Архів розділу: Суспільство

«Внутрішні дворики» Степана Процюка

У внутрішньому дворику Київського університету імені Бориса Грінченка письменник Степан Процюк зустрічався з читачами і презентував свою нову, щойно видану книжку «Відкинуті і воскреслі». Одна простодушна студентка з нетерплячки совалась на стільці, аж поки улучила момент, аби спитати: «Нам на парах сказали, що маємо змогу побачити живого класика. То як воно – бути класиком?»

Під знаком долі Георгія Ґонґадзе

Ще 2011 року на фасаді столичного офісу Національної спілки журналістів України було увічнено меморіальною дошкою Георгія Ґонгадзе. Цього ж року, 16 вересня, у день трагічного двадцятиліття, коли журналіста було викрадено, а потім убито, стару дошку замінили новою скульптурною композицією авторства Василя Маркушина.

Сила рівності

У листопаді минулого року Київська міська рада приєдналася до Європейської хартії рівності чоловіків і жінок у місцевих громадах. За 16 літ існування Хартії до неї долучилося 1800 міст із 36-ти країн світу. Асоціація міст України розпочала цей процес три роки тому. Першими українськими містами, самоврядна влада яких ухвалила рішення приєднатися до Хартії, стали Вінниця, Ірпінь та Житомир. Нині вже 80 органів місцевого самоврядування, 60 міст та містечок України офіційно взяли на себе правові зобов’язання дотримуватися ґендерної рівності.

Вигадки, замашкарені правдою

Звідки в українських ЗМІ неточності, перекручування, неповна інформація, а часто і свідомі вигадки й упереджені коментарі? Відповідь шукали експерти «Кримської правозахисної групи.» Вони проаналізували, як вітчизняні медіа висвітлюють ситуацію на окупованому півострові та не непідконтрольній частині Донбасу і те, яким тамтешні журналісти бачать життя в Україні.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО «FOREVER»!

До Дня Незалежності України Міністерство закордонних справ провело ревізію пам’ятників Тарасові Шевченку закордоном. Очільник відомства Дмитро Кулеба навіть заявив на весь Фейсбук про національний рекорд:  офіційно встановлено найбільшу кількість закордонних пам’ятників одній людині. Тут, схоже, шановний міністр вкотре відкрив Америку.

«Маскарадство»

Час такий нині – всі носять маски: хто на лиці, хто на серці, хто в думках. Оті маски, мов осіннє листя, осипаються на людей. Тих від слабості захищають, тих від правди ховають, тих від стиду заслоняють.
Суцільний маскарад.

Нерівності ґендерної рівності

«Ґендер чи антиґендер. Хто атакує демократію в Україні?» Така назва дослідження, яке презентували в агенції «Укрінформ» керівники низки вітчизняних громадських організацій, активістки та науковці. Цей ґендерний проєкт реалізовано за підтримки німецького фонду «Filia. Die Frauenstiftung» та федерального міністерства закордонних справ Німеччини.  

Фіґлярі на марші

Давній КВНщик Олег Філімонов нібито балотуватиметься в мери Одеси від партії «Слуга народу». Це той випадок, коли фатальні граблі вже добряче вдарили по лобі, а нас і далі переконують, що струс мозку, за певних обставин, може бути корисною процедурою.

Корономізантропія

Новий антирекорд за кількістю нових хворих: майже 2 з половиною тисячі українства.

Про «скрізь-своїх»

Часто так буває, що більше слави мають не герої, а ті, хто про героїв творить. Яскравим прикладом такого феномену був Володимир Висоцький. Граючи магічний образ «свого парня», він і справді був усюди «своїм». Співаючи про ІІ Світову – був «свій» серед фронтовиків, з альпіністськими піснями – «свій» межи альпіністів, зі спортивними – в товаристві спортсменів.

«Шоушизація» культури

Все більше переконуюся: наше суспільство і наша держава не комунікуються жодним чином. Держава за потреби просто «нахиляє» суспільство у потрібний бік або красиво ігнорує. З іншого боку, рівень громадянського суспільства настілький низький, а авторитет і компетенція громадських об’єднань настільки формалізовані, що годі й чекати, щоб суспільство якимсь чином впливало на рішення президента чи уряду.

НЕ МАННА З НЕБА

Оригінально, але досить очікувано окупаційна влада Криму привітала мешканців Сімферополя, Сімферопольського і Бахчисарайського районів з Днем незалежності України. З 24 серпня їм постачають воду по дві години на добу, зранку й увечері, а ближчим часом уріжуть і цей ліміт. А ще з тиждень тому у Сімферополі під духовий оркестр відкривали водогін, збудований військовими. Мабуть, російські окупанти забрали останнє на миття своїх танків…

Конфліктолог Сергій ДІДКОВСЬКИЙ: «В Україні ще не завершився процес розпаду»

З ним завжди цікаво. Колись давно ми у нього вдома не лише пили портвейн під крутий рок, а й годинами розмовляли про популярні музичні гурти, непереможне «Динамо» і дивилися діафільми на старенькому фільмоскопі. Тільки той, як зараз кажуть, «контент» був трохи незвичний для загалу. Живопис і скульптура, зібрання недосяжних музеїв, назви яких звучали для нас як дивовижна казкова музика: Уфіцці, Прадо, Лувр…

Відтоді багато води спливло у Дніпрі. Ті музеї стали «досяжними». «Динамо» вже котрий рік «не те», та й наші смаки щодо напоїв помітно витончилися. І вже недавнішню нашу розмову почали з того, як він, архітектор Сергій Дідковський, захопився вивченням конфліктів, їхніми початками, протіканнями, наслідками, пошуком шляхів виходу з непростих ситуацій.

«Пісня про паспортизацію столиці». Соло Іво Бобула

Кілька років тому в українського співака Іво Бобула вкрали паспорт. Принаймні про те, що паспорт украли, а не він його, скажімо, посіяв, зірковий співак зізнався сам на всю Україну – розпачливою, сварливою і мало не дипломатичною «нотою» в соціальній мережі. З того публічного розпачу хтось утішався, а хтось щиро співчував, утираючи сльозу.
Оригінальний римувальник Юрко Космина написав навіть вірша, який так і назвав «Паспорт Іво Бобула». Його варто зацитувати на продовження теми.

Уже й за зморшки чубимося

Достатньо одного погляду на нумерологічну психоматрицю України, аби зрозуміти, що українці – дуже емоційний народ. Емоційний до скандальності, цілковитої затятості і тотальної непоступливості. Тому й непримиренно гриземося через політичні вектори, мову, віру, світоглядних кумирів, відбираючи у самих себе шанс на рух вперед.

Іммерсивний театр. Погорільців

Якось одного разу, пафосно натягнувши на себе вечірню сукню із темнозеленого оксамиту і замшеві черевички на високих підборах, я помітила легке збентеження на обличчі свого французського друга, який запросив мене до театру.

КОРОНАВІРУСЕ, ПРОЩАВАЙ… І ЗДРАСТУЙ!

«Ой весна-красна. Коронавірусна». Малюнок  Григорія ІВАЩЕНКА (м. Дніпро)

Україна, як у часи Радянського Союзу, знову за завісою. Але тепер –  коронавірусною. Європа внесла нас до списку «червоних» країн, де високий рівень захворюваності і закрила в’їзд  до Шенгенської зони.
За словами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби,  маємо  62 хворих на 100 тисяч населення, тоді як в ЄС таких трохи більше 16-ти.   

Війна з їжею: на межі

Калорії, вага, об’єм талії, кількість випитої води, інтенсивні тренування, відображення тіла у дзеркалі… Дехто контролює себе аби привити корисні звички, а хтось карає обмеженнями за минулі помилки. Де межа психічного розладу харчування та самодисципліни?
Тема анорексії майже не обговорюється, від неї хочеться сховатися, загубитися, зникнути. Це рана, яку боляче зачіпати навіть спогадами.

КОЛО ЗА КОЛОМ, БІДА ЗА БІДОЮ

Катастрофічний паводок знову накрив значну територію Західної України. Як констатує Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, за декілька днів випало понад 70% місячної норми опадів, а тому цьогорічне потопелля перевищує потугою біду 2008 року.

Кодують на поразку?

Соцмережами шириться інформація про ініціативу спорудити в Києві пам’ятник Іванові Богуну – на території військового ліцею, який носить його ім’я. Вже й відомий творець: вінницький скульптор Анатолій Бурдейний – автор монументальних робіт, встановлених у Вінниці та Україні. Є й фото майбутнього пам’ятника: вершник, що тримає в руці оголену шаблю. Правда, наче з доброго дива – та зброя… вістрям донизу. Загальновідомо: шабля донизу, які і гвинтівка багнетом у землю, означає відмову від боротьби. Простіше кажучи капітуляцію.  В історії нашої монументальної культури таке вже траплялося. І теж з національними героями України. 28 серпня 1968 року ЦК КПУ і Рада Міністрів УРСР постановили спорудити в Умані пам’ятник Іванові Гонті і Максимові Залізняку. Легендарний скульптор Іван Гончар створив такий пам’ятник, виготовив макет. Але ніхто не брався його ставити. Влітку 1971 року я у складі неофіційної депутації від уманців побував у майстерні Івана Макаровича. Нас було троє і ми хотіли вияснити причину.

 «Не можна бути журналістом вісім годин на добу»

Хтось мріє про це ледь не змалечку, й одразу після школи з мрією про журналістику вже з фахової студентської лави цілеспрямовано «розписує перо». Є й такі, хто приходить у цю професію згодом, усвідомлено, після певних шукань, спробувавши себе в іншому. Саме темою вибору професії починаємо розмову з Віктором ШПАКОМ, журналістом, видавцем і науковцем, президентом Української видавничо-поліграфічної компанії «Експрес-об’ява», доктором історичних наук, доктором філософії в галузі економіки, професором кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.

Валерія РАДЧЕНКО: «Після програми FLEX живу ніби в іншому світі»

З 1992 року живе і процвітає FLEX (Future Leaders EXchange) – некомерційна програма щорічного обміну для старшокласників з країн колишнього СРСР.  Завдяки їй щасливчик може на цілісінький академічний рік переселитися до США:  мешкати в американській родині, вчитися в американській школі, брати активну участь у тамтешньому шкільному житті.

Про дітей. Не лише у День захисту

Міністерство юстиції України за інформаційної підтримки Укрінформу зорганізувало онлайн-конференцію до Дня захисту дітей. Заступниця міністра Валерія Коломієць найперше привітала всіх зі святом і наголосила: Мін’юст щонайактивніше працює над подоланням та мінімізацією проблем українських дітей. Чиновники готують проєкти законодавчих і підзаконних актів для захисту й розширення прав малих громадян країни, ініціюють інтерактивні атракції за участі дітей.

«Запоріжжя-Держкіно-транзит»

Вже майже рік вітчизняний кінематограф колотить. Так, відбуваються прем’єри, українські стрічки представляють на фестивалях, нагороджують кращих, прокатники нарешті побачили сенс «крутити» вітчизняні фільми, а головне – глядач пішов на українське кіно. Але це, таки би мовити, на вершині. А в долині?

Конкуренція за вуха й очі

– Ви будете настільки фахівцем, скільки приділили цьому часу і зусиль, – почав свою онлайн-зустріч із студентами-грінченківцями, майбутніми журналістами, шеф-редактор інтернет-видання «Оглядач» Орест Сохар. Обнадіюючи  об’єктивною перспективою: – Маємо чимало відкритих вакансій, та з десятків хлопців і дівчат, які приходять на стажування,  залишаються  одиниці.

Військові проти «липкоруких»

Міністр оборони вимагає викриття корупційних схем, «а не гасел та імітацій бурхливої діяльності». Про це запевнив на онлайн-брифінгу в Укрінформі начальник управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України Вадим Приймак.

Особливості мілітарної культури

Міністерство оборони України започаткувало серію брифінгів, щоб ознайомити широку громадськість з культурою військової символіки та її особливостями. Спікером першого, який відбувся в Укрінформі, був полковник Ігор Непота, співробітник міністерського відділу розробки та впровадження військової символіки ЗСУ. За його словами, інформаційний цикл має привернути увагу українців до особливостей мілітарної культури, розповісти про організації та структури, котрі ту культуру творять та уособлюють.

Не за понюшку тютюну

З нагоди Всесвітнього дня без тютюну біля Офісу Призидента відбувся брифінг «Захист юнацтва від маніпуляцій тютюнової індустрії та запобігання їхнього залучення до вживання тютюну та нікотину».

Три прості пандемічні історії

Covid-2019 фактично позбавив роботи майже 200 тисяч українців. А багатьох – і засобів до існування. У час карантину провела невеличке журналістське опитування: поспілкувалася з кількома випадковими людьми. З тими, звісно, хто погодився  поговорити. Ось дещо із записів з тих спонтанних розмов.

Жертви «морської економіки»

Державна служба зайнятості рапортує: кількість безробітних в Україні за останній рік знизилася на дев’ять відсотків. Щоправда, під час пандемії коронавірусу, люди знову потяглися на «біржу праці». У багатьох ні роботи, ні засобів для прожитку. Але й серед працюючих чотири з половиною мільйони отримують мінімальну зарплату. І маєш роботу, і не розженешся! 

Мертві бджоли не гудуть

«Через чотири роки після загибелі останньої бджоли – загине людство». Таке відкриття-одкровення відомого вченого Альберта Ейнштейна, на відміну від теорії відносності, ми на уроках фізики чи, принаймні, біології не вивчали. В Україні щовесни і літа масового гунуть бджоли. Ось і нині пасічницький сезон ледве розпочався, а вже полетіли сигнали біди із Полісся, степової Одещини, Сіверщини…

Суддівство без упереджень

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Людмила Губська не тільки відповідальний та досвідчений працівник, а й приваблива жінка з уважним мудрим поглядом. На розмову погодилася охоче, запросила до себе. Мрії і сподівання – саме з такої теми розпочалося наше спілкування в її ошатному службовому кабінеті, де теж відчутна дбайлива рука доброї господині.

