Архів розділу: Суспільство

Зміни та втрати. Розкажи мені…

Перші вибухи, страх, панічний настрій… Так багато українців зустрічали світанок 24 лютого. Реальність ураз змінилася для мільйонів.
Смерть рідних, утрата житла, вимушений переїзд, трагічний досвід –непосильний фізичний і морально психологічний тягар. Звісно, час гоїть рани – з його плином навіть горе вже не так ятрить душу. Вкрай важливо взяти себе у руки, наголошує психологиня Світлана Дундал.

Орест СОХАР: «Якби всі знали, що відбувається в кожному підвалі в зоні бойових дій, ми мали б загальнонаціональну істерію»

Розв’язану росією війну, що дев’ятий рік триває в Україні, називають ще й «війною пропаганди».

Все, що ви бачите, чуєте і читаєте в новинах з наших «гарячих точок», з територій, окупованих ворогом, в тій чи іншій мірі несе заряд пропаганди, – пояснює шеф-редактор інтернет-видання «Обозреватель» Орест Сохар. – По-перше, вже тому, що значну частину інформації повідомляти не можна – у зв’язку з воєнним станом це державна таємниця. А по-друге, якби люди знали всі подробиці того, що відбувається на фронті, у них було би набагато більше причин для занепокоєння, ніж є тепер.

Циклічне горе

Жорстокий час, насичений трагедіями, горем, сльозами, зойками болю. Жахливі кадри тортур, новини про чергові обстріли, невинні жертви. Серце болить за Маріуполь, Бучу, Ірпінь, Бородянку… Українці прагнуть справедливого покарання злочинців, їхньої довічної розплати. І за скоєне сьогодні, і за злодіяння понад 70-річної давнини…

Вареники на фронт

Вишуканий ресторан люб’язно надав просторе приміщення з відтінками шоколадного кольору, аби тут розташувався ще один маленький цех. Тринадцятеро людей – жінки та чоловіки – щодня сходяться сюди, щоб під орудою пані Уляни та пані Вікторії ліпити вареники, які потім відправляють на фронт.

Хворі мультики

Україна позбувається радянського мотлоху. «Братній» народ допоміг – варварською війною. Їдкий дим від палаючих міст і сіл, кров убитих оборонців, зґвалтованих жінок, дітей, замордованих стариків розкрили наші очі і змили полуду: позбуваємося і сліду тієї облудної історії, освіти і культури, яка породила рашизм, – у пам’ятниках, назвах вулиць, у книжках апологетів «русского міра» і московського реваншизму.

Молодь та бізнес: «Найголовніше – почати»

Коли-небудь замислювались над тим, що хобі можна перетворити на бізнес? Чи над тим, що зробити це можна навіть у 16 років? Суспільство має багато стереотипів, пов’язаних з віком, місцем народження чи матеріальним становищем. Але насправді все це відходить на другий план, коли з’являється мотивація щось робити. Тоді будеш хапатися за кожну можливість і зрештою зможеш втілити свої амбіції.

З подіума на передову

Війна змусила багатьох українців підлаштовуватися під нову реальність. Так сталося і з майстерною кравчинею Анною Павлусь. Замість елегантних суконь вона тепер шиє бронежилети.

Бізнес на стражданні

Б’юсь об заклад, що кожен із нас хоча б раз бував у зоопарку, цирку або дельфінарії. Когось туди ще маленькою дитиною приводили батьки, дехто вже в зрілому віці ходив зі своїми друзями, коханими (це ж бо так цікаво – повитріщатися на живих диких звірів). Та чи задумувався хтось, як почуваються тварини, які стали об’єктом для людських розваг і потіхи? Яка сувора реальність ховається за завісою тих веселих видовищ?

Ще один день…

Поки українські захисники та захисниці боронять нашу незалежність на фронті, інші у тилу забезпечують країну необхідними для життя ресурсами. Постачають світло, ремонтують дороги, прибирають на вулицях і виходять на ринок з домашнім молоком. І кожна така людина своїми не героїчними, а мирними, повсякденними справами робить великий внесок у нашу Перемогу над рашистським нелюдом.

Нелюдів не мине розплата!

На росії довгий час існував міф про неперевершеність російської армії геть у всьому. Що для будь-якого російського вояка честь – не порожні слова. Очевидно, вони й самі вірили у ту маячню, яку несли. Вірили цим брехням і в багатьох країнах.

«ГРЯЗЬ МОСКВИ»

Прозріння через страх знищення, денацифікування чи імітація патріотизму як данина моді?  Це питання мучить мене давно. Не з початку активної стадії війни і навіть не з Революції Гідності. Ще 2003 року, коли під час помаранчевого Майдану весь світ зрозумів, що українці це сила, а Україна не окраїнна область рашки, бути патріотом стало модно і багато хто почав вивчати культуру, мову та історію своєї країни. Хтось це робив через прозріння, щоб нарешті самоідентифікуватись, а хтось як данину моді та можливість «вилізти».

«ПОБЄДІТЕЛІ»… БЕЗ ПЕРЕМОГИ

Саме це очікує росію в їхній сакральний день 9 травня. Звісно, хворий кремлівський карлик у своїй клінічній уяві бачив себе на параді в Києві, де йому колись янукович пропонував на трибуні посмоктати льодяника… Тепер їм обом залишається лишень облизуватися…

«Як много важить слово…»

Починаючи онлайн-зустріч зі студентами-журналістами столичного Грінченкового університету голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський зізнався: волів би не монологу, а живого спілкування – про те, що нині цікаве нам.

Пішов, щоб повернутися Перемогою

Олександр Махов… Саша… Український журналіст, воєнкор, доброволець, герой нашого часу… Тепер у нашій вічній і вдячній пам’яті.
Ввечері 4 квітня, під час чергової повітряної тривоги, Україну сколихнула жахлива звістка про його загибель.

«Прийшли зі своїм «міром», начебто на них тут хтось чекав»

Від початку березня Берислав, що на Херсонщині, окуповано російською вояччиною. Страх, ненависть, холод, відчуття втрати реальності… З тим нині живуть бериславці.

В чому наша сила

Замість мирної ранкової кави – гортання стрічки новин і перекличка друзів. Замість вечірнього перегляду фільму – сеанс заспокоювання родичів.

Історія світла в холодній темряві

Війна вражає влучно, боляче, руйнівно, безжалісно. І все ж не спроможна вбити надію – те світло, що дарує радість. Ним промінять наші мужні Оборонці, його підтримують люди, які попри все допомагають одне одному. Бо тільки так народ здобуває перемогу – громадянською злютованістю і спроможністю кожного знайти своє місце, аби тримати загальний сталевий стрій.
Ілона – волонтерка з Дніпра. Створила організацію «Light» та центр допомоги переселенцям, військовим. «Light» з англійської – «промінь світла». Назву волонтерській організації підібрали Ілонині друзі. Бо знають її засновницю як Ілону Light.

Чи соромно бути в безпеці

Війна «окупувала» наше буття – вона на вулиці, у мешканнях, у транспорті і сховищах, у медіа, в думках і серцях. У час смертельної небезпеки і тяжких випробувань для України, коли щодень точаться кровопролитні бої, коли ЗСУ і тероборонівці самовіддано борються за кожну п’ядь української території, коли жертвують заради перемоги над ворогом особистою безпекою, здоров’ям, життям, декому з нас доводиться витримувати свій особистий запеклий бій – із самим собою. Тяжку битву, де палять нищительним вогнем не фосфорні бомби не ракети, а… сором.

«СВЯТ-СВЯТ!..»

Бувало, аби позбутися чогось лихого, навіть нечистої сили, наші сільські жінки хрестилися і при цьому шепотіли: «Свят-свят!..» Це коротке й нехитре заклинання згадалося у нинішній страсний тиждень перед Паскою, коли сили світла й добра ось-ось мають перемогти смерть.

Час Непід’яремних

В мені палахкотить злість. Через тих нелюдів, що прийшли катувати та ґвалтувати.
Мене переповнює гордість. За країну, в якій народилася, в якій можу пізнати свободу.

Нелюди

«Это не мы, это все власть русская, а великий народ-то в чем виноват? Мы вообще в дела полетические не лезем», – чути скигління на росії. Поодинокі, але щораз гучніші і плаксивіші.

І на оновленій землі не буде й духу супостата

Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Увічнені століттями рядки Кобзаря відродили тривке жаріння у бездонних надрах українського духу. Пророчі трактати стали животрепетним символом нескореності козацької крові. Сталевим зором Пророк спозира спідлоба на тліючий вогонь, що ятриться у рясних румовищах «світу тихого, краю милого». Піт заливає чоло, змиваючи аспідну кіптяву.

Інформаційний «джавелін» українців

Не знаю, як ви, а я перші дні війни не могла відірватися від телевізора. Скільки подій, звернень політиків, прямі включення… До 24 лютого можна було впевнено сказати, що телебачення відходить на другий план, поступаючись соціальним мережам. Але нині телевізор знову отримав першість, на жаль, такою ціною.

