Архів розділу: ПІЛІГРІМ

З Європою. Однозначно!

Кожен з нас, напевно, задумувався про життя закордоном, про  нашу інтеграцію в їхнє толерантне суспільство, про відстань, і не лише просторову, між  Україною і Європою. І більшість губиться десь посередині. А от що думає про наше «шукання» Європи цьогорічний випускник київської гімназії «Троєщина» Єгор ДОМАНЧУК, який уже встиг помандрувати багатьма європейськими країнами.

Назустріч сонцю

Щойно літак за маршрутом приземлився в токійському аеропорту «Наріта», зрозуміла, що мої пригоди знову починаються: вдруге в країні, яка першою на планеті стрічає новий день. Зрозуміло, зо двох тижнів замало, щоб уповні відчути дух «джапанленду», але достатньо, щоб помилуватися чудовими краєвидами, пройти крізь вуличну товкотнечу, поспілкуватися з людьми. Мені ж удалося трохи більше, ніж тому звичайному туристу, який розглядає яскраві вітрини магазинів у торгівельному центрі Шибуї.

Єриком, з «бабайкою»…

Містечко Вилкове у самісінькому гирлі Дунаю, на кордоні з Румунією, яке ще називають «українською Венецією», потерпає від повені. Довга хвиля весняного водопілля, сильний вітер переповнили численні протоки. Це стало малоприємною несподіванкою навіть для місцевих мешканців, які з дитинства звикли не ходити, а плавати на човнах.

«Силоміцьне» пиво і захер на оксамиті

Нервово смикаємо ручку, затято длубаємося у замку, як стоматолог у пащі ворога, та пробуємо вибити важкі дерев’яні двері. Уява вимальовує кримінально-драматичний сюжет про невдах і роззяв з України, жертв цинічного шахрайства: весь одяг, документи, майже всі гроші залишилися там, у  номері, а телефони як на зло «позасинали» від холоду. Хвилин зо 20 знадобилося, щоб нарешті дотумкали: ламаємо чужі двері! Вони ж тут усі однакові!

Слава співоча, слава козацька  

У непримітному будиночку на одеському Пересипу –  Музей історії розвитку українського козацтва. Коли Одеси ще не було, у південному краї  давно дзвеніла козацька шабля. Саме на Пересипу полковник Семен Палій розбив татарське військо і звільнив з полону чимало бранців. Пізніше, в час війни з Туреччиною українське козацтво стало ударною силою  російської армії.

«Aš iš Ukrainos»! Або перші уроки литовської

Серед країн Євроспільноти, Литва – чи не найближча. І не лише географічно. Але, як казав наш великий мандрівний філософ: «Всякому городу нрав і права». Тож декілька порад для тих, хто зібрався до цієї балтійської країни.

Обитель козаків і «дикого попа»

Трохи більше кілометра від центру Новомосковська, на лісовому півострові, який утворюють рукави старого і нового русла Самари, нас зустрічає найбільша козацька святиня, центр православ’я і добродійності для запорозького козацтва – Самарський Пустинно-Миколаївський чоловічий монастир. Колись за розпорядженням Коша сюди поміщали тяжко поранених січовиків, на цих святих землях доживати останні дні сивочолі воїни.

«Твоя країна»,.. Моя Країна

Першокурсниця зі Львова бере слухавку, нітиться і враз осяває щастям. Хоча голос  чує вперше в житті. Закінчивши розмову, миттю поринає у звичні клопоти подорожньої: квитки, речі, мамина дорожня валіза… А на душі –  хвилювання, острах, очікуванням неймовірного: шлях неблизький, ушир України, до Слов’янська…

Лувр, Notre Dame і креп з «Нутеллою»

Це особливе відчуття, майже урбаністичне intermezzo: після 24-рьоx годин трухлявих автобусів, лоукост-перельотів і допитливих митників проїхатися нічним Парижем в «Мерседесі» S-класу під спокійний і трохи космічний deep-хаус.

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company