У тому житті, що після карантину…

Коли закінчиться карантин, що найперше зроблю? Спитала себе, і згадала один чудовий день.

Сон карантинної ночі

«Всі плани поруйновано… В мене нема роботи… Я ніхто в цьому житті,.. не маю майбутнього. Я залишуся самотнім… Мені нічого не хочеться…»  Депресія чи переддепресивний стан ладні захопити зненацька будь-кого, навіть найбільшого оптиміста. Під час нинішнього уселенського карантину лікарі констатують наростання у людей негативних емоцій: тривожності, втоми, безсоння… Україна у цьому не виняток.

Блиск і злидні української фалеристики

Комісія державних нагород і геральдики у нинішньому вигляді, не тільки не потрібна, а й шкідлива… Про це на онлайн-брифінгу в Укрінформі  заявив директор виробничо-творчого об’єднання «Орден» Олександр Сопов. Захід для преси, власне, і приурочили 28-річній історії діяльності цього дорадчого органу при Президентові України,  покликаного виробляти єдиний підхід до розвитку нагородної та геральдичної справи. У який спосіб? Готувати проєкти нормативно-правових актів, висновки щодо порушених перед Главою держави клопотань про нагородження, узагальнювати практику нагороджень, провадити експертизу проєктів нагород.

Немедичні виклики пандемії

Тема коронавірусу третій місяць окупує інформаційні медійні поля, про неї говорять на кожному теле- і радіоканалі. Пандемія несподівано, але рішуче увійшла у наше життя. Змінивши  усталені звички, гальмує економіку, збурює суспільства. І не лише ця напасть, а сама інформація про неї часто стає викликом. Про це і йшлося на дискусії експертів, ініційованій громадською організацією «Інститут світової політики» за інформаційної підтримки Укрінформу.

«Коли її поклали на мене, увесь світ зупинився…» 

Чесні історії про материнство

Моя мама народила мене у муках. Від початку все пішло не за планом. Лікарі довго не ставили діагноз. Одні говорили, що мама вагітна, інші, що має кисту.  У підсумку обидва діагнози підтвердились. Мама перенесла важку операцію, а я вперше заворушилась. Кожен мій грайливий рух «Егей! Я тут!» віддавався рідній болем. І в рану, і в серце… Звісно, мама розповідала мені дещо інакше. Але я зрозуміла, що материнство – це важко.

Моя самоізоляція

Раніше маски здавалися трендом якогось азійського напівбожевільного дизайнера.

Нумерологічний аналіз агонії

Числа, які будуть актуальними для України з 2021 року, ще місяць тому викликали глибокий езотеричний сум. Тобто і поверхового погляду достатньо, аби зрозуміти, що нова програма через рік-два не дозволить владі (будь-якій!) і далі виводити за «лапки» народ, опускаючи його до рівня мовчазних низькооплачуваних трударів.

КОРОНА СПАДАЄ…

Карантин оголив інституційні проблеми державного риштування. Протикоронавірусна оборона виставила на суспільний огляд приховані протиріччя регіональних еліт із центральною владою, до Президента включно. А своєрідним спусковим гачком став скандал довкола київського ресторану «Велюр». Цей наддорогий ситний рай для гурманів-товстосумів попри всі карантинні заборони спокійнісінько і безборонно крутив собі звичний бізнес, точнісінько так, як і його недоторканний власник, нардеп від «Слуги народу» Микола Тищенко. Подейкують, саме йому у найвищих кабінетах доручено наглядати за столичною владою. А раніше ресторатор навіть заявляв про свої амбіції на крісло київського градоначальника.

Олена Росінська: «Проблема зазвичай полягає не в самій події, а в нашому ставленні до неї»

Четвертий тиждень українці працюють і живуть у режимі посилених карантинних обмежень. За такої напруги перед лицем реальної пандемічної небезпеки психологічний чинник, очевидно, відіграє не меншу роль, аніж дотримання санітарних норм. Як не втратити психологічного здоров’я – про це спілкуємося із фахівчинею з медіапсихології та практичної психології, заступницею директорки Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Оленою РОСІНСЬКОЮ.

Журналістика екології,.. екологія журналістики

Попри карантин і самоізоляцію студенти Інституту журналістики столичного Грінченкового університету приймають гостей. Хай у режимі дистанційної зустрічі, зате знаних і шанованих. Цього разу на розмові у першокурсників побував фаховий біолог і журналіст за покликанням, експерт Центру охорони дикої природи Олег Листопад. Його лекція про стан довкілля в Україні не лише зацікавила злободенністю теми, а й викликала жваву дискусію: що і як має написати журналіст, аби його прочитали, почули, і щоб цей суспільний резонанс спонукав розв’язати порушену журналістським виступом проблему.

ЧОРНОБИЛЬ НЕ ВІДПУСКАЄ

Ця трагедія назавжди вїлася в нашу плоть і кров. 26 квітняне просто чорна дата з минулого, аварія на Чорнобильській атомній і нині дається взнаки, не лише наслідками смертоносного опромінення…

«Мені той орден ні до чого»

Пам’яті батька присвячую

Мій батько Володимир Титаренко пішов на Другу світову у вересні 1943 року. Встиг закінчити семирічку, а тоді це вже вважалося непоганою освітою. Мабуть, тому його й не погнали форсувати Дніпро з дерев’яним муляжем гвинтівки, як його батька, мого діда. Хоча той дід був добрий козак і Дніпро тоді все ж таки подолав. Але це окрема історія.

Епітафія епітафії

Місяць тому їздили на Житомирщину, батьківщину моєї мами. Заїхали на цвинтар, де поховано бабусю з дідусем. Провідали могили рідних, родичів і просто знайомих. Життя швидкоплинне і коротке. Це усвідомлюєш, коли бачиш оті межові дати на надгробках: народження і смерті.

«Нєпобєдімая і лєгєндарная». Ніколи знову

Те, що я розповім, не претендує на історичний аналіз. Це навіть не пропаганда з ухилом до українського патріотизму. Це мої спогади з далекого минулого, що тепер, ніби вода, відстоялися і вияснилися…

ВІРУСОКАДИЛЬНИКИ

Міністерство охорони здоров’я прогнозує післявеликодній сплеск захворювань на COVID-19.
Доти говорили про помірне поширення коронавірусу, про те, що у травні можливий його спад. І ось на тобі! А все «завдяки» старанням Російської православної церкви в Україні. Чи, як називають себе тамтешнє духовенство і прихожани, Української православної церкви Московського патріархату. Її ієрархи не раз закликали на порушення карантину вистоювати служби у храмах, прикладатися до ікон і причащатися. Так було Вербної неділі, таке ж ми чули і в переддень Великодня. Церква, як бачимо, настільки «українська», що готова бездумно пожертвувати здоров’ям, навіть життям своїх вірних, українських громадян. То хто ж у ній править? Іуда чи Мамона?

До нас із кров’ю, а ми – любов’ю

Попри віроломну російську анексію українського Криму, попри кровопролитну війну на Сході України, розв’язану Кремлем, його військовою силою та терористичними найманцями, більшість українців добре ставляться до росіян. І навіть краще, ніж росіяни до українців. Це засвідчують дані соцопитувань, проведених наприкінці січня – на початку лютого нинішнього року Київським міжнародним інститутом соціології і російською недержавною дослідницькою організацією «Левада-Центр».

МЕДИКАЛІЗАЦІЯ І ЖУКИ

Минуло два тижні, як був оприлюднений мій роздум. Дякую читачам за щирі відгуки!

… А давцеві – клятьби правцеві

Почитав оце, як у моєму рідному Тернополі невідомий добрий чоловік заніс на лікування чужої дитини 100 тисяч доларів, попрощався і мовчки пішов собі, не відгукнувшись на запитання «Хто ви?»

«Де наші бабки?»

Виносив сміття і став свідком по-театральному яскравого, з глибокою метафоричністю епізоду, який годі придумати, бо його може подарувати лише життя, в реальному часі.

«Секта свідків карантину»

Коронавірусний карантин виявив цілу касту соціальних мазохістів… Чим більше їх утискають, чим різкіше їм викручують руки – тим у солодших, аж до екстатичного, конвульсіях вони здригаються.

Голокоронація

Людство за свою історію пережило багато потрясінь – від стихійних лих (природніх та техногенних) до пандемій та воєн. І ось у XXI столітті суспільство має новий виклик – вірус, що з неймовірною швидкістю шириться планетою. І смертельна коса його страшна та розмашиста…

ПОДБАЙМО ПРО ЛІКАРЯ!

Моя дружина лікар – пульмонолог однієї з київських лікарень, яка в списку тих, що приймають людей на карантин і лікують у випадку можливого розповсюдження коронавірусу. У звязку з пандемією вона опинилася, можна сказати, на передовій. Щодня процедура збору на роботу перетворюється на певний ритуал, який передбачає заходи безпеки від інфекції, приготування їжі на весь день та ін. Головне ж – як дістатися на роботу. Певний транспорт у місті для такої категорії людей працює – за спеціальними перепустками. Але ж до цього транспорту ще треба дістатися та й не доїжджає він до самої лікарні. Вихід – таксі. Щодня ми витрачаємо на це більше ста гривень. Під вечір дружина повертається з роботи. При всіх заходах безпеки, невідомо, що вона заносить з вулиці і лікарні у дім. Родина, отже, мимоволі у зоні підвищеного ризику зараження коронавірусом.  

За крок до небезпечного Рубікону

Пік захворюваності коронавірусом в Україні, схоже, припаде на двадцяті числа квітня. Принаймні такий прогноз зробив лікар-епідеміолог, колишній керівник центру «Здоров’я» Володимир Курпіта. Він порівняв динаміку поширення хвороби у Китаї, Італії та Іспанії із ситуацією в нашій країні. На думку спеціаліста, суттєве зниження рівня захворюваності відбудеться до кінця травня. Цьому посприяють тепла сонячна погода і наші традиційні городи: люди переберуться на свіже повітря, полишивши скупчені міста…

Одкровення

Ісуса називали Учителем. Світло ніс людям, правду відкривав, думку пробуджував. Нинішні педагоги теж є світочами: у садочках, у школах, у вишах. Колись у селі найповажнішими були священник і вчитель. Багато води спливло… Я вже 45 літ працюю у вищій школі. Відчайдухи та жертовники ще зосталися, але… Нині, на жаль, біля владного керма багато неуків, або, як їх назвав Степан Хмара, «шпани ліквідаторів». Сподіваюся, вони збагнуть хибність своїх ідей.  Будувати освітній Храм дуже довго – розвалити просто. Що ж вони пропонують?

Депутат-блогер, або Бумеранг фатальної дев’ятки

Хедлайнером гастрольного туру коронавірусу в Україні став, без сумніву, народний депутат Сергій Шахов. Він першим із VIP-персон не побоявся зізнатися про глобальну хворобу, першим із-поміж впливових потрапив на лікарняне ліжко і ось вже два тижні поспіль веде репортажі просто з інфекційного боксу.

НЕ ПАГОРБИ ПЕЧЕРСЬКІ, А БАТИЄВІ ГОРИ

Українська громадськість, освітяни й науковці, діячі культури – на хвилі протесту: під прикриттям надзвичайних економічних заходів у зв’язку з пандемією коронавірусу влада повела боротьбу з наукою і культурою. Проваливши бюджетні надходження, як минулого, так і нинішнього років, в умовах, коли наростаюча пандемія потребує значних витрат, уряд заходився обрізати державні видатки. І так захопився, що почав по живому сікти шкільну і вищу освіту, фундаментальну науку, книговидавництво, кіно…

Століття Сеньйора

Будинок вчених, Львів, вул. Листопадового Чину, 6. Саме за цією адресою, рівно день у день з початком карантинних заходів, коли ще дозволяли збиратися до двохсот осіб, відбулося урочисте вшанування столітнього ювілею Степана Михайловича Стойка, вченого з європейським ім’ям, професора, доктора біологічних наук, головного наукового співробітника Інституту екології Карпат НАН України, почесного доктора Зволенського технічного університету та Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України, почесного члена Українського ботанічного товариства, дійсного члена Української лісівничої академії наук та Наукового товариства імені Шевченка, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки.

COVID. У дзеркалі Сімки

Вірус, обтяжений короною і карантином, автоматично змушує шукати бодай якийсь привід для оптимізму. Сам пошук апріорі невдячний, бо цей «позаклітинний інфекційний агент» (характеристика із Вікіпедії) хоч і загрожує найбільше легеням, проте нахабно укорінився у нашому мозку, змішавши реальну симптоматику з класичною іпохондрією.

Дистанційно, але емоційно

Президент Володимир Зеленський виступив з пропозицією масштабного телевізійного навчання  учнів 5-11-х класів на час карантину. Перший досвід напрацювали на столичному муніципальному телеканалі «Київ», а виступили з ініціативою «Відкритих уроків» міський департамент освіти і науки та Інститут післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка. Фахівці інституту надали методики  дистанційного навчання, підготували тематику телеуроків.

Карантинна зона

Понад тиждень Україна на карантині. Влада щоденно оприлюднює зведення зі ще однієї передової, медичної. Вони невтішні: заражених COVID-19 додається. Є, на лихо, і перші жертви. Втім відомо і про перше щасливе одужання: за інформацією МОЗ, результат тесту на наявність коронавірусу у  мешканця Чернівців двічі показав негативний результат.

Коронавірусна пастка для «хом’яків»

Власник мережі «Медтехніка» Олексій Давиденко повідомив через мережу Фейсбук просто-таки казкову, як для езотеричних спостережень, новину: українські скоробагатьки взялися скуповувати на складах апарати штучного дихання й розтягують їх, мов хом’яки, по своїх приватних норах.

