Архів розділу: Суспільство

«Тихий Чорнобиль»

Що найогидніше в інформаційних маніпуляціях довкола вакцинування? Те, що активне антивакцинаторство безпосередньо впливає на життя і здоров’я українців.

Десять тисяч із волею до лідерства

Цього дня деякі вулиці столичного середмістя перетворилися на бігові доріжки Всеукраїнський спортивний захід «Нова пошта. Напівмарафон. Київ» зібрав десять тисяч бігунів. Організувала цей турнір компанія «NewRun», і не лише в Києві – в багатьох містах України.

ВИБОРОТИСЯ І ПЕРЕМОГТИ!

Свято Покрови – одне із основних в Україні. І то з давніх-давен. За часів Запорозької Січі воно називалося Козацька Покрова. Для січовиків Богородиця була заступницею і покровителькою, а Покрова символізувала своєрідний небесний щит, захист від ворогів. У різні історичні періоди та військові загрози під захист Покрови ставали нові й нові воїни. Це свято дуже шанували бійці армії УНР. І саме її, Покрову вважали своєю захисницею-заступницею вояки Української повстанської армії.

«Багряний хрест». Ветеранська подяка небайдужим

Тепер ветерани мають свою власну нагороду – «Багряний хрест». З нагоди його презентації в агенції «Укрінформ» навіть скликали спеціальну пресконференцію. Як зазначив ініціатор створення відзнаки, ветеран російсько-української війни, представник команди «Простір можливостей» Антон Колумбет, так ветеранська спільнота віддячуватиме всім небайдужим до долі рідної країни, її захисників – лікарям, представникам державних структур, громадський організацій, волонтерам – за внесок у покращення соціального захисту учасників бойових дій.

Ілюзія рівності, або Навіщо людству фемінізм

Людство намагається побороти будь-які упередження, що стосуються дискримінованих суспільних груп, однак до остаточної перемоги все ще далеко. Толерантність часто вважають звичайнісіньким наслідуванням моди. В найкращому випадку. Гірше, коли рівність чоловіка й жінки зневажають, ба навіть засуджують. Якщо ти феміністка чи фемініст – очікуй на критику, якщо підтримуєш права ЛГБТІ-спільноти, то легше про це взагалі мовчати.

«Паперове» перемир’я

Члени Міжнародної моніторингової місії скликали в Укрінформі пресконференцію, щоб розповісти про ескалацію обстановки на Донбасі російськими окупаційними силами. 

Сила антикорупційного пресу. Пресового

Держкомтелерадіо України скликало експертів за круглий стіл, щоб обговорити місію вітчизняних ЗМІ у нескінченній боротьбі з корупцією. Запросили науковців, експертів, журналістів, представників громадських організацій. Прийшли представники виконавчої та судової гілок влади – з Міністерства культури та інформаційної політики, МВС, СБУ, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і Вищого антикорупційного суду.

Демократія і демагогія

Як захистити демократію від деструктивних інформаційних впливів, визначалися учасники онлайн-зустрічі Дискусійного ПЕН-клубу. Платформою стала фейсбук-сторінка інтернет-видання «Тиждень».

ЩО І КОМУ «ПОНАД УСЕ»

Закон про боротьбу з олігархами вкупі із замахом на першого помічника Президента України – на вустах у всіх. Одні ці речі пов’язують, інші спростовують, треті висловлюють свої версії… Не буду долучатися до цих дискусій. Їх уже й так – «на всі смаки». Моя мова про відчуття тривоги. Тривоги за державу. І про небезпеки, які наростають.

Українська мова. Просто необхідна

Підсумки перших двох місяців іспиту для визначення рівня володіння державною мовою підбито на брифінгові в Укрінформі. Езаменують осіб, які за службовими обов’язками повинні володіти державною мовою, а також тих, хто бажає отримати українське громадянство.

Пліч-о-пліч за рівноправ’я

Напередодні цьогорічного десятого Маршу рівності поцікавилася у знайомих, чи йдуть вони на нього та як ставляться до таких ініціатив. Від одних почула: «У колоні радикали, поза нею теж... Це не для мене». Інші віджартовувалися, а деякі відмовилися йти через погрози.

За межу

Його поховали сьогодні. А днів зо три тому я проходив повз його хату з вицвілими синьо-жовтими ворітьми. Він сидів на лавці, відвернувшись від сільської вулиці, і мого здоровкання не почув. Сусідка, баба Параска, що сиділа на сусідній лавці, теж мені на моє «здрастуйте» не відповіла, бо ніби зумисне відверталася від діда…

«Сашко, прости нас, грішних…»

Хтось це може зрозуміти?! Як з тим жити і що робити?!
Ось так виглядає нині могила Олександра Зуєва (30. 08. 1950 – 31. 10. 2006) –  одного з найкращих методистів нашої естради, першого керівника ВІА «Кобза», автора музики таких суперпопулярних пісень, як «Чого квіти не в’януть?», «А ми удвох», «Три дороги», «Якщо поруч ти», «Пробач нам, Мамо»… Так сталося, що останні роки життя композитор жив серед безхатьків. Ніхто не зміг його підтримати у найважчий час… Похований на цвинтарі у місті Ірпіні… І не сто років тому, а всього лиш 15!

Кукурудзяно-соняшникова Україна. Їхня.

Не відкрию таємницю – українські поля засіваються переважно кукурудзою та соняшником. Уже кілька десятиліть. Для людей, далеких від села, цей доконаний факт ні про що не говорить: сіють, то й сіють. Для романтиків – золотисте соняшникове поле асоціюється з поетикою, а в гармонії з блакитним небом взагалі сприймається за національні кольори… Але ж для тих, хто більш-менш розбирається у сівозмінах (вихідці із села розуміють, про що йдеться), це не може не викликати занепокоєння. Звісно, немає криміналу в тому, щоб сіяти кукурудзу чи соняшник. Злочинно те, що ці культури чортом упилися в одні й ті ж ниви на десятиліття: сонях сіють по соняшнику, кукурудзу – по кукурудзі… Відтак українські чорноземи жахливо виснажуються, пісніють! Як свідчать дослідження Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії», наші ниви за останні 130 років втратили до 30% гумусу.

ДУХОВНА КВІТКА НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

До 30-річчя відновлення Незалежності України хтось придумав добрий дизайнерський хід – «виростив» повновиду синьо-жовту квітку, яка розквітнула поруч із цифрою «3», утворивши  таким чином композицію «30».

ГКЧП. Український спротив

Вранці 19 серпня 1991 року я, тодішній головний редактор республіканського молодіжного журналу «Ранок», мав справи у центрі Києва. Про те, що у Москві стався державний переворот і що Горбачова його ж найближчі соратники брутально зачинили під посиленою вартою на дачі у кримському Форосі, мені вже було відомо. Хотілося з кимось із тих, кому цілком довіряв, поділитися своїми тривогами і думками. Тож проїжджаючи повз будівлю на Десятинній, де тепер розташоване Міністерство закордонних справ, заскочив на кілька хвилин до свого доброго приятеля Олександра Чижа, голови Комітету молодіжних організацій України.

Владика Тимофій повертається

В селі Щербанівці на Київщині вшанували монументом митрополита Київського і Галицького Тимофія Щербацького. Чин освячення пам’ятника очолив архієпископ Агапіт із собором духовенства релігійної громади Православної Церкви України Обухівського району. В урочистостях узяли участь скульптор Михайло Горловий, представники місцевих органів влади, громадських організацій, історики. Патріотичними піснями завершив захід народний артист України Тарас Компаніченко.

«Темні» невігласи

Мені соромно за столицю і за країну загалом. І не тому, що ми посіли на Олімпіаді 44-те місце, а тому, що в Україні все ще не викорінено расизм. Сказати єдиному українському чемпіону Токіо-2020 «вали з країни», бо ти «чорна мавпа», – це образити не адресата, а народ, до якого він належить.

Євген МАРЧУК: «Конкурентний світ вимагає бути сильними, умілими, розумними, далекоглядними»

Понад десять років тому, навесні 2011-го, ми почали працювати над документальним кінопроєктом «Україна 20/21». Це двадцять серій, двадцять кіномонологів знакових людей, спогади яких є цінним свідченням самовидців, документом епохи. Автори ставили за мету спонукати глядача разом з героями замислитися над тим, яку країну надбали, подумки окреслити наше майбутнє, згадати тих, кому доля довірила втілити віковічну мрію мільйонів земляків наших про незалежну демократичну Україну.
А ще це роздуми вголос про роль і місце України у світовому геополітичному просторі: хто ми такі, що призначено нам на цій землі, розташованій на цивілізаційному вододілі.
І коли визначався з колом можливих співрозмовників, одним із перших вирішив записати Євгена Марчука…

Перший

Не стало Євгена Марчука. Раптово зупинилося серце. Горе для родини, знайомих, друзів… Є особистості, які своїм життям дотикаються до тисяч, мільйонів інших доль. Їх шанують чи ненавидять, з ними погоджуються чи їм опонують, але їх – знають! Євгена Кириловича не лишень знали, його присутність Відчували, а це набагато суттєвіше!

Олександр КАЛАШНИК: «Полтава-Док» – це унікальна атмосфера стосунків у залі, на екрані, в житті»

Польща, Ольштин, завершальні акорди Х Міжнародного телерадіофестивалю «Калинові Мости». Учасники побували на відкритті фотовиставки військового капелана Андрія Дуди «Герої не вмирають. Обличчя війни». Вражаючі миті, схоплені та навіки зафіксовані майстром. Після церемонії відкриття – показ документального фільму полтавця-кінорежисера Олександра Калашника «Репетиція». Спливають останні титри, стихає музика, зціпеніла побаченим аудиторія, тиша… І враз вибух овацій…

БОЖИЙ ЧИ ФСБ-ЕШНИЙ «ПРОМИСЕЛ»?

Від початку одвертої агресії Російської Федерації проти України окупанти посилюють тиск на нашу державу зсередини, залучивши всіх своїх явних та потенційних агентів, продажних політиків і такі ж ЗМІ. Найпотужнішим фактором дестабілізації залишається церква. В суто ФСБешних традиціях ворог перетворює найсвятіше – віру – на вбивчу зброю. А наша тактовна, якщо не боязка українська влада в цьому «тонкому» питанні намагається абстрагуватися: мовляв, хай церковники самі розбираються. І це є грубою (щоб не сказати фатальною) помилкою в умовах реальної війни!

МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ!

Від 16 липня набули чинності законодавчі норми, які поширюють вживання державної мови в суспільному житті. Українською мають проводитися концерти, шоу-програми, культурно-мистецькі, розважальні, видовищні заходи, супровід (конферанс), афіші, постери, буклети інші інформаційні матеріали про культурно-мистецькі та видовищні заходи. А це основне, чому противилися всілякі «квартали» та «дизелі»…

КОНСТИТУЦІЯ. ВІК БОГАТИРСЬКОЇ СИЛИ

У переддень святкування чвертьстолітнього ювілею новітньої української Конституції пригадалися події трирічної давнини. Тоді громадське об’єднання «Музичний батальйон» за підтримки Верховної Ради провело просвітницький мистецький марафон «Від Конституції – до Конституції», присвячений 100-літтю Конституції Української Народної Республіки. В Києві та інших містах відбулися концерти «Музбату», які завершилися 28 червня, у День Конституції велелюдним рок-фестивалем «Дунайська Січ».

Цяцьки: забава і… небезпека

Обираючи для своїх дітей іграшки, батьки частіше звертають увагу на привабливість обгортки, яскраві кольори та новизну. Проте які наслідки може нести цей красивий дарунок, де і в який спосіб його виготовили чи придбали, задумуються далеко не всі. А даремне. На українському ринку нині близько половини іграшок – сумнівної якості. Нерідко цяцьки, які красуються на полицях наших магазинів, просто заборонені в Європейському Союзі. Тимчасом виробники і реалізатори такого товару у нас майже не несуть відповідальності.

МОВНА КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ?

Як відомо,  16 липня 2021 року стане чинною стаття 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»: «Фільми, вироблені суб’єктами кінематографії України, розповсюджуються та демонструються в Україні з мовною частиною звукового ряду, виконаною державною мовою, у тому числі шляхом дублювання або озвучення. Сумарна тривалість субтитрованих реплік, виконаних іншими мовами у фільмі, не може перевищувати 10% сумарної тривалості всіх реплік у цьому фільмі». 

«Дімо, ми встигли!»

Так оптимістично вигукнули сотні людей, які долучилися до порятунку 5-місячного Дмитрика: свого часу лікарі поставили немовляті рідкісний діагноз нервово-м’язове захворювання. Та всього за 80 днів небайдужі люди вибороли Дмитрикові право жити, зібравши 2 мільйони доларів на лікування. Рекордний за швидкістю благодійний збір в Україні!

Не поводирі, а помічники

Піклування про соціальне життя людей з обмеженими можливостями є одним із важливих завдань держави. Та чи можна стверджувати про достатній рівень надання цієї допомоги в Україні? На жаль, чинна влада вкрай неініціативна щодо соціалізації таких громадян На цій проблемі наголошували учасники пресконференції в Укрінформі представники Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю УТОС.

До успіху – під рідним соцем

Ще донедавна працездатні та активні українці їхали за кордон, щоб заробити і повернутися. А нині багато хто із наших співгромадян, найперше молодих, воліє виїхати до заможніших європейських країн на постійне мешкання. Ці тривожні для країни тенденції примушують український уряд серйозно замислитися, шукати альтернативу. А поки урядовці думають, неурядові організації діють.

Голодна армія? Недобросовісна конкуренція!

