– Як командувач українського корпусу виходжу на розстріл першим! – звернувся генерал Яків Гандзюк до своїх друзів.
– Благати про пощаду цих мерзотників принизливо для нас.
Хто він? Як потрапив до рук москалів-більшовиків?

Одне очевидне питання в наративі про якнайшвидше повернення Криму і Донбасу до України. З часом воно ставатиме лише актуальнішим.

– Жоден кримчанин нічого не втратить від возз’єднання з РФ! – кричали вони.
– У Криму буде набагато вищий рівень життя! – кричали вони.
– Крим відновлять як всесоюзну здравницю! – кричали вони.

«Тиждень» обговорив із французьким істориком причини неуспіху української делегації на Паризькій мирній конференції 1919-го та наслідки цих переговорів про завершення Першої світової війни для Європейського континенту.

Андре́й Шепти́цький (мирське ім’я Рома́н Марі́я Алекса́ндр Шепти́цький; 29 липня 1865, Прилбичі – 1 листопада 1944, Львів) – український релігійний діяч, граф, Митрополит Галицький, Архієпископ Львівський, єпископ Кам’янецький

«Не варто вигадувати велосипеда», – часто кажуть про якусь марну справу, проте українці довели, що навіть у знайомий ще з XIX століття вид транспорту можна втілити щось абсолютно нове. Так 1989 року побачив світ легендарний велосипед «Еней», який на не одне десятиліття випереджав світові надбання в галузі велобудування і на якому мандрують зараз США та Канадою українці – учасники трансатлантичного велопробігу «Чумацький шлях до Північної Америки». Конструктор «Енея» Сергій Нитка в інтерв’ю журналу «Разом» розповів про своє «дитя», його минуле і перспективи.

Три роки тому я була «какаяразница» і волала «про язык Пушкина и Пастернака»… Але постріли російських автоматів по Україні вбивали в моєму лексиконі російські слова з такою швидкістю, з якою летіла куля…  Куля – слово, вибух – речення… Інакше не могло бути, бо російська мова стала для мене символом божевільної Росії, яка хоче знищити Україну. І починала Росія вбивати Україну (хоч 300 років тому, хоч в 2014 ) з винищення наших святинь і символів – мерзотники кидали у вогонь прапори, ламали тризуби і витискували українську мову. 

Хаотична забудова Києва та передмість, яка часто-густо відбувається з колосальними порушеннями, дістала киян – почастішали зіткнення з “тiтушками”. Останній місяць лихоманить і мікрорайон Русанівка у Дніпровському районі столиці, однак тут ситуація кардинально відрізняється. Місцеві жителі вийшли на протест через будівництво… гуртожитків Київського університету ім. Бориса Грінченка.

У чому суть конфлікту і чим він загрожує – з’ясовував OBOZREVATEL.

Художник Іван ШУЛИК — про підняття першого синьо-жовтого прапора у Дніпрі 1991 року і згубну рухівську політику «вибіркової опозиції»

Ветеран Народного Руху України, дніпровський художник Іван ШУЛИК народився у знаменитій Петриківці 1946 року. Його мати була майстерною вишивальницею. «Мама виховувала нас одна — мене й сестричку Ніну. Наш батько-фронтовик помер ще 1951 року», — розповідає Іван. Вочевидь, «мистецькі» гени передалися від матері дітям. Сестра Івана успішно працює головним художником заводу з виготовлення фаянсу і фарфору. Сам Іван спочатку навчався в художній школі, яку заснували відомі майстри петриківського розпису Тетяна Пата і Федір Панко. Потім вступив до Дніпропетровського художнього училища, працював художником на обласному телебаченні — ставив телевізійні спектаклі. Згодом Іван Шулик закінчив Львівський поліграфічний інститут і вже понад сорок років працює художником у дніпровських театрах. Втім, це не завадило йому створити й очолити обласну організацію Народного Руху України. Своїми спогадами та думками напередодні Дня Незалежності України Іван Шулик поділився з газетою «День».