НЕ ВТРАЧАЙМО ГОЛОВИ!

– Вони, «умніки», прийняли карантин, а нам тепер по магазинах бігай…
– Ага, ага… Ондо як крупи з полиць розгрібають.
Дві жіночки посеред торгового залу гучно скрушаються наболілим.
– А ви будьте розумнішими, не бігайте і не розгрібайте.
Це вже я не витерпів, кинув своїх п’ять копійок.
Одна з жінок, закопиливши губу, відвернулася.

МІНІСТРИ НА КАРТОПЛІ

Міністерка охорони здоров`я України заточила себе в Новосанжарський карантин. Разом з евакуйованими з ураженого коронавірусом Китаю. Що робить у санаторії головна медична чиновниця держави? Міряє температуру здоровим громадянам, що потрапили в зону ризику? Бере кров для тестів? А зайняті штатні медпрацівники і відряджені туди спеціалісти, виходить, б’ють байдики?

КРИМ. ПОГАНЬБЛЕНЕ СЛОВО

Побачила світ інформаційно-аналітична доповідь про переслідування журналістів і блогерів у Криму після загарбання півострова Росією. Документ містить, зокрема, результати моніторингу, який проводили Центр прав людини ZMINA і Кримська правозахисна група з кінця лютого 2014-го і по вересень 2019 року. За цей час задокументовано 369 випадків порушення свободи слова і прав медійників.

Василь МАСТІЙ: «Земля – не цвяхи, якими можна торгувати на вагу»

В украй рідкісні дні року, коли Василь Мастій вибирається зі Святця до Києва, зустрічаємося, як кажуть, «на бігу». Були часи, коли ті звичні для керівника поважного сільгосппідприємства суто ділові столичні вояжі розбавлялися поїздками спокійнішими і приємнішими: на святкування Дня працівника сільського господарства чи на аграрну виставку. Часи змінилися, змінивши й поїздки. Стало у них більше принуки, яка зазвичай нічого приємного не обіцяє. І якби не короткі години зустрічі тут із сином та онуками, столиця для Василя Васильовича вже давно не викликала б відчуття святковості чи приємного щему.

«Back in USSR?»

Назва пісні славетних «бітлів», яку виніс у заголовок, пригадалася, коли почув звістку про те, що Верховна Рада в першому читанні схвалила скорочення свого конституційного складу з 450 до 300 нардепів. Показово: за таке рішення у сесійній залі, окрім тієї «монобільшості», що з усіх фракцій, проголосувала лише проросійська «Опозиційна платформа – за життя». Наступним кроком парламентської реформи, можливо, стане пропозиція поєднати сесійну роботу народних депутатів з іншими видами діяльності. Справді, навіщо весь час «протирати штани» за пультами. Краще, як це вже було за пріснопам’ятних часів УРСР, пару разів на рік депутатам з’їхатися під купол й ухвалити заздалегідь підготовлені законопроєкти. Ото й буде справжній «турборежим». Слово в парламентському лексиконі начебто нове, але методи роботи нинішньої Верховної Ради схиляють до минулого, сумнозвісного…

ТРИ «ПРАЗНИКИ» В ГОСТІ

«…Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!»
Ці слова давньої колядки згадав з гіркою іронією, коли на Святки довідався про три «подарунки», які влада припасла українцям. Два з них вже мають статус законопроєктів – урядовий «Про працю» (реєстраційний номер 2708) та депутатський: зміни до деяких законодавчих актів щодо окремих питань діяльності професійних спілок  (2681). В парламенті їх зареєстрували в акурат до Новорічних свят. А третій – проєкт закону щодо забезпечення національної інфобезпеки та права на доступ до достовірної інформації – поки що оприлюднено на сайті Міністерства культури, молоді та спорту.

Будь розумнішою: втікай!

Доки Ілон Маск планує заселити Марс людьми, тут, на Землі, багато жінок досі живуть у рамках стереотипів і страху. Перебувають у аб’юзивних стосунках, терплять знущання і побої. А ті, хто про це дізнаються поспішають кинути: «Сама винна!». Зізнаймося, НЕ винна і все це почалося ще у дитинстві. А руку до цього доклали самі ж батьки. «Потерпи», «будь розумнішою», «зроби вигляд, що він має рацію», «промовчи», «не зли його» – хоча б раз у житті такі поради від матері чи бабусі чула чи не кожна.

«Галерея-36»: прекрасний одсвіт щедрих душ

Понад 150 полотен відомих художників розгорнуто в окрему експозицію «Колекція. Галерея-36».

Чи б’ють того, кого люблять?

В елітному районі Києва кричала жінка. Просила допомоги. Гукала з припаркованої автівки: у кабіні була з чоловіком,  з’ясовували стосунки. «З’ясування» зайшло надто далеко: обличчя жінки вже заюшила кров…

Здорова планета, вільне покоління…

Бізнес та екологія – ці теми стали центровими на цьогорічному «Free Generation Forum». Власне, питання, яке посутньо розглянув форум, було одне і конкретне: «Чи зможе в нашій державі бізнес розв’язувати екологічні проблеми?»

КОМУСЬ – ЗЕМЛЯ, А КОМУСЬ – ХОЧ У ЗЕМЛЮ

Чесно кажучи, йшов на цей форум з мимовільним упередженням. Покликала туди не стільки сама тема, скільки повага до знайомих шанованих українських науковців, які те поважне зібрання ініціювали і готували.

Бранці наші менші

От-от забринить сльоза і впаде на іржаві ґрати між нами. Такими сумними і запопадливими очима дивиться на тебе те звірятко. Воно навпроти, у неволі. А ти прийшов, заплативши за те щоб роздивитися живу істоту… Побачив та й пішов собі. 

Розірви коло насильства!

25 листопада у багатьох країнах світу розпочалася кампанія «16 днів активізму проти ґендерно зумовленого насильства». До неї приєдналася Україна. У містах країни пройшли тематичні акції. Зокрема, більше сотні студентів-грінченківців взяли участь у флешмобі «Розірви коло насильства», організованому Фондом народонаселення ООН в Україні – UNFPA.

Олександр МАХОВ: «Для ідей не може бути меж і кордонів»

Талановитий журналіст, людина, котра не боїться ані антарктичних морозів, ані війни. Він залишився без підтримки рідних, але не занепав духом. Не дивлячись на успіх та популярність у телевізійній сфері, залишається доброю та чуйною людиною.

Гра заради зцілення

Дуже часто наші життєві проблеми продукує не хтось зовні, а ми самі. Накопичувати та задавнювати їх легко, надзвичайно важко потім позбутися.
Виявити травми минулого, перебороти шкідливі звички — це почасти є надзавданням. Проте ігропрактик Олена Дорошенко впевнена: це можна зробити! Розповідає про три трансформаційні гри, здатні на дива.

Фото на паспорти знедолених

У світі понад десять мільйонів людей позбавлені громадянства. Часто вони не мають ні житла, ні роботи. В Україні таких – близько 75-ти тисяч. Крім безхатьків, тут і роми, і люди похилого віку, у яких залишилися паспорти від часів СРСР, і діти, народжені на непідконтрольних територіях. Тому фотовиставка Олександра Чекменьова, відкрита в Музеї історії Києва за підтримки Агентства ООН у справах біженців, крім художнього, набуває ще й актуального суспільного звучання.

Браницькі «воші»

Вони неймовірні – чернігівські ліси. Зелена, шумлива оаза влітку і мовчазна та сувора в білому вбранні взимку. Прадавні сіверські бори зачаровують своєю таємничістю і нескінченністю, дивовижею та гармонією.

«Їде маршрутка, як собача будка…»

Таким убивчим рядком починається одна із пісень легендарного українського виконавця Кузьми Скрябіна. Кузьму пам’ятатимемо як чудового співака, телеведучого і просто щиру людиною, якій не була байдужою рідна країна…
Але зараз не про Скрябіна, а саме про маршрутки.

ВІЧНИЙ МАЙДАН

Шість років тому розпочався Майдан. Величезні надії на переміни. А сьогодні… Непокарані винуватці, за сотні смертей. Буцімто неможливо ідентифікувати «беркутівців», «тітушок».
Кричу за Станіславським: «Не вірю!»
В дні Майдану, прийшовши  додому, описував вночі на комп’ютері події дня, свої розмови біля Адміністрації президента з бійцями ВВ – внутрішніх військ та спецпризначенцями – беркутівцями (почергово, в залежності від ситуації на Майдані, стояли, то ті, то інші.). Розміщувати в інтернеті пости під своїм іменем було небезпечно (на Майдані ми навіть іноді відключали свої телефони – Януковицькі служби відслідковували місце перебування) і я вибрав собі нік Павло (так мене хотіла назвати моя бабуся)- Павло Павленко з обличчям Козака Мамая.
Переглядаю свої записи. Проживаю знову мій, наш спільний Майдан. Хочу згадати ті дні, пройти тими ж стежками…

«Четверта влада»? «Четвертий стан»!

За останні двадцять шість років в Україні вбито понад 60 журналістів. Лише за 10 місяців поточного року через професійну діяльність постраждали 208 журналістів. 92 відсотки злочинів проти працівників ЗМІ залишаються безкарними, тільки кожна дванадцята справа про напади на журналістів доходить до суду, а підсудні, як правило, відбуваються символічно-мізерними штрафами…
Таку сумну картину представили у сесійній залі Верховної Ради учасникам парламентських слухань «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення».

«Наслідки війни відчуватимемо багато років»

Моя мати Тетяна Зезюлькіна повернулася з Косово та Боснії і Герцеговини – була там у складі делегації громадської організації, що опікується правами жінок, постраждалих у військових конфліктах. Погодьтеся, тема животрепетна як для країн візиту, так і для України.

«Вот так!»

Автобуса так гицало по сільських ямах, що пані збоку, вирячивши очі, затиснула рота долонею. «Ще вилетить до біди…», – промимрила на зупинці крізь штучні зуби.

Театр із назвою «Журналістика»

Якщо спитати пересічного українця «Що таке журналістика?»,  більшість людей нині асоціюватимуть її, напевно, з брехнею та маніпуляціями. На жаль, таке сприйняття найдавнішої професії в Україні стало нормою.

Ціна «кайфу»

Кому з нас не кортіло постійно відчувати легкість, піднесення, бути енергійним та життєрадісним? Кожен досягає цього по-різному: хтось займається спортом, хтось із головою занурюється в хобі, хтось здатен вловити ці відчуття просто проводячи час із у родині, з друзями. Але є й такі, хто обирає кардинально інший спосіб: «чарівні» речовини, які начебто дають «все й одразу».

По обидва боки лінії

Михайло Шубін з Донецька розповідає про поїздки на Велику Україну за пенсією. На непідконтрольних територіях українська банківська система не працює.
Ім’я співрозмовника змінене задля його безпеки.

Марія ДМИТРІЄВА: «Без жінок миру не здобути»

Це споконвічна думка, що історію писали переважно чоловіки. Оружні. Просто внесок іншої половини людства, найперше в досягненні миру, ігнорувався. Хоча досвід жінок і чоловіків в умовах війни, зазвичай, суттєво різниться. В усі часи це болюча тема: як захистити жінок під час збройних конфліктів.

Микола СТЕЦЕНКО: «В нас санітар лісу – це депутат Верховної Ради»

Ледь помітні мазки жовтогарячої барви на суцільному тлі ще зелених верхів наочно свідчили: карпатська осінь цього року забарилася. Але раптове похолодання, перша снігова «крупа», провісник прийдешніх заметілей, пророчать незворотність прийдешньої зимової стужі. На березі Морського Ока (так ще називають знаменитий Синевир) панує тиша. Разом з літом схлинув і натовп відпочивальників. Тепер поодинокі поціновувачі дикої природи можуть по-справжньому насолодитися дзвінкою гірською тишею. Холодне прозоре повітря чітко промальовує обриси довколишніх вершин, поки що живим сріблом, а не важким свинцем виблискує плесо. Такий він, вересень на березі овіяного легендами озера, у володіннях Національного природного парку «Синевир».

Загралися… до смерті

«Cлабка стать» стає сильнішою і вже не просто зрівнялася у правах із «сильною», а й часом домінує над чоловіками. «Жінка завжди права»,  –  переконання дедалі впевненіше вкорінюється в суспільстві…

Майдан озвався історіями

Від часу Революції Гідності минуло понад 5 років, але згадувати ті події досі тяжко. Небесна Сотня новітніх українських героїв дивиться на нас з Височини, і їм до болю додається прикрість…

Пласт шикується в похід

Вишикувані в урочисті колони, в одностроях і під знаменами тринадцяти куренів, понад тисячу столичних пластунів урочисто відкрили новий  рік своєї діяльності. Починають його традиційно восени, після закінчення таборових вишколів та відпочинку.

Піґулка від заздрощів

Набережна Круазет – це безумовна ідеальна краса. І розкіш. Найдорожчі готелі. Найвишуканіші ресторани. Найкрутіші автомобілі. Найшикарніші яхти. Найрозкішніші жінки. Найпрестижніші магазини. Найчистіші пляжі. 2,8 кілометра абсолютного раю під найвищими пальмами…

Тупик «засватаної» України

Їду автобусом до Києва. У телевізорі вмикають якийсь фільм. За першими кадрами розумію, що мене чекає «улюблений» російський кінематограф. Вже починає «бомбити».

На межі, на рубежі…

Помічаєте, як агресивнішає навала англомовного суржика? Усіх ціих івентів, челенджів, клаудів

Натомість, сусіди з нашого ближнього зарубіжжя, захищаючи рідну мову, свого часу знаходили відповідники буквально до всіх іншомовних слів. Наприклад, комп’ютер словацькою – почитач, театр – дивадло, аеропорт – летиско. Правда, ми теж українською маємо летовище. Хоча не буде дивиною, якщо цей синонім аеропорту у новітніх словниках позначатимуть як «застаріле, маловживане», а то й як «діалектизм».