Війна. День сорок шостий

Смурний ранок не від погоди – від війни. Так, вона відійшла від Чернігівщини, отримавши розгром, але палить наші міста й села на Слобожанщині, на Донбасі, у Таврії і Приазов’ї. У Гомелі росіяни концентрують техніку і війська при білорусах, а ті відводять очі…

Війна. День сорок п’ятий

Він прийшов слідами дощу. А той вицигикував по бляшаних підвіконнях, мірно й сильно бив по дахах і вікнах, шумом своїм покривав інші, криваво-краючі звуки російських снарядів та авіанальотів, що були недавно. Були, але завдяки методичній волі всепоглинаючого дощу – наче їх уже й не було. Психотерапія дощу.

Мій герой

Разом із другокурсниками Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка творимо мозаїку воєнного сьогодення України. На тему «Мій герой».

Марія СКЛЯР: «Щиро прагну наснажити кожного упевненістю, оптимізмом»

Марії Скляр 21 рік. З 2014-го, відколи почалася війна, дівчина волонтерить. Зізнається, за цей час багато чого навчилася: плести маскувальні сітки, творити ляльки-мотанки – символічні обереги. А ще збирала необхідні речі та кошти на різну амуніцію нашим воїнам. Каже, ніхто не закликав її до цієї праці – це голос ізсередини.

Війна. День сорок четвертий

Вогкий ранок прийшов на побиту нелюдами землю, споглядаючи, як люди на Сіверщині поступово приходять до тями після навали чужинців. Розміновуються села й дороги, але, ради Бога, не спішіть у ліси і лісопосадки, бо там може бути багато «подарунків» від самозваних братішек! Цей рік точно не буде врожайним на березовий сік…

Війна. День сорок третій

Уже звикаємо до мирних ранків на Чернігівщині, уже тягне до землі, бо ми хліборобська нація, на відміну від кочівництва окупантів, бо сьогодні – Благовіщення Богородиці і після цього свята вже можна чіпати землю.

Війна. День сорок другий

Ранок класично-квітневий, сонячний, вмитий нічним дощем і просочений живлющою вологою…
Був би таким гарним, якби не війна…

Війна. День сорок перший

Ранок прийшов у благословенній тиші, яку мирно перебиває шум старого київського шляху з Чернігова до Києва через Вишгород. Доки не відкрито традиційну дорогу через понищені росіянами Количівку, Іванівку, Ягідне, Красне, офіційно дозволено рухатися в обидва напрямки саме старим шляхом. Це шлях Володимира Мономаха та Іллі Муровця з незначними змінами – скажімо, отой первісний стелився через Шестовицю. Мономах у заповіті писав, що від ранньої до вечірні він доїжджав до Києва, звісно, конем верхи.

Квітень повернення

За даними ООН, повномасштабна військова агресія росії проти України підняла величезну міграційну хвилю: понад 4 мільйони українців виїхали закордон, ще 6,5 мільйона стали внутрішньо переміщеними особам.

Війна. День сороковий

Він прийшов нарешті із сонцем, але від того не стала відтаювати душа, бо вчора до макабричної інформації про геноцид росіян у Бучі додалося нове жахіття – про злочин у Ягідному.
Я знав цю інформацію раніше, від військових, але до останнього не хотів вірити, аж доки не підтвердили її в обласній військовій адміністрації.

Війна. День тридцять дев’ятий

Не помічаєш, що ранок сірий, бо він – тихий і це головне. Не помічаєш, що ранок недільний, бо російські бомби та снаряди змішали із залізом не тільки тіла, землю, дерева, але й дні.

У рефрижераторі, на Територію Волі

Можливо, воно забудеться, як забуваються тривожні сни. І я мало кого здивую тим, що евакуювалася з окупації. Бо навіть не тисячі, а сотні тисяч людей одномоментно проживають цей процес мученицької евакуації з міст і сіл України, на які посягає російський окупант.

Війна. День тридцять восьмий

Дощ із ночі старанно відмивав землю від російської нечисті.

«Із ран – нове життя заколоситься»

Ще тридцять сім днів тому я перебувала на вершині щастя. Сама цього не відаючи. Я тоді ще не знала війни. Колись (нині мені здається, що це було геть в іншому світі), готуючись до ЗНО з історії і вивчаючи теми про I і II Світові війни, не сприймала це всерйоз, для мене вони даленіли десь із сивої давнини, і мені здавалося, що у нинішньому цивілізованому світі, тим паче в Європі, повторити цю трагедію просто неможливо.

Війна. День тридцять сьомий

Вчора прилетіли чорногузи. Не всі, і не на всі гнізда, але прилетіли, мабуть, тривожно споглядаючи згори покоцану російськими хижаками українську землю. Сусід Сергій каже: «Я поздоровався, а вона крила розпустила і обходить гніздо, мовляв, це моє, не чіпай!». Він чомусь вирішив, що то жінка чорногузячого роду…

Війна День тридцять шостий

Він прийшов з дрібнесеньким дощем і радісними звістками про втечу російської армії з Чернігівщини. Звісно, не всі і не навіки, але вчора вони, побиті під Києвом, з підібганими хвостами двома колонами по 300 і 150 одиниць техніки драпали лосинівським та ічнянским напрямами. Їх Чернігівщина зустріла гаряче: був бій біля Нової Басані, а от Стару Басань окупанти дуже понищили.

Помічні листівки

«Ми відповідальні за тих, кого приручили». Думка героя казки Антуана де Сент-Екзюпері сьогодні, у важкі для України часи, звучить як ніколи актуально. Саме вона надихнула студентку Інституту мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка створити проєкт «Не кидайте своїх тварин».

Війна День тридцять п’ятий

Тихий досвіток. Трагічно тихий. І з блювотним сморідком Росії – підступної, хижої, брехливої. Бо після заяви про відведення частини військ з київського та чернігівського напрямків вечір і ніч росіяни гатили по Чернігову і Ніжину. Є пожежі в центрі Чернігова, про інші наслідки ще не оголошено. Власне, брехня – суверенна риса росіян, нічого нового.

«…А ХТО БОРЕЦЬ, ТОЙ ЗДОБУВАЄ СВІТ»

Я завжди відчувала в собі кров могутніх духом предків. Я знала, що немає нації сильнішої за українців. Нас нищили, поневолювали, нашу землю плюндрували, виснажували, а ми щоразу поставали ніби фенікс. Цей феномен не можна осягнути розумом, його не зрозуміють ті, хто не переживав такого пекучого болю. І нині епохальна мить: ми відроджуємо істину з глибинних надр, являємо її всьому світові. Важливо заволодіти цією правдою раз і назавжди та не відпускати її більше ніколи на уярмлення до сусідської імперії.

Війна День тридцять четвертий

Сей ранок пахне дощем і… волею. Тиша і ґелґіт якихось еміграційних птахів. Підсвічені напівсонним сонцем хмари підсвідомо тривожать: чи не від пожеж? Але слава Богу, ні! Просто хмари. Просто схід сонця. І це вже неймовірно.

Війна День тридцять третій

Коли настає світанок, стає спокійніше, не так в’ялить душу страх перед російськими авіабомбами, які кидають на наші голови «асвабадітєлі». Чернігів виживає без світла, тепла і подачі води, дивуючись сам собі своїй стійкості. Воду люди беруть завдяки героїчним діям працівників «Чернігівводоканалу». Як добре, що це підприємство комунальне, що не віддали його у приватні руки, бо маса хапуг, що поприхватували підприємства, повтікали, тільки-но забахало…

Мені наснилася весна

…Ніколи не снився рідний двір… Може, тому, що останнім часом через безсоння взагалі нічого не сниться. А може, тому, що власним двором я обжився не так давно – якихось 10 років тому…

Битва за розум

Ми вже звикли до побутування слів «фейк», «дезінформація», «пропаганда». Але чи віддаємо собі звіт, які страшні та руйнівні явища стоять за цими поняттями.

Війна День тридцять другий

Ранок таки виборсався, хоч і з натугою, з-під чорнющого хмаровиння, начиненого сніжною крупою, тримаючи в пам’яті нічні видива пожарищ древнього Чернігова. І то були не древні сни про пожарища орди монгольської, а таки свіжі – орди московської.

Війна. День тридцять перший

Крихка тиша воєнного ранку. Мовчать навіть півні і пси, мовчить людська техніка, ще не тече березовий сік, бо земля глибинно змерзла.

Війна. День тридцятий

Живий і навіть здоровий. А мовчав через відсутність інтернету та вчора наслухав перший за всю Широку війну дощ, який і прийшов несміливо, певно, боячись війни більше, ніж бояться вже обвиклі люди. Цілий день він ходив околясом темними хмарами і тільки ввечері наважився пошепотіти по дахах і підвіконнях, смачно прицмокуючи у маленьких калюжках…

НА МІСЯЦЬ БЛИЖЧЕ ДО СВОБОДИ

Українці – це нащадки Київської Русі…
Будинки українських селян гарні й міцні, ніхто з них не носить лаптів, як у Московщині…
Українці вельми інтелігентні, вільнолюбний дух відчувається і в їхному зовнішньому вигляді.
– Данський географ К. Мальт-Брюн, XVIII ст.

Важко описати всю палітру відчуттів, коли чуєш перші вибухи крилатих ракет у своєму рідному місті. Адреналін проймає все тіло, наганяючи інстинкти.