Хтось цілеспрямовано модерує та активно поширює в українському інформаційному просторі тему харчування в українській армії. Публікації переважно тенденційні, ущипливі і з безапеляційним висновком: мовляв, українські захисники недоїдають, а часто просто голодують. Тема стала такою суспільно-болючою, що їй присвятили спеціальний брифінг в Укрінформі, який наживо транслювали на YouTube.

Власний бізнес у 50+? А чом би й ні?

Пандемія COVID-19 породила безпрецедентні виклики як для урядів, бізнесу, так і для суспільства. Суттєво попсувала життя і людям передпенсійного та пенсійного (чи як прийнято нині писати, «срібного», «третього») віку. Обкраявши їм і так куці можливості працевлаштуватися і стабільно заробляти. Як практично вирішити такі непрості завдання, обговорювали учасники круглого столу «Гендерна срібна економіка для розвитку місцевої громади».

Юлія Саклакова: «Кондитерська «магія» – це точна наука»

Останнім часом професія кондитера стала неабияк популярною. Бо хто ж не любить смаколики?
Та що стоїть насправді за лаштунками «солодкої» професії? І як її обирають? З цього починаємо розмову з кондитеркою Юлією Саклаковою.

Трутизна привабливих картинок

Наше бурхливе життя вже неможливо уявити без соціальних мереж. Вони помічники в роботі, їх використовуємо для самоосвіти, пізнання, спілкування.

Скажемо курінню «Ні!»

Волею ВООЗ щорічно під завісу травня відзначаємо Всесвітній день без тютюну. Цього дня в Україні відбуваються різноманітні заходи, покликані привернути увагу до небезпеки вживання тютюнових виробів, поширити серед курців і некурців інформацію про пагубу, яку несе людям ця звичка.

Жіноцтво – з новим славнем, жінки – зі старими проблемами

Емансипація, схоже, сягає апогею: жінки світу зажадали для себе славня. Звісно, плебісцит із цього питання у всесвітньому масштабі ніхто не проводив, але найактивніші і найемансипованіші вирішили: славню жіноцтва бути! І його створили – чоловік, італійський композитор Роберто Руссо.

У полоні «дзеркала думок»

Блогерство стрімко розвивається, ці активні балакуни сьогодні стають своєрідною кастою людей, яких знають, читають, ким захоплюються, кого наслідують. Часто вони без зайвої скромності називають себе експертами ХХІ століття, роздають навсібіч різноманітні поради, все вміють і про все знають; їхні лайфхаки вражають інфіковані інтернетом молоді голови із силою і яскравістю блискавки, що спекотним літнім днем влучає в дерево і палить його дотла…

Окуповані архіви

Через війну на Донбасі Україна вже втратила 5,7 млн унікальних документів Національного архівного фонду. На захоплених ворогом територіях залишилося 27 архівних установ, у яких налічувалось понад 2 мільйони артефактів. 

Вади слуху – не завада

Від травня кожен виступ Президента України транслюватиметься з перекладом мовою жестів. Про це в Укрінформі на прес-конференції з нагоди презентації сервісу для людей з вадами слуху зазначила Перша леді Олена Зеленська. Пілотний проєкт «Почуй мене» Міністерство соціальної політики запустило 5 березня 2021 року – за участю пані Зеленської та громадської організації «Громадський рух «Соціальна єдність». Сервіс покликаний зробити безбар’єрність новою суспільною нормою.

Чи страшний книжкам ковід

Ні для кого не секрет: сфера, де цінується креативний потенціал людей, практично завмерла через дистанційну роботу. Хоча деяким організаціям вдалося знайти вихід із «ковідного тупика».
Саме такі інноваційні тенденції та креативні рішення обговорювали видавці на круглому столі «Сучасні виклики та тренди у сфері креативних індустрій» в межах міжнародної конференції «Креативні індустрії: сучасні тренди», яка відбулася у Київському університеті імені Бориса Грінченка.

Влада. Чи треба до розуму серця?

В одному із попередніх матеріалів я досліджував помічну суспільну роль  епістократії, її благотворний вплив на підвищення політичного рівня виборця. А цей роздум про те, як поліпшити фаховість та професійність тих, кого обирають. Про меритократію.

З ОБІЙМІВ ОХЛОСУ

Час визначити терміном, що ж за державний лад панує в Україні, або куди українська демократія може дохворітися, а коли вже дохворілася, то що буде, якщо нагально не втрутитися і не вирізати цю ракову пухлину нашого суспільства.

Щоб не вигоралося…

Вам знайомі відчуття емоційного виснаження, байдужості до всього? Знаєте по собі, що таке творчий застій, небажання робити бодай що-небудь? Після тривалої відпустки не відновилися ані силами, ні енергією? Що ж, скоріш за все маєте рецидиви емоційного (професіонального) вигорання. Всесвітня організація охорони здоров’я тлумачить це як «синдром, що виник в результаті хронічного стресу на робочому місці. З яким не вдалося успішно впоратися». Синдром вигорання входить до 11-го видання Міжнародної класифікації хвороб, хоча ВООЗ не класифікує його як хворобу та планує оприлюднити список рекомендацій, яких бажано дотримуватися на роботі, щоб вигорання вас оминуло.

Згадали Чернігівський майдан

У Чернігові відбулась онлайн-дискусія «Євромайдан у регіонах»: експерти та учасники тих подій відтворювали хронологію спротиву, емоції, що тоді вирували, знакові імена  учасників. Активна фаза протистояння чернігівського євромайдану між активістами та правохоронцями розпочалася у сіверській столиці раніше, ніж у Києві. Тутешня влада попервах поводилася дуже агресивно. Блюстителі порядку не церемонилися із протестувальниками: людей розганяли, намагалися залякати, силоміць відібрали й вивезли у невідомому напрямку підсилювальну, гучномовну апаратуру.

Щеплення. Антибулінгове

Соцмережі ряхтіють відеороликами, в яких підлітки знущаються над однолітками, лупцюють їх. Таке «кіно» стає до жаху масовим. Є тут і зафільмовані сцени побиття та приниження дітей дорослими, навіть вчителями. Булінг – наче пошесть, ще одна пандемія сьогодення.

Кремлівська «геббельсіана»

Російська пропаганда славиться своїми неймовірними вигадками, за межами здорового глузду. Жертвами цих атак найперше стають самі росіяни, внутрішній, так би мовити, споживач. На це і розраховують кремлівські фейкомети – розлютити людей, вселити ненависть до країни та народу, кого правителі РФ узяли під приціл. Уже понад 7 років під таким прицілом російського окупанта – Україна й українці.

Тест від дідька

Кремлівські старці знову заполонили собою весь медійний простір, ганяючи, мов на цирковій арені, своїми зеленими чоловічками. Світ завмер в очікуванні ядерного попелу на свою бідну голову, що цілком природно. Але оскільки у Всесвіті нічого не трапляється без причини, то варто цю ситуацію копнути глибше. Тобто розібрати її з езотеричної точки зору.

«Детектор» рекомендує

Громадська спілка «Коаліція Реанімаційний пакет реформ» розробила рекомендації парламенту та уряду щодо реформ у сфері медіа. З цієї нагоди в агенції «Укрінформ» скликали онлайн-брифінг.

На передовій інформаційної війни

Нарешті на сьомому році війни Україна спромоглася запровадити інституцію, щоб протистояти інформаційній агресії. Центр стратегічних комунікацій відкрило Міністерство культури та інформаційної політики.

«І ніколи по-українському не думав…», або Хто Ви, Володимире Галактіоновичу?

«Сам он был дивный юморист, жизнелюб, но где-то под спудом и в нём лежала застарелая русская скука, скука русских изб, русских провинциальных квартир, русских луж и заборов…»
(К. И. Чуковский. Дневник 1901-1924 г.: Москва, «Советский писатель», 1991, с. 196.)

«Слов’янська криза» пахне порохом

Політичну кризу у прифронтовому Слов’янську та її вплив на український Донбас обговорили експерти на круглому столі, ініційованому Центром дослідження проблем громадянського суспільства.

Демократія чи епістократія?

Абетка демократії: народ сам вирішує власну долю. А для себе ж завжди хочеться всього найкращого, найякіснішого, найчистішого і най-най-най!.. Чому ж у нашій демократичній державі не так як у людей? Чому тотальна влада ненаситного олігархату, з його багатолітніми необмеженими, безсоромними зазіханнями на наші загальнонародні багатства і персональні гаманці? Чому все продається і купується на тлі промислового занепаду? Чому поруйнована інфраструктура, допотопна медицина, «вбиті» дороги, жахливі маршрутки… І недолугі та кількісно роздуті правоохоронні органи, і суди, які давно забули про справедливість…

Пандемія: марево оптимізму

Слово «стабілізація» стало в карантинній Україні чимось на кшталт мантри. На неї гадають усезнаючі політики, її майбутнім світлим обрисом втішають суспільство представники влади, до неї вдаються численні експерти.

Медіаосвіта: і критично мислити, і довіряти

Громадське об’єднання «Детектор медіа» презентувало «Індекс медіаграмотності української аудиторії». Опитавши широкі верстви населення, стверджує: переважна більшість українців розуміє призначення ЗМІ, адже вважає, що вони «повинні інформувати аудиторію про соціально-політичні події». Але немало й таких, хто всерйоз думає, що медіа існують, аби… розважати.

Чоловік з «бурштиновими» пальцями

Цей раптовий цигарковий запах самосійного тютюну повернув мене навіч у мою комсомольську юність із рештою запахів – дезодоранту «Fa» й одеколону «О’Жен». На блошиному ринку стояв чоловік – ніби з тієї епохи: у засмальцьованому картузі, ватянці наопаш, брюках-галіфе, а на ногах – стібані бурки із високими калошами-чунями. Одну руку він тримав у кишені ватянки, другою то пхав до рота, то виймав цигарку-самокрутку. І якби її загасити та розпрямити той скручений газетний папір, то, далебі, був би то видертий шматок газети «Правда» або «Труд» за 70-ті роки…

Туризм у карантинному колі

Для українців, котрі мають змогу, кошти та бажання подорожувати, минулий рік став майже «невиїзним». Декотрі з відчаєм у соцмережі пишуть, що вже забули, як воно – хлюпатися у лагідних морях Єгипту чи влаштовувати променад гамірними вулицями Парижа. Пандемія своїм руйнівним крилом зачепила не лише економіку, фінанси, політику, медичну сферу держави, а й туристичний бізнес. Аналітики стверджують, що ковідна пандемія вже незворотно змінила світ. Отже – і світ подорожей також.

Не пускайте здоров’я димом!

Безпечного куріння не існує. Про це йшлося на онлайн-конференції, організованій Центром громадянського представництва ГО «Життя». Радилися, як протидіяти курінню, а також досліджували ефективність попередніх антитютюнових кампаній: рекламні ролики на телебаченні, у метрополітені, інтернеті, а також банери.

Побачити Крим

Крим – Україна. Цей географічно-історичний факт не викликає сумнівів у всього цивілізованого світу. Його регулярно підтверджують у своїх рішеннях усі міжнародні інституції, включно з Генеральною Асамблеєю ООН. Чому ж тоді попри очевидне де-не-де все ж з’являються карти з Україною без Криму, який наче хто відкусив? Хтось наївно виправдовується недоглядом і виправляє мапу, а хтось не робить цього принципово. Не зайве ще раз повернутися до болючої для нас ситуації – тимчасової втрати власної території.

ВІТЧИЗНЯНА ФЕМІДА НА МІННОМУ ПОЛІ

Одіозні українські ділки, яких не так давно «засвітило» американське правосуддя (Деркач-Коломойський-Дубінський), готові «відбілюватися» в українських судах. Щоправда, до судів їхні справи ще й не дійшли. І це найстрашніша міна. Чи здатна державна прокурорська та судейська машини після таких серйозних звинувачень (включно з рішеннями Ради національної безпеки та оборони) довести до законного вердикту цю скандальну справу, яка підриває міжнародне реноме України?

Легко про серйозне

Вижити під час надзвичайної ситуації та в умовах війни. Часто-густо це ціла наука. Як донести ці важливі знання і навички до малечі у легкій і доступній формі? Про це йшлося на презентації посібника для дітей «Як вижити під час надзвичайної ситуації та в умовах війни: легко про серйозне». Організувала цей захід громадська мережа «ЕЛЕОС-Україна», яка в партнерстві з управлінням цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ і розробила цей порадник.

Здоровий той, хто добре спить

Наша статистика стверджує, що нібито понад 17 мільйонів (!) українців перебувають у групі ризику, бо… мають порушення сну. Не знаю міру достовірні цих даних, а от про те, що сонливість призводить до кожної третьої ДТП у світі, пише багато авторитетних медичних видань.

ЙОГО ВСЕСВЯТІСТЬ ВИСТОЯВ. А МИ?

Жодного сумніву: надання Вселенським патріархом Варфоломієм Томосу Православній церкві України – подія епохальна. Її життєва значущість ясно бачиться на чорному тлі нинішньої російсько-української війни, в яку путінська кліка мародерів упрягла своїм активним союзником Російську православну церкву. Маємо безліч прикладів використання територій храмів УПЦ Московського патріархату бойовиками й сепаратистами на Сході України та в Криму. Чого дивуватися? Українська православна церква Московського патріархату – це чобіт патріарха Кіріла (Гундяєва) в Україні. Звідси – агресивні російські наративи, які тиражуються поміж вірян в «українських» парафіях. «Троянський кінь у рясі» – інакше й не назвеш.