ПШИК З ВЕЛИКОЇ БУЛЬКИ?

В Україні з корупцією б’ються на смерть усі. І чи не найбільше – самі корупціонери. Нещадно знищують на усіляких Мальдівах незаконно нажиті статки та інші речові докази. Чисельні старі і новоспечені детективи поки що більше імітують боротьбу з корупцією. А якщо імітація з якоїсь причини не вдається,  правоохоронців «підправляють» служителі Феміди: за відсутності доказів чи з якогось іншого дива справно зведуть на пси навіть резонансну справу.

Водій без прав, а ми у кузові

Людству відомі декілька форм правління: деспотизм, тоталітаризм, технократія, охлократія, демократія. В Україні нібито демократія: джерелом влади є народ – демос. Але той демос неоднорідний: і науковець – демос, і тисячі простих робітників чи селян – також демос. Якщо в полі зору науковця загальнолюдські проблеми, то тисячі звичайних людей такими «дрібницям» не заморочуються –  живуть у врівноваженому ритмі: встав, поїв, сходив…

Великий шум з «Великого Льоху»

За багатолітній стаж активного споживача медійної інформації привчив себе ощадно тратити емоції та дивини, але ця новина таки зачепила за живе і сокровенне.
Посеред тихого розімлілого літа раптом громом з ясного неба – «ой гук, мати, гук!»:
«В Суботові знайшли могилу Богдана Хмельницького!»

Післявиборче. Потоп

Вперше в житті відчуваю себе вже не просто «старим політиком», а реально «динозавром».
Нас накрила не хвиля, а справжнє цунамі, яке змило все на своєму шляху: гарне і погане, цінне і беззмістовне.

Тепле пиво Житомирського книжкового форуму

Утла пішохідна вулиця Михайлівська в Житомирі, на яку не ступав останні десять років, ніби теж отримала безвіз: причепурилася невпізнанно та модерно – і людьми, і нерухомістю. Вона тепер із безліччю крамничок та гаштетів пахне спокоєм, парфумами і кавою.
У кав’ярні «розбалуваної Галі» весь персонал навіть розмовляє державною мовою! Трохи нарочито, зате відзіґорно – і направду втішно.

ЧУМА КОРИЧНЕВА, ЧУМА ЧЕРВОНА…

Конституційний суд України визнав однаковими за своєю суттю комуністичний і нацистський режими. Судді ухвалили рішення в ході розгляду подання народних депутатів від «Опозиційного блоку», які просили визнати неконституційним закон про декомунізацію. Верховна Рада ухвалила його в квітні 2015 року. Закон передбачав демонтаж пам’ятників тоталітарного минулого, зокрема Владіміру Лєніну, заборону комуністичної символіки, зокрема у назвах населених пунктів, вулиць тощо.

Почуй мене,.. відчуй…

«Спитай мене: Хто Я?». Так інклюзивна театральна студія імпровізації «Далі буде» назвала інтерактивний перформанс, який представила у Вишгородському міському центрі художньо-естетичної творчості учнівської молоді «Джерело».

ПРО ЧОРНОБИЛЬ, КІНО І ДЕТАЛІ…

Після виходу британсько-американського мінісеріалу «Чорнобиль» тема найбільшої в історії людства техногенної катастрофи знову на слуху. Навіть у «позаурочний» час – не у квітні, коли відзначають роковини аварії, ані в грудні, коли значно менше, та все ж згадують події 1986-го. Саме тоді, у грудні над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської атомної завершили будівництво Саркофага. 14 грудня – День ліквідатора: вшановуємо чорнобильців, завдяки кому світ доволі безболісно пережив найбільше техногенне лихо.

Реалії “Зони”

Незаконні збройні формування «ДНР» щільно вкорінилися в Донецьку. Як би ми не звинувачували в тривалому конфлікті Російську Федерацію, факт залишається фактом: Київ не віддав наказ на ліквідацію бойовиків, які, «звільнивши» Краматорськ і Слов’янськ, п’ять років тому вільно, мов хазяї, ввійшли до столиці Донбасу.

У мазанці жити, «антишашлик» поживати…

У Львівському парку культури люди насолоджувались ЕКО-ФЕСТОМ. Ціле еко-містечко, 20 локацій, майже 100 майстер-класів та 24 години активності!

Ще не кінець війні…

Для нас, дітлахів післявоєнного «масового тиражу», війна асоціювалася з грою, коли ми ділилися на «наших» і «німців». З фільмами, які тодішні дотепники так і нарекли: «кіно і німці». А згодом на екрани вийшли «Балада про солдата», «Чисте небо», «Тиша», «Живі і мертві»…
Того вечора у Синій залі Будинку кіно був перегляд стрічок «Ми часто грали у війну» кінорежисера Олександра Давиденка та «Час недитячий» Ольги Самолевської. А глядачами були переважно «діти війни». Те, що розгорталося на екрані,  ятрить їм незагойною раною все життя…

Щасливе число тринадцять

Квітень 2014 року став для Донбасу переломним. Нерішучість українського уряду і політиків, яку можна  назвати й злочинною, призвела до розгортання проросійських проявів і сепаратизму. Колись процвітаючі мегаполіси стали фортецями, а їхні околиці –  руїнами. На південний бастіон перетворився Маріуполь, промисловий центр і морські ворота не лише Донецької області, а й усієї України.

«Не ховай очей!»

У цьогорічному рейтингу захисту прав ЛГБТ «Rainbow Europe», який складає організація «ILGA-Europe», Україна посіла 35-те місце. Досі ЛГБТ-українці стикаються з виявами дискримінації: в навчанні, роботі, у звичайному житті. Згідно з останнім звітом «Про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина в Україні» офісу Омбудсмана, у суспільстві зберігається високий рівень упередженого ставлення до ЛГБТ-співгромадян. 

Історія депортації, шлях повернення

Десять тематичних інсталяцій, заполонивши кілька залів національного  комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ), повертали думки і почуття до трагічних подій 75-тирічної давнини, коли волею Кремля почалося масове насильницьке вивезення кримських татар з їхньої отчини, Кримського півострова. 

ЗАҐРАТОВАНИЙ, А ДУХОМ НЕВПОКОРЕНИЙ

Так збіглося, за гіркою іронією долі:  український журналіст Роман Сущенко, політв’язень за російськими «законами тайги», до дня свого професійного свята отримав подарунок. На триденне побачення в колонію, що в селі Утробіно (!) Кіровської області  до нього приїхали дружина Анжеліка з донькою Юлією. На початку року рідні вже мали таку можливість. Тоді вони вперше за два з половиною роки обійняли свого чоловіка і батька.

Земля і слово

Гарячі ток-шоу на телеекранах, що дихають одне одному у потилиці, веселі шоумени, готові повсякчас розважати народ, нові «зірки» на глянцевих обкладинках модних журналів, свіжі новини з місця подій, політика – такою бачить загал журналістику. Але гляньмо за лаштунки. Побачимо важливу частину професії, її мозок – аналітику, спеціалізовану журналістику.

Праведники народів Світу. Український вимір

Окрім української і російської, у нашому київському дворі чув ще одну мову, чітку, приємну на мелодику, але незрозумілу. Нею спілкувалися дідусі і бабусі моїх друзів, а ще дивний невеличкий чоловічок невизначеного віку з рипучим високим голоском і схожим на печене яблуко личком. Його звали Абрашею. Здається, він вічно сидів біля третього під’їзду, з усіма сусідами вітався, певне, «все про всіх знав», – справжній живий атрибут нашого двору…

Марія Хелена АНДРЕ: «Змусьте уряд винести на порядок денний питання соціального діалогу»

Поміж документів, розданих учасникам засідання ради Конфедерації Вільних профспілок України (КВПУ), була доволі цікава табличка – про суми заборгованості з виплати заробітної плати цього року. В кожній області та в цілому по країні. Цифри, взяті з офіційного сайту Державної служби статистики України, надто красномовні.

ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ: ТЯЖКЕ ПРОЩАННЯ З МОСКОВІЄЮ

Критикувати його важко. Бо Патріарх Філарет – потужна постать, яка стоїть десятиліттями на гострому розі творення держави Україна. Попри його суто церковне служіння. І 90-річний його вік, дійсно патріарший, при якому він стійко служить двогодинні літургії, проповідує, керує – вражає.

В нього була історія. До вибуху

Берег спокійної річки, який з одного та іншого боку стережуть сильні та трохи байдужі дерева-охоронці. Тиша стала б фортецею для природи, але невгамовне птаство намагається заглушити її, знищити, боротися, мов із вітряками. Там поле з колосками золотіє аж до початку похмурого лісочка чи гаю, який постав кордоном… А далі… Чи то струмок вийшов з берегів, чи, може, болітце розтяглося посередині? І в цій воді сумне гілля намагається розібрати власне відображення, але марно…

Кілька тисяч за дзвінок

«Мамо, у мене неприємності. Потрібні гроші…».  Комусь здається, що шахрайські схеми нас не обходять, що нас, освічено-розумних, не візьмеш на таку макуху. Якби ж то.

Довгий шлях обіцяного

Помітний український журналіст Дмитро Гордон  прокоментував результати другого туру президентських виборів патетичним відеозверненням: «Перемога Зеленського –  це успіх усіх нас, перемога молодої української демократії … Я хочу, щоб в політику прийшли молоді хлопці – діти перших років незалежності».

Чотирнадцять хвилин, або звільняйся

Столичний креативний простір «Port» завершив тур відкритих дискусійних показів «жіночих» фільмів – стрічок про жінок і знятих жінками. Перед тим програму з восьми кінокартин побачили Кременчук, Вінниця, Харків, Запоріжжя. Організатори показу прагнули відобразити актуальні проблеми жіноцтва та їхнього сприйняття суспільством. Представлені фільми поки що майже неможливо знайти в інтернеті, і, може, тому кінопокази збирали людні зали. А до того ж і глядач приходив зацікавлений: люди прагнули збагнути концепцію «розумного фемінізму» та внести, принаймні для себе, ясність у це суспільно неоднозначне питання.

ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

Під час президентських виборів в Україні було активно застосовано тактику, описану в книзі Сунь-Цзи «Мистецтво війни» (Китай, V ст. до н.е.): «Нехай на вулицях ворожої столиці шепочуться, що князь обкрадає народ, радники його зрадили, чиновники спилися, а воїни голодні і босі. Нехай мешканці калічать ім’я свого князя і вимовляють його неправильно… Нехай їм за ситого життя здається, що вони голодують. Нехай заможні жителі заздрять тим, хто в князівстві Вей пасе худобу. Розпалюйте внутрішню пожежу не вогнем, а словом, і дурні почнуть скаржитися та проклинати свою батьківщину. І тоді місто саме прийме нас!!!”.

ІЗ ЗАКОННОЮ ОБНОВОЮ, РІДНА МОВО!

Тривалу одіссею завершено: у Чистий четвер Верховна Рада України узвалила Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». За відповідне рішення проголосували 278 народних депутатів. Проти – 38 депутатів, 25 не голосували, 7 обранців утрималися.

ШОСТИЙ…

У Вербну неділю Україна отримала нового Президента. Шостого. Ще до офіційного рішення Центрвиборчкому соціологічні служби, які під час нинішньої виборчої кампанії об’єктивно оцінювали суспільні настрої, оголосили результати опитувань. У фіналі кандидат Володимир Зеленський зібрав голосів заледь не втричі більше, ніж чинний Глава держави Петро Порошенко.

Поплакали – і знов фіалка розцвіте

Порошенко – не ікона і не генсек, а робочий інструмент в руках Божих. І свою роботу він робив.

Вбити собаку – що помити руки…

У столиці черговий скандал за участю догхантера й адвоката  Олексія Святогора. На чоловіка напали невідомі біля станції метро «Лук’янівська», не лише понівечили телефон і ноутбук, а й самого жорстоко побили. Мовою протоколу: «завдали тяжких тілесних ушкоджень».

Крісло прем’єра,.. сейф «ведмежатника»…

Ранок видався надзвичайно сонячним. Мільйоноликий Київ, мов переповнений корабель, плив у своїх справах:
– Алло,.. та на пару спішу,.. –  прошелестів голос повз мене.
– Вже біжу! – крик ліворуч.
– У метро! Я вже не можу говорити, – линуло неподалік.
Пахло весняним теплом та терпким медом цвіту. Аромат плив разом із хмарками над величезним ранковим містом. А в підземці переповнені вагони сварливо стугонять колесами, та жваво біжать у потрібному напрямку. Час від часу прорізається голос диктора:
– Наступна станція Вокзальна…

«ЛІГІ ТЬОМНОЙ ПРЄЗІДЄНТ»?

Недільна погода не кликала на дачну  ділянку чи прогулянку парком – вирішив «розважитися» на столичному «Олімпійському». Команда «По» прийняла виклик команди «Зе» на публічні дебати й оголосила, що чекає візаві на стадіоні  14 квітня, о 14 год. 14 хв.

Як же жити з ненавистю?

Не збирався нічого писати про політику. Лишився тиждень, отже симпатії, певно, сформовані. Тому – нема сенсу. І бридко…

АБИ НЕ БУЛО «ЗАШИБІСЬ!»

За результатами голосування на виборах Президента України в останній день березня до вирішального туру виборів потрапляє чинний Президент України Петро Порошенко і шоумен та комік Володимир Зеленський.