Війна. День двадцять восьмий

Яка сухенна весна – за час Широкої війни жодного дощу! І російські снаряди, крім людей, вбивають ще й наші луги: білі дими переплітаються над Україною, як молитви. Як прохання з прокляттями, що, також переплітаючись, ширяють з України до неба.

ВИХІД ІЗ ПЕКЛА

23 лютого. Моя перша публікація у виданні «Грінченко-інформ», під назвою «Рубіж». Радість. Плани на весну, конкурси, волонтерство
24 лютого. Звичайне чергове число календаря, але геть інший світ. Пришестя всеохоплюючих страждань та болю. Істерика, плач, розпач, паніка, хаос, пекло…

Народ-супергерой

Хвилина, година, дні, тижні… Війна тепер не в підручнику історії, вона тут, за вікном.

Війна. День двадцять сьомий

Він прийшов у тривозі: цей пост міг би не з’явитися, але деталі поки що не можу розкрити. Скажу лишень, що спав, як заєць на купині. Що ж, на війні – як на війні. Зрештою, Бог не без милості, козак не без щастя…

Рятівна мова

Трагікомічний випадок трапився у мене минулої ночі, рівно о третій годині.

Війна. День двадцять шостий

Сьогодні кацапське літаюче стерво забарилося – прилетіло бомбардувати о 5.15. І хоча в сірому світанковому небі їх вцілити важко, наші намагалися. Проте 4 бомби впали на сіверську землю в радіусі Чернігова. Рашисти не вдовольнилися цією «дружбою»  – прилетіли ще й після 6-ї, але їх уже зустрічали українці. Не квітами – ППО. Так хочеться, щоб уцілили, щоб швидше встановити всеукраїнський рекорд – сотню збитих путінських стерв’ятників. Наразі їх 96,  і один збили вчора.

«Ніщо не перекреслить мій народ!»

Уже й не відаю, який сьогодні день тижня та яке число, – не цікаво. Здається, ранкові сирени сполохали з голови всяку думку. Так, ще довго після нашої славної перемоги вони будуть снитися у нічних жахіттях. Цей пронизливий до кісток звук – моє власне тавро. Воно ниє болем того життя, яке навіки залишилося там, в іншій епосі, до путлерівської війни.

Війна. День двадцять п’ятий

Знову Господній ранок спаскудив російський літак. За заведеним маршрутом – із Білорусі, за заведеним будильником –  близько 5-ї ранку. Летів і скидав смертносний доказ «братньої любові». Знову стрясалася земля аж по довкілля, знову стоїть над моїм Черніговом дим пожарища. Коли вже його покладе в матір сиру землю прицільний український захисник?

Війна. День двадцять четвертий

Треба б говорити про день народження геніальної Ліни Костенко, якій сьогодні виповнилося 92 роки. Але ранок знову почався зі зловісного гулу рашистських літаків, які летіли з Білорусі. Лукашенко став підтирачем путлєра, як свого часу були Хорті в мадяр чи Тісо у Словаччині. І білорусам заціпило… 

Війна. День двадцять третій

Він почався, коли ще не було й третьої ночі, – гулом літака й глухим вибухом бомби.
Вчора росіяни обстріляли в Чернігові чергу за водою, раніше, нагадаю, також обстріляли чергу за хлібом, вбивши 13-ро людей. Скільки загинуло вчора, ще не знаю.

Війна. День двадцять другий

Ранок у Чернігові знову почався з авіанальоту та роботи нашої протиповітряної оборони. Знову о 4-тій – і чого їх, що Гітлера, що Путіна тягне на цей час? Невже радники з тої самої окультної секти? Ранок став ще й продовженням вечора, коли одна жінка телефонує: «Прорвали там!..», друга: «Прорвали сям!..». Воістину, в деяких жінок варто б на час війни повідбирати мобільники… Проте, на всяк випадок, поклав у кишеню штанів флешку, на якій недописана моя книжка про Левка Лук’яненка…

«НАМ УКРАЇНА ВИЩА ПОНАД ВСЕ!» 

Зродились ми великої години,
З пожеж війни і з полум’я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів.

І ось ідем у бою життєвому
Міцні, тверді, незламні мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.

Лицар, Митець, Захисник 

Що наше життя? Гра долі… У якій ніколи не знаєш де знайдеш, а де втратиш. Тому головне, мабуть, жити на повну.

Війна. День двадцять перший

Цей ранок був би сонячно-радісним, якби не війна. Був би клопітним на півдні, де вже кипіла б посівна, – якби не війна. Йому б раділи пасічники півночі, адже пчілки обліталися, – якби не війна.

УКРАЇНЦІ: РФ ХОЧЕ ЗНИЩИТИ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД, А МИ – ЦИВІЛІЗОВАНІ ЄВРОПЕЙЦІ

Соціологічна група «Рейтинг» оприлюднила результати четвертого загальнонаціонального опитування українців. 1200 респондентів від 18-ти років з усіх областей, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, шляхом телефонного опитування оцінювали нинішню ситуацію в Україні, наміри росії та висловлювалися щодо вступу України в НАТО.

Війна. День двадцятий

Двадцятий ранок Широкої війни.
Двадцятий, а Україна тримається!

Всі. Свої

Доброго ранку, ми з Києва!
Переборола власні страхи – здійснила захопливу подорож з Нивок до центру нашої столиці і назад. Ну О’К, пересувалася на місцевості з професійною, журналістською метою.

Війна. Дні вісімнадцятий і дев’ятнадцятий 

Звуки війни вигострюють слух і витончують душу. Розпізнавання «Градів» і танків стало банальним. Як і завмирання при звуках літака: чи скине братські подарунки від російського народу? Але вже й пташині перегуки насторожено фіксуєш, а виття далекого пса зрозуміло які викликає асоціації…

Про «взятіє» і «датіє»

За всі дні війни сьогодні вперше так сміявся.
Розсмішили орківські бляхарі, ті, що наштампували для свого воєнторгівського консервованого м’яса медальку «За взятіє Кієва».

Війна. День п’ятнадцятий

Напередодні столицю притрусило снігом, а сьогодні було багато сонячного проміння, втім повітря не прогрілося. Вперше, мабуть, за стільки тривожних днів вдалося виспатися, хоча й пізно полягали. Позаминулої ночі, коли оголосили повітряну тривогу, щось загупало так, що тряслися вікна, але я вже знаю, що того гупання не завжди треба боятися. Заспокоювала себе, що це наші відправлять русню в пекло. І як же зраділа, коли довідалася, що в районі бойових дій полк спецпризначення ЗСУ «Азов» разом із 72-ю бригадою знищили техніку батальйонно -тактичної групи (БТГ) шостого танкового полку (Чебаркуль) і навіть полковника їхнього упокоїли!

Будьмо. Тримаймося. Вірмо

Два тижні війни.
Ми вже інші.

Таємна зброя України

Світ дивується мужності українських воїнів, єднанню всього народу. Цього не дано збагнути ворогу – він не втямить, що крім байрактарів, автоматів, джевелінів у нас є ще високоточна таємна зброя 

«Братерство» змила кров. Назавше

Чули казочку про те, що українці і росіяни – братній єдинокровний народ?  Вкотре переконуюся: казки не мають нічого спільного з реальністю. Насправді ми зроду-віку не були братами. Ще царська Московія всіляко намагалася нас денаціоналізувати. Московити принижували, сквернили українців, офіційно називаючи «малоросами», а українську мову, яку заборонялося вживати майже в усіх сферах життя, – «малоросійскім нарєчієм велікорусского язика».

Війна. День чотирнадцятий

Цей день належить Тарасові Шевченку й Україні. Хоча він знову означений сиренами повітряної тривоги у Чернігові, новими повідомленнями про звірства російського дикуна з ракетами.

Війна. День тринадцятий

Цей ранок приходить скрадливо, у білій габі нічного снігу – так обережно промацує шлях, як наші ранкові дзвінки рідним і близьким, дзвінки перевірки чи живі: «Доброго ранку!». Коли приховуєш віддих полегшення, чуючи слово у відповідь. А банальне досі побажання «Доброї ночі!» стало майже магічним заклинанням…

Війна. День дванадцятий

Перший день Великого Посту. Взагалі- то піст – це не про їжу (бо то зветься дієтою). Піст – це співпереживання Христу Розп’ятому. І зараз ціла Україна постує. А Чернігів – страшним, суворим постом: учора ввечері рашисти побили дві багатоповерхівки, дві школи, три дитсадки. Про кількість убитих наразі невідомо – не до підрахунків. Над древнім містом стояли чорні хмари російської підлості й українського гніву. 

Війна. День одинадцятий

Наче світ український став цим ранком посередині якихось світових вагів-перевагів. Але ранкові удари по Чернігову і навколо, ні, не порушили рівновагу, а лишень влили злості та стійкості в українських оборонців. Та додали цементу в українство. Мене вчора вразило відео з Новопсковська Луганської області: прості люди стоять навпроти окупантів і кричать їм, що тут Україна.Ті у відповідь стріляють і ранять, а ніхто не тікає – пораненого піднімають і далі обзивають росіян заслуженими епітетами. Роблять це з українськими прапорцями.

Війна. День десятий

Це справді Народна війна.
Став командир перед призваними з оперативного резерву, щоб поставити завдання, і починає: «Дядьки! Гранатометами стріляємо справа…». Дядьки поблажливо слухають і поволі тягнуть ящики з патронами на позиції…

Хата,  добром багата

Обожнюю ці кольори: синій і білий! Традиційна хата на рідному Поділлі.
Тут живе мій брат Василь з дружиною Тетяною.