Революція гідності: хтось пишається, хтось дратується

Національний музей Революції гідності та Український інститут національної пам’яті презентували результати соціологічного дослідження про ставлення українців до подій на Майдані 2014 року. Три роки тому таке опитування вже проводили, і нині кількість українців, котрі підтримують український спротив, помітно зросла, що не може не тішити.

«Хто не пройшов школу районної журналістики, той не бачив смаленого вовка»

Є місцеві періодичні видання газети, які можуть дати фору обласним і навіть усеукраїнським! До того ж деякі з них – справжні довгожителі, з багатющою історією! Серед них – канівський тижневик «Дніпрова зірка», яким упродовж кількох десятиліть керує креативний журналіст і письменник Євген Бруслиновський. Днями це видання відзначатиме славне століття!

Бульвар – Манго і проспект – Кокосовий

Гортаю оце новітню історію міст півдня України. І серце холоне… Що декомунізація наробила! Якщо раніше обов’язково була вулиця Лєніна-Кірова, то тепер куди не кинь оком – як не вулиця Затишна, то Квітуча, Баштанна. Бував я в містечку Ногайськ у Приазов’ї (тепер Приморськ), то там тепер – і Вербова, і Яблунева, і Абрикосова, і Малинова вулиці! Не містечко направду, а ніби якийсь дачний кооператив!

Політичні «телепузики»

Дискредитація професії телеведучого на вітчизняних телеканалах, схоже, досягла апогею. Її вже й професією важко назвати, після того як екрани взяли штурмом… депутати. Українські обранці звикли мелькати у всіляких телешоу. І там уже краще почуваються, ніж у сесійній залі. Бо на своєму робочому місці, куди тебе народ обрав, треба закони писати, вносити до них поправки, відстоювати позицію… А в телестудії значно цікавіше: розділили учасників на два непримиренні ідеологічні табори, як в совєцькій дитячій грі про «білих» та червоних», – і ті «б’ються»! Вправляються в красномовності, дотепності, хамстві: ось, мовляв, який я! І то все – не так собі, не задурно. Загальновідомо, що «спікерів» на ці «бої без правил» відбирають їхні партійні вожді.

ДО ВІЛЬНИХ ТА ЗМІНОТВОРЧИХ

Здобувши окозамилюючу свободу обирати, українське проактивне суспільство забуло, що боролося за незалежність від «старшого брата» протягом чотирьох століть. (Нотабене: історично Росія нам ні кум, ні брат, ні сестра. Русини, нині українці, є спорідненим народом з поляками та литовцями).

Вишиванка – не гарантія

На світлині – легендарний нападник збірної України з футболу Сергій Ребров. Народився в місті Горлівка Донецької області. Виховувався в академії донецького «Шахтаря», протягом двох сезонів грав за цей клуб, потім – за київське «Динамо» та низку європейських команд.

Перечитуючи «Чорну раду»

А, може, нам зовсім і не «пороблено», а ми такі насправді? Принаймні поки ніщо не вказує на те, що ми зробили бодай якісь висновки з власної історії. За ті нетривалі періоди державного існування України шкодили собі не менше, ніж хитрі сусіди. Але що сусіди – у них свій інтерес. Нам конче треба збагнути самих себе.

Друзі з вулиці: Джессі, Доллі і Панас…

Вони днюють і ночують на холодному бетоні міста. Кожен їхній день схожий на гру, де або перемагає сильніший, або програють усі… Безпритульні котики та песики, яким не вдалося знайти свою «людську» домівку… Натомість доля їм дарує вуличний холод і голод. Проте трапляються люди небайдужі – рятівники хвостатих і пухнастих…

«КОВІДНІ ОГЛЯДАЧІ»

Ті, хто дивляться вітчизняні телеканали, встигли помітити, як останнім часом пішла пошесть на «оглядачів». Я не випадково останнє слово взяв у лапки. Адже в переважній більшості вони вигулькнули фактично нізвідки. Таке враження, що олігархи, які стоять за тими чи іншими медіахолдингами, набрали собі рекрутів, які за гроші «оглядають» те, що вигідно замовникам. Інакше як пояснити, що частина «оракулів» вже «прописалася» на певних телеканалах і ходить туди як на роботу? Зважте, «чужих» туди майже не пускають. Хіба що для підтримки градусу дискусії, аби було кого «клювати». Технологія з «мальчікамі для бітья» активно застосовується російською пропагандою. В нас вона, схоже, також прижилася. Щоправда, не в такій агресивно-цинічній формі.

Приниження, якого можна уникнути

Цей термін увірвався в наше життя не так давно, хоча явище, яке це слово відображає, було й раніше.

Стати вільним

Відсвяткували Міжнародний день материнської мови. Звісно, у таке свято багато говорили і писали про милозвучність, красу та неповторність нашої солов’їної… Із щемливим жалем згадували її тернистий шлях, обабіч якого ще й досі не квітує радісний квіт.
І щиро раділи досягненнями земляків…

«Нас мало, але ми у себе вдома…»

У День рідної мови пішли із сином на дитячий майданчик. Зустріли там жінку з нашого двору – гуляла з онукою. І поки малеча гойдалася, ми спілкувались.

Хто Тебе розпинає Ім’ям Твоїм?

Припаркувався був якось автівкою навпроти церкви Московського патріархату на столичному Печерську, і доки очікував на товариша, мав намір трохи перепочити. Умиротворено дивився на людське сновигання за вікном. Картина загалом стандартна і сіра. Пообіч вуличка була тісно напхана легковиками. Люди, трохи згорблені від лютневої мряки, ніби тіні, пливли тротуарами. Зрідка прошмигне якийсь чоловічина з вибалушеними очима, тримаючи в руках три тюльпанчики, сумнівної на вигляд потенції. То Він пре до Неї, бо ж люди придумали собі забавку: «День закоханих».

Нешкільна арифметика

Мандруючи просторами української глибинки, не раз ловив зором сумний контрапункт для квітучого буяння мальовничої природи – покинуті села, зруйновані домівки. В такі моменти мимоволі поставали аналогії із Зоною відчуження, пізніше – з місцями бойових дій. Але там було зрозуміло – біда рукотворна, спричинена збуреним «мирним» атомом чи військовою агресією. А тут, посеред України, під мирним чистим небом…

БИЧКИ ПАРТІЙНОЇ «КОРИДИ»

Я належу до когорти телеглядачів, які «п’ють» не з одного джерела, а з кількох. Аналізуючи, зіставляючи, роблячи висновки. Проте в українському медіапросторі важко знайти «живе джерело», де б інформація подавалася неупереджено, об’єктивно, а засіб масової інформації усім своїм контентом демонстрував, на території якої країни працює. Історія з трьома закритими телеканалами потверджує: вони стали пропагандистами іншої держави, до того ж агресивної, яка розв’язала війну проти України.

«Ковідна» статистика: у дзеркалі і за дзеркалом

Україна – у п’ятірці країн, громадяни яких не задоволені тим, як їхні уряди борються з пандемією Covid-19. Такий невтішний висновок за результатами соціологічного дослідження, яке наприкінці минулого року провела у форматі телефонного опитування Міжнародна асоціація «Gallup» («Gallup International Association»).

Чорнило у каламарі і в кориті

Соціологічна група «Рейтинг» оприлюднила результати дослідження, яке проводила з 6 по 8 лютого серед населення віком від 18 років в усіх областях країни, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Понад три чверті українців начувані і мають власну думку про санкції РНБО проти телеканалів «112.Україна», «NewsOne» і ZIK. Більшість людей – близько 60 відсотків – підтримують рішення Президента Зеленського. Не згодні з ним 37 відсотків респондентів.

ТРИВОЖНІ ОЧІКУВАННЯ

Суспільство, яке у своїй більшості схвалило закриття трьох телеканалів (112-й», «ZIK», «NEWSONE»), тепер перебуває в стані очікування. Досить тривожному, адже «п’ята колона» подалася в суди. Та й де гарантія, що через якийсь час ті ж таки медведчуки-рабіновичі-бойки (уже за «чистіші» гроші) не викуплять і не розкрутять під себе нові телеканали?

НАША П’ЯТИРІЧКА

Хтось пхекне: ото мені дата… Та її на одвіркові, ледь не при порозі мітять. А я скажу: це вік. Навіть для людини. У пять років уже не дріботиш, уже пробуєш сягнистих кроків. Правда, ще підбігом та підстрибом, але з явним бажанням встигнути за поважними чи й рішучими кроками дорослих.

Знову цькують Мову?

Україна тільки-но почала жити за новими мовними нормами, із 30 статтею «мовного закону», а вже маємо шалений спротив. З різних куточків країни чуємо обурливі, зневажливі лементи, ба навіть заклики не виконувати закон, який, буцімто, порушує чиїсь права.

МАНТІЯ МОСКОВСЬКОГО РЕВАНШУ?

28 січня 2021 року Окружний адміністративний суд Києва скасував постанову Кабінету Міністрів України про запровадження нового українського правопису, зазначивши, що «Кабінет Міністрів України при ухваленні вказаної постанови діяв поза межами своєї компетенції». Варто нагадати, що оновлений правопис почав діяти з червня 2019 року, а всі необхідні підстави для змін підготувала спеціально створена Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли вчені-мовознавці Національної академії наук та національних університетів з різних регіонів України. Виходить, що купка людей в мантіях із «всесильного» Окружного суду звели нанівець роботу кількох академічних інституцій, які спеціалізуються на питанні розвитку мови.

КРУТИ: НАУКА «УМІРКОВАНИМ» і «ЩИРИМ»

Отже, знову про гаразд не засвоєні на державному рівні трагічні уроки Крут, котрих, може, й не було б, якби соціалістична Центральна Рада не зазирала в очі Москві, а готувалася до належного збройного спротиву. Нині кожен школяр і студент знає, як проти добре озброєного більшовицько-московського війська М. Муравйова зважилися самотньо виступити курсанти Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького та сотня підпоручника Омельченка, переважно студенти Київського університету Св. Володимира і гімназисти – всього 600 багнетів, приречених на героїчну смерть під Крутами. Крути перейшли в «найголовнішу легенду нації», ототожнювалися зі славнозвісними Фермопілами (В. П’янов), стали одним із тематичних джерел української літератури, до яких чи не перший звернувся П. Тичина жалобним віршем «Пам’яті тридцяти», віднайшов, за словами О. Тарнавського, у юних героях «найкращу прикмету, що підносить їх після смерти до рівня святих: понад усе вони любили рідний край». Невдовзі творчим шляхом поета рушили Уляна Кравченко («Під Крутами»), О. Олесь («Під Крутами»), Б.-І. Антонич («Крутянська пісня»), Оксана Лятуринська («Дума про скривавлену сорочку»), О. Стефанович («Крути»), С. Гординський (поема «Сім літер»), Юрій Клен (фрагмент епопеї «Попіл імперій») та ін.

В обійми самотності,.. з лабетів самотності

A де ж люди? – знову мовив Маленький принц. – У пустелі все-таки самотньо …
– Серед людей теж самотньо, – зауважила змія.
(Антуан де Сент-Екзюпері, «Маленький принц»)

Молодість без курива

З курцями у громадських місцях борються вже не перше десятиліття. В Україні навіть офіційна законна заборона діє, ще з 2012 року. Як її дотримуються – пересвідчитися просто: пройдіться столичними кав’ярнями, клубами чи рестораціями, і ви легко виявите порушників. Причому деякі власники навіть заохочуть курців: так «дорожать клієнтурою».

«За Україну з вогнем завзяття…»

Святкового суботнього дня на Миколая громадська спілка «Бойове братерство України» вітала чергове поповнення: в Немирінцях, що на Житомирщині, Клятву служіння Україні та «Бойовому братерству» принесли нові члени організації. Святкову церемонію спілчани – безпосередні учасники російсько-української війни: бойові офіцери, солдати, добровольці, волонтери і капелани – довершили концертною програмою.
Але спершу була врочиста хода і спів Державного гімну України.

Прожитковий мінімум без «дурійки»

В Україні нарешті буде встановлено чесний прожитковий мінімум, який для українців досі є геть не прожитковим. Принаймні так на підсумковій річній пресконференції пообіцяла голова комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова.

Ще одне життя

– Зайшов попрощатися… — на порозі стояв наш сусід Костя і якось винувато посміхався.
– Ви на дачу? Ну, передавайте вітання батькам.
– Та ні… Ми зовсім їдемо… З України…
– ???
Найближчі сусіди, з якими сто років дружимо! Як, куди ви зібралися?!

Протистояння. Історія недуги

Чи існує можливість висвітлення війни, зосереджуючись на образах, асоціаціях, паралелях? Війни, де фіксуються абстрактні теми, де стирається поняття добра і зла, а обидві ворогуючі сторони стають єдиним організмом, який бореться за справедливість, за права людей? А може там немає нічого іншого, крім існування двох різних культур: однієї, котру рухає ностальгія за минулим, та іншої, яка вбачає попереду нові можливості для своєї країни?

Фемінізм: не проти чоловічого, а за людяне

Хтось переконаний, що ця суспільно-політична течія має на меті пригнобити чоловіків. А дівчата та жінки, які підтримують ідею рівності прав, часто соромляться назвати себе феміністками: бояться глузування тих, хто не тямиться на завданнях цього руху.

ЗА НОВОРІЧНОЮ МЕЖЕЮ

Сказати, що 2020-й був насичений недобрими подіями, – нічого не сказати. Можемо тихо зітхнути: пережили. Рік для світу виявився чи не найскладнішим після лихоліть Другої світової війни.