«Президентська» електричка

Вагон сіпнуло, під нами щось задеренчало – електричка, погойдуючись, як віз на вибоїнах, набирала хід. Місць вистачало, пасажири розсілися де заманеться. Я задивився у вікно. Останнім це скло мив, мабуть, минулорічний дощ. За вікном миготіли сірі «замурзані» дерева – весняна зелень ще не встигла їх рясно освіжити своїми бризками. Хряпнули двері, цугом попленталися коробейники.

Кого обрав би мудрий власник?

Обирай Президента так, ніби обираєш виконавчого директора для власної компанії!

По другому колу…

Увечері 31 березня, після закриття дільниць для голосувань стало зрозумілим: вибори Президента України відбулися. Дві третини громадян скористалися своїм правом обирати Главу держави.

ДО ВИБОРУ!

Так не хочеться 1 квітня знову прокинутися в країні сміху на кутні! Знову, бо вже років з двадцять (а, може, й двісті?) засинаємо і прокидаємося саме там. Дуже багатьом у ній сподобалося, ми нічого не робимо, щоб змінити місце проживання. І кожні вибори, президентські чи парламентські,  ще одна додаткова історія про дурників, які сьогодні беззастережно повірять у будь-яку солоденьку вигадку, щоб завтра прокинутися з гіркотою: «Надурили…».

Про вдячних і пришиблених

Вже два тижні виставляю перед своєю крамницею безкоштовні яблучка.

ГІРКА НАУКА ВИБОРЦЯ

Останніми днями – куди б не їхав, де б не йшов, кого би не зустрів – першим звучить запитання: а ти за кого? І коли відповідаю, що ще не знаю, по очах бачу: не вірять.
А я й справді не знаю…

У ЧИСТІ ВОДИ…

Прокурорські працівники разом з СБУ аж у трьох областях викрили мережу підкупу виборців, організовану командою Юлії Тимошенко. А згодом у Сумах зі штабу Петра Порошенка вже поліцейські вивели в наручних двох агітаторів, запідозрених у тому ж. Кандидати у президенти ділять між собою не лише виборців, а, схоже, і державні органи.

У Конча-Заспу, до Мушкетика…

Фраза Юрія Мушкетика: «Я ще здоровий, але вже неживий» не на жарт стривожила славетного кобзаря Василя Нечепу. А коли Юрій Михайлович немічним голосом благально мовив у слухавку: «Василю, приїжджай, заспівай мені напослідок…», кобзар і поготів позбувся щонайменших сумнівів: треба їхати!

Квіти – клумбам і… жінкам

Кілька сотень маніфестантів, переважно жінок, зібралися в центрі столиці з плакатами: «Свобода! Рівність! Сестринство!», «Квіти — клумбам, права — жінкам!», «Моє тіло — моє діло!», «Сексу — так! Сексизму — ні!». Зрозуміло, так учасниці феміністських організацій зустріли 8 Березня – Міжнародний день жіночої солідарності та емансипації.

Хто за кого?

За три тижні до президентських виборів на цю тему вже починають сперечатися навіть не знайомі між собою люди, десь у транспорті чи в перукарні, а що вже казати про знайомих? Так-от, проаналізувавши електоральні уподобання своїх приятелів та приятельок, я зробив для себе деякі висновки. До речі, деколи з їх боку це мало вигляд спроби мене загітувати.

ДВОЄ РЯБОЄ

То не Фантомас з вусами, не художниця Фріда Кало, що більше нагадує Богдана  Хмельницького, і не Білий блукач із «Гри престолів», то все Тарас Григорович  Шевченко. Навіть робот із мультсеріалу «Футурама» з виряче-ними очима, з антеною на металевій голові – і той із Шевченковими вусами.

Депутат і патріот, у якого «всьо нормально»

Стрівся з одним відомим депутатом.
Він говорить, я слухаю, але більше придивляюся, наслухаю його єство, точніше – нутро.

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНИХ: ПОГЛЯД УКРАЇНСТВА

Український центр вивчення громадської думки «Соціоінформ» на замовлення Національного музею Революції Гідності провів опитування 2000 респондентів – жителів усіх регіонів України. Соціологи досліджували ставлення населення до революційних подій 2013-2014 років та його бачення способів увічнення пам’яті про Майдан.

Говорить, але не показує…

Для телемедійників звістка стала січневим громом: в останній день першого місяця року звільнено з посади голову «Суспільного мовлення «UA: «Перший» (колишньої державної НТКУ) Зураба Аласанію. Звільнений подав у «Фейсбуці» проект рішення Наглядової ради. Звісно, в процесі обговорення деякі формулювання могли зазнати редакційної правки, але, напевне, акценти залишилися ті ж. Як написала «Телекритика»: «Причини звільнення – суто політичні: телеканал «UA:Перший» не показував президента». «Хоча б не палились так відверто», – прокоментував рішення Наглядової ради сам Зураб Аласанія. Але, схоже, спалився таки він.

«НА МАЙДАНІ КОЛО ЦЕРКВИ…»

Класичні рядки Павла Тичини про далекі революційні збурення наповнилися новим змістом. Нині, як і століття тому, чимало сільських майданів знову гудуть: залишатися громаді вже у звичній «Українській православній церкві», яка, насправді, є російською і до того ж втратила канонічність, чи переходити у помісну Православну церкву України, визнану Вселенським патріархом?

Мовою рідної казки, а не окупанта

Після проголошення Незалежності мова для багатьох українців стала чи не найпотужнішим виявом національної та культурної ідентичності. Набирають потуги  націоналістичні рухи, виникають нові організації, розширюючи коло симпатиків. Суспільство міняється: пересічного українця вже не страхає велелюдна факельна хода у Києві та інших містах країни у день народження Степана Бандери, а «Правий сектор» перестав бути чуперадлом навіть для мешканців Криму і Донбасу.

Кіноанімалістичний хоррор

Використання тварин людиною. А радше – людські звірства над братами нашими меншими. Про це розповідає повнометражна документальна кінострічка «Dominion», створена режисером Крісом Дельфорсом за продюсування Шона Монсона. Фільм знято на австралійських фермах за допомогою дронів, кишенькових та прихованих камер. Озвучування стрічки здійснили не якісь там середньостатистичні вегани, а зірки світового масштабу: Руні Мара, Хоакін Фенікс та Sia. Прем’єра стрічки відбулася у Мельбурні у березні минулого року, а розміщення у мережі YouTube стало поштовхом для широкої дискусії в інтернет-просторі.

Екзамен на політичну зрілість

В першій половині року українці мають скласти іспит на здатність належним чином відповідати на сьогоднішні виклики і загрози. За результатами голосування буде видно скільки нас і наскільки пройнялися розумінням, що запорукою нашого благополуччя і добробуту є суверенна Українська держава. І що її збереження – це збереження наших нащадків.

Звіринець смерті

Понад місяць тому під Міністерством екології та природних ресурсів України кияни влаштували мирну акцію, щоб звернути увагу на жорстоке поводження з тваринами у звіринці Покровська. В цьому місті – найбільший зоопарк Донеччини, куди привозять на утримання тварин з усієї країни, зокрема, й колишніх циркових.

Осінь Патріарха

Він народився в селі Благодатному. На Донеччині небагато таких назв – все переважно з радянської епохи. Але Бог має почуття гумору. Майбутній патріарх української церкви не в Первомайському чи Октябрьському, а саме в Благодатному з’явився на світ.

Пам’ятаючи – живемо

Презентація у столичному Університеті імені Бориса Грінченка українськомовного перекладу роману Даніеля Григорчука «Міф та божевілля» вкотре довела: попри тотальну «ґаджетизацію» ми, в Україні сущі, все ще кревно сполучені здоровою лімфою зі старою доброю книжкою. З її споконвічною премудрістю, яка й нині вчить, як на світі жить. І то не лише «літньо-озиме покоління», а й достоту «цифрову» молодість.  

Язик на мову

Почитав оце ламентації одного справді поважного ветерана журналістики. Про мову. Про російську мову, яку, мовляв, сліпацьки ненавидить та частина українських націоналістів, яку автор називає «дурною». Що це, мовляв, крає Україну на українськомовний Захід і російськомовний Схід. Що не треба сахатися розумних російських сайтів, бо там, мовляв, не всіх Нємцових ще вибили. Що без російської і дієвої контрпропаганди не буде. Що, зрештою, «не можна ненавидіти мову Олександра Пушкіна або Антона Чехова через те, що росіяни зараз вбивають українських (в тому числі й російськомовних!) громадян».

Алім АЛІЄВ: «Мій Крим – це мій дім»

Громадський активіст, один із засновників ініціативи «Крим SOS» та програмний директор правозахисної  гуманітарної установи «Кримський дім» Алім Алієв – кримський татарин. До 2014 року працював на рідному півострові журналістом – писав для кримсько-татарської газети. Коли почалася Революція Гідності, не зміг залишатися осторонь, полишив роботу, приєднався до столичного Євромайдану.

Кіноекспресом – по «Корону Карпат»

Наприкінці січня на Львівщині, у знаменитому Трускавці зберуться хворі люди. «То й що тут такого? – спитає ви. – Загальновідомо: з усіх усюд їдуть пацієнти-відпочивальники до колишньої «всесоюзної здравниці», а тепер відомого курорту, котрий все більше відроджує свій європейський шарм». Правильно. Але ми про людей, хвороба яких не пов’язана ні з серцево-судинною, ні з нервовою системами, ані, боронь Боже, з опорно-руховим апаратом чи шлунково-кишковим трактом. Йдеться про спільноту, невиліковно недужу на… кінематограф. Саме вона береться провести цього року вже Восьмий трускавецький міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат».
Якби це був кіносценарій, в цьому місці написав би так: «Титр: Два місяці до того».

Конвеєр руйнації?

Пригадую, як не дивно, 1954 рік. З метою порятунку депресивного району, Крим передали в господарювання Українській Радянській Соціалістичній Республіці – разом з купою фінансових, організаційних, демографічних, транспортних, технічних та інших фатальних, на той час, проблем. Коли ж ситуацію в Криму вдалося стабілізувалася за рахунок українського бюджету, Росія дочекалася зручного моменту і віроломно «віджала» Крим.

Вміймо любити себе

Фемінізм і бодіпозитив – у деякому сенсі суміжні поняття. Вони про довіру до себе, до своїх думок, свого тіла. Про те, що всі ми різні, хоч ділимося на чоловіків і жінок. Але різні = (дорівнює) рівні.  Кожен має право на існування, на щастя. Нема жодної потреби у стандартизованих категоріях: це лише додає до нашого життя негативу, надуманих образ.

Богдана РОМАНЦОВА: «Вимикати опцію «критик» не вдається»

Про Богдану Романцову кажуть, що вона людина з бібліотекою у голові і гострим пером у руках. Літературний критик, фахівець американської та німецької літератур, вельми вдало поєднує літературознавство з журналістикою. А ще опікується проектами у видавництві «Темпора».

ЧАС ОСМИСЛЕННЯ

Пам’ятаю сяючу залу Верховної Ради ще УРСР 24 серпня 1991 року. Ми голосуємо прийняття Акту проголошення незалежності України. «За» – 321 народний депутат. Окриленні, щиро-радісні обличчя Івана Драча, Дмитра Павличка, Володимира Яворівського, Левка Лук’яненка, Івана Плюща, Івана Зайця… Дружні обійми, поцілунки націонал-демократів і партократів… А у мене, говорячи сучасною мовою, гібридний стан душі: радість і смуток водночас. (Леонід Кучма згадує це в своїй книжці «После майдана», 2007, стор.44).

Інформаційна безпека: що у тренді?

Це вже добра традиція: у стінах столичного Грінченкового університету збираються фахівці безпекової сфери з багатьох країн світу. Цьогорічний V Міжнародний форум «Інформаційна безпека: актуальні тренди-2018» був рясний на майстер-класи, які пройшли у секціях «Гуманітарні технології» та «Digital та психотехнології». Але кульмінацією форуму стала панельна дискусія: які ж саме тренди визначали інформаційну безпеку року, що минає?

Вогонь Вифлеєму

Коли у Києві тривав об’єднавчий православний Собор, до Борисполя з Відня прямував літак із Вифлеємським вогнем миру. У спеціальному боксі його везли пластуни, що входять до міжнародного скаутського руху. Неймовірний збіг. Літак приземлявся на летовищі, а на Софійській площі проголошували про утворення Української Помісної Церкви. У години її появи до Києва прибув вогонь, запалений у печері, святому місці народження Ісуса Христа!

«СКРЕСЛА ВОЛЯ, СТАЛА ПРАВДА!..»

Стверджую, що Бог наш Небесний для особливого пошанування Києва вибрав дві святкові днини: напередодні свята Покрови (14 жовтня) Церква-Матір доброю волею Священного синоду Вселенського патріархату ухвалила рішення надати Православній Церкві України Томос про те, що вона стає Помісною; а після свята Апостола Андрія Первозванного Всемилостивий допоміг подолати всі гібридні, штучні перешкоди, об’єднав духовенство і соборною, спільною думкою утворив в Україні Єдину Помісну Православну Церкву та обрав її очільником, предстоятелем блаженнійшого митрополита Епіфанія (Думенка).

Енергоефективність по-чернігівськи

Дві години від Києва до Чернігова минають швидко. Ось уже й середмістя столиці Сіверського краю. «Добре, що «Золотий ключик» ще зберігся, а не перетворили його, скажімо, на якійсь новомодний кальян-бар «Дуремар», – з приємністю відмічаю, дивлячись на добре відоме більшості чернігівців ще змалечку кафе-кондитерську на вулиці Шевченка. Міста з древньою історією, хранителі традицій, обережні до нововведень. Центральну у Чернігові Красну площу не «декомунізували». Бо її нарекли «Красною», а не «Червоною» ще за князів Ольговичів, ген-ген задовго до заснування Москви.