Війна. Одіссея

Натура моя лінькувата таки мене доведе: навіть на війну запізнився! Та й дізнався я про неї, чесно кажучи, не як очевидець: «блискавка» прилетіла з мого рідного міста Миколаєва. Мене, напівсонного, поінструктувала мати, погано ховаючи хвилювання та намагаючись уникати слова «війна». Похапцем зібравшись під акомпанемент роботи наших ППО, спускаюся сходами будинку, виходжу на вулицю і вже у супроводі виття сирени йду до метро.

Війна. День дев’ятий

Став боятися тихих ранків. Учора був тихий, а став пречорним: щонайменше 33 мирних чернігівців убили росіяни під час бомбувань житлових районів на вулиці Чорновола та в районі 18-ї школи. Цікаво, російським льотчикам, які летіли низько, бо в Чернігові хмарність, і прекрасно бачили, що там нема військових об’єктів, видали шоколадки до ранкової кави чи просто поплескали по плечах «Маладци!»?

Сумський Набат

Час проби на міцність. Усього й усіх: металу, землі, техніки, а головне – людини! Мокшанський вулкан, що періодично дихав гарячою сіркою, розкидав смертельне каміння і струшував світ, – вибухнув.

«… Бо я живу»

Війна – це час від часу дивитися фото, зроблені в мирний час, і ховати сльози. Бо маєш бути сильною.

ЧЕСТЬ!

Про бійців інформаційного фронту слово.
Кажу нині «Честь!» кожній та кожному з журналістів, редакторів, кореспондентів «у полі», кожному/кожній з продюсерів, дизайнерів, інженерів, кожному звукачеві, світлячку, кожному з топ-менеджерів на командному посту!

Заясніє Київ рідний сонцем Перемоги

І чому на нашу долю випало нещастя?

Війна. День сьомий

Сьомий ранок Широкої війни. Тиша така, що тільки чути крики сусідських гусей – цих нащадків римських рятувальників, та шелест дрібного снігу по торішньому листі – як скрадливі кроки сил спеціальних операцій…

Сипався сніг

сипався сніг,
сипавсь на квіти;
плакали всі,
всі, навіть діти;

Велика відвага маленького села

Ця історія трапилася з нами вчора. Ще одне свідчення того, чому ми неодмінно переможемо у цій війні.

НА «ТРОЙКЄ С БУБЄНЦАМІ», У ПЕКЛО

Сконай, біснувате ПУ!
Смерть уже близько. Близько, гівняний фюрере! Тебе прикінчать твої ж, не встигнеш навіть перднути у галіфе.

Народ Вільного світу

Події останніх днів засвідчили кілька безсумнівних речей:

ЯК УБЕРЕГТИСЯ ПІД ЧАС ОБСТРІЛУ

Готуємося

Воєнний стан в Україні: які обмеження діють

Вранці 24 лютого Володимир Путін оголосив «початок військової операції на Донбасі». У цей же час по українських військових об’єктах почали завдавати ударів. Загалом, за даними Державної прикордонної служби, російська військова техніка (зокрема броньованапорушила кордон у Чернігівській, Сумській, Луганській, Харківській областях. За кілька годин після нападу Верховна рада схвалила запровадження воєнного стану в Україні. Які обмеження діятимуть – на інфографіці.

Правдива казка наших днів

В атмосфері суцільної віртуалізації ми дедалі чіткіше усвідомлюємо – світ конкретний! У тривожний час, який нині випав на долю нашого покоління ця конкректика аж надто очевидна. Всі події потрапили під у збільшувальному склі: все видно. Особливо  людей. Кожного. І чим вищий статус людини, тим, краще вона «проглядається».

Скуті префіксом

На письмі, у спілкуванні префікси змінюють тлумачення слова, інколи докорінно. А у суспільно-політичному житті?

Езопова орнітологія 

Часом прогулянки вранішньою безлюдною набережною можуть навіяти цікаві роздуми…

Риба – де глибше, а люди – де риба

Експерти з Українського інституту майбутнього – директор економічних програм Анатолій Амелін та консультант з економічних питань Юлія Самаєва – скликали в агентстві «Інтерфакс-Україна» журналістів, аби повідати їм, як запобігти мільярдним втратам національної економіки через трудову міграцію наших людей.  Навели сумну статистику: потік мігрантів з України обраховується сотнями тисяч, більшість наших заробітчан обирають чужину місцем пожиттєвого осідку, і що найтривожніше – серед шукачів кращої долі переважає молодь.

Янгольські хори Свободи

Над Майданом літають Ангели… І здовж усієї Інститутської, на тонких линвах між деревами та ліхтарями теж тріпочуть крильцями прекрасні білі янголятка. Хлопчик років десяти, відсторонившись від батьків, по-дорослому покладає квіти до імпровізованого постаменту, яких тут багато, і непомітно торкає рукою пластмасову каску: їх тут теж багато, але ті, хто їх носив, уже ніколи не повернуться на Землю.

СИЛА СПРОМОЖНОСТІ

Якось дорогою на рідну Сумщину спілкувалися з Анатолієм Мокренком, народним артистом України, культурним і громадським діячем…  Звісно, центровою темою була Україна, наші болі-негаразди, боротьба за самих себе. Анатолій Юрійович дуже близько біля серця тримав цей біль, намагався долучатися до громадського життя, багато працював у Сумському земляцтві, проводив у своєму рідному селі Терни Недригайлівського (нині – Роменського) району щорічний фестиваль хорового співу «Співаймо разом». Саме на цей фестиваль ми з ним і їхали…

День оманливих «валентинок»

Соціологічна група «Рейтинг» опитала молодь та людей середнього віку і дійшла висновку:  55% респондентів асоціюють День святого Валентина зі… звичайними і буденними клопотами в пошуках подарунків для небайдужої людини.

МЮНХЕНСЬКИЙ УРОК

Британська кінодрама «Мюнхен. На порозі війни» режисера Крістіана Швохова воістину на злобу дня. Мимоволі постають історичні паралелі: 1938-й, рік украй напруженого очікування народів, коли над світом нависає новий морок уселенської бійні – і вже сьогочасна планетарна загроза війни, за новим імперським, путінським сценарієм.

Коронавірус: двобій триває

Експерти Київської школи економіки (КШЕ) провели онлайн-брифінг, на якому проаналізували перебіг коронавірусної пандемії в Україні минулого року.

Самоврядування під столичним пресом

Пресконференція в інформаційному агентстві «Інтерфакс-Україна» інтригувала назвою: «Масові обшуки в Чернігові – політичний тиск на місцеве самоврядування». Журналістів скликали двоє міських голів, однин із яких – столичний. Віталій Кличко, київський голова і лідер партії «Удар», почав розмову із тривожної статистики: «За останні кілька місяців місцеву владу Чернігова обшукували уп’ятеро частіше, ніж за останні шість років». Це, за визначенням, пана Кличка, не просто політичний тиск, а «диверсія» центральної влади. 

Ґендерна рівність: рухаємося важко, але правильно

Громадські організації України, які опікуються дотриманням прав з гендерної рівності, підбили підсумки своєї діяльності за рік, що минув. З цієї нагоди за круглим столом в агентстві «Укрінформ» зібралася  символічна дванадцятка громадських активісток

Земля і люди

Минуло пів року, як в Україні законодавчо скасовано мораторій на обіг земель сільськогосподарського призначення. Запрацювали електронні аукціони з продажу ділянок та набуття права користування ними. Отже правила гри у земельній реформі окреслено.

«Дайте можливість творити!..»

Урядова постанова про перегляд тарифів «у бік підвищення» розділила життя творчих спілок на «до» й «після». І фактично добиває галузь образотворчого мистецтва. Такої думки голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський, яку й озвучив на пресконференції «Тарифне знищення української культури».

Плєс поміж автозаків

Біля театрального під’їзду, чекаючи на виставу, нарахувала десять поліцейських автобусів та п‘ять великих автозаків. На величезні зелені броньовики Нацгвардії, які стояли з тильної сторони театру, і не зважала: там завжди рясно, до них звикла… Патрульні легковики теж не рахувала, бо вони то стояли, то від’їжджали, і так різко старуючи, ніби десь на тротуарах тисячі злочинців зривають діамантові сережки із панянок, які ризикнули о шостій вечора вийти на променад до театру… Автоколону поліційників  об‘єктив мого телефона так і не зумів охопити: машини щільно вишикувалися у два ряди, закриваючи театральний під’їзд, а поліцейські автобуси підігнали впритул до будочки, де театрали зазвичай п‘ють каву. Замість звичних завсідників того вечора кавували  змерзлі поліціянти, а публіка продиралась крізь увесь цей сюр…

.ru чи .ua ?

Миколаївський телеглядач ступив у 2022 рік із втратами: рівно опівночі 1 січня у користувачів МКТБ (Миколаївське кабельне телебачення)  зник сигнал від телеканалів двох медіагруп: «1+1 Media» та «StarlightMedia». Як пояснив директор ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» Андрій Бражко, ці холдинги збільшили вартість своїх послуг і співробітництво стало для провайдера збитковим.