Є сфера людської діяльності, до котрої в Україні традиційно ставляться по-ідіотськи легковажно. Хотів було назвати її «культурною сферою», але краще означу як розважальну, аби не брати багатостраждальне слово «культура» в лапки. Коротше кажучи — шоубіз.

Це було 15 вересня 1992 року. На 52-му році через важку недугу обірвалося життя Степана Кривенького, самодіяльного композитора, автора пісні-гімну «Волинь моя». Аби земляки могли попрощатися з музикантом, який прославив Волинь на весь світ, домовину з його тілом помістили в Горохівському районному будинку культури. Співачка хору, якому акомпонував Степан Кривенький, Віра Сачук, повертаючись із Будинку культури додому, з сумом констатувала: «Прикро, що прийшло так мало людей. Ми ще не збагнули, яку Людину втратили!»

Станом на ранок 25 червня (з 17 травня) Берегова служба ФСБ РФ здійснила вже 56 затримань торгівельних суден, що йдут до/з Маріуполя та Бердянська: всього затримано 39 суден – цифри різні, бо декілька суден затримували по два, три і чотири рази за цей місяць. Це судна, які ходили до Бердянська чи Маріуполя. Варто зазначити, що на останньому тижні була лише одна відмінність: якщо раніше затримували всі судна, без винятку, то зараз десь половину. Не знаю, яка причина, можливо, солярка закінчилася, чи шторм був, чи економія.

Національна держава повинна володіти монополією не на застосування сили, а на освіту

Нещодавно вдова Солженіцина відмовила українській нації в культурності (зсилаючись при цьому на думку самого письменника).

Зовнішнє незалежне оцінювання – це стрес для майбутнього студента.

Цілий рік, ледь не кожного дня, їм нагадують про важливість складання цього тесту. Нагадують батьки, які хочуть аби діти вчились у престижному вузі, та вчителі, яким потім треба відзвітувати по рейтингам школи.

Вибір без вибору

Хочеться ж як? Хочеться, щоби на тлі щоденної дурості «злочинної влади» й неприхованої підлості влади колишньої, що нині так зручно перебуває в опозиції до всього сущого, на політичному небосхилі з’являлись нові політичні зірки. Щоби чергові (хай і сумнівні) рейтинги засвідчували не лише запит на нові імена, але й логічну пропозицію, у вигляді цих самих імен. Щоби політика не була відірваною від реальності, щоби популізм не мав шансів, щоби молоді й злі реформатори відчували підтримку з боку мобілізованого й наснаженого потребою справедливості електору.

До редакції «Європейської правди» днями надійшло з десяток запитів на кшталт: «Чи правда, що ЄС змінює правила в’їзду для українців, тепер за використання безвізу доведеться платити по 7 євро?»
Відповісти одним реченням на це непросто, адже у цьому питанні є і правда, і перебільшення.

В останні дні 2017 року в Ужгороді відкрили музей жертв сталінських репресій, створений за фінансової допомоги угорського уряду. Музей громадський, його відкрили у цокольному приміщенні Будинку товариства Олександра Духновича, яке сповідує «неорусинство». Тож нічого дивуватися, що головний акцент тут зроблений на репресіях проти угорців, що асоціюється з приходом радянської влади. (Показово, що в оформленні стендів переважає угорська мова).

Ян Ольшевський, прем’єр польського уряду в 1991–1992 роках, солдат «Сірих шеренг», адвокат у політичних процесах часів ПНР, в розмові з «SuperExpress» – про включення України у поправки до закону про ІНП.

У мене на кухні останні 20 років «брехунець» практично не виключається. Можу сказати, що я ріс і дорослішав і мужнів з Українським радіо. Теж саме було із сотнями тисяч інших українців. УР було чимось на зразок дорогого талісману з дитинства – мінилося усіма кольорами райдуги. Воно було рідним для мене, а я завжди був рідним для нього – зі своїми творчими новинами, віршами і піснями.

Думаєте, йдеться про географію? Ні, цього разу про історію, а точніше — про її викладання у Великій Британії. Звичайна шкільна дисципліна здатна викликати не лише хвилю спогадів (що цілком закономірно), а й цілий шквал емоцій в академічному та освітньому середовищі.