Пристанівок для «попелюшок»

«Горіховий дім» засновано у Львові,  щоб  допомагати жінкам, які опинилися у скруті.  У той липневий день 2011 року, коли працівниці львівської однойменної соціальної пекарні, створеної підприємцем Юрієм Лопатинським, випекли першу партію печива.

Не міф, а реальна мрія

Немовби на обкладинці глянцевого журналу – в уяві постає ідеалізований образ американської родини: великий красивий будинок з безліччю спалень і ванн, сад, ідеальний газон, декілька машин – на кожного члена сім’ї; діти навчаються в престижній школі, закладаючи фундамент майбутніх перспектив… А дехто, навпаки, розуміє, що «американська мрія» не має територіальних обмежень. Що існує в нашій свідомості як стимул або надія, щоб збадьорювати себе рухатися, діяти усупереч невдачам і зневірі. Мимоволі спадає на пам’ять оптимістична фраза: «Якщо одні двері зачинилися, то обов’язково відчиняться інші».

Агенти «людиноцентричного» міста

Громадська організація «Агенти змін» з’явилася в 2015 році. Хоча насправді її історія почалася ще 2011-го: тоді засновник організації журналіст Ігор Скляревський взявся безкоштовно створити нову для Київського метрополітену таку схему, щоб кияни та гості міста більше не губилися на пересадкових станціях. Отак з уже готовим проектом пішов до керівництва столичної підземки. А те його послухало і… виставило за двері: мовляв, чинна схема метро – теж не головоломка, усім усе втямки…

Міцна кава для міцного духу

Ця чернігівська кав’ярня відрізняється від таких же закладів  не лише затишком і форматом «Coffe to go», а й виглядом: червоно-чорні кольори, бравурне вітання «Слава Україні!». А назва ж яка – «Права кава»! Господині – «Іранка» та «Цифра», дві подруги з «Правого сектору».  Частину зароблених грошей офірують на фронт, а ще тут безкоштовно частують кавою воїнів АТО.

Підсліпуватий «Свідок»

Автори передачі «Свідок», як і натхненники-ідеологи  її засновника – телеканалу НТН, намагаються дотримуватися заявленого формату: вбивства, шахрайства, трагічні чи курйозні випадки, резонансні події. Звісно, є у цій програмі і соціально важливі та й цікаві сюжети. Як наприклад, про ініціативу львів’ян позначати пішохідні переходи поблизу шкіл додатковими інформаційними знаками. Сподіваємося, водії будуть уважнішими. Відстежували репортери й епопею з початком опалювального сезону.

Машина часу. Майдан

Український Дім. Марія сиділа в концертному залі, листувалася в телефоні, аж тут світло згасло: благоговійний страх пронизав усе її єство. Перші акорди симфонії №5 Бориса Лятошинського змусили дівчину забути про все на світі. Чула тільки цю музику. Відроджену з вікового небуття, з архівної тюрми, куди її кинули на загибель ще сталінські цербери від мистецтва. 

Тенета «земельних агентів»

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
(Тарас ШЕВЧЕНКО)

Олексій Мушак, народний депутат України за партійним списком БПП, в розлогому інтервю «Грінченко-інформу» називає себе агентом. У нас, виборців, постає питання: а чий агент Олексій Петрович? Зі сказаного ним стає зрозуміло, що він висловлює думку тих впливових сил в Україні і за її межами, яким до вподоби територія нашої країни, її клімат і природні багатства, але дуже заважають самі українці, бо тримаються своєї споконвічної землі.

ВІЙНА. ТОЧКА НЕПОВЕРНЕННЯ

Євромайдан, Революція Гідності, перемога. Повалено диктатуру Януковича, скінчилися репресії, позаду криваві бої та страх отримати кулю безіменного снайпера чи ніж у спину від «тітушки»: вони зникли, як і карателі з «Беркута». Ми стомлено опустили наші щити, випустили з рук кругляччя, усвідомлюючи: попереду на нас чекають відбудова розгромленого серця столиці та відродження ошуканої, пограбованої країни.

«Благослови, Господи,.. сміття прибрати»

Майже подія року: Гусятинська об’єднана територіальна громада спромоглася придбати новенький сміттєвоз! Радості повні міхи!

Віники

Пронизливий вітер пробирає до кісток. А вона стоїть, спершись на холодний залізний паркан, і продає віники.

Олег ВЕРГЕЛІС: «В театрі треба знайти своє «дзеркало»

З Олегом Вергелісом, відомим театральним критиком, експертом Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка, редактором відділу культури часопису «Дзеркало тижня. Україна», розмовляємо в осінньому скверику біля столичного Національного театру імені Івана Франка. Тут люблять перепочити за кавою киян і гості столиці. А тележурналісти – знімати біля скульптур Миколи Яковченка та Гната Юри сюжети про український театр.

Рідна мова: мати єдності

Ось уже 21 рік поспіль 9 листопада відзначаємо День української писемності та мови. Дату обрано не випадково: за православним календарем цього дня вшанують пам’ять преподобного Нестора-Літописця.

Екологістка Валерія ГОЧАРЕНКО: «Не маємо наміру чекати, поки влада почне щось робити»

Коли жбурляєте на узбіччя, у водойму пляшку, пакет, коли залишаєте по собі у лісі, парку, на березі, галявині здавалося б маленьку купку сміття, –  чи замислюєтеся, що стаєте холоднокровним серійним убивцею? Що, нищачи довкілля, губите планету, а отже вкорочуєте віку всьому сущому.  

Час небайдужих

Соціальні мережі таки рушійна сила! Відео, яке опублікував в Facebook Дмитро Поліщук за дві години набрало 444 перегляди і 23 коментарі.

«Сонячні люди», сонячні душі…

За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожне семисоте немовля у світі народжується з синдромом Дауна. 85% сімей відмовляються від уже народжених «сонячних» діток. Часто – за настійною порадою самих медиків.

НЕНАРОДНІ НАРОДНІ

Позбавити українських артистів, завсідників російських естрадних сцен, почесних звань запропонували народні депутати. Вже, кажуть, є на розгляді законопроект про безстрокові персональні санкції не лише щодо наських заробітчан шоу-бізу, що підспівують і підтанцьовують агресору, а й проти російських артистів, майстрів того ж таки жанру естрадно-політичного шоу.

Українські ЗМІ: сум у мажорних тонах

У столичному «Американському домі» дискутували на тему: «Журналістика під загрозою. Результати Індексу стійкості медіа-2018».

Оксана ФРЕЧКА: «Нашому кіно бракує глядача»

Вонаіндивідуалістка з лідерськими схильностями. Друзі поговорюють, що «кожна її любов виснажливе листування, кожне її нещастя геніальний рукопис». Оксана Фречкаактивна завсідниця столичних кінотеатрів: ходить на всі без винятку українські фільми, щоб підтримати «наших» режисерів.
Ця її пристрасть не завжди приносить лише насолоду. Нещодавно хотіла переглянути фільм «Таємний щоденник Симона Петлюри». Але на сенс, окрім неї, не було жодного глядача, і квитка Оксані не продали. Сказали: такі правила.

«Матюччям» – по Собору душ

Чомусь забагло погомоніти з вами про людські чесноти. Знаю, що не є фахівцем чи взірцем у цих питаннях, але хтось же має заторкнути той делікатний дзвіночок. Як гадаєте?

Геноїд Софія: «У мене відчуття прості, у людей заплутані»

До України завітала всесвітньо знана робот Софія. В агентстві «Укрінформ» при небувалому журналістському велелюдді поважна гостя дала прес-конференцію – за участі Девіда Чена, фінансового директора компанії-розробника «Hanson Robotics», засновника «Angel Vest», Марка Гінзбурга, представника компанії «Angel Vest» в Україні, венчурного інвестора, та Олександра Риженка, голови Державного агентства з питань електронного урядування України.

Сергій ЗАМІДРА: «Дітям вкрай не вистачає неформальної освіти»

За майже три роки, відколи Сергія Замідру обрали головою Немішаєвого, бюджет селища збільшився ледь не втричі – з 3,7 до 10,8 мільйона гривень. За тих-таки майже три роки молодий керманич зумів не просто розворушити громаду, збадьорити активну її частину і заохотити до важливої громадської роботи шкільну молодь – він повернув багатьом землякам віру в те, що громада – справді великий чоловік. І навіть не маючи й частини фінансових, ресурсних, бізнесових можливостей столиці, до якої звідси півгодини їзди електричкою, отим немішаївським «великим чоловіком» можна успішно розвивати селище, запроваджувати помітні зміни на краще – та так, що добра слава про це покотиться не лише Бородянським районом, а й докотиться до владних кабінетів столиці, перемайне адмінкордони Київщини і навіть почують її за кордонами країни.

Політика: від переконань до маркетингу

Плинність речей: народження, розвиток, падіння, смерть. Сторінка за сторінкою, день за днем все змінюється і стає історією, яку можемо й  не помітити чи, навпаки, не забудемо ніколи.

Сила подяки

Понеділок, сама собі жаліюсь на невдалий ранок, марудний список справ та небажання спілкуватися з тими, хто мені геть не симпатичний. Але саме цей понеділок змінив моє життя, надав шанс усвідомити наскільки я егоїстична, і як мало дякую за все, що мені дарує доля.

Томос. «Спокій!.. Тільки спокій!..»

Твердо обіцяна Уселенським патріархом грамота про надання автокефалії Православній церкві в Україні так подразнює суспільні увагу та й нетерпіння, що час од часу це нетерпіння вибухає в соціальних мережах «сенсаційними одкровеннями», почерпнутими «з надійних джерел, близьких до…».

«Ґусь лапчатий» української реклами

Вона допекла, остобісіла, дістала до печінок  своєю нав’язливістю, беззаперечністю, безальтернативністю. Перемикаєшся з одного телеканалу на другий, третій – усюди вона як липка сльота: реклама. Ні кінця, ні краю, ані спасу з порятунком. Розгортаєш газету –  там, якщо не десятки «метеликів» про «куплю-продам», то «підвал» на дві полоси з дрібненьким позначенням: «на правах реклами». А стиль, а мова! Дрімучий ліс ще й хащі!

ПРОТИ МОСКОВСЬКИХ БЛУДІВ

Вселенський Патріарх не визнає московської церковної юрисдикції над Україною.

НЕ СПРИЙМАЄМО УПЕРЕДЖЕНОГО СТАВЛЕННЯ ДО СТУДЕНТІВ!

Заява Київського університету імені Бориса Грінченка
щодо розташування студентського гуртожитку в мікрорайоні Русанівка
(бульвар І. Шамо, 18/2)

НАЇЛИСЯ МИЛА…

Треба, щоб у голові не було ні крапелини лою, аби з власного глупства наїстися мила. Але ж  дурень з народної приказки налигався задурно, а наші політики-розумаки заплатили за той, даруйте, наїдок грубі гроші, щонайменше 60 млн. доларів. Купилися на гарнесенько загорнуте у лискучі обгортки, начебто то не мило, а якісь ласощі: «конті» чи «АВК» від рідного  бізнесу. Хто ж вони, наші Мартини, що за милу душу допалися до мила?

«Фільм про Сміливого мають знімати сміливі»

Премудра бавиться змія.
світ тихо добирає барви,
а смерть свої лаштує мари,
о доле-доленько моя!
Василь СТУС

Події довкола зйомок біографічного художнього фільму про українського поета-дисидента Василя Стуса сколихнули українське суспільство.

Розлітаємося по світах

Масштаби трудової міграції в Україні набули загрозливо високих розмірів для майбутнього економічного процвітання країни. 

БАРСЕТКА І КАДИЛО

Асоціативно в очікуванні Томоса.
Йде вулицею крутелик. З тих так званих нових. Пузце, на шиї золота цепура, на цепурі золотий хрест.

…А карати нікого?

До вас прийшли гості. Наобіцяли цілу торбу достатку та миру, один показав на собі вишиту сорочку, другий поклав праву руку на серце і проспівав: «Ще не вмерла!» Ніби ж то свої? Ви їх до столу запросили, хоча й не дуже знаєте, але… А вони хвалять ваші страви, внука взяли на руки. Долоні вітально склали та й пішли. І ви їм повірили…

Пам’ять без терміну давності

5 серпня Україна згадувала жертв Великого терору 1937-1938 рр. З 2017 року цей день оголошено Днем пам’яті, який відзначається на державному рівні. За  15 місяців Великого терору в СРСР було заарештовано 1,6 млн. громадян. Український народ зазнав тоді гігантських утрат: 800 тис. наших співвітчизників знищила сталінська більшовицька катівня.

СМЕРТЕЛЬНИЙ ТИЛ «ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ»

На них щодня, як на фронті, чатує небезпека. Втім, на передовій ти зазвичай бачиш свого ворога. А в мирних містах-селах невидима вражина полює на вулицях, на роботі чи біля дверей квартири. Підстерігає людей активних, непримиренних до корупціонерів, до злодійкуватих чинуш, до амебних поліціянтів, до прокурорів-крутіїв, до суддів-«тихуш», однаково нечистих на совість і руку. Під прицілом ті, кого ми називаємо громадськими активістами, бо вони відстоюють не власні інтереси, а порядок і законність, наш з вами добробут.

Томосом їх, томосом!..

Вірні Московського патріархату прогулялися «хресною ходою» по Києву. Воно б і на здоров’ячко, але тут виникають і «спрашіваються» принаймні два питання. Точніше – «вопроса».

Жінка. Мир. Безпека

«Бути людиною – це багато, але бути жінкою – ще більше», – так висловився фінський журналіст і письменник Мартті Ларні про тендітну частину людства. Жінки потребують захисту й підтримки у суспільстві: вони мають почуватися впевнено у сімейно-побутовій царині, громадській, професійних діяльності, на політичній арені. Важливо надавати жінці право вибору, дати змогу їй відкрити свій потенціал та розвіяти всілякі уявні стереотипи.