Мережею по ботофермах

На медійному фронті – свіжі сили. Створено Мережу регіональних інформаційних проєктів з протидії дезінформації. Творці узаконили своє дітище підписаним Меморандумом і сповістили про це широку громадськість на спеціально скликаній пресконференції

Кладовищем історичної забудови

Поділ. Поволі роззираюсь, крокую закіптюженими вулицями історичного шматочка української столиці. Ось дореволюційна будівля вп’ялася своїми рідними порепаними стінами у фундамент скамянілого, бетонного та скляного Києва. Екстерєр сього будинку радше нагадував мерця з поезії Шевченка «За байраком байрак…», він так само «замовк, зажуривсь і на спис похиливсь».

«Трендодай» київський і всія України

Микола Тищенко, народний депутат від фракції «Слуга народу», не втомлюється шокувати поштиву публіку безстрашними зануреннями у непробудний енциклопедичний морок. Цього разу дісталося… котлетам. Фірмовим і звичайнісіньким – для ексресторатора вони, схоже, всі на один «фейс».

РІК ТРИВОГ І ОСМИСЛЕННЯ

Цей заголовок можна зарахувати до газетних штампів. Але я його поставив навмисне.  Адже саме так, на жаль, беззмінно іменується кожен із щонайменше восьми «крайніх» років, які ми прожили.

Моцарт опанував українську

У столиці відбулася прем‘єра драматичної опери «Амадеус». За словами режисера-постановника Максима Голенка, вперше цей Моцартовий твір зазвучав українською. 

Перехід Києва з «червоної» до «жовтої» зони не приніс полегшення художньому керівникові «Дикого театру» та головному режисеру Одеського академічного музично-драматичного театру ім. Василька Максимові Голенку. Київська прем’єра його постановки опери «Амадеус» відбулася за жорстких карантинних обмежень: на виставу впускали лише вакцинованих. Бодай разовою дозою. Та це не завадило столичному Національному академічному театрові оперети прогриміти дводенним аншлагом.

До і після «корони»

Ковідна пандемія принесла світові лихо не лише вкрай тяжким перебігом хвороби і мільйонними жертвами. Навіть ті, хто одужав, часто-густо приречені тривалий час відчувати його наслідки.

За чим ностальгуємо

Радянський Союз розпався понад тридцять років тому, але думки про те, що «раніше було краще» все ще побутують серед населення країн колишньої імперії. Україна не виняток. Чому?

Чи діє «Лінія Субтельного»?

На зорі відновлення нашої незалежності відомий канадський історик українського походження Орест Субтельний, автор чи не найґрунтовніших на Заході праць з історії України, проаналізував соціальну, культурну та політичну ситуацію в тодішній Україні. І завважив поділ, що існує в нашому соціумі між північно-західними та південно-східними регіонами. Між проукраїнською та прорадянською позицією населення. Ця концепція отримала власну назву «Лінія Субтельного».

ОДИНОКІ СВІЧКИ ДУШ НАШИХ

Начитавшись матеріалів про «Голодну блогерську тусу», мене так і «рвало» гримнути чимось позацензурним. Але навряд такому місце у суспільно-політичному виданні, а «на холодну голову» цю ситуацію з усіх її боків розглянули всі хто міг. Тому нижче – про дещо інше. Не таке кричуще, але не менш важливе.

Проти дезінформації

Медійна програма, запроваджена в Україні завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку, розробила короткий тест для українців, у якому досліджується, як респонденти відрізняють якісні матеріали в медіа від дезінформації.

ДОЛЕНОСНИЙ ДЕНЬ

… Іноді за високими словами питаю себе: чи не надто пафосний?
Але про свято 1 грудня, яке нині минуло майже непомітно, безсумнівно і з чистою совістю стверджую: Доленосний День! 

Під стінами «медійної події року»

Коли Президент України спілкувався у столичному «Creative States Arsenal» із журналістами, майданчик перед будівлею жив своїм життям. Я спробував зануритися у нього.

Вічні «Розмови»

Далеких 1960-х після появи «Вечірніх розмов» Максима Рильського дослідники його Слова часто констатували, що це нове явище не лише у творчості славетного письменника, а й загалом в історії української журналістики й літератури. Саме цим циклом публіцистичних роздумів, оприлюднених у газеті «Вечірній Київ», класик української літератури дав чіткий сигнал своїм колегам по красному письменству, яким має бути зв’язок літератора з читачем і які широкі можливості для такого посутнього діалогу творить преса. У цих хрестоматійних для журналістів публікаціях – розмаїття тем, проте усі їх об’єднує щирість, глибина, ота «чесність із собою», з якою публіцист їх розкриває.

Андрій Цаплієнко: «Змінити світ на краще – сенс нашої роботи»

Цьогорічним лауреатом премії імені Джеймса Мейса «За громадянську позицію»  став Андрій Цаплієнко  журналіст, репортер,  режисер, автор кількох книжок, які  висвітлюють події в найгарячіших точках планети, розповідають про путінську анексію Криму та російсько-українську війну на сході України.

Рабська павутина

І міжнародна, й українська статистики щодо торгівлі людьми цілком виправдано наганяють жах. Цей кримінальний бізнес за прибутковістю на другому місці після торгівлі наркотиками. За даними міжнародних організацій, у рабстві нині – від 27 до 40 мільйонів осіб.  В Україні найпоширенішими є трудова експлуатація, а також примусове і сексуальне рабство та торгівля органами.

Під сміттєвим пресом

Протягом року на Закарпатті в заплаві річки Тиса та її приток працівники Держекоінспеції та районних управлінь водного господарства виявили 86 стихійних сміттєзвалищ.

ЧОРНО-БІЛИЙ ЕКРАН

Від часу свого створення воно й було чорно-білим. Це перегодом екрани засвітилися різними барвами – наче реальний світ у всіх його відтінках. Але, схоже, не всім (окрім, звісно, глядачів) кольорове телебачення до вподоби. І воно час від часу знову стає чорно-білим. Ні, колір з екранів нікуди не зник, чорно-білим стаєзміст деяких телепрограм.

Єднання «асфоделями»?

У День української писемності та мови Україна писала ХХІ Радіодиктант національної єдності. Це нотатки людини, котра вже встигла посміятися, обуритися та, перевіривши текст, гірко зітхнути.

Комунікуючи протистоїмо…

Лихо не без добра: ми таки надбали досвіду протистояння в інформаційній війні з російським агресором. Такого цінного, що ним не гріх поділитися зі світом. На цьому наголошували організатори пресконференції «Стратегічні комунікації в умовах гібридної війни як елемент національної безпеки держави», що відбулася в Укрінформі.

Героїку новітньої України досліджує молодь

У Нaцioнaльнoму музеї Рeвoлюцiї Гiднocтi оголошено результати трeтього кoнкурcу наукових студентських робіт на здобуття Вiдзнaки iмeнi Гeрoя Нeбecнoї coтнi Ceргiя Кeмcькoгo.

Сказина

«Таваріщі, рєволюція, о которой так долго говорілі большевікі, свєршілась!»
Сиве марево більшовицького гніву гойдається на площі Конституції, покриваючи ділове завивання сирен «швидких», якими рясно зойкають київські вулиці.

Тонкощі провінційної преси

Від часу здобуття Незалежності українська преса перманентно перебуває в процесі видозміни, оновлення, а з іншого боку – занепаду, аж до фізичного зникнення. Так відбувається скрізь – від загальноукраїнського сегменту до видань обласних і районних. Найважче, напевно, саме районним засобам інформації. Вони намагаються вижити в жорстких умовах конкуренції, змагаючись за читача, а отже за фінансову спроможність, із загальнонаціональною пресою та інтернет-виданнями, які набирають все більшої ваги.

Усе буде КИЇВ?

Колись, у часи  моєї «радянської юності», всі випускники тодішніх столичних вузів правдами-неправдами намагалися «зачепитися» в Києві. У доброї більшості іногородніх з цього  нічого не виходило, адже існував суворий закон прописки: не візьмуть на роботу, якщо у паспорті немає заповітного штампу з київською адресою. А стати киянином/киянкою й отримати отой штамп (а отже й роботу) ти мав/мала змогу лишень пов’язавшись з киянкою/киянином весільним рушником чи знайшовши тут родичів, які зважаться тебе прописати  у своїй квартирі. Тому більшість випускників покірно роз’їжджалися по обласних та районних центрах. Випускники з дипломами журналіста – у тім числі: їм мостилися шляхи в районні чи обласні газети або облтелерадіокомітети. 

Тестування совістю

… Їхав прощатися з Віктором Женченком,  письменником-побратимом. Він не зміг здолати коронавірусну атаку: пролежав близько двох тижнів під кисневою маскою і помер. Прощалися біля стін столичного Будинку письменників, що на вулиці Банковій. Добиратися на траурну церемонію довелося метрополітеном. І ось уявіть собі – я з прощальними трояндами в руках і сумними думками-спогадами, о довкола не полічити пасажирів метро без масок чи з масками що сяк-так прикривають рот. Знаєте, в цей момент хотілося криком кричати: «Люди, ви що – подуріли?! Яких вам іще потрібно жахливих статистик. щоб ви нарешті натягнули на писок маску?!»

