чернігова у бік Сосниці, одразу за мостом через повноводий Снов я мусив гальмувати. Просто не міг не спинитися. Бо на узбіччі стояло щось таке, що відразу вводило у ступор…

Британський посол української літератури

Суто «англійська» погода того дня у Каневі –  безперервна мжичка, що раз у раз переходила у рясніший дощ із рвучким холодним вітром, –  це що, був знак?

П’ять років тому – 15 квітня 2011 року – з Туманного Альбіону до Канева прибула поважна і настільки ж незвична місія. Вона мала виконати волю жінки – відомої письменниці, перекладачки, громадської діячки і правозахисниці Віри Річ (Фейт Елізабет Джоан Річ (1936-2009), яка заповіла поховати свій прах у серці України, яким вважала могилу Тараса Шевченка.

Тіні незабутих предків

Коли побачив, як неподалік села Лопушня Рогатинського району, що на межі Тернопільської та Івано-Франківської областей, розгортається спорудження величного  меморіалу з білосніжного мармуру, граніту й ракушняка, перше, що спало на думку: мабуть, тут постане величний пантеон стрілецької слави. Адже у Першу світову війну в цих місцях воювали відважні «усуси», Українські січові стрільці. Однак, пізніше з’ясувалося, помилився. Щоправда, не набагато…

Микола ВАСИЛЬЧЕНКО: «Щоб жити по-новому, треба наполегливо працювати, а не гендлювати землею»

Глобальне потепління вносить певні корективи і в усну народну творчість. У часи кліматичних змін календар весняно-польових робіт змістився майже на місяць. І черкаська приказка про те, що «два дощики в маю, певно, бути врожаю», вже не актуальна. Спраглим після сухої осені і малосніжної зими українським ланам конче потрібні квітневі проливні.

Олександр ПОНОМАРІВ: «Щоб по всій Україні відродити українську мову, нам треба агресивно її захищати»

Доктор філологічних наук, професор кафедри  мови та стилістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, академік АН ВШ України, заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Олександр Пономарів говорить про мовну політику в Україні, про становище української мови на східних землях.

Він  народився на Донщині у Таганрозі. Тепер це Російська Федерація.

Про «месій», «селебріті» і фермерське «рушення»

За Станіславським, театр починається з вішалки. А фермерський з’їзд? Власного приміщення в Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) немає, отже – і власної вішалки. Користуються тією, куди пустили. Цього разу пустили в актовий зал Київського кооперативного інституту бізнесу і права, приблизно на 280 місць. А делегатів, як оголосив президент АФЗУ Іван Томич, на 26-й з’їзд прибуло 138. Проте зал був заповнений – гостей набралося також чималенько. Проглядалися серед них і поважні.

«Studego»? Студентський компас!

Куди поїхати влітку, де недорого відпочити, як заощадити у скромному студентському житті? З того приводу «сушив» голову Євген Жиглій, студент третього курсу Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана. Але, на противагу більшості, він не змирився з тим, що потрібно сидіти годинами за комп’ютером у пошуку пропозицій, а задумав і створив сайт, який акумулюватиме корисні пропозиції для студентів. Ми попросили Євгена розповісти про свій проект детальніше.

Спортивна неміч і Болонські анаболіки

Спорт незнищенний! –  поки хлопці в Україні люблять струнких дівчат, а дівчата – ставних і міцних хлопців. Такий підсумок дискусії учасників «круглого столу», присвяченого пропаганді масового спорту, яка відбулася  в Київському університеті імені Бориса Грінченка.

Петро ГОНЧАР: «Головне – бути самим собою»

Побачити людину у вишиванці зараз не дивина. Українське зараз у моді. Цей звичай, чи то пак поведенція залучає до своїх лав все більше прихильників. Але мода – річ тимчасова. Та й сприймають її по-різному. Вдягати вишиванки на свята й у повсякдень, голити чуприну, зберігати та колекціонувати українське – це надовго? Саме з цього запитання почалася розмова з директором Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» Петром ГОНЧАРОМ.

Запах друкарської фарби, грошей і зради

На прес-конференції адвокат Олег Король та літератори брати Капранови говорили про російську книжкову агресію. Бо якщо на Сході озброєних найманців та сепаратистів українське військо героїчно стримує, то «каравани друкованого опіуму» окупують нашу територію майже безборонно.

Донбас зачекався українських митців

Війна на Сході триває не лише із застосуванням танків, мінометів, стрілецької зброї. Запеклі бої точаться і на інформаційному фронті, культурно-ідеологічній передовій. В цій борні важливо не просто визволити від ворога певні території. Тут найголовніше – перемогти у лютому протиборстві за свідомість людей. Про це йшлося на прес-конференції, присвяченій підбиттю підсумків культурно-просвітницького туру на Донбас. Організований Товариством «Знання», український десант митців на початку березня побував у дванадцятьох містах Донеччини та Луганщини.

Чи повернемо Козака, що «за Дунай їхав»?

Був собі козак Семен Климовський.
Жив десь на Слобожанщині. Ніхто тепер не знає, коли він народився, коли помер; є думка, що прожив усе ХVIII століття. Та воно може б і не так важливо, але одного разу склав Семен пісню «Їхав козак за Дунай». Видана ХVIII століття , вона швидко стала популярною, була перекладена й поширена в Англії, Франції, Шотландії та інших країнах, а в Німеччині на її мелодію Бетховен навіть опуса написав!