Не податися за течією

Журналіст Артем Захарченко родом з Чернігова. Працював у провідних медіа, а з 2010 року – викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Одночасно – голова аналітичного відділу Центру контент-аналізу. Автор трьох прозових книжок.

Чужина – не родина

Для Західної України Європа вже давно стала таким собі «ельдорадо». Дуже своєрідним. З 1990-х років мої земляки цілим рушенням потяглися за кордон шукати кращого життя – для себе, своїх дітей та навіть онуків. Новітню хвилю еміграції назвали «заробітчанською». За деякими дослідженнями, вже 2001 року за межами України проживало 10-13 мільйонів моїх співвітчизників.
Підняла ця навісна хвиля й Оксану та Андрія, молоде подружжя з Львівщини. Вирвала з рідного гніздів’я та й понесла світом за примхливою пані Удачею.

Життя не за «Інстаграмом»

У сьогочасному світі таки поменшало людяності і доброзичливості. Навіть та позавчорашня  газета, що начебто заступала нам життя псевдоправдивим пафосом своїх сторінок, все-таки дихала теплом людських історій. А сьогоднішній блакитний  екран монітора, теплий на доторк, часто одвіває холодом відчуження. Відкриваю «Інстаграм» – відому соціальну мережу. Користувачі зі щасливими обличчями постять, а точніше пропагують, веселий відпочинок на Балі чи ще далі, диктують модні тренди, нав’язують  якісь цінності, свої смаки, свій вибір…

Дівчина з іншого життя

Чи це доля моя, чи просто небайдужість – не знаю, але захотіла я більше дізнаватися про те, що дуже мені болить. Про наш Схід. А отже – з’явилася Марія. Є в ній щось незвичне, не таке як у всіх. Хоча й має те, що нині в тренді: вищу освіту, здобуту в найкрутішому виші, айфон Х, брендовий «шмот». Для більшості молодих це – щоб «випендритись», але не для Марії. У неї щастя в іншому: бачити радість своїх рідних, гуляти з біловухим псом Джекі та кішкою Лізкою.

«Що в імені твоїм?»

Цими вулицями ходжу щодня. Знаю їх з дитинства. Як і переважна більшість моїх земляків-вишгородців. Вулиця Леоніда Глібова. Запитайте нинішніх перехожих, хто той Глібов – багато казатимуть, що це український поет-байкар. Я ж пригадую розповідь свого прадіда Івана, учасника битви за Дніпро.

Театр і «устриці»

Ми з подругою обожнюємо театр, чатуємо на прем’єрні квитки, на виставах – щомісяця, бурхливо обговорюємо  режисуру, дискутуємо про акторську майстерність.

УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛІСТ І МОНСТР ФРАНКЕНШТЕЙНА

Саме так бачу нас, журналістів, і нашу владу, «владельцев заводов, газет, пароходов»Так, це ми, журналісти, за 27 років, як доктор Франкенштейн, скроїли і зшили сю прояву за назвою українська влада. Це ми у своїх репортажах та інтерв’ю робили їх усіх розумними і красивими, вкладаючи у їхні вовчі вищири слова турботи про народ, пустопорожні обіцянки і клятви самопожертви в ім’я держави. Багато з нас, далебі, й самі вірили в це, інакше не підносили б їх натовпу радісно і натхненно, надихаючи на цю віру багатьох.

Десять ліжок української гостинності

Про сільський, зелений, агротуризм сказано, написано чимало. Понад два десятки років ентузіасти пояснюють селянам його перспективність. І вже гуртом доводять суспільству переваги такого відпочинку: створили мережу сільського туризму «Українська гостинна садиба», переконують владу в доконечній потребі підтримки (у тому числі й законодавчої) розвитку сільського зеленого туризму як надважливого чинника сучасної соціально орієнтованої аграрної політики. У травні 2003 року парламент ухвалив закон «Про особисте селянське господарство». Як один з напрямів діяльності особистих селянських господарств (ОСГ) закон визначив можливість надавати послуги сільського зеленого туризму (СЗТ).

Нескорений

Олександр Кучерявенко вже не безхатченко. У нього є квартира, яку він рік тому відвоював у аферистів: боротьба тривала 5 років. Ми знайомимося на столичній Контрактовій, біля пункту роздачі харчів. Серед товаришів він виділяється: інтелігентний, із задумливим поглядом. Застерігає: з журналістами спілкується тільки державною мовою. І розповідає спершу про те, як правоохоронці викинули його з дому, порадивши при цьому не брати документів і речей, потім про знайомство з адвокатом Української Гельсінської Спілки Олегом Левицьким, який весь час опікувався його справою.

«Золоте левеня» шукає друзів

Ура! В нинішньої все ще доволі вбогої бібліотечки української дитячої періодики – знакове поповнення.  Всеукраїнська громадська організація «Золоті Леви Чорної сотні» презентувала новий дитячий розважально-пізнавальний журнал «Золоте левеня». Подія, справді гідна прес-конференції в Укрінформі.

Бал Добросердних

Виблискують проти сонця прикраси, довгі елегантні сукні привертають погляди перехожих… Біля Київської міської державної адміністрації – святково вбрані люди, учасники благодійного балу.

«За Україну – з вогнем завзяття…»

Про Україну в Україні кажуть, що вона бідна, що тут нема перспектив, що тут годі чогось досягти. Особливо сповнені песимізму старші люди: «Ми вже нічого не змінимо, можливо краще житиме молоде покоління…» А талановита молодь… пакує речі і розлітається по чужих світах. Слава творцеві, не всі. На наше велике щастя, багато молодих, завзятих і перспективних, хто цілком свідомо не повівся на всілякі цивілізаційні вигоди закордоння, а свідомо вирішив жити тут, у своїй країні. Жити і творити її щастя. От і молоді, амбітні студенти столичних вишів об’єднали свої зусилля заради щасливого майбутнього Батьківщини.

Не перемогли, але «Можєм повторіть!»

Релігія. Саме це слово міцно вкоренилося за російським «Дньом Побєди». Якщо заглибитись в історію, то свято це з’явилося лише 1965 року, з волі тодішнього комуністичного правителя СРСР Леоніда Брежнєва: конче необхідно було підняти дух радянського патріотизму. А вже в сьогочасній, післяєльцинській Росії його перетворили на релігію.

Memoria

– Ходімо, куме, в піраміду, – звернулась до мене мама мого хрещеника.
Цитата була доречна – ми стояли на столичному бульварі Шевченка, якраз біля його Музею, де до чудового палацу добудували одоробло зі скла і труб. А от пропозиція…

Дмитро ЛУЦЕНКО: «Програміст – це не набірний швейцарський ножик»

Світ усе більше «оцифровується», комп’ютеризується. «Розумні» машини повсюдно. Невпинно зростає й потреба ІТ-спеціалістів. Компанії мотивують їх високими зарплатами, кар’єрним зростанням. Дмитро Луценко програмує мовою «Java». Розповідає: людей його фаху часто вважають такими собі універсалами, майстрами до всього. Мовляв, «ти ж програміст – то полагодь телевізор!»

«Шашлична» недокультура

З першою хвилею травневих свят народ масово гуляє-вигулюється «на лоні природи». І все б любо та мило, якби не звичний наслідок: полишені за собою купи сміття, чорні плями випаленої землі. Саме після таких «шашличних майовок» часто-густо палають сухі очерети та рогіз при березі, торішній травостій, дерева… Найсвіжіший приклад – недавня велика пожежа у парковій зоні Труханового острова. Ми розпитали киян, чи знають вони елементарні правила пожежної безпеки, що беруть з собою на природу, щоб убезпечити свій відпочинок, і як ставляться до порушників правил поведінки на природі.

Диканька містична і реалістична

Почну з подяки. Щирої. Всім небайдужим українцям, які підтримали мене у боротьбі за пам’ятник 19-тьом диканським селянам-господарям, розстріляним більшовиками 9 травня 1938 року. Я вдячний друзям і незнайомим людям, які відгукнулися на мої публікації, зокрема і в «Грінченко-інформі».

Навчання?.. Робота?..

Студентські роки – казкові. Але перед багатьма у цей час постає проблема: як поєднувати навчання і роботу? Адже підгодовувати треба не тільки голову, а й шлунок… Тож вирішила дослідити проблему, попитавши самих студентів.

Особлива творчість особливих дітей

З Людмилою Новік познайомилися на відкритті виставки творчих робіт інклюзивних людей «Мій талант тобі, Україно!»

За посадою Людмила Федорівна – директорка Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Дарницького району столиці. А за покликанням – людина добросердна. Вже не один рік працює з особливими дітьми та підлітками, добре знає всі тонкощі цього середовища.

Віват король-«формат»!

Будівля UA:Першого на Дорогожичах, у народі – «Карандаш». Минаю кав’ярні з білими кріслами і терпким лате, сходами підіймаюся на другий поверх. Подалі від туристів, яким віднедавна тут влаштували «День відкритих дверей», ближче до темних закутків з раритетною телестудійною технікою й архівними шафами. Нарешті, кабінет. Мій співрозмовник уже чекає. Сидячи на «малахітовому» дивані, смакує чорною, ніби аравійська нафта, кавою й усміхається. Режисер проектів на вітчизняних телеканалах 1+1, Новий та СТБ, а також на російському каналі «Пятница!» Михайло Андрєєв.

«ПАДРЕ»

З початком війни отець Сергій покинув Московський патріархат і став капеланом 30-тої бригади. Серед побратимів він відомий як «Падре».

Сергій Дмитрієв народився в Росії, але з 90-тих живе і служить в Україні. Волонтер, військовий священик, активіст та й просто людина з великим добрим серцем і неабияким почуттям гумору. Він геть руйнує стереотипи про типового священнослужителя.

НЕ ВПУСТІМО «ЧЕРВОНОГО ПІВНЯ»!

Раніше таке ми бачили хіба що у фільмах жахів. Чоловік палив суху траву, а згоріло обійстя старенького сусіди. Той ледве врятувався, але позбувся житла… Хтось підпалив купу старого мотлоху, а неподалік,  пригірком, мама котила в колясці немовля. Жінка з необачності не втримала візок і він покотився у полум’я. Дитинку врятувати не вдалося… Після такого жахіття ця новина вже й не видається страшною. Щоб спростити полювання на щуку, браконьєри випалили у заплаві очерет. Скільки незаконно «виловили» риби на нерестовищі, невідомо, але вогнем знищили гніздування десятків тисяч пернатих…

ЗАВОРУШИЛИСЯ!

Як запевняє, хай і з цілком зрозумілими обережними застереженнями, Президент України, є надія що Вселенський патріарх Варфоломій надасть Томос (тобто, Указ з приводу особливо важливих церковних подій) про незалежну Помісну православну церкву в Україні. На нинішній день виглядає так, що це може бути або відновлення Константинопольської митрополії з центром у Києві, або заснування окремої, так би мовити, повноцінної автокефалії.

Підпільний райком діє…

Торік напровесні в Диканьці небайдужі до власної історії патріоти-українці посадили дуб Івана Мазепи. Вдруге, бо сто років тому таке пам’ятне  деревце вже росло тут, але його знищила більшовицька влада. На урочистостях  вшанували місцевих активістів, які ініціювали «зелене» увічнення пам’яті не лише Івана Мазепи, а й Тараса Шевченка. До слова дубок Великого Кобзаря, посаджений теж століття тому уцілів. Щоправда волею диканців з роками змінив назву: був «Дубом Шевченка» – став «Дубом Свободи».

«Страшні слова, коли вони мовчать»

Четвертий рік минув відтоді, як Росія окупувала частину території України та продовжує військові дії. Весь цей час набирає обертів російська пропаганда в самій Росії та в окупованих Донбасі і Криму. Журналісти, які, здавалося б, мають бути неупередженими та об’єктивними, лише нівелюють свій статус. Більшості ЗМІ вже ніхто не вірить. Причому як в Росії, так і в Україні. Якщо по той бік кордону можливі єдиний перебіг подій і єдина правильна точка зору, продиктована з Кремля, то в українських реаліях це інформаційна мішанина, в якій лише наполегливі можуть дошукатися істини.

Кого ляка SAFER

Наші шановані державні керманичі усіх рангів і різного калібру дуже люблять переймати всякий досвід. А ще більше – мандрувати у пошуках цього щастя світ за очі. І чим далі, тим краще: благополучно промайнувши цивілізованими континентами, вже й островів дісталися. Звісно, теж дуже цивілізованих і навіть постіндустріальних: Японських, Тайваню, Сінгапура…

СОНЦЯ У ВАШІ СЕРЦЯ!

Якби ти знав, як много важить слово,
Одно сердечне, теплеє слівце!
Глибокі рани серця як чудово
Вигоює – якби ти знав оце!
Іван ФРАНКО

Міняються епохи і покоління, змінюються уподобання, звичаї, але навіть з плином часу не втрачає в ціні щире, тепле, людяне слово. У нашій суєті суєт, навіть економічна стагнація не така страшна, як занепад моральний, духовний. Більшість нас утрачає себе, знеособлюється од страшного дефіциту на добре слово – і це  справжня планетарна загроза. Слово налите силою, і ми вчуваємо це не лише слухом, а й душею і серцем.

«Не можна покладатися тільки на владу»

Ініціативна група «Першого грудня» звернулася до українського суспільства із застереженням «щодо закликів до насильницького повалення влади та сліпого бунтування». Наголосивши на відповідальності нашого соціуму. Попри неспроможність втілити у життя позитивні наслідки трьох революцій, саме завдяки їм досягнуто дві мети: точки неповернення до імперіалістичного впливу Росії та чітко окресленого європейського вибору. Але через те, що більшого нинішній владі реалізувати не вдається, акції протесту повернулися на Майдан і майдани. Щоправда, у переважній більшості – незрозумілі, з лідерами, які не викликають довіри. Підбурювання до радикальних дій нічого не дасть, утім тенденції закликів до руйнування загрозливо ширяться. «Зберігати державу і сприяти її розбудові – наша головна мета. Не допустити стихійної чи й інспірованої гіпер-анархії – наше з вами громадянське завдання», – йдеться у зверненні. «Не «промайданьмо» України! Будьмо обачні й не впишімо себе в історію руйначами української державності!», – застерігає ІГ «Першого грудня».