Деолігархізація: хто контролює

Законопроєкт за реєстраційним номером 5599 «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» став довгоочікуваним кроком монобільшості Зеленського. Його вже гучно назвали «законом про деолігархізацію». Здавалося б, достатньо сміливий крок: почати боротися з клікою, яку народ давно і дружно кляне до сьомого коліна. І з тими, зокрема, її представниками, хто, за деякими даними, активно допомагав і Володимирові Олександровичу в його президентській кампанії.

БЕРЕЖІТЬ БЛИЗЬКИХ ВІД ВЛАСНОЇ СМЕРТІ!

Знаєте, де я зустрів Новий 2021 рік? Ні за що не здогадаєтесь... Я зустрів його з черговими санітарками у лікарні. Поруч зі мною стояли дві крапельниці і протягом чотирьох днів у мене заливали літри бозна-чого. На п’ятий день, коли мене виписували, в палату привезли хлопця, на вигляд років 25-ти, колір обличчя якого я ніколи не зубуду: воно було схоже на вкритий снігом чорнозем. Не знаю, чи вижив той хлоп, але кашляв він, як пес 

Неідеальна

Завжди дивували перфекціоністи: не могла зрозуміти, навіщо люди задля ідеальності так зациклюються на несуттєвих речах. Здавалось абсурдним, що моя мама може витрачати кілька годин, аби бездоганно «правильно» розкласти речі – як їй здається, на свої місця. Так було доти, поки мене не осяяло: я сама прагну ідеальності, якої не існує і, зрештою, ніколи не існувало. Дівчина, яка не розуміє перфекціоністів, виявилася їхньою подобою (недарма ж кажуть: те, що нас дратує в інших, є в нас самих, але, можливо, інакше прослідковується).

«Тихий Чорнобиль»

Що найогидніше в інформаційних маніпуляціях довкола вакцинування? Те, що активне антивакцинаторство безпосередньо впливає на життя і здоров’я українців.

Десять тисяч із волею до лідерства

Цього дня деякі вулиці столичного середмістя перетворилися на бігові доріжки Всеукраїнський спортивний захід «Нова пошта. Напівмарафон. Київ» зібрав десять тисяч бігунів. Організувала цей турнір компанія «NewRun», і не лише в Києві – в багатьох містах України.

ВИБОРОТИСЯ І ПЕРЕМОГТИ!

Свято Покрови – одне із основних в Україні. І то з давніх-давен. За часів Запорозької Січі воно називалося Козацька Покрова. Для січовиків Богородиця була заступницею і покровителькою, а Покрова символізувала своєрідний небесний щит, захист від ворогів. У різні історичні періоди та військові загрози під захист Покрови ставали нові й нові воїни. Це свято дуже шанували бійці армії УНР. І саме її, Покрову вважали своєю захисницею-заступницею вояки Української повстанської армії.

«Багряний хрест». Ветеранська подяка небайдужим

Тепер ветерани мають свою власну нагороду – «Багряний хрест». З нагоди його презентації в агенції «Укрінформ» навіть скликали спеціальну пресконференцію. Як зазначив ініціатор створення відзнаки, ветеран російсько-української війни, представник команди «Простір можливостей» Антон Колумбет, так ветеранська спільнота віддячуватиме всім небайдужим до долі рідної країни, її захисників – лікарям, представникам державних структур, громадський організацій, волонтерам – за внесок у покращення соціального захисту учасників бойових дій.

Ілюзія рівності, або Навіщо людству фемінізм

Людство намагається побороти будь-які упередження, що стосуються дискримінованих суспільних груп, однак до остаточної перемоги все ще далеко. Толерантність часто вважають звичайнісіньким наслідуванням моди. В найкращому випадку. Гірше, коли рівність чоловіка й жінки зневажають, ба навіть засуджують. Якщо ти феміністка чи фемініст – очікуй на критику, якщо підтримуєш права ЛГБТІ-спільноти, то легше про це взагалі мовчати.

«Паперове» перемир’я

Члени Міжнародної моніторингової місії скликали в Укрінформі пресконференцію, щоб розповісти про ескалацію обстановки на Донбасі російськими окупаційними силами. 

Сила антикорупційного пресу. Пресового

Держкомтелерадіо України скликало експертів за круглий стіл, щоб обговорити місію вітчизняних ЗМІ у нескінченній боротьбі з корупцією. Запросили науковців, експертів, журналістів, представників громадських організацій. Прийшли представники виконавчої та судової гілок влади – з Міністерства культури та інформаційної політики, МВС, СБУ, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і Вищого антикорупційного суду.

Демократія і демагогія

Як захистити демократію від деструктивних інформаційних впливів, визначалися учасники онлайн-зустрічі Дискусійного ПЕН-клубу. Платформою стала фейсбук-сторінка інтернет-видання «Тиждень».

ЩО І КОМУ «ПОНАД УСЕ»

Закон про боротьбу з олігархами вкупі із замахом на першого помічника Президента України – на вустах у всіх. Одні ці речі пов’язують, інші спростовують, треті висловлюють свої версії… Не буду долучатися до цих дискусій. Їх уже й так – «на всі смаки». Моя мова про відчуття тривоги. Тривоги за державу. І про небезпеки, які наростають.

Українська мова. Просто необхідна

Підсумки перших двох місяців іспиту для визначення рівня володіння державною мовою підбито на брифінгові в Укрінформі. Езаменують осіб, які за службовими обов’язками повинні володіти державною мовою, а також тих, хто бажає отримати українське громадянство.

Пліч-о-пліч за рівноправ’я

Напередодні цьогорічного десятого Маршу рівності поцікавилася у знайомих, чи йдуть вони на нього та як ставляться до таких ініціатив. Від одних почула: «У колоні радикали, поза нею теж... Це не для мене». Інші віджартовувалися, а деякі відмовилися йти через погрози.

За межу

Його поховали сьогодні. А днів зо три тому я проходив повз його хату з вицвілими синьо-жовтими ворітьми. Він сидів на лавці, відвернувшись від сільської вулиці, і мого здоровкання не почув. Сусідка, баба Параска, що сиділа на сусідній лавці, теж мені на моє «здрастуйте» не відповіла, бо ніби зумисне відверталася від діда…

«Сашко, прости нас, грішних…»

Хтось це може зрозуміти?! Як з тим жити і що робити?!
Ось так виглядає нині могила Олександра Зуєва (30. 08. 1950 – 31. 10. 2006) –  одного з найкращих методистів нашої естради, першого керівника ВІА «Кобза», автора музики таких суперпопулярних пісень, як «Чого квіти не в’януть?», «А ми удвох», «Три дороги», «Якщо поруч ти», «Пробач нам, Мамо»… Так сталося, що останні роки життя композитор жив серед безхатьків. Ніхто не зміг його підтримати у найважчий час… Похований на цвинтарі у місті Ірпіні… І не сто років тому, а всього лиш 15!

Кукурудзяно-соняшникова Україна. Їхня.

Не відкрию таємницю – українські поля засіваються переважно кукурудзою та соняшником. Уже кілька десятиліть. Для людей, далеких від села, цей доконаний факт ні про що не говорить: сіють, то й сіють. Для романтиків – золотисте соняшникове поле асоціюється з поетикою, а в гармонії з блакитним небом взагалі сприймається за національні кольори… Але ж для тих, хто більш-менш розбирається у сівозмінах (вихідці із села розуміють, про що йдеться), це не може не викликати занепокоєння. Звісно, немає криміналу в тому, щоб сіяти кукурудзу чи соняшник. Злочинно те, що ці культури чортом упилися в одні й ті ж ниви на десятиліття: сонях сіють по соняшнику, кукурудзу – по кукурудзі… Відтак українські чорноземи жахливо виснажуються, пісніють! Як свідчать дослідження Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії», наші ниви за останні 130 років втратили до 30% гумусу.

ДУХОВНА КВІТКА НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

До 30-річчя відновлення Незалежності України хтось придумав добрий дизайнерський хід – «виростив» повновиду синьо-жовту квітку, яка розквітнула поруч із цифрою «3», утворивши  таким чином композицію «30».

ГКЧП. Український спротив

Вранці 19 серпня 1991 року я, тодішній головний редактор республіканського молодіжного журналу «Ранок», мав справи у центрі Києва. Про те, що у Москві стався державний переворот і що Горбачова його ж найближчі соратники брутально зачинили під посиленою вартою на дачі у кримському Форосі, мені вже було відомо. Хотілося з кимось із тих, кому цілком довіряв, поділитися своїми тривогами і думками. Тож проїжджаючи повз будівлю на Десятинній, де тепер розташоване Міністерство закордонних справ, заскочив на кілька хвилин до свого доброго приятеля Олександра Чижа, голови Комітету молодіжних організацій України.

Владика Тимофій повертається

В селі Щербанівці на Київщині вшанували монументом митрополита Київського і Галицького Тимофія Щербацького. Чин освячення пам’ятника очолив архієпископ Агапіт із собором духовенства релігійної громади Православної Церкви України Обухівського району. В урочистостях узяли участь скульптор Михайло Горловий, представники місцевих органів влади, громадських організацій, історики. Патріотичними піснями завершив захід народний артист України Тарас Компаніченко.