Траурна черга, де нема мого друга Бориса

Харків прощається з Геннадієм Кернесом. З телевізійних новин, повідомлень і світлин в електронних ЗМІ вражає нескінченна вервечка людей до труни небіжчика: з гвоздичкою в руці чи й цілими оберемками квітів. До цього велелюддя з сумними і серйозними обличчями бракує елегантного чоловіка, який би виліз на дах припаркованого неподалік авто і вигукнув класичне: «Чи був покійний моральною людиною? Ні, він не був моральною людиною. … Всі зусилля він поклав на те, аби жити за рахунок суспільства…»

Дим-димок сигарет, мов дівочі літа…

Минулорічне вибіркове опитування в Україні засвідчило: маємо понад 5 з половиною мільйонів курців. Цю цифру зафіксував щорічний державний статистичний звіт.

Мутна митна служба

Очікування, страх, пригнічення… Ні, це не сюжет фільму жахів. Усім нам до болю в ногах і серці знайомі безкінечні черги та тривалі марафонські забіги від кабінету до кабінету: не за Жар-птицею чи Золотим руном – за папірцем із печаткою та карлючкою, який, можливо, зробить вам щастя.
Діджиталізована Україно, агов, де ти? А у відповідь – як у давньому літописі: «… уже за горами єси!»

Б’є – значить любить?

Світова статистика свідчить: значна частина населення планети потерпає від побутового насилля. І найгірше, що більшість людей досі вважає це нормою соціальної поведінки. Витоки – у застарілих культурних традиціях. Україна не є винятком. Є ці прикрі відголоски у народних піснях (зокрема у так званих п’яницьких), у прислів’ях («Люби жінку, як душу, а тряси, як грушу»). Та й у класичних зразках української літератури (твори Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника).

СТАРІСТЬ – НЕ РАДІСТЬ?

Прикро, але факт: Україна ніколи не відзначалася гідними пенсіями. Жовтнева заява нашого Прем’єр-міністра, про те що через 15 років держава більше не буде спроможна на пенсійні виплати, також не додає оптимізму. Обіцяне декілька років тому введення накопичувальної пенсійної системи – і досі обіцянка. Що ж на нас чекає? Чи судилося колись українським пенсіонерам повноцінне життя?

Знай і наших!

Низький уклін панові Маску за талант і новаторство! Він схожий на чарівника, котрий втілює у життя найпотаємніші дитячі мрії та фантастичні вигадки: від супер-космольотів до всесвітнього інтернету, електрокарів, підземних магістралей…

Комусь пандемія, а шахраям «лафа»

Уселенська пошесть Cоvid-19 попсувала життя навіть криміналітету. В Україні теж. Поліцейська статистика констатує тридцятивідсоткове зменшення кількості надзвичайних пригод. І це в усіх містах країни.

«РАЙОННІ МЕДІАБУДНІ»: НАКАЗАНО ВИЖИТИ

Світ стає інакшим, а за ним – і засоби масової інформації. Хто-хто, а українська друкована періодика за останнє десятиліття помітно змінилася. Та вони, ці зміни, не радують, а навпаки – печалять і тривожать. Адже переважна більшість паперових періодичних видань – від загальноукраїнських до регіональних – просто припинила існування. Їх знищили безгрошів’я, конкурентні виклики, поліграфічні та поштові визиски і читацька байдужість.

Поштовий роман. Кібершахрайський

Середина тижня, звичайний осінній робочий день. Близько обіду брат просить піти до крамниці по тканину – у нас невеличке виробництво автоподушок. Він створює продукт, я займаюся маркетингом. Матеріал закінчився, треба йти, бо замовлення «горять».

ЧОМУ РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ НЕ Є ДЕРЖАВНИМ ПЕРЕВОРОТОМ

Заклик Національного музею Революції Гідності
до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
та інших органів державної влади, онлайнових, друкованих, аудіовізуальних ЗМІ

Аліна Косічкіна: «Не бійтеся приймати рішення»

Вона молода рестораторка, координаторка мережі ресторанів і кафе. У житті – перфекціоністка і жорстка управлінка в бізнесі. Завжди все помічає і дуже вимоглива до дрібниць, бо переконана – в усьому важливі деталі.
На другому курсі Київського національного економічного університету Аліна Косічкіна зрозуміла: досвід важливіший, аніж просто освіта. І влаштувалася на роботу в новий ресторан на столичному Печерську. За рік стала керуючою цього закладу (при цьому – наймолодшою в команді). У 2008 році познайомилася з Дмитром Заходякіним, перейшла працювати в його компанію, а 2013-го вони відкрили свій спільний ресторан. Перший.

Про Нескорених і Вільних

Кожен предмет цієї експозиції має свою історію, повну тривоги, жаху та розпачу, але й пронизану надією, вірою та безумовною любов’ю. Неймовірна енергетика переносить тебе у зовсім інший вимір реалій…

Валерія Гончаренко: «Контейнери для сміття не прищеплять людям екологічної культури»

Обідрані білборди та шматки паперової агітації на обніжках доріг – свідки того, що в Україні відбулися вибори, цього разу місцеві. На жаль, ніхто не замислюється над тим, скільки розкладатимуться оця передвиборча макулатура з обіцянками кандидатів. Якщо не знаєте, то для «самознищення» маленького глянцевого папірчика знадобиться понад 5 років.

«Я та інший, або інклюзія в дії»

Виставу-експеримент з такою назвою втілив соціально-інтерактивний театр столичного благодійного товариства «Джерела». Це громадське об’єднання допомагає людям з інтелектуальною інвалідністю освоюватися у соціумі.

Телеграм-канали: недостовірні аноніми чи якісні ЗМІ?

Популярність серед українських користувачів клауд-месенджера «Telegram», створеного 2013 року російським розробником Павлом Дуровим, зросла після блокування у вітчизняному інтернет-просторі соціальних мереж «ВКонтакте» та «Одноклассники». Нині завдяки створеним у месенджері каналам Telegram до свого «родового знаку» засобу комунікації додав і ознак джерела інформації. Та тільки чи надійне це джерело?

Міський транспорт без страху і догани

«Kyiv Smart City Forum 2020», який цього року відбувався в онлайн-режимі, скликав тисячі учасників та десятки спікерів. Й охопив увагою чимало злободенних питань українських міст. Як зауважив директор програми «Інфраструктура майбутнього» аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Володимир Шульмейстер, форум працював у кількох напрямках: соціум, якість життя, довкілля, уряд, економіка та мобільність.

Таке моторошне «Аллє-оп!»

Уявіть животіння за ґратами, щоденні тортури, постійне голодування. Ризикувати життям заради розваг інших, коли побиття перетворилися на буденність. Так минає кожен день братів наших менших на каторжних роботах у цирку. Глядач бачить красиве шоу, різнокольорові вогні, ідеально поставлені номери, проте не уявляє, який жах відбувається за лаштунками такого яскравого дійства.

«Солов’їна» просить захисту

Статистика використання української мови у побуті та у громадських місцях плачевна, а тиск русифікації на наших громадян не послаблюється. Такої думки Тарас Шамайда, співкоординатор громадського руху «Простір свободи». Напередодні Дня української мови та писемності ця організація представила в Укрінформі аналітичний огляд «Становище української мови в 2020 році».

Катерина Кононенко: «Переселенці загалом з осторогою ставляться до всього, що їх оточує»

За даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб Міністерства соціальної політики України, у квітні поточного року в Україні нарахували 1 446 881 вимушено переміщених осіб. У Київському університеті імені Бориса Грінченка теж навчаються студенти-переселенці. У кожного – своя непроста життєва історія.

До міста, подихати на повні…

Влада Львова вирішила вкотре самотужки показати європейський клас господарювання. Управління екології міськради запропонувало низку нововведень, покликаних, на думку ініціаторів, значно покращити екологічний стан міста.

Медіакухня: що смакує українцям?

Як і кожне глобальне явище, у 2020 році пандемія коронавірусу обросла великою кількістю чуток та міфів. Ситуація дійшла до рівня, коли серед фейків та маніпуляцій неможливо знайти правди. Особливо гостро постає питання серед ЗМІ, які претендують на об’єктивність, адже й вони впали жертвою загрозливого «фейковірусу». Це не могло залишатися поза оком експертів, і міжнародна організація «Internews», традиційно проводячи щорічне опитування, зосередила увагу саме на цій резонансній проблемі.

Цензура повертається?

Час безжальний, якщо люди байдужі до нього і до самих себе. Демократичні набутки «Революції на граніті» та Помаранчевого Майдану постали перед серйозним викликом. Навіть там, де цього найменше очікували, – у книговидавництві. Нинішня влада невтомно твердить про священність демократизації та європейських цінностей, натомість реалії свідчать: під загрозою демократичні основи нашого суспільства – свобода слова.

Кіно, СOVID і цинізм

Днями у мене на кухні звучало, повторювалося, лунало слово «кіно», але це не була розмова колег про нові фільми або про нагальні кіношні проблеми. Просто у мене на кухні працює маленький телевізор. Я остовпів перед ним настільки, що довелося подивитися ще раз вночі повтор «Прямого ефіру» на «Прямому каналі».

Українці «хелловінять». Не всі

Ще два десятиліття тому таке важко уявлялося на наших теренах.
З вітрин магазинів та торгових центрів на нас світять ліхтарі Джека, зирять відьми, привиди та інша бісова сила. День всіх святих традиційно святкується в Західній Європі та Америці. З кінця XX століття, з глобалізацєю мода на атрибутику Хелловіна дісталася до Східної Європи, а також до країн, котрі мають тісні культурні зв’язки зі США, Великою Британією: Японії, Південної Кореї, Сінгапуру, Австралії та Нової Зеландії.
А як в Україні?

Служба порятунку людяності

Волонтери-рятівники з організації Kyiv Animal Rescue Group своєю працею доводять: треба робити світ кращим. Щодня до них надходять сотні повідомлень з проханнями зняти кішку, що необачно залізла на дерево, пса, який впав у відкритий колодязь, чи навіть врятувати від морозів зграю червонокнижних рудих качок-огарів.

КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА. ВИБОРЧА

Демократичні і провальні – перші оцінки виборів до місцевих Рад та голів об’єднаних територіальних громад. В середньому по країні явка склала 37 відсотків – найменше в історії українського волевиявлення. До цього таким «рекордом» були 47 відсотків.

Операція «ТікТокізація»

Досвід президентських і парламентських виборів 2020 року засвідчив: соціальні мережі стали невід’ємною частиною політичного піару. Проте якщо у минулорічних кампаніях переважно використовувалися Інстаграм та Фейсбук, то у 2020 році у тренді ТікТок. Кандидати в мери Києва розгорнули баталії на теренах китайської соціальної мережі. Та чи буде така боротьба ефективною?

Цінностей не навчають, цінності всотують!

«Скоб»! Так вітаються, подаючи ліву руку, пластуни. Це означає: швидкий розумом і тілом, щедрий душею, обережний у помислах і планах, активний у ділах. І це ідеал пластуна. Організація сприяє патріотичному вихованню і самовихованню молоді за особливою, «пластовою» методою: добровільне членство, виховання й навчання через гру та працю, програма занять і випробувань, система самоорганізації, життя серед природи, підтримка зацікавлень і здібностей.

«Цифра» для державного управління

«Рішельє-форум: державна служба для нової ери» започатковано Кабінетом міністрів України ще 2009 року, щоб мати системний діалог між владою, науковцями та громадськістю для реформування державної служби та органів місцевого самоврядування.
Форум відбувається щоосені, у вересні. «Під прицілом» цьогорічного зібрання була цифровізація.

«Стоїть на видноколі Мати. У неї вчись»

Тисячі. Десятки тисяч. Кожна залишилася сам на сам з випробуваннями, далекими від нашої уяви. Вони не отримали ані державних орденів, ані знаків уваги від влади. Майже забуті героїні, Страдниці далекої війни…

Кинути журналістику – кинути поле бою…

Як залишатися журналістом-патріотом, громадянином, навіть скочуючись до пропагандистських кліше? Як не стати журналістом-визволителем? Про це дискутували працівники пера на Міжнародному київському форумі видавців. Почасти зрозумілий вибір, більшість учасників обговорення працювала на окупованих територіях чи як експерти відстежує роботу місцевих ЗМІ.

Здорові люди у здоровому місті

На розвиток міст, покращення рівня життя населення спрямовано соціальну ініціативу «Здорове місто». Днями її презентували у столиці.

«Бібліотека і Бібліотекар – це завжди про свободу»

Про нові можливості, глобальне мислення, ключові події та сподівання Української бібліотечної асоціації – діалог з президентом УБА, директоркою Науково-технічної бібліотеки ім. Г.І. Денисенка Національного технічного університету України «КПІ імені Ігоря Сікорського», кандидатом наук із соціальних комунікацій Оксаною БРУЙ, віце-президентом УБА, директоркою Центру неперервної культурно-мистецької освіти Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслуженим працівником культури України, кандидатом педагогічних наук Іриною Шевченко та віце-президентом УБА, директоркою Львівської обласної бібліотеки для дітей, заслуженим працівником культури України Ларисою Луговою.

Самоізоляція? Самовдосконалення!

Рік, в якому живемо, приніс глобальні зміни. Звикаємо до самоізоляції, до обмежень, до масок на обличчі, а дехто ще й до стерильних рукавичок. І, звісно ж, до неминучих тягот і втрат. Для прикладу, лише за перші два тижні карантину 2500 українських закладів харчування припинили свою діяльність. У ресторанному бізнесі без роботи залишилося понад 160 тисяч осіб. Окрім тих, хто вчасно зумів перейти на онлайн-обслуговування.