ЧУДОВИСЬКА З РОСІЙСЬКОГО ЗГАРИЩА

На тижні,  що минув,  українців переселили в Росію. Точніше, пожежа в сибірському Кемерові повалила густим чорним димом з усіх вікон і шпарин наших ЗМІ. Здавалося, що йдеться (не дай Бог!) про трагедію всеукраїнського масштабу.  В Інтернет-просторі зарясніли сльозливі співчуття «братьям», а «найщиріші» побігли під посольство  країни-агресорки з  квітами. А чи морально перейматися горем убивць, навіть, якщо йдеться про смерть їхніх безневинних дітей, що заживо згоріли в кінозалах? Та й чи потребують росіяни нашого співчуття?

ДУХОМ УКРАЇНСЬКИЙ

Коли кажуть, що на Сході не було України, від опонентів одразу лунає: а Василь Стус, а Микола Руденко, а Олекса Тихий, а Іван Дзюба, дай Боже йому здоров’я. Ось тут хотілося б обрати інший дискурс: ці видатні особистості сформувалися на Донбасі не завдяки, а всупереч неукраїнському клімату не тільки на Сході, а й в усій на той час радянській Україні.

Фотодокументаліст Олексій ФУРМАН: «Згодом збагнув, що її обличчя уособлює горе війни»

Що буде з фотожурналістикою завтра? Знайти відповідь на це питання спробуємо у спілкуванні з Олексієм Фурманом. Але розмову заводимо, як то кажуть, «здаля»: з чого почався його творчий шлях у фотографії…

Сьогодні – гравці, завтра – еліта

Часто діти прагнуть швидше дорослішати, аби… вирішувати питання світового масштабу. Батьки ж переконують, що дорослішати завчасу погано, а розв’язати такі проблеми в юному віці – неможливо. Проте ще 1953 року в Гарварді (США) відбулися перші засідання комітетів ООН, де не було жодного дорослого! Так з’явилася рольова гра для учнів старших класів та студентів вишів – «Модель ООН».

РУБАНуті…

«Провокація СБУ!», – репетував псевдогенерал Володимир Рубан разом зі своїми адвокатами, коли його «бусик», по вінця напханий зброєю і боєприпасами, затримали прикордонники на лінії розмежування з ОРДЛО.
«Планував теракти в урядовому кварталі? Готував замах на президента України? А Папу Римського не хотів замочити? – мірялися дотепами всезнайки-експерти. – Вигадки…

«Схаменіться, бо лихо вам буде!..»

Не думав нічого писати, тому що в душі було, як серед гидкого болота, коли докруж Тараса Шевченка побачив густі натовпи добре впоряджених поліціантів і посинілих від холоду нацгвардійців, що, мов коршаки, обсіли Шевченків парк у Києві; до пам’ятника треба було проходити крізь принизливі залізні рамки.

«Причастіє»

Ще на початках «перестройки», коли Горбачов трохи утрусив та усушив насельників ЦК республіканських компартій, в Держагропромі приймали на тепленькі місця перших «відставних кіз барабанщиків». Сановитих переселенців з попередника сьогоднішньої столичної Банкової – вулиці імені товариша Орджонікідзе. Контора наша за людом чиновним була – як князівство Монако, тому у цій вельми місткій тепленькій еластичній рукавичці «біженцям-сиротам» знайшлися і довгі столи з персональними телефонами, і навіть окремі кабінети з видом на Хрещатик. 

Професор Марина ДМИТРІЄНКО: «Символи не вибирають, символи успадковують»

До 100-річчя затвердження Українською Народною Республікою  Державного Герба – золотого Тризуба на синьому фоні – ми поспілкувалися з Мариною Дмитрієнко, відомою дослідницею української геральдики, доктором історичних наук, професором. Розмову почали з того, що за конституційною нормою  в нашій державі мають бути чинними два Герби: малий, що його Верховна Рада затвердила разом з Державним Прапором і Державним Гімном ще 19 лютого 1992 року,  і  великий, який має поєднувати  символіку малого Державного Герба і герба Війська Запорозького. Доля цього Герба нині  неясна: розгляд його проекту відкладено «до кращих часів», а вони, ті «кращі», схоже, і не засвітають: минають роки, міняються влади, а до роботи над Великим Гербом не беруться ні народні депутати, ні науковці. Не проведено жодного засідання робочої групи, жодної наукової конференції, яка б обговорила насущну проблематику.

«Каліки»: рецепт для «всепропальників»

А чи знаємо ми, про що розмовляють наші майже дорослі вже діти за щільно  зачиненими від нас дверима? Що чують, коли відгороджуються від нас глухими навушниками? Що бачать, коли за сніданком дивляться крізь нас, мовби крізь скляну стіну? І що думають, коли ми запитуємо: «Ти попоїв?.. Вдягнув шапку?..»

Мирослав ПОПОВИЧ: «Побудова влади, за якої людина може відстояти свою гідність, і є кінцевою метою демократії»

Цій розмові майже сім років. Слова, винесені у заголовок, а по суті – формула Революції Гідності, сказані Мирославом Поповичем задовго до буремних подій кінця 2013-го. Багато з висловленого тоді, залишається актуальним і сьогодні. Не все з того тривалого спілкування увійшло у 26-хвилинну документальну стрічку, і сьогодні публікується вперше.

«Укроборонпром» і корупційний лом

Не щастить «Укроборонпрому» на керівників. Державний концерн, що має поставляти сучасні війську техніку та озброєння, регулярно поставляє… корупційні скандали.

Астролог Павло МІХЛІН: «Це буде рік сприятливих змін і серйозних матеріальних проблем»

16 лютого за східним календарем починається Рік Жовтого земляного Пса. Про те, що цей звір принесе Україні і нам, спілкуємося з астрологом Павлом Міхліним.  Але спочатку – що являє собою сама астрологія?

«НАЙПАЛКІШІ ДІТИ УКРАЇНИ, НАЙДОРОЖЧІ ЖЕРТВИ…»

Назвою цього матеріалу стали слова зі статті-реквієму, статті-плачу Людмили Старицької-Черняхівської «Пам’яти юнаків-героїв, замордованих під Крутами», опублікованої  24 березня 1918 року в газеті «Нова Рада». Сама авторка представляла перше унікальне покоління української інтелігенції, яке відчувало та й називало себе не по-старосвітському «українофілами», а свідомими патріотами. Такими їх виховали і їхні батьки, і духовні попередники – через століття після занепаду Козаччини до Малоросії.

УСИКновєніє…

«Кубик-рубик» боксера Усика здолав нарешті скінченну множину активних обертів. І всі його доти козацькі зачіски, «гопаки» на рингу і сольний вихід під «правильну» композицію – тепер псові під хвіст. Це по суті повтор «номера» від Героя України Надії Савченко, яка не визнає  агресію Росії…

Відмежовані, та не покинуті

Громадська організація «Фонд «Відкрита політика» вже десятий рік сприяє реформуванню освіти і науки: проводить громадські слухання, організує експертну оцінку законодавства, залучає фахівців до розробки альтернативних проектів. Один із  напрямків роботи фонду – екологічна освіта молоді. З початком російської агресії «Відкрита політика» сприяє  рівному доступу до якісної освіти дітей з Донбасу та Криму. Про це і говоримо з проектним менеджером фонду Іриною ЗАГОРОДНЬОЮ.

РІК ГОЛИХ КОРОЛІВ?

Він був сумбурним і переломним. А ті, що до нього, можна назвати трагігероїчними: ми не лише змели режим гібридної російської владної окупації Віктора Януковича, а й відстояли у кривавих боях на Сході державну незалежність. Втративши Крим, вугільні шахти і металургію Донбасу, переживши фізичні й емоційні потрясіння, українське суспільство все ж поступово оздоровлюється. Від основ. Децентралізація влади, надання права місцевим громадам об’єднуватися, щоб бороти проблеми та по-господарськи використовувати кошти…Перші антикорупційні кроки… І нарешті – безвіз! Безперечний успіх української дипломатії і підтвердження нашого європейського вибору.

BPOSITIVE: боротьба зі стереотипами

Англійську назву «BPOSITIVE»  трактують по-різному. Для одних це буквальний переклад: «Будь позитивним», для інших – «B+», тобто діагноз ВІЛ/СНІД. В українському суспільстві  хворі на цю важку недугу часто почуваються соціально ізольованими. Це наслідок суспільного упередження і нагнітання міфів, зокрема і  про шляхи поширення інфекції.

Золоте слово – за мідний гріш?

Громадські організації «Детектор медіа» та «Інститут демократії ім. Пилипа Орлика» публічно обговорили, як наші мас-медіа дотримувалися цього року стандартів журналістських матеріалів, чи вдавалися до маніпуляцій і чи поширювали неперевірену та відверто фейкову інформацію.

Ринок угідь: на примарній межі

Ті, хто організовує різні імпрези в столичних п’ятизіркових готелях рівня «Хілтона», не тільки вельми щедрі та гостинні, а й дуже передбачливі. Навіть, якщо ця імпреза не святково-розважальна, а робоча, суто ділова, як от недавня конференція «На шляху до відкритої та обґрунтованої земельної реформи». Бо, пірнувши в усе ще екзотичну для нас європейську атмосферу побутової зручності і психологічного комфорту, коли готельні працівники – від охоронця і до адміністратора – не дивляться крізь тебе, а радо бачать тебе, більше того – готові тобі допомогти, підказати, показати, навіть провести тебе туди, куди тобі треба, – так от, у цьому острівці західного цивілізованого побуту і людської уваги ти мимоволі розслабляєшся, забуваєш усе, втрачаєш пильність і нескромно переповнюєшся одним-єдиним бажанням: «Щоб я так жив».

Поштовх для зростання

Альянс громадських організацій, серед яких «Інститут податкових реформ», «Фундація креативного бізнесу» та «Європейська молодіжна ліга», зібрав молодих і перспективних.

Чи побачить ґазда туриста

Десь із чверть століття тому розповів своєму приятелю, вченому-ботаніку Карпатського біосферного заповідника, що на Заході серед городян все більшої популярності набуває аграрний, або сільський туризм. Це коли мешканці міст їдуть на відпочинок у село і залюбки займаються там фізичною працею: пораються на городі, доглядають худобу

– Йой, Андрію! – сміявся тоді приятель. – Привозь їх до мене у село на Рахівщину – я їм такий «фронт робіт» забезпечу!

Троянди для Коцюбинського

… Мер прокинувся посеред ночі у власному ліжку від того, що… несамовито плескав у долоні. Він аж сів і оперся ліктями на коліна. Протер очі. При яскравому місячному сяєві підняв до припухлих повік долоні, якими щойно вергав луну по всій кімнаті. Вони, здавалось, аж побіліли від виляску.

Мовте українською, щоб вас почули…

Минув рік від запровадження мовних квот в українському радіоефірі. Нагадаємо, що за три роки частка українськомовних пісень у найпопулярніші часові проміжки повинна сягнути 35, а передач українською на добу – 60 відсотків. Вже першого ж року цей показник не має бути меншим за 25 і 50 відсотків відповідно.

… А ТОДІ ЗАКРИЧАЛА ТИША

Ніколи не думала, що у мій Донецьк прийде війна. Я закінчувала десятий клас, коли у небі з’явилися винищувачі. Свято останнього дзвоника відмінили. Ніхто не знав, що відбувається. Мешканці почули страшні вибухи, до яких сьогодні звикли. Пам’ятаю, як пішла до найближчого супермаркету  і мені здалося, ніби потрапила у порожнечу: на вулицях ні людей, ні машин, цілковита тиша. Тоді фізично відчула, якою вона може бути мертвою. Вийшла з магазину і чула, як за спиною у моєму рюкзаку шелестить пакет з лимоном. Ця тиша зарубцювалася на все життя.

Найвища чеснота – жертовність

Волинянин Руслан Кашаюк пішов добровольцем на Східний фронт після Майдану. Був у складі роти «Захід» батальйону «Айдар». Над своїм рішенням довго не думав: активний учасник Революції Гідності став захисником рідної землі разом з побратимами-майданівцями. З фронту привіз контузію. Душевний спокій знайшов у малюванні. Пензлі і фарба – своєрідна арт-терапія: розслабляє та врівноважує. Його картинами захоплювалися не лише мешканці рідного Луцька, а й багатьох українських міст. І навіть у Бельгії , куди Русланові твори помандрували дякуючи підтримці нашої діаспори. А тим часом Кашаюк закінчив столичні курси іконопису, вступив до Інституту мистецтвознавства. Крім ікон, звісно ж, пише  портрети: побратимів, друзів… Якось непомітно склалася серія «Волонтери». Руслан допомагає іншим ветеранам реабілітуватися і знайти себе у мирних буднях.

Європоступ… зі скрипом

Низка громадських організацій України за підтримки Європейського Союзу  проаналізувала  зміни у регіонах після запровадження візової лібералізації з ЄС. Почин для такого дослідження поклали шість областей: Вінницька, Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, Одеська та Херсонська.

«Теле(з)ба(о)чення»

Здавалося б, у цей непростий час має бути більше позитиву –  вселити людям надію на краще. Має бути пропаганда здорового способу життя, міцної сім’ї. Має бути фінансова просвіта населення. Має бути якісне українське кіно. В центр уваги мусить стати Людина.

Гуля на Гончарній засліпла сокира…