«Темні» невігласи

Мені соромно за столицю і за країну загалом. І не тому, що ми посіли на Олімпіаді 44-те місце, а тому, що в Україні все ще не викорінено расизм. Сказати єдиному українському чемпіону Токіо-2020 «вали з країни», бо ти «чорна мавпа», – це образити не адресата, а народ, до якого він належить.

Євген МАРЧУК: «Конкурентний світ вимагає бути сильними, умілими, розумними, далекоглядними»

Понад десять років тому, навесні 2011-го, ми почали працювати над документальним кінопроєктом «Україна 20/21». Це двадцять серій, двадцять кіномонологів знакових людей, спогади яких є цінним свідченням самовидців, документом епохи. Автори ставили за мету спонукати глядача разом з героями замислитися над тим, яку країну надбали, подумки окреслити наше майбутнє, згадати тих, кому доля довірила втілити віковічну мрію мільйонів земляків наших про незалежну демократичну Україну.
А ще це роздуми вголос про роль і місце України у світовому геополітичному просторі: хто ми такі, що призначено нам на цій землі, розташованій на цивілізаційному вододілі.
І коли визначався з колом можливих співрозмовників, одним із перших вирішив записати Євгена Марчука…

Перший

Не стало Євгена Марчука. Раптово зупинилося серце. Горе для родини, знайомих, друзів… Є особистості, які своїм життям дотикаються до тисяч, мільйонів інших доль. Їх шанують чи ненавидять, з ними погоджуються чи їм опонують, але їх – знають! Євгена Кириловича не лишень знали, його присутність Відчували, а це набагато суттєвіше!

Олександр КАЛАШНИК: «Полтава-Док» – це унікальна атмосфера стосунків у залі, на екрані, в житті»

Польща, Ольштин, завершальні акорди Х Міжнародного телерадіофестивалю «Калинові Мости». Учасники побували на відкритті фотовиставки військового капелана Андрія Дуди «Герої не вмирають. Обличчя війни». Вражаючі миті, схоплені та навіки зафіксовані майстром. Після церемонії відкриття – показ документального фільму полтавця-кінорежисера Олександра Калашника «Репетиція». Спливають останні титри, стихає музика, зціпеніла побаченим аудиторія, тиша… І враз вибух овацій…

БОЖИЙ ЧИ ФСБ-ЕШНИЙ «ПРОМИСЕЛ»?

Від початку одвертої агресії Російської Федерації проти України окупанти посилюють тиск на нашу державу зсередини, залучивши всіх своїх явних та потенційних агентів, продажних політиків і такі ж ЗМІ. Найпотужнішим фактором дестабілізації залишається церква. В суто ФСБешних традиціях ворог перетворює найсвятіше – віру – на вбивчу зброю. А наша тактовна, якщо не боязка українська влада в цьому «тонкому» питанні намагається абстрагуватися: мовляв, хай церковники самі розбираються. І це є грубою (щоб не сказати фатальною) помилкою в умовах реальної війни!

МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ!

Від 16 липня набули чинності законодавчі норми, які поширюють вживання державної мови в суспільному житті. Українською мають проводитися концерти, шоу-програми, культурно-мистецькі, розважальні, видовищні заходи, супровід (конферанс), афіші, постери, буклети інші інформаційні матеріали про культурно-мистецькі та видовищні заходи. А це основне, чому противилися всілякі «квартали» та «дизелі»…

КОНСТИТУЦІЯ. ВІК БОГАТИРСЬКОЇ СИЛИ

У переддень святкування чвертьстолітнього ювілею новітньої української Конституції пригадалися події трирічної давнини. Тоді громадське об’єднання «Музичний батальйон» за підтримки Верховної Ради провело просвітницький мистецький марафон «Від Конституції – до Конституції», присвячений 100-літтю Конституції Української Народної Республіки. В Києві та інших містах відбулися концерти «Музбату», які завершилися 28 червня, у День Конституції велелюдним рок-фестивалем «Дунайська Січ».

Цяцьки: забава і… небезпека

Обираючи для своїх дітей іграшки, батьки частіше звертають увагу на привабливість обгортки, яскраві кольори та новизну. Проте які наслідки може нести цей красивий дарунок, де і в який спосіб його виготовили чи придбали, задумуються далеко не всі. А даремне. На українському ринку нині близько половини іграшок – сумнівної якості. Нерідко цяцьки, які красуються на полицях наших магазинів, просто заборонені в Європейському Союзі. Тимчасом виробники і реалізатори такого товару у нас майже не несуть відповідальності.

МОВНА КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ?

Як відомо,  16 липня 2021 року стане чинною стаття 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»: «Фільми, вироблені суб’єктами кінематографії України, розповсюджуються та демонструються в Україні з мовною частиною звукового ряду, виконаною державною мовою, у тому числі шляхом дублювання або озвучення. Сумарна тривалість субтитрованих реплік, виконаних іншими мовами у фільмі, не може перевищувати 10% сумарної тривалості всіх реплік у цьому фільмі». 

«Дімо, ми встигли!»

Так оптимістично вигукнули сотні людей, які долучилися до порятунку 5-місячного Дмитрика: свого часу лікарі поставили немовляті рідкісний діагноз нервово-м’язове захворювання. Та всього за 80 днів небайдужі люди вибороли Дмитрикові право жити, зібравши 2 мільйони доларів на лікування. Рекордний за швидкістю благодійний збір в Україні!

Не поводирі, а помічники

Піклування про соціальне життя людей з обмеженими можливостями є одним із важливих завдань держави. Та чи можна стверджувати про достатній рівень надання цієї допомоги в Україні? На жаль, чинна влада вкрай неініціативна щодо соціалізації таких громадян На цій проблемі наголошували учасники пресконференції в Укрінформі представники Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю УТОС.

До успіху – під рідним соцем

Ще донедавна працездатні та активні українці їхали за кордон, щоб заробити і повернутися. А нині багато хто із наших співгромадян, найперше молодих, воліє виїхати до заможніших європейських країн на постійне мешкання. Ці тривожні для країни тенденції примушують український уряд серйозно замислитися, шукати альтернативу. А поки урядовці думають, неурядові організації діють.

Голодна армія? Недобросовісна конкуренція!

Хтось цілеспрямовано модерує та активно поширює в українському інформаційному просторі тему харчування в українській армії. Публікації переважно тенденційні, ущипливі і з безапеляційним висновком: мовляв, українські захисники недоїдають, а часто просто голодують. Тема стала такою суспільно-болючою, що їй присвятили спеціальний брифінг в Укрінформі, який наживо транслювали на YouTube.

Власний бізнес у 50+? А чом би й ні?

Пандемія COVID-19 породила безпрецедентні виклики як для урядів, бізнесу, так і для суспільства. Суттєво попсувала життя і людям передпенсійного та пенсійного (чи як прийнято нині писати, «срібного», «третього») віку. Обкраявши їм і так куці можливості працевлаштуватися і стабільно заробляти. Як практично вирішити такі непрості завдання, обговорювали учасники круглого столу «Гендерна срібна економіка для розвитку місцевої громади».

Юлія Саклакова: «Кондитерська «магія» – це точна наука»

Останнім часом професія кондитера стала неабияк популярною. Бо хто ж не любить смаколики?
Та що стоїть насправді за лаштунками «солодкої» професії? І як її обирають? З цього починаємо розмову з кондитеркою Юлією Саклаковою.

Трутизна привабливих картинок

Наше бурхливе життя вже неможливо уявити без соціальних мереж. Вони помічники в роботі, їх використовуємо для самоосвіти, пізнання, спілкування.

Скажемо курінню «Ні!»

Волею ВООЗ щорічно під завісу травня відзначаємо Всесвітній день без тютюну. Цього дня в Україні відбуваються різноманітні заходи, покликані привернути увагу до небезпеки вживання тютюнових виробів, поширити серед курців і некурців інформацію про пагубу, яку несе людям ця звичка.

Жіноцтво – з новим славнем, жінки – зі старими проблемами

Емансипація, схоже, сягає апогею: жінки світу зажадали для себе славня. Звісно, плебісцит із цього питання у всесвітньому масштабі ніхто не проводив, але найактивніші і найемансипованіші вирішили: славню жіноцтва бути! І його створили – чоловік, італійський композитор Роберто Руссо.

У полоні «дзеркала думок»

Блогерство стрімко розвивається, ці активні балакуни сьогодні стають своєрідною кастою людей, яких знають, читають, ким захоплюються, кого наслідують. Часто вони без зайвої скромності називають себе експертами ХХІ століття, роздають навсібіч різноманітні поради, все вміють і про все знають; їхні лайфхаки вражають інфіковані інтернетом молоді голови із силою і яскравістю блискавки, що спекотним літнім днем влучає в дерево і палить його дотла…

Окуповані архіви

Через війну на Донбасі Україна вже втратила 5,7 млн унікальних документів Національного архівного фонду. На захоплених ворогом територіях залишилося 27 архівних установ, у яких налічувалось понад 2 мільйони артефактів. 

Вади слуху – не завада

Від травня кожен виступ Президента України транслюватиметься з перекладом мовою жестів. Про це в Укрінформі на прес-конференції з нагоди презентації сервісу для людей з вадами слуху зазначила Перша леді Олена Зеленська. Пілотний проєкт «Почуй мене» Міністерство соціальної політики запустило 5 березня 2021 року – за участю пані Зеленської та громадської організації «Громадський рух «Соціальна єдність». Сервіс покликаний зробити безбар’єрність новою суспільною нормою.