Під Колесом Фортуни

Відома журналістка написала нещодавно про чернівецьких міських депутатів, котрі направду зібралися відібрати землю у… місцевої психіатричної лікарні. Власне, синдром хворобливої ненаситності у наших можновладців давно межує з клінічним божевіллям, але почастішали випадки, коли вони біснувато стукають вже з протилежного боку свого персонального днища.

«Внутрішні дворики» Степана Процюка

У внутрішньому дворику Київського університету імені Бориса Грінченка письменник Степан Процюк зустрічався з читачами і презентував свою нову, щойно видану книжку «Відкинуті і воскреслі». Одна простодушна студентка з нетерплячки совалась на стільці, аж поки улучила момент озватися: мовляв, нам на парах сказали, що маємо змогу побачити живого класика. То як воно – бути класиком?..

Під знаком долі Георгія Ґонґадзе

Ще 2011 року на фасаді столичного офісу Національної спілки журналістів України було увічнено меморіальною дошкою Георгія Ґонгадзе. Цього ж року, 16 вересня, у день трагічного двадцятиліття, коли журналіста було викрадено, а потім убито, стару дошку замінили новою скульптурною композицією авторства Василя Маркушина.

Сила рівності

У листопаді минулого року Київська міська рада приєдналася до Європейської хартії рівності чоловіків і жінок у місцевих громадах. За 16 літ існування Хартії до неї долучилося 1800 міст із 36-ти країн світу. Асоціація міст України розпочала цей процес три роки тому. Першими українськими містами, самоврядна влада яких ухвалила рішення приєднатися до Хартії, стали Вінниця, Ірпінь та Житомир. Нині вже 80 органів місцевого самоврядування, 60 міст та містечок України офіційно взяли на себе правові зобов’язання дотримуватися ґендерної рівності.

Вигадки, замашкарені правдою

Звідки в українських ЗМІ неточності, перекручування, неповна інформація, а часто і свідомі вигадки й упереджені коментарі? Відповідь шукали експерти «Кримської правозахисної групи.» Вони проаналізували, як вітчизняні медіа висвітлюють ситуацію на окупованому півострові та не непідконтрольній частині Донбасу і те, яким тамтешні журналісти бачать життя в Україні.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО «FOREVER»!

До Дня Незалежності України Міністерство закордонних справ провело ревізію пам’ятників Тарасові Шевченку закордоном. Очільник відомства Дмитро Кулеба навіть заявив на весь Фейсбук про національний рекорд:  офіційно встановлено найбільшу кількість закордонних пам’ятників одній людині. Тут, схоже, шановний міністр вкотре відкрив Америку.

«Маскарадство»

Час такий нині – всі носять маски: хто на лиці, хто на серці, хто в думках. Оті маски, мов осіннє листя, осипаються на людей. Тих від слабості захищають, тих від правди ховають, тих від стиду заслоняють.
Суцільний маскарад.

Нерівності ґендерної рівності

«Ґендер чи антиґендер. Хто атакує демократію в Україні?» Така назва дослідження, яке презентували в агенції «Укрінформ» керівники низки вітчизняних громадських організацій, активістки та науковці. Цей ґендерний проєкт реалізовано за підтримки німецького фонду «Filia. Die Frauenstiftung» та федерального міністерства закордонних справ Німеччини.  

Фіґлярі на марші

Давній КВНщик Олег Філімонов нібито балотуватиметься в мери Одеси від партії «Слуга народу». Це той випадок, коли фатальні граблі вже добряче вдарили по лобі, а нас і далі переконують, що струс мозку, за певних обставин, може бути корисною процедурою.

Корономізантропія

Новий антирекорд за кількістю нових хворих: майже 2 з половиною тисячі українства.

Про «скрізь-своїх»

Часто так буває, що більше слави мають не герої, а ті, хто про героїв творить. Яскравим прикладом такого феномену був Володимир Висоцький. Граючи магічний образ «свого парня», він і справді був усюди «своїм». Співаючи про ІІ Світову – був «свій» серед фронтовиків, з альпіністськими піснями – «свій» межи альпіністів, зі спортивними – в товаристві спортсменів.

«Шоушизація» культури

Все більше переконуюся: наше суспільство і наша держава не комунікуються жодним чином. Держава за потреби просто «нахиляє» суспільство у потрібний бік або красиво ігнорує. З іншого боку, рівень громадянського суспільства настілький низький, а авторитет і компетенція громадських об’єднань настільки формалізовані, що годі й чекати, щоб суспільство якимсь чином впливало на рішення президента чи уряду.

НЕ МАННА З НЕБА

Оригінально, але досить очікувано окупаційна влада Криму привітала мешканців Сімферополя, Сімферопольського і Бахчисарайського районів з Днем незалежності України. З 24 серпня їм постачають воду по дві години на добу, зранку й увечері, а ближчим часом уріжуть і цей ліміт. А ще з тиждень тому у Сімферополі під духовий оркестр відкривали водогін, збудований військовими. Мабуть, російські окупанти забрали останнє на миття своїх танків…

Конфліктолог Сергій ДІДКОВСЬКИЙ: «В Україні ще не завершився процес розпаду»

З ним завжди цікаво. Колись давно ми у нього вдома не лише пили портвейн під крутий рок, а й годинами розмовляли про популярні музичні гурти, непереможне «Динамо» і дивилися діафільми на старенькому фільмоскопі. Тільки той, як зараз кажуть, «контент» був трохи незвичний для загалу. Живопис і скульптура, зібрання недосяжних музеїв, назви яких звучали для нас як дивовижна казкова музика: Уфіцці, Прадо, Лувр…

Відтоді багато води спливло у Дніпрі. Ті музеї стали «досяжними». «Динамо» вже котрий рік «не те», та й наші смаки щодо напоїв помітно витончилися. І вже недавнішню нашу розмову почали з того, як він, архітектор Сергій Дідковський, захопився вивченням конфліктів, їхніми початками, протіканнями, наслідками, пошуком шляхів виходу з непростих ситуацій.

«Пісня про паспортизацію столиці». Соло Іво Бобула

Кілька років тому в українського співака Іво Бобула вкрали паспорт. Принаймні про те, що паспорт украли, а не він його, скажімо, посіяв, зірковий співак зізнався сам на всю Україну – розпачливою, сварливою і мало не дипломатичною «нотою» в соціальній мережі. З того публічного розпачу хтось утішався, а хтось щиро співчував, утираючи сльозу.
Оригінальний римувальник Юрко Космина написав навіть вірша, який так і назвав «Паспорт Іво Бобула». Його варто зацитувати на продовження теми.

Уже й за зморшки чубимося

Достатньо одного погляду на нумерологічну психоматрицю України, аби зрозуміти, що українці – дуже емоційний народ. Емоційний до скандальності, цілковитої затятості і тотальної непоступливості. Тому й непримиренно гриземося через політичні вектори, мову, віру, світоглядних кумирів, відбираючи у самих себе шанс на рух вперед.

Іммерсивний театр. Погорільців

Якось одного разу, пафосно натягнувши на себе вечірню сукню із темнозеленого оксамиту і замшеві черевички на високих підборах, я помітила легке збентеження на обличчі свого французського друга, який запросив мене до театру.

КОРОНАВІРУСЕ, ПРОЩАВАЙ… І ЗДРАСТУЙ!

«Ой весна-красна. Коронавірусна». Малюнок  Григорія ІВАЩЕНКА (м. Дніпро)

Україна, як у часи Радянського Союзу, знову за завісою. Але тепер –  коронавірусною. Європа внесла нас до списку «червоних» країн, де високий рівень захворюваності і закрила в’їзд  до Шенгенської зони.
За словами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби,  маємо  62 хворих на 100 тисяч населення, тоді як в ЄС таких трохи більше 16-ти.   

Війна з їжею: на межі

Калорії, вага, об’єм талії, кількість випитої води, інтенсивні тренування, відображення тіла у дзеркалі… Дехто контролює себе аби привити корисні звички, а хтось карає обмеженнями за минулі помилки. Де межа психічного розладу харчування та самодисципліни?
Тема анорексії майже не обговорюється, від неї хочеться сховатися, загубитися, зникнути. Це рана, яку боляче зачіпати навіть спогадами.

КОЛО ЗА КОЛОМ, БІДА ЗА БІДОЮ

Катастрофічний паводок знову накрив значну територію Західної України. Як констатує Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, за декілька днів випало понад 70% місячної норми опадів, а тому цьогорічне потопелля перевищує потугою біду 2008 року.

Кодують на поразку?

Соцмережами шириться інформація про ініціативу спорудити в Києві пам’ятник Іванові Богуну – на території військового ліцею, який носить його ім’я. Вже й відомий творець: вінницький скульптор Анатолій Бурдейний – автор монументальних робіт, встановлених у Вінниці та Україні. Є й фото майбутнього пам’ятника: вершник, що тримає в руці оголену шаблю. Правда, наче з доброго дива – та зброя… вістрям донизу. Загальновідомо: шабля донизу, які і гвинтівка багнетом у землю, означає відмову від боротьби. Простіше кажучи капітуляцію.  В історії нашої монументальної культури таке вже траплялося. І теж з національними героями України. 28 серпня 1968 року ЦК КПУ і Рада Міністрів УРСР постановили спорудити в Умані пам’ятник Іванові Гонті і Максимові Залізняку. Легендарний скульптор Іван Гончар створив такий пам’ятник, виготовив макет. Але ніхто не брався його ставити. Влітку 1971 року я у складі неофіційної депутації від уманців побував у майстерні Івана Макаровича. Нас було троє і ми хотіли вияснити причину.

 «Не можна бути журналістом вісім годин на добу»

Хтось мріє про це ледь не змалечку, й одразу після школи з мрією про журналістику вже з фахової студентської лави цілеспрямовано «розписує перо». Є й такі, хто приходить у цю професію згодом, усвідомлено, після певних шукань, спробувавши себе в іншому. Саме темою вибору професії починаємо розмову з Віктором ШПАКОМ, журналістом, видавцем і науковцем, президентом Української видавничо-поліграфічної компанії «Експрес-об’ява», доктором історичних наук, доктором філософії в галузі економіки, професором кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.

Валерія РАДЧЕНКО: «Після програми FLEX живу ніби в іншому світі»

З 1992 року живе і процвітає FLEX (Future Leaders EXchange) – некомерційна програма щорічного обміну для старшокласників з країн колишнього СРСР.  Завдяки їй щасливчик може на цілісінький академічний рік переселитися до США:  мешкати в американській родині, вчитися в американській школі, брати активну участь у тамтешньому шкільному житті.

Про дітей. Не лише у День захисту

Міністерство юстиції України за інформаційної підтримки Укрінформу зорганізувало онлайн-конференцію до Дня захисту дітей. Заступниця міністра Валерія Коломієць найперше привітала всіх зі святом і наголосила: Мін’юст щонайактивніше працює над подоланням та мінімізацією проблем українських дітей. Чиновники готують проєкти законодавчих і підзаконних актів для захисту й розширення прав малих громадян країни, ініціюють інтерактивні атракції за участі дітей.

«Запоріжжя-Держкіно-транзит»

Вже майже рік вітчизняний кінематограф колотить. Так, відбуваються прем’єри, українські стрічки представляють на фестивалях, нагороджують кращих, прокатники нарешті побачили сенс «крутити» вітчизняні фільми, а головне – глядач пішов на українське кіно. Але це, таки би мовити, на вершині. А в долині?

Конкуренція за вуха й очі

– Ви будете настільки фахівцем, скільки приділили цьому часу і зусиль, – почав свою онлайн-зустріч із студентами-грінченківцями, майбутніми журналістами, шеф-редактор інтернет-видання «Оглядач» Орест Сохар. Обнадіюючи  об’єктивною перспективою: – Маємо чимало відкритих вакансій, та з десятків хлопців і дівчат, які приходять на стажування,  залишаються  одиниці.

Військові проти «липкоруких»

Міністр оборони вимагає викриття корупційних схем, «а не гасел та імітацій бурхливої діяльності». Про це запевнив на онлайн-брифінгу в Укрінформі начальник управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України Вадим Приймак.

Особливості мілітарної культури

Міністерство оборони України започаткувало серію брифінгів, щоб ознайомити широку громадськість з культурою військової символіки та її особливостями. Спікером першого, який відбувся в Укрінформі, був полковник Ігор Непота, співробітник міністерського відділу розробки та впровадження військової символіки ЗСУ. За його словами, інформаційний цикл має привернути увагу українців до особливостей мілітарної культури, розповісти про організації та структури, котрі ту культуру творять та уособлюють.

Не за понюшку тютюну

З нагоди Всесвітнього дня без тютюну біля Офісу Призидента відбувся брифінг «Захист юнацтва від маніпуляцій тютюнової індустрії та запобігання їхнього залучення до вживання тютюну та нікотину».

Три прості пандемічні історії

Covid-2019 фактично позбавив роботи майже 200 тисяч українців. А багатьох – і засобів до існування. У час карантину провела невеличке журналістське опитування: поспілкувалася з кількома випадковими людьми. З тими, звісно, хто погодився  поговорити. Ось дещо із записів з тих спонтанних розмов.

Жертви «морської економіки»

Державна служба зайнятості рапортує: кількість безробітних в Україні за останній рік знизилася на дев’ять відсотків. Щоправда, під час пандемії коронавірусу, люди знову потяглися на «біржу праці». У багатьох ні роботи, ні засобів для прожитку. Але й серед працюючих чотири з половиною мільйони отримують мінімальну зарплату. І маєш роботу, і не розженешся! 