Володимир Балух, український громадянин, що не змирився із анексією Криму. Фермер вивішував над своїм будинком прапор України у грудні 2013 року і продовжував це  робити й пізніше. ФСБ затримала Балуха у грудні 2016 року, стверджуючи що на горищі будинку, де живе його родина,  знайдено 90 набоїв і тротилову вибухівку. Його дружина  і сам Балух заявили про умисну фальсифікацію.

Найменше все це нагадує свята. Попри те, що на кухні, в кутку, стоїть ялинка, з тризубом угорі. Вікна завішані ковдрами, на сходах у коридорі – мішки з піском: казарма лише зовні видається сонною й порожньою, люди всередині воюють четвертий рік, готові до всього. Сама будівля розташована в центрі селища, на першому поверсі – магазин секонду й салон краси, між другим і третім поверхами стоїть автоматник, чужих не пропускає. Та чужі сюди й самі не підуть.

Боротьба з корупцією –  головна вимога до уряду 70-ти відсотків опитаних молодих українців. Найбільше молодь довіряє церкві та волонтерам, а найменше – політичним партіям і Верховній Раді. Чому так?

Почувши його прізвище, молоді журналісти здригалися, а коли він виходив зі свого кабінету, редакційні коридори порожніли. Легенди про його жорсткий стиль роботи і неймовірну вимогливість «діди» переповідали реакційним «салагам» стишеним голосом у курилці…
Жартую, звичайно.
Але, пройшовши «школу Тихого», вже сміливо можна було претендувати на «Пулітцера». Сьогодні таких головредів вже не роблять. А жаль. Бо газети, які редагував Сергій Тихий – «Республіка», «День», «Всеукраинские ведомости», «Галицькі контракти», «Газета по-киевски – завжди ставали новим, незвіданим до того явищем у вітчизняних ЗМІ.
Сьогодні ми розмовляємо із Сергієм Тихим про українську журналістику. Точніше – про причини і наслідки того катастрофічного стану, у якому вона опинилася.
А ще точніше – розмірковуємо, чи є шанси в людей, котрі, не дивлячись ні на що, пишаються тим, що вони журналісти  – цю катастрофу подолати.

Нещодавно американське видання The New York Times оприлюднило рекомендації щодо поведінки в соціальних мережах журналістів відділу новин. «Хоча ви можете вважати, що ваша сторінка в Facebook, Twitter, Instagram  або інші акаунти в соцмережах є приватними, відокремленими від вашої роботи в The NYT, однак усе, що ми публікуємо, де ставимо позначку like , тією чи іншою мірою є публічним. І вся публічна діяльність асоціюється з The New York Times», – зауважують автори документа.

Його двигунами оснащено майже всі пасажирські «Іли» і «Ту» Його двигуни – на всіх військових літаках серії «Су», конструкторського бюро Павла Сухого: винищувачах, бомбардувальниках та штурмовиках. Кожна унікальна модифікація цих двигунів має абревіатуру «АЛ» – Архип Люлька. 

На початку вересня Верховна Рада ухвалила Закон «Про освіту», яким ввела 12-річне шкільне навчання вже з наступного навчального року, а також передбачила преференції молодим учителям, які зважаться присвятити себе роботі в сільських школах. Але найрезонанснішою новацією закону стало переведення шкільної освіти в Україні винятково на українську мову. Для шкіл, де нині навчання переважно відбувається мовами національних меншин, це означає поступовий перехід на державну мову викладання.

Після дискусії, яку викликав новий закон про освіту, журнал «Новое время» розпитав відомих українців, що вони думають про мову навчання у країні – чи всі повинні навчатися українською?

17 жовтня збурило нову хвилю вуличних протестів – переважно в урядовому кварталі столиці.  Організатори акцій –  «Рух нових сил» Міхеїла Саакашвілі, «АвтоМайдан», «Антикорупційний штаб», громадський рух «Чесно» та інші. Їхні головні вимоги: внести зміни до закону про вибори з відкритими партійними спискам, скасувати депутатську недоторканність, створити  Антикорупційний суд. У центрі Києва вкотре посилено заходи безпеки та частково перекрито деякі вулиці.