«А пісня — це душа. З усіх потреб потреба»  

Олесь ДОРІЧЕКО , «Сад божественних пісень» (триптих, полотно, олія).

Як і навіщо вчитися співати?

Справді, а навіщо?

Ці «природні» запитання сто років тому видалися б так само безглуздими, як, скажімо, навіщо вчитися ходити або розмовляти. Але сьогоднішньому Українцю співати не потрібно. Так він собі думає. Тобто він не думає, за нього вже давно подумали; він просто не довго думавши погодився, та й на тому кінець. Коли, бува, й засмокче душу якась незрозуміла порожнеча, то до його послуг десятки різноманітних кнопок: тицьнув пальцем – і гримить електронна звукова розкіш так, що вгинаються ребра й тремтять стіни навколишніх споруд. Ну, можна пожаліти сусідські вуха й тяжку працю будівельників – встромити собі у вуха пару дундуляторів:  насолода неземна, і нікому до тебе немає діла.  

Не ізгої, а родина

«Психосоціальна стабілізація постраждалих у конфлікті в Україні». Такий проект реалізує громадська організація «Українська асоціація фахівців із подолання наслідків психотравмуючих подій» за підтримки уряду Німеччини, Malteser International та Мальтійської служби допомоги України.

Про природні свята

По суті все дуже просто: йдеться про незамовлені свята. Їх приносить жива або нежива Природа, а часом і люди, бо вони теж бувають природні, у них є фантастично гарна й багата людська Природа. На жаль, у них є й неприродні властивості, але менше з ними, сьогодні свято.

Степан ГАВРИШ: «Ми зупинилися між суспільством радянського типу і нацією, яка вийшла на Майдан»

Коли йшов на зустріч зі Степаном Гавришем, мав намір розпочати розмову з іншої теми. Але на розі Інститутської побачив автомобільну шину, а в ній портрет і покладені до нього свіжі квіти. Багряно-червоні, кольору запеклої крові, гвоздики. Ось такий скромний пам’ятний знак на місці, де два роки тому загинув однин з героїв-майданівців. Чи не даремно полягла Небесна Сотня? Саме з цього запитання і почалася розмова…

Володимир ШАПОВАЛ:

Про конституційний процес, український політичний «акваріум» і право на повстання

Яка роль Конституції в житті і долі пересічного українця? Чи відведено їй, тій ролі,  місце в нашому повсякденні? Як воно є і як би воно мало бути? Як змусити владу дотримуватися Конституції? Чи, може, з тим нема проблем? Тоді що спонукає українців до повстання і Майданів?

Всі ці непрості питання не втомлюються порушувати авторитетні експерти, більшість з яких переконана, що справді саме нова демократична Конституція мала б стати вінцем Революції Гідності.

Євроінтеграція. Очікування та настрої

29 лютого в Європейському парламенті стартував «Український тиждень». А напередодні у Києві оприлюднено результати соціологічного дослідження «Як українці ставляться до євроінтеграції», проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 22 листопада 2015 року в усіх регіонах України (за винятком Криму й окупованих територій Донецької та Луганської областей). Загалом опитано 2009 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки складає 2,3%.

Володимир КРИЖАНІВСЬКИЙ: «Порошенку і надалі потрібна людина, яку можна виставити як хлопчика для биття»

Ми знову зустрілися з Володимиром Крижанівським після дворічної перерви. Тоді, в дні кульмінації буремних подій Революції Гідності, Володимир Петрович, коментуючи подальший розвиток українсько-російських взаємин, виключив можливість силового варіанту вирішення протиріч. Але сталося як сталося. Саме з аналізу, чому ці події розвивалися за іншим, неочікуваним сценарієм, розпочалося наша розмова.

Біометричні паспорти: «БЕЗВІЗОВА панацея» чи «ВІЗОВА цяцянка»?

Ухваленням 18 лютого трьох «безвізових» законопроектів вітчизняний парламент виконав законодавчу складову Плану дій з лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

Земельна реформа. «За байраком байрак»

Цього року відзначаємо знакову подію – 25 літ початку земельної реформи. Як оцінюють цей багаторічний важкий поступальний перехід, сповнений здобутків і втрат, сумнівів і розчарувань, ті, хто свого часу, наділений владними повноваженнями, ініціював, обґрунтував,  починав цю докорінну реформу, і ті, хто нині трудяться на землі, розвиваючи – часом «завдяки»,  а інколи і «всупереч»  реальному станові реформування земельних відносин  – аграрний сектор економіки? І коли нарешті скінчиться ця довга, складна, а для багатьох і досі незрозуміла «земельна епопея»? 

Володимир ЛАНОВИЙ: «Економіка – це не благодійництво»

Однією з передумов успішного проведення реформ в Україні називають деолігархізацію. Втім, це не лише суто українська біда. Статки 85 найбагатших людей світу сягнули майже 1,7 трильйона доларів. Як зазначають експерти, лише один відсоток землян володіє 46 відсотками світового багатства. Чому так? Саме з цього питання і розпочалася розмова з Володимиром Лановим.

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company