Мертві бджоли не гудуть

«Через чотири роки після загибелі останньої бджоли – загине людство». Таке відкриття-одкровення відомого вченого Альберта Ейнштейна, на відміну від теорії відносності, ми на уроках фізики чи, принаймні, біології не вивчали. В Україні щовесни і літа масового гунуть бджоли. Ось і нині пасічницький сезон ледве розпочався, а вже полетіли сигнали біди із Полісся, степової Одещини, Сіверщини…

Суддівство без упереджень

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Людмила Губська не тільки відповідальний та досвідчений працівник, а й приваблива жінка з уважним мудрим поглядом. На розмову погодилася охоче, запросила до себе. Мрії і сподівання – саме з такої теми розпочалося наше спілкування в її ошатному службовому кабінеті, де теж відчутна дбайлива рука доброї господині.

У тому житті, що після карантину…

Коли закінчиться карантин, що найперше зроблю? Спитала себе, і згадала один чудовий день.

Сон карантинної ночі

«Всі плани поруйновано… В мене нема роботи… Я ніхто в цьому житті,.. не маю майбутнього. Я залишуся самотнім… Мені нічого не хочеться…»  Депресія чи переддепресивний стан ладні захопити зненацька будь-кого, навіть найбільшого оптиміста. Під час нинішнього уселенського карантину лікарі констатують наростання у людей негативних емоцій: тривожності, втоми, безсоння… Україна у цьому не виняток.

Блиск і злидні української фалеристики

Комісія державних нагород і геральдики у нинішньому вигляді, не тільки не потрібна, а й шкідлива… Про це на онлайн-брифінгу в Укрінформі  заявив директор виробничо-творчого об’єднання «Орден» Олександр Сопов. Захід для преси, власне, і приурочили 28-річній історії діяльності цього дорадчого органу при Президентові України,  покликаного виробляти єдиний підхід до розвитку нагородної та геральдичної справи. У який спосіб? Готувати проєкти нормативно-правових актів, висновки щодо порушених перед Главою держави клопотань про нагородження, узагальнювати практику нагороджень, провадити експертизу проєктів нагород.

Немедичні виклики пандемії

Тема коронавірусу третій місяць окупує інформаційні медійні поля, про неї говорять на кожному теле- і радіоканалі. Пандемія несподівано, але рішуче увійшла у наше життя. Змінивши  усталені звички, гальмує економіку, збурює суспільства. І не лише ця напасть, а сама інформація про неї часто стає викликом. Про це і йшлося на дискусії експертів, ініційованій громадською організацією «Інститут світової політики» за інформаційної підтримки Укрінформу.

«Коли її поклали на мене, увесь світ зупинився…» 

Чесні історії про материнство

Моя мама народила мене у муках. Від початку все пішло не за планом. Лікарі довго не ставили діагноз. Одні говорили, що мама вагітна, інші, що має кисту.  У підсумку обидва діагнози підтвердились. Мама перенесла важку операцію, а я вперше заворушилась. Кожен мій грайливий рух «Егей! Я тут!» віддавався рідній болем. І в рану, і в серце… Звісно, мама розповідала мені дещо інакше. Але я зрозуміла, що материнство – це важко.

Моя самоізоляція

Раніше маски здавалися трендом якогось азійського напівбожевільного дизайнера.

Нумерологічний аналіз агонії

Числа, які будуть актуальними для України з 2021 року, ще місяць тому викликали глибокий езотеричний сум. Тобто і поверхового погляду достатньо, аби зрозуміти, що нова програма через рік-два не дозволить владі (будь-якій!) і далі виводити за «лапки» народ, опускаючи його до рівня мовчазних низькооплачуваних трударів.

КОРОНА СПАДАЄ…

Карантин оголив інституційні проблеми державного риштування. Протикоронавірусна оборона виставила на суспільний огляд приховані протиріччя регіональних еліт із центральною владою, до Президента включно. А своєрідним спусковим гачком став скандал довкола київського ресторану «Велюр». Цей наддорогий ситний рай для гурманів-товстосумів попри всі карантинні заборони спокійнісінько і безборонно крутив собі звичний бізнес, точнісінько так, як і його недоторканний власник, нардеп від «Слуги народу» Микола Тищенко. Подейкують, саме йому у найвищих кабінетах доручено наглядати за столичною владою. А раніше ресторатор навіть заявляв про свої амбіції на крісло київського градоначальника.

Олена Росінська: «Проблема зазвичай полягає не в самій події, а в нашому ставленні до неї»

Четвертий тиждень українці працюють і живуть у режимі посилених карантинних обмежень. За такої напруги перед лицем реальної пандемічної небезпеки психологічний чинник, очевидно, відіграє не меншу роль, аніж дотримання санітарних норм. Як не втратити психологічного здоров’я – про це спілкуємося із фахівчинею з медіапсихології та практичної психології, заступницею директорки Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Оленою РОСІНСЬКОЮ.

Журналістика екології,.. екологія журналістики

Попри карантин і самоізоляцію студенти Інституту журналістики столичного Грінченкового університету приймають гостей. Хай у режимі дистанційної зустрічі, зате знаних і шанованих. Цього разу на розмові у першокурсників побував фаховий біолог і журналіст за покликанням, експерт Центру охорони дикої природи Олег Листопад. Його лекція про стан довкілля в Україні не лише зацікавила злободенністю теми, а й викликала жваву дискусію: що і як має написати журналіст, аби його прочитали, почули, і щоб цей суспільний резонанс спонукав розв’язати порушену журналістським виступом проблему.

ЧОРНОБИЛЬ НЕ ВІДПУСКАЄ

Ця трагедія назавжди вїлася в нашу плоть і кров. 26 квітняне просто чорна дата з минулого, аварія на Чорнобильській атомній і нині дається взнаки, не лише наслідками смертоносного опромінення…

«Мені той орден ні до чого»

Пам’яті батька присвячую

Мій батько Володимир Титаренко пішов на Другу світову у вересні 1943 року. Встиг закінчити семирічку, а тоді це вже вважалося непоганою освітою. Мабуть, тому його й не погнали форсувати Дніпро з дерев’яним муляжем гвинтівки, як його батька, мого діда. Хоча той дід був добрий козак і Дніпро тоді все ж таки подолав. Але це окрема історія.

Епітафія епітафії

Місяць тому їздили на Житомирщину, батьківщину моєї мами. Заїхали на цвинтар, де поховано бабусю з дідусем. Провідали могили рідних, родичів і просто знайомих. Життя швидкоплинне і коротке. Це усвідомлюєш, коли бачиш оті межові дати на надгробках: народження і смерті.

«Нєпобєдімая і лєгєндарная». Ніколи знову

Те, що я розповім, не претендує на історичний аналіз. Це навіть не пропаганда з ухилом до українського патріотизму. Це мої спогади з далекого минулого, що тепер, ніби вода, відстоялися і вияснилися…

ВІРУСОКАДИЛЬНИКИ

Міністерство охорони здоров’я прогнозує післявеликодній сплеск захворювань на COVID-19.
Доти говорили про помірне поширення коронавірусу, про те, що у травні можливий його спад. І ось на тобі! А все «завдяки» старанням Російської православної церкви в Україні. Чи, як називають себе тамтешнє духовенство і прихожани, Української православної церкви Московського патріархату. Її ієрархи не раз закликали на порушення карантину вистоювати служби у храмах, прикладатися до ікон і причащатися. Так було Вербної неділі, таке ж ми чули і в переддень Великодня. Церква, як бачимо, настільки «українська», що готова бездумно пожертвувати здоров’ям, навіть життям своїх вірних, українських громадян. То хто ж у ній править? Іуда чи Мамона?

До нас із кров’ю, а ми – любов’ю

Попри віроломну російську анексію українського Криму, попри кровопролитну війну на Сході України, розв’язану Кремлем, його військовою силою та терористичними найманцями, більшість українців добре ставляться до росіян. І навіть краще, ніж росіяни до українців. Це засвідчують дані соцопитувань, проведених наприкінці січня – на початку лютого нинішнього року Київським міжнародним інститутом соціології і російською недержавною дослідницькою організацією «Левада-Центр».

МЕДИКАЛІЗАЦІЯ І ЖУКИ

Минуло два тижні, як був оприлюднений мій роздум. Дякую читачам за щирі відгуки!

… А давцеві – клятьби правцеві

Почитав оце, як у моєму рідному Тернополі невідомий добрий чоловік заніс на лікування чужої дитини 100 тисяч доларів, попрощався і мовчки пішов собі, не відгукнувшись на запитання «Хто ви?»

«Де наші бабки?»

Виносив сміття і став свідком по-театральному яскравого, з глибокою метафоричністю епізоду, який годі придумати, бо його може подарувати лише життя, в реальному часі.

«Секта свідків карантину»

Коронавірусний карантин виявив цілу касту соціальних мазохістів… Чим більше їх утискають, чим різкіше їм викручують руки – тим у солодших, аж до екстатичного, конвульсіях вони здригаються.

Голокоронація

Людство за свою історію пережило багато потрясінь – від стихійних лих (природніх та техногенних) до пандемій та воєн. І ось у XXI столітті суспільство має новий виклик – вірус, що з неймовірною швидкістю шириться планетою. І смертельна коса його страшна та розмашиста…

ПОДБАЙМО ПРО ЛІКАРЯ!

Моя дружина лікар – пульмонолог однієї з київських лікарень, яка в списку тих, що приймають людей на карантин і лікують у випадку можливого розповсюдження коронавірусу. У звязку з пандемією вона опинилася, можна сказати, на передовій. Щодня процедура збору на роботу перетворюється на певний ритуал, який передбачає заходи безпеки від інфекції, приготування їжі на весь день та ін. Головне ж – як дістатися на роботу. Певний транспорт у місті для такої категорії людей працює – за спеціальними перепустками. Але ж до цього транспорту ще треба дістатися та й не доїжджає він до самої лікарні. Вихід – таксі. Щодня ми витрачаємо на це більше ста гривень. Під вечір дружина повертається з роботи. При всіх заходах безпеки, невідомо, що вона заносить з вулиці і лікарні у дім. Родина, отже, мимоволі у зоні підвищеного ризику зараження коронавірусом.  

За крок до небезпечного Рубікону

Пік захворюваності коронавірусом в Україні, схоже, припаде на двадцяті числа квітня. Принаймні такий прогноз зробив лікар-епідеміолог, колишній керівник центру «Здоров’я» Володимир Курпіта. Він порівняв динаміку поширення хвороби у Китаї, Італії та Іспанії із ситуацією в нашій країні. На думку спеціаліста, суттєве зниження рівня захворюваності відбудеться до кінця травня. Цьому посприяють тепла сонячна погода і наші традиційні городи: люди переберуться на свіже повітря, полишивши скупчені міста…

Одкровення

Ісуса називали Учителем. Світло ніс людям, правду відкривав, думку пробуджував. Нинішні педагоги теж є світочами: у садочках, у школах, у вишах. Колись у селі найповажнішими були священник і вчитель. Багато води спливло… Я вже 45 літ працюю у вищій школі. Відчайдухи та жертовники ще зосталися, але… Нині, на жаль, біля владного керма багато неуків, або, як їх назвав Степан Хмара, «шпани ліквідаторів». Сподіваюся, вони збагнуть хибність своїх ідей.  Будувати освітній Храм дуже довго – розвалити просто. Що ж вони пропонують?

Депутат-блогер, або Бумеранг фатальної дев’ятки

Хедлайнером гастрольного туру коронавірусу в Україні став, без сумніву, народний депутат Сергій Шахов. Він першим із VIP-персон не побоявся зізнатися про глобальну хворобу, першим із-поміж впливових потрапив на лікарняне ліжко і ось вже два тижні поспіль веде репортажі просто з інфекційного боксу.

НЕ ПАГОРБИ ПЕЧЕРСЬКІ, А БАТИЄВІ ГОРИ

Українська громадськість, освітяни й науковці, діячі культури – на хвилі протесту: під прикриттям надзвичайних економічних заходів у зв’язку з пандемією коронавірусу влада повела боротьбу з наукою і культурою. Проваливши бюджетні надходження, як минулого, так і нинішнього років, в умовах, коли наростаюча пандемія потребує значних витрат, уряд заходився обрізати державні видатки. І так захопився, що почав по живому сікти шкільну і вищу освіту, фундаментальну науку, книговидавництво, кіно…

Століття Сеньйора

Будинок вчених, Львів, вул. Листопадового Чину, 6. Саме за цією адресою, рівно день у день з початком карантинних заходів, коли ще дозволяли збиратися до двохсот осіб, відбулося урочисте вшанування столітнього ювілею Степана Михайловича Стойка, вченого з європейським ім’ям, професора, доктора біологічних наук, головного наукового співробітника Інституту екології Карпат НАН України, почесного доктора Зволенського технічного університету та Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України, почесного члена Українського ботанічного товариства, дійсного члена Української лісівничої академії наук та Наукового товариства імені Шевченка, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки.

COVID. У дзеркалі Сімки

Вірус, обтяжений короною і карантином, автоматично змушує шукати бодай якийсь привід для оптимізму. Сам пошук апріорі невдячний, бо цей «позаклітинний інфекційний агент» (характеристика із Вікіпедії) хоч і загрожує найбільше легеням, проте нахабно укорінився у нашому мозку, змішавши реальну симптоматику з класичною іпохондрією.