Про 23-річного командира роти лейтенанта Василя Тарасюка в бригаді ходять легенди. минув лише рік, як він закінчив академію сухопутних військ, відтоді і воює на Донбасі. і вже багатьох вразив своєю мужністю. в боях за Авдіївку отримав три осколкові поранення, чотири контузії та орден Богдана Хмельницького…

Свого часу я мав честь знати кількох діячів (Всеволода Михайловича Ганцова, Бориса Федоровича Матушевського, Юрія Львовича Юркевича, Євгенію Яківну Рудинську), репресованих у справі «Спілки визволення України», часто з ними зустрічався. Незалежно від строків, які вони відсиділи чи перебули у засланні, в цілому їхнє життя було мученицьке й страшне. Рухаючись до його кінця, вони мріяли одержати від статусу нормального совєцького громадянина хоч дрібничку – коротше кажучи, мріяли про реабілітацію. Звертались до влади, одержували відмови, мовляв, їх судили гласним, публічним судом, отже, реабілітації бути не може в принципі. Вони просто втомились, і це можна по-людськи зрозуміти.

Сірі таблички на стінах будинків, часто теж сірих, запримітити непросто. Розмір занадто маленький – з поштову листівку. А трапляється, що знаки ставлять в арках і внутрішніх двориках. Побачить тільки уважний. Але, зачепившись поглядом, прочитає кілька рядків: хто тут жив, коли заарештований, коли розстріляний, коли реабілітований. За вигравіруваними літерами – долі інженерів і математиків, військових і лікарів, тих, кого забрали з останньої адреси…

Чи не в усіх вінницьких спільнотах соцмереж нині обговорюють нетиповий вчинок вінницької дев’ятикласниці Марії Чикальської. Чотирнадцятирічна дівчина самотужки за два дні прибрала територію міського парку в районі Бригантини, назбиравши близько 50 мішків сміття.

В кінці ХVІІІ століття Київ поділявся на 4 адміністративні частини: Печерськ, Верхнє місто, Поділ та Плоска слобода (місцевість між сучасним Житнім ринком та Куренівкою). У 1¬й половині XIX ст. до складу міста були включені села Куренівка, Пріорка та ін. Тоді ж почала виділятися головна вулиця Хрещатик.

Невеликий екскурс в історию для фанів генерала Ватутіна и противників Шухевича.

«Моя дружина – фотографиня», –  каже  знайомий.  Хм, фотографиня? Звичнiше ж – фотограф. Та, виявляється, вживання фемiнiтивiв дуже важливе у щоденному мовленнi. По-перше, це те, що чiтко вiдмежовує солов’їну вiд росiйської. По-друге, наявнiсть фемiнiтивiв у мовленнi – ознака громадянського суспiльства, яке поважає жiнок, кажуть фахiвцi. Тож що таке фемiнiтиви i як їх правильно утворювати? Про це ми  спiлкувалися з Оленою Малаховою, кандидаткою фiлологiчних наук, доценткою кафедри української мови  Харкiвського нацiонального педагогiчного унiверситету iменi Григорія  Сковороди.

5 червня 2017 року відійшла у вічність парафіянка греко-католицької церкви Св. Йосифа Обручника (Чикаго). Ксенія Бурачинська-Данилишин. Та сама, справжня “Гуцулка Ксеня”.

Ще тридцять років тому фінська освіта була у жахливому стані, і хтозна, чи цікавився би нею хтось за межами країни Суомі, якби не рейтинги авторитетної міжнародної організації PISA*, в котрих фінські школярі несподівано позаймали перші місця. Вперше це сталося у 2003 році, тоді вони показали найкращі результати серед оцінюваних країн у читанні та науковому модулі, а також посіли 5 місце в математиці. І світ з зрештою приглянувся до того, як навчають дітей у Фінляндії. Тепер же її систему освіти вважають однією з кращих у світі, і це підтверджують дослідження PISA.

Кажуть що в археології, як у медицині і футболі, розбираються всі.