Дистанційно, але емоційно

Президент Володимир Зеленський виступив з пропозицією масштабного телевізійного навчання  учнів 5-11-х класів на час карантину. Перший досвід напрацювали на столичному муніципальному телеканалі «Київ», а виступили з ініціативою «Відкритих уроків» міський департамент освіти і науки та Інститут післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка. Фахівці інституту надали методики  дистанційного навчання, підготували тематику телеуроків.

Карантинна зона

Понад тиждень Україна на карантині. Влада щоденно оприлюднює зведення зі ще однієї передової, медичної. Вони невтішні: заражених COVID-19 додається. Є, на лихо, і перші жертви. Втім відомо і про перше щасливе одужання: за інформацією МОЗ, результат тесту на наявність коронавірусу у  мешканця Чернівців двічі показав негативний результат.

Коронавірусна пастка для «хом’яків»

Власник мережі «Медтехніка» Олексій Давиденко повідомив через мережу Фейсбук просто-таки казкову, як для езотеричних спостережень, новину: українські скоробагатьки взялися скуповувати на складах апарати штучного дихання й розтягують їх, мов хом’яки, по своїх приватних норах.

НЕ ВТРАЧАЙМО ГОЛОВИ!

– Вони, «умніки», прийняли карантин, а нам тепер по магазинах бігай…
– Ага, ага… Ондо як крупи з полиць розгрібають.
Дві жіночки посеред торгового залу гучно скрушаються наболілим.
– А ви будьте розумнішими, не бігайте і не розгрібайте.
Це вже я не витерпів, кинув своїх п’ять копійок.
Одна з жінок, закопиливши губу, відвернулася.

МІНІСТРИ НА КАРТОПЛІ

Міністерка охорони здоров`я України заточила себе в Новосанжарський карантин. Разом з евакуйованими з ураженого коронавірусом Китаю. Що робить у санаторії головна медична чиновниця держави? Міряє температуру здоровим громадянам, що потрапили в зону ризику? Бере кров для тестів? А зайняті штатні медпрацівники і відряджені туди спеціалісти, виходить, б’ють байдики?

КРИМ. ПОГАНЬБЛЕНЕ СЛОВО

Побачила світ інформаційно-аналітична доповідь про переслідування журналістів і блогерів у Криму після загарбання півострова Росією. Документ містить, зокрема, результати моніторингу, який проводили Центр прав людини ZMINA і Кримська правозахисна група з кінця лютого 2014-го і по вересень 2019 року. За цей час задокументовано 369 випадків порушення свободи слова і прав медійників.

Василь МАСТІЙ: «Земля – не цвяхи, якими можна торгувати на вагу»

В украй рідкісні дні року, коли Василь Мастій вибирається зі Святця до Києва, зустрічаємося, як кажуть, «на бігу». Були часи, коли ті звичні для керівника поважного сільгосппідприємства суто ділові столичні вояжі розбавлялися поїздками спокійнішими і приємнішими: на святкування Дня працівника сільського господарства чи на аграрну виставку. Часи змінилися, змінивши й поїздки. Стало у них більше принуки, яка зазвичай нічого приємного не обіцяє. І якби не короткі години зустрічі тут із сином та онуками, столиця для Василя Васильовича вже давно не викликала б відчуття святковості чи приємного щему.

«Back in USSR?»

Назва пісні славетних «бітлів», яку виніс у заголовок, пригадалася, коли почув звістку про те, що Верховна Рада в першому читанні схвалила скорочення свого конституційного складу з 450 до 300 нардепів. Показово: за таке рішення у сесійній залі, окрім тієї «монобільшості», що з усіх фракцій, проголосувала лише проросійська «Опозиційна платформа – за життя». Наступним кроком парламентської реформи, можливо, стане пропозиція поєднати сесійну роботу народних депутатів з іншими видами діяльності. Справді, навіщо весь час «протирати штани» за пультами. Краще, як це вже було за пріснопам’ятних часів УРСР, пару разів на рік депутатам з’їхатися під купол й ухвалити заздалегідь підготовлені законопроєкти. Ото й буде справжній «турборежим». Слово в парламентському лексиконі начебто нове, але методи роботи нинішньої Верховної Ради схиляють до минулого, сумнозвісного…

ТРИ «ПРАЗНИКИ» В ГОСТІ

«…Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!»
Ці слова давньої колядки згадав з гіркою іронією, коли на Святки довідався про три «подарунки», які влада припасла українцям. Два з них вже мають статус законопроєктів – урядовий «Про працю» (реєстраційний номер 2708) та депутатський: зміни до деяких законодавчих актів щодо окремих питань діяльності професійних спілок  (2681). В парламенті їх зареєстрували в акурат до Новорічних свят. А третій – проєкт закону щодо забезпечення національної інфобезпеки та права на доступ до достовірної інформації – поки що оприлюднено на сайті Міністерства культури, молоді та спорту.

Будь розумнішою: втікай!

Доки Ілон Маск планує заселити Марс людьми, тут, на Землі, багато жінок досі живуть у рамках стереотипів і страху. Перебувають у аб’юзивних стосунках, терплять знущання і побої. А ті, хто про це дізнаються поспішають кинути: «Сама винна!». Зізнаймося, НЕ винна і все це почалося ще у дитинстві. А руку до цього доклали самі ж батьки. «Потерпи», «будь розумнішою», «зроби вигляд, що він має рацію», «промовчи», «не зли його» – хоча б раз у житті такі поради від матері чи бабусі чула чи не кожна.

«Галерея-36»: прекрасний одсвіт щедрих душ

Понад 150 полотен відомих художників розгорнуто в окрему експозицію «Колекція. Галерея-36».

Чи б’ють того, кого люблять?

В елітному районі Києва кричала жінка. Просила допомоги. Гукала з припаркованої автівки: у кабіні була з чоловіком,  з’ясовували стосунки. «З’ясування» зайшло надто далеко: обличчя жінки вже заюшила кров…

Здорова планета, вільне покоління…

Бізнес та екологія – ці теми стали центровими на цьогорічному «Free Generation Forum». Власне, питання, яке посутньо розглянув форум, було одне і конкретне: «Чи зможе в нашій державі бізнес розв’язувати екологічні проблеми?»

КОМУСЬ – ЗЕМЛЯ, А КОМУСЬ – ХОЧ У ЗЕМЛЮ

Чесно кажучи, йшов на цей форум з мимовільним упередженням. Покликала туди не стільки сама тема, скільки повага до знайомих шанованих українських науковців, які те поважне зібрання ініціювали і готували.

Бранці наші менші

От-от забринить сльоза і впаде на іржаві ґрати між нами. Такими сумними і запопадливими очима дивиться на тебе те звірятко. Воно навпроти, у неволі. А ти прийшов, заплативши за те щоб роздивитися живу істоту… Побачив та й пішов собі. 

Розірви коло насильства!

25 листопада у багатьох країнах світу розпочалася кампанія «16 днів активізму проти ґендерно зумовленого насильства». До неї приєдналася Україна. У містах країни пройшли тематичні акції. Зокрема, більше сотні студентів-грінченківців взяли участь у флешмобі «Розірви коло насильства», організованому Фондом народонаселення ООН в Україні – UNFPA.

Олександр МАХОВ: «Для ідей не може бути меж і кордонів»

Талановитий журналіст, людина, котра не боїться ані антарктичних морозів, ані війни. Він залишився без підтримки рідних, але не занепав духом. Не дивлячись на успіх та популярність у телевізійній сфері, залишається доброю та чуйною людиною.

Гра заради зцілення

Дуже часто наші життєві проблеми продукує не хтось зовні, а ми самі. Накопичувати та задавнювати їх легко, надзвичайно важко потім позбутися.
Виявити травми минулого, перебороти шкідливі звички — це почасти є надзавданням. Проте ігропрактик Олена Дорошенко впевнена: це можна зробити! Розповідає про три трансформаційні гри, здатні на дива.

Фото на паспорти знедолених

У світі понад десять мільйонів людей позбавлені громадянства. Часто вони не мають ні житла, ні роботи. В Україні таких – близько 75-ти тисяч. Крім безхатьків, тут і роми, і люди похилого віку, у яких залишилися паспорти від часів СРСР, і діти, народжені на непідконтрольних територіях. Тому фотовиставка Олександра Чекменьова, відкрита в Музеї історії Києва за підтримки Агентства ООН у справах біженців, крім художнього, набуває ще й актуального суспільного звучання.

Браницькі «воші»

Вони неймовірні – чернігівські ліси. Зелена, шумлива оаза влітку і мовчазна та сувора в білому вбранні взимку. Прадавні сіверські бори зачаровують своєю таємничістю і нескінченністю, дивовижею та гармонією.

«Їде маршрутка, як собача будка…»

Таким убивчим рядком починається одна із пісень легендарного українського виконавця Кузьми Скрябіна. Кузьму пам’ятатимемо як чудового співака, телеведучого і просто щиру людиною, якій не була байдужою рідна країна…
Але зараз не про Скрябіна, а саме про маршрутки.

ВІЧНИЙ МАЙДАН

Шість років тому розпочався Майдан. Величезні надії на переміни. А сьогодні… Непокарані винуватці, за сотні смертей. Буцімто неможливо ідентифікувати «беркутівців», «тітушок».
Кричу за Станіславським: «Не вірю!»
В дні Майдану, прийшовши  додому, описував вночі на комп’ютері події дня, свої розмови біля Адміністрації президента з бійцями ВВ – внутрішніх військ та спецпризначенцями – беркутівцями (почергово, в залежності від ситуації на Майдані, стояли, то ті, то інші.). Розміщувати в інтернеті пости під своїм іменем було небезпечно (на Майдані ми навіть іноді відключали свої телефони – Януковицькі служби відслідковували місце перебування) і я вибрав собі нік Павло (так мене хотіла назвати моя бабуся)- Павло Павленко з обличчям Козака Мамая.
Переглядаю свої записи. Проживаю знову мій, наш спільний Майдан. Хочу згадати ті дні, пройти тими ж стежками…

«Четверта влада»? «Четвертий стан»!

За останні двадцять шість років в Україні вбито понад 60 журналістів. Лише за 10 місяців поточного року через професійну діяльність постраждали 208 журналістів. 92 відсотки злочинів проти працівників ЗМІ залишаються безкарними, тільки кожна дванадцята справа про напади на журналістів доходить до суду, а підсудні, як правило, відбуваються символічно-мізерними штрафами…
Таку сумну картину представили у сесійній залі Верховної Ради учасникам парламентських слухань «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення».

«Наслідки війни відчуватимемо багато років»

Моя мати Тетяна Зезюлькіна повернулася з Косово та Боснії і Герцеговини – була там у складі делегації громадської організації, що опікується правами жінок, постраждалих у військових конфліктах. Погодьтеся, тема животрепетна як для країн візиту, так і для України.

«Вот так!»

Автобуса так гицало по сільських ямах, що пані збоку, вирячивши очі, затиснула рота долонею. «Ще вилетить до біди…», – промимрила на зупинці крізь штучні зуби.

Театр із назвою «Журналістика»

Якщо спитати пересічного українця «Що таке журналістика?»,  більшість людей нині асоціюватимуть її, напевно, з брехнею та маніпуляціями. На жаль, таке сприйняття найдавнішої професії в Україні стало нормою.

Ціна «кайфу»

Кому з нас не кортіло постійно відчувати легкість, піднесення, бути енергійним та життєрадісним? Кожен досягає цього по-різному: хтось займається спортом, хтось із головою занурюється в хобі, хтось здатен вловити ці відчуття просто проводячи час із у родині, з друзями. Але є й такі, хто обирає кардинально інший спосіб: «чарівні» речовини, які начебто дають «все й одразу».

По обидва боки лінії

Михайло Шубін з Донецька розповідає про поїздки на Велику Україну за пенсією. На непідконтрольних територіях українська банківська система не працює.
Ім’я співрозмовника змінене задля його безпеки.

Марія ДМИТРІЄВА: «Без жінок миру не здобути»

Це споконвічна думка, що історію писали переважно чоловіки. Оружні. Просто внесок іншої половини людства, найперше в досягненні миру, ігнорувався. Хоча досвід жінок і чоловіків в умовах війни, зазвичай, суттєво різниться. В усі часи це болюча тема: як захистити жінок під час збройних конфліктів.

Микола СТЕЦЕНКО: «В нас санітар лісу – це депутат Верховної Ради»

Ледь помітні мазки жовтогарячої барви на суцільному тлі ще зелених верхів наочно свідчили: карпатська осінь цього року забарилася. Але раптове похолодання, перша снігова «крупа», провісник прийдешніх заметілей, пророчать незворотність прийдешньої зимової стужі. На березі Морського Ока (так ще називають знаменитий Синевир) панує тиша. Разом з літом схлинув і натовп відпочивальників. Тепер поодинокі поціновувачі дикої природи можуть по-справжньому насолодитися дзвінкою гірською тишею. Холодне прозоре повітря чітко промальовує обриси довколишніх вершин, поки що живим сріблом, а не важким свинцем виблискує плесо. Такий він, вересень на березі овіяного легендами озера, у володіннях Національного природного парку «Синевир».

Загралися… до смерті

«Cлабка стать» стає сильнішою і вже не просто зрівнялася у правах із «сильною», а й часом домінує над чоловіками. «Жінка завжди права»,  –  переконання дедалі впевненіше вкорінюється в суспільстві…

Майдан озвався історіями

Від часу Революції Гідності минуло понад 5 років, але згадувати ті події досі тяжко. Небесна Сотня новітніх українських героїв дивиться на нас з Височини, і їм до болю додається прикрість…

Пласт шикується в похід

Вишикувані в урочисті колони, в одностроях і під знаменами тринадцяти куренів, понад тисячу столичних пластунів урочисто відкрили новий  рік своєї діяльності. Починають його традиційно восени, після закінчення таборових вишколів та відпочинку.

Піґулка від заздрощів

Набережна Круазет – це безумовна ідеальна краса. І розкіш. Найдорожчі готелі. Найвишуканіші ресторани. Найкрутіші автомобілі. Найшикарніші яхти. Найрозкішніші жінки. Найпрестижніші магазини. Найчистіші пляжі. 2,8 кілометра абсолютного раю під найвищими пальмами…

Тупик «засватаної» України

Їду автобусом до Києва. У телевізорі вмикають якийсь фільм. За першими кадрами розумію, що мене чекає «улюблений» російський кінематограф. Вже починає «бомбити».

На межі, на рубежі…

Помічаєте, як агресивнішає навала англомовного суржика? Усіх ціих івентів, челенджів, клаудів

Натомість, сусіди з нашого ближнього зарубіжжя, захищаючи рідну мову, свого часу знаходили відповідники буквально до всіх іншомовних слів. Наприклад, комп’ютер словацькою – почитач, театр – дивадло, аеропорт – летиско. Правда, ми теж українською маємо летовище. Хоча не буде дивиною, якщо цей синонім аеропорту у новітніх словниках позначатимуть як «застаріле, маловживане», а то й як «діалектизм».

ПШИК З ВЕЛИКОЇ БУЛЬКИ?

В Україні з корупцією б’ються на смерть усі. І чи не найбільше – самі корупціонери. Нещадно знищують на усіляких Мальдівах незаконно нажиті статки та інші речові докази. Чисельні старі і новоспечені детективи поки що більше імітують боротьбу з корупцією. А якщо імітація з якоїсь причини не вдається,  правоохоронців «підправляють» служителі Феміди: за відсутності доказів чи з якогось іншого дива справно зведуть на пси навіть резонансну справу.

Водій без прав, а ми у кузові

Людству відомі декілька форм правління: деспотизм, тоталітаризм, технократія, охлократія, демократія. В Україні нібито демократія: джерелом влади є народ – демос. Але той демос неоднорідний: і науковець – демос, і тисячі простих робітників чи селян – також демос. Якщо в полі зору науковця загальнолюдські проблеми, то тисячі звичайних людей такими «дрібницям» не заморочуються –  живуть у врівноваженому ритмі: встав, поїв, сходив…

Великий шум з «Великого Льоху»

За багатолітній стаж активного споживача медійної інформації привчив себе ощадно тратити емоції та дивини, але ця новина таки зачепила за живе і сокровенне.
Посеред тихого розімлілого літа раптом громом з ясного неба – «ой гук, мати, гук!»:
«В Суботові знайшли могилу Богдана Хмельницького!»

Післявиборче. Потоп

Вперше в житті відчуваю себе вже не просто «старим політиком», а реально «динозавром».
Нас накрила не хвиля, а справжнє цунамі, яке змило все на своєму шляху: гарне і погане, цінне і беззмістовне.

Тепле пиво Житомирського книжкового форуму

Утла пішохідна вулиця Михайлівська в Житомирі, на яку не ступав останні десять років, ніби теж отримала безвіз: причепурилася невпізнанно та модерно – і людьми, і нерухомістю. Вона тепер із безліччю крамничок та гаштетів пахне спокоєм, парфумами і кавою.
У кав’ярні «розбалуваної Галі» весь персонал навіть розмовляє державною мовою! Трохи нарочито, зате відзіґорно – і направду втішно.

ЧУМА КОРИЧНЕВА, ЧУМА ЧЕРВОНА…

Конституційний суд України визнав однаковими за своєю суттю комуністичний і нацистський режими. Судді ухвалили рішення в ході розгляду подання народних депутатів від «Опозиційного блоку», які просили визнати неконституційним закон про декомунізацію. Верховна Рада ухвалила його в квітні 2015 року. Закон передбачав демонтаж пам’ятників тоталітарного минулого, зокрема Владіміру Лєніну, заборону комуністичної символіки, зокрема у назвах населених пунктів, вулиць тощо.

Почуй мене,.. відчуй…

«Спитай мене: Хто Я?». Так інклюзивна театральна студія імпровізації «Далі буде» назвала інтерактивний перформанс, який представила у Вишгородському міському центрі художньо-естетичної творчості учнівської молоді «Джерело».

ПРО ЧОРНОБИЛЬ, КІНО І ДЕТАЛІ…

Після виходу британсько-американського мінісеріалу «Чорнобиль» тема найбільшої в історії людства техногенної катастрофи знову на слуху. Навіть у «позаурочний» час – не у квітні, коли відзначають роковини аварії, ані в грудні, коли значно менше, та все ж згадують події 1986-го. Саме тоді, у грудні над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської атомної завершили будівництво Саркофага. 14 грудня – День ліквідатора: вшановуємо чорнобильців, завдяки кому світ доволі безболісно пережив найбільше техногенне лихо.

Реалії “Зони”

Незаконні збройні формування «ДНР» щільно вкорінилися в Донецьку. Як би ми не звинувачували в тривалому конфлікті Російську Федерацію, факт залишається фактом: Київ не віддав наказ на ліквідацію бойовиків, які, «звільнивши» Краматорськ і Слов’янськ, п’ять років тому вільно, мов хазяї, ввійшли до столиці Донбасу.

У мазанці жити, «антишашлик» поживати…

У Львівському парку культури люди насолоджувались ЕКО-ФЕСТОМ. Ціле еко-містечко, 20 локацій, майже 100 майстер-класів та 24 години активності!

Ще не кінець війні…

Для нас, дітлахів післявоєнного «масового тиражу», війна асоціювалася з грою, коли ми ділилися на «наших» і «німців». З фільмами, які тодішні дотепники так і нарекли: «кіно і німці». А згодом на екрани вийшли «Балада про солдата», «Чисте небо», «Тиша», «Живі і мертві»…
Того вечора у Синій залі Будинку кіно був перегляд стрічок «Ми часто грали у війну» кінорежисера Олександра Давиденка та «Час недитячий» Ольги Самолевської. А глядачами були переважно «діти війни». Те, що розгорталося на екрані,  ятрить їм незагойною раною все життя…

Щасливе число тринадцять

Квітень 2014 року став для Донбасу переломним. Нерішучість українського уряду і політиків, яку можна  назвати й злочинною, призвела до розгортання проросійських проявів і сепаратизму. Колись процвітаючі мегаполіси стали фортецями, а їхні околиці –  руїнами. На південний бастіон перетворився Маріуполь, промисловий центр і морські ворота не лише Донецької області, а й усієї України.

«Не ховай очей!»

У цьогорічному рейтингу захисту прав ЛГБТ «Rainbow Europe», який складає організація «ILGA-Europe», Україна посіла 35-те місце. Досі ЛГБТ-українці стикаються з виявами дискримінації: в навчанні, роботі, у звичайному житті. Згідно з останнім звітом «Про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина в Україні» офісу Омбудсмана, у суспільстві зберігається високий рівень упередженого ставлення до ЛГБТ-співгромадян. 

Історія депортації, шлях повернення

Десять тематичних інсталяцій, заполонивши кілька залів національного  комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ), повертали думки і почуття до трагічних подій 75-тирічної давнини, коли волею Кремля почалося масове насильницьке вивезення кримських татар з їхньої отчини, Кримського півострова. 

ЗАҐРАТОВАНИЙ, А ДУХОМ НЕВПОКОРЕНИЙ

Так збіглося, за гіркою іронією долі:  український журналіст Роман Сущенко, політв’язень за російськими «законами тайги», до дня свого професійного свята отримав подарунок. На триденне побачення в колонію, що в селі Утробіно (!) Кіровської області  до нього приїхали дружина Анжеліка з донькою Юлією. На початку року рідні вже мали таку можливість. Тоді вони вперше за два з половиною роки обійняли свого чоловіка і батька.

Земля і слово

Гарячі ток-шоу на телеекранах, що дихають одне одному у потилиці, веселі шоумени, готові повсякчас розважати народ, нові «зірки» на глянцевих обкладинках модних журналів, свіжі новини з місця подій, політика – такою бачить загал журналістику. Але гляньмо за лаштунки. Побачимо важливу частину професії, її мозок – аналітику, спеціалізовану журналістику.

Праведники народів Світу. Український вимір

Окрім української і російської, у нашому київському дворі чув ще одну мову, чітку, приємну на мелодику, але незрозумілу. Нею спілкувалися дідусі і бабусі моїх друзів, а ще дивний невеличкий чоловічок невизначеного віку з рипучим високим голоском і схожим на печене яблуко личком. Його звали Абрашею. Здається, він вічно сидів біля третього під’їзду, з усіма сусідами вітався, певне, «все про всіх знав», – справжній живий атрибут нашого двору…

Марія Хелена АНДРЕ: «Змусьте уряд винести на порядок денний питання соціального діалогу»

Поміж документів, розданих учасникам засідання ради Конфедерації Вільних профспілок України (КВПУ), була доволі цікава табличка – про суми заборгованості з виплати заробітної плати цього року. В кожній області та в цілому по країні. Цифри, взяті з офіційного сайту Державної служби статистики України, надто красномовні.

ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ: ТЯЖКЕ ПРОЩАННЯ З МОСКОВІЄЮ

Критикувати його важко. Бо Патріарх Філарет – потужна постать, яка стоїть десятиліттями на гострому розі творення держави Україна. Попри його суто церковне служіння. І 90-річний його вік, дійсно патріарший, при якому він стійко служить двогодинні літургії, проповідує, керує – вражає.

В нього була історія. До вибуху

Берег спокійної річки, який з одного та іншого боку стережуть сильні та трохи байдужі дерева-охоронці. Тиша стала б фортецею для природи, але невгамовне птаство намагається заглушити її, знищити, боротися, мов із вітряками. Там поле з колосками золотіє аж до початку похмурого лісочка чи гаю, який постав кордоном… А далі… Чи то струмок вийшов з берегів, чи, може, болітце розтяглося посередині? І в цій воді сумне гілля намагається розібрати власне відображення, але марно…

Кілька тисяч за дзвінок

«Мамо, у мене неприємності. Потрібні гроші…».  Комусь здається, що шахрайські схеми нас не обходять, що нас, освічено-розумних, не візьмеш на таку макуху. Якби ж то.

Довгий шлях обіцяного

Помітний український журналіст Дмитро Гордон  прокоментував результати другого туру президентських виборів патетичним відеозверненням: «Перемога Зеленського –  це успіх усіх нас, перемога молодої української демократії … Я хочу, щоб в політику прийшли молоді хлопці – діти перших років незалежності».

Чотирнадцять хвилин, або звільняйся

Столичний креативний простір «Port» завершив тур відкритих дискусійних показів «жіночих» фільмів – стрічок про жінок і знятих жінками. Перед тим програму з восьми кінокартин побачили Кременчук, Вінниця, Харків, Запоріжжя. Організатори показу прагнули відобразити актуальні проблеми жіноцтва та їхнього сприйняття суспільством. Представлені фільми поки що майже неможливо знайти в інтернеті, і, може, тому кінопокази збирали людні зали. А до того ж і глядач приходив зацікавлений: люди прагнули збагнути концепцію «розумного фемінізму» та внести, принаймні для себе, ясність у це суспільно неоднозначне питання.

ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

Під час президентських виборів в Україні було активно застосовано тактику, описану в книзі Сунь-Цзи «Мистецтво війни» (Китай, V ст. до н.е.): «Нехай на вулицях ворожої столиці шепочуться, що князь обкрадає народ, радники його зрадили, чиновники спилися, а воїни голодні і босі. Нехай мешканці калічать ім’я свого князя і вимовляють його неправильно… Нехай їм за ситого життя здається, що вони голодують. Нехай заможні жителі заздрять тим, хто в князівстві Вей пасе худобу. Розпалюйте внутрішню пожежу не вогнем, а словом, і дурні почнуть скаржитися та проклинати свою батьківщину. І тоді місто саме прийме нас!!!”.

ІЗ ЗАКОННОЮ ОБНОВОЮ, РІДНА МОВО!

Тривалу одіссею завершено: у Чистий четвер Верховна Рада України узвалила Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». За відповідне рішення проголосували 278 народних депутатів. Проти – 38 депутатів, 25 не голосували, 7 обранців утрималися.

ШОСТИЙ…

У Вербну неділю Україна отримала нового Президента. Шостого. Ще до офіційного рішення Центрвиборчкому соціологічні служби, які під час нинішньої виборчої кампанії об’єктивно оцінювали суспільні настрої, оголосили результати опитувань. У фіналі кандидат Володимир Зеленський зібрав голосів заледь не втричі більше, ніж чинний Глава держави Петро Порошенко.

Поплакали – і знов фіалка розцвіте

Порошенко – не ікона і не генсек, а робочий інструмент в руках Божих. І свою роботу він робив.

Вбити собаку – що помити руки…

У столиці черговий скандал за участю догхантера й адвоката  Олексія Святогора. На чоловіка напали невідомі біля станції метро «Лук’янівська», не лише понівечили телефон і ноутбук, а й самого жорстоко побили. Мовою протоколу: «завдали тяжких тілесних ушкоджень».

Крісло прем’єра,.. сейф «ведмежатника»…

Ранок видався надзвичайно сонячним. Мільйоноликий Київ, мов переповнений корабель, плив у своїх справах:
– Алло,.. та на пару спішу,.. –  прошелестів голос повз мене.
– Вже біжу! – крик ліворуч.
– У метро! Я вже не можу говорити,