Чи страшний книжкам ковід

Ні для кого не секрет: сфера, де цінується креативний потенціал людей, практично завмерла через дистанційну роботу. Хоча деяким організаціям вдалося знайти вихід із «ковідного тупика».
Саме такі інноваційні тенденції та креативні рішення обговорювали видавці на круглому столі «Сучасні виклики та тренди у сфері креативних індустрій» в межах міжнародної конференції «Креативні індустрії: сучасні тренди», яка відбулася у Київському університеті імені Бориса Грінченка.

Влада. Чи треба до розуму серця?

В одному із попередніх матеріалів я досліджував помічну суспільну роль  епістократії, її благотворний вплив на підвищення політичного рівня виборця. А цей роздум про те, як поліпшити фаховість та професійність тих, кого обирають. Про меритократію.

З ОБІЙМІВ ОХЛОСУ

Час визначити терміном, що ж за державний лад панує в Україні, або куди українська демократія може дохворітися, а коли вже дохворілася, то що буде, якщо нагально не втрутитися і не вирізати цю ракову пухлину нашого суспільства.

Щоб не вигоралося…

Вам знайомі відчуття емоційного виснаження, байдужості до всього? Знаєте по собі, що таке творчий застій, небажання робити бодай що-небудь? Після тривалої відпустки не відновилися ані силами, ні енергією? Що ж, скоріш за все маєте рецидиви емоційного (професіонального) вигорання. Всесвітня організація охорони здоров’я тлумачить це як «синдром, що виник в результаті хронічного стресу на робочому місці. З яким не вдалося успішно впоратися». Синдром вигорання входить до 11-го видання Міжнародної класифікації хвороб, хоча ВООЗ не класифікує його як хворобу та планує оприлюднити список рекомендацій, яких бажано дотримуватися на роботі, щоб вигорання вас оминуло.

Згадали Чернігівський майдан

У Чернігові відбулась онлайн-дискусія «Євромайдан у регіонах»: експерти та учасники тих подій відтворювали хронологію спротиву, емоції, що тоді вирували, знакові імена  учасників. Активна фаза протистояння чернігівського євромайдану між активістами та правохоронцями розпочалася у сіверській столиці раніше, ніж у Києві. Тутешня влада попервах поводилася дуже агресивно. Блюстителі порядку не церемонилися із протестувальниками: людей розганяли, намагалися залякати, силоміць відібрали й вивезли у невідомому напрямку підсилювальну, гучномовну апаратуру.

Щеплення. Антибулінгове

Соцмережі ряхтіють відеороликами, в яких підлітки знущаються над однолітками, лупцюють їх. Таке «кіно» стає до жаху масовим. Є тут і зафільмовані сцени побиття та приниження дітей дорослими, навіть вчителями. Булінг – наче пошесть, ще одна пандемія сьогодення.

Кремлівська «геббельсіана»

Російська пропаганда славиться своїми неймовірними вигадками, за межами здорового глузду. Жертвами цих атак найперше стають самі росіяни, внутрішній, так би мовити, споживач. На це і розраховують кремлівські фейкомети – розлютити людей, вселити ненависть до країни та народу, кого правителі РФ узяли під приціл. Уже понад 7 років під таким прицілом російського окупанта – Україна й українці.

Тест від дідька

Кремлівські старці знову заполонили собою весь медійний простір, ганяючи, мов на цирковій арені, своїми зеленими чоловічками. Світ завмер в очікуванні ядерного попелу на свою бідну голову, що цілком природно. Але оскільки у Всесвіті нічого не трапляється без причини, то варто цю ситуацію копнути глибше. Тобто розібрати її з езотеричної точки зору.

«Детектор» рекомендує

Громадська спілка «Коаліція Реанімаційний пакет реформ» розробила рекомендації парламенту та уряду щодо реформ у сфері медіа. З цієї нагоди в агенції «Укрінформ» скликали онлайн-брифінг.

На передовій інформаційної війни

Нарешті на сьомому році війни Україна спромоглася запровадити інституцію, щоб протистояти інформаційній агресії. Центр стратегічних комунікацій відкрило Міністерство культури та інформаційної політики.

«І ніколи по-українському не думав…», або Хто Ви, Володимире Галактіоновичу?

«Сам он был дивный юморист, жизнелюб, но где-то под спудом и в нём лежала застарелая русская скука, скука русских изб, русских провинциальных квартир, русских луж и заборов…»
(К. И. Чуковский. Дневник 1901-1924 г.: Москва, «Советский писатель», 1991, с. 196.)

«Слов’янська криза» пахне порохом

Політичну кризу у прифронтовому Слов’янську та її вплив на український Донбас обговорили експерти на круглому столі, ініційованому Центром дослідження проблем громадянського суспільства.

Демократія чи епістократія?

Абетка демократії: народ сам вирішує власну долю. А для себе ж завжди хочеться всього найкращого, найякіснішого, найчистішого і най-най-най!.. Чому ж у нашій демократичній державі не так як у людей? Чому тотальна влада ненаситного олігархату, з його багатолітніми необмеженими, безсоромними зазіханнями на наші загальнонародні багатства і персональні гаманці? Чому все продається і купується на тлі промислового занепаду? Чому поруйнована інфраструктура, допотопна медицина, «вбиті» дороги, жахливі маршрутки… І недолугі та кількісно роздуті правоохоронні органи, і суди, які давно забули про справедливість…

Пандемія: марево оптимізму

Слово «стабілізація» стало в карантинній Україні чимось на кшталт мантри. На неї гадають усезнаючі політики, її майбутнім світлим обрисом втішають суспільство представники влади, до неї вдаються численні експерти.

Медіаосвіта: і критично мислити, і довіряти

Громадське об’єднання «Детектор медіа» презентувало «Індекс медіаграмотності української аудиторії». Опитавши широкі верстви населення, стверджує: переважна більшість українців розуміє призначення ЗМІ, адже вважає, що вони «повинні інформувати аудиторію про соціально-політичні події». Але немало й таких, хто всерйоз думає, що медіа існують, аби… розважати.

Чоловік з «бурштиновими» пальцями

Цей раптовий цигарковий запах самосійного тютюну повернув мене навіч у мою комсомольську юність із рештою запахів – дезодоранту «Fa» й одеколону «О’Жен». На блошиному ринку стояв чоловік – ніби з тієї епохи: у засмальцьованому картузі, ватянці наопаш, брюках-галіфе, а на ногах – стібані бурки із високими калошами-чунями. Одну руку він тримав у кишені ватянки, другою то пхав до рота, то виймав цигарку-самокрутку. І якби її загасити та розпрямити той скручений газетний папір, то, далебі, був би то видертий шматок газети «Правда» або «Труд» за 70-ті роки…

Туризм у карантинному колі

Для українців, котрі мають змогу, кошти та бажання подорожувати, минулий рік став майже «невиїзним». Декотрі з відчаєм у соцмережі пишуть, що вже забули, як воно – хлюпатися у лагідних морях Єгипту чи влаштовувати променад гамірними вулицями Парижа. Пандемія своїм руйнівним крилом зачепила не лише економіку, фінанси, політику, медичну сферу держави, а й туристичний бізнес. Аналітики стверджують, що ковідна пандемія вже незворотно змінила світ. Отже – і світ подорожей також.

Не пускайте здоров’я димом!

Безпечного куріння не існує. Про це йшлося на онлайн-конференції, організованій Центром громадянського представництва ГО «Життя». Радилися, як протидіяти курінню, а також досліджували ефективність попередніх антитютюнових кампаній: рекламні ролики на телебаченні, у метрополітені, інтернеті, а також банери.

Побачити Крим

Крим – Україна. Цей географічно-історичний факт не викликає сумнівів у всього цивілізованого світу. Його регулярно підтверджують у своїх рішеннях усі міжнародні інституції, включно з Генеральною Асамблеєю ООН. Чому ж тоді попри очевидне де-не-де все ж з’являються карти з Україною без Криму, який наче хто відкусив? Хтось наївно виправдовується недоглядом і виправляє мапу, а хтось не робить цього принципово. Не зайве ще раз повернутися до болючої для нас ситуації – тимчасової втрати власної території.

ВІТЧИЗНЯНА ФЕМІДА НА МІННОМУ ПОЛІ

Одіозні українські ділки, яких не так давно «засвітило» американське правосуддя (Деркач-Коломойський-Дубінський), готові «відбілюватися» в українських судах. Щоправда, до судів їхні справи ще й не дійшли. І це найстрашніша міна. Чи здатна державна прокурорська та судейська машини після таких серйозних звинувачень (включно з рішеннями Ради національної безпеки та оборони) довести до законного вердикту цю скандальну справу, яка підриває міжнародне реноме України?

Легко про серйозне

Вижити під час надзвичайної ситуації та в умовах війни. Часто-густо це ціла наука. Як донести ці важливі знання і навички до малечі у легкій і доступній формі? Про це йшлося на презентації посібника для дітей «Як вижити під час надзвичайної ситуації та в умовах війни: легко про серйозне». Організувала цей захід громадська мережа «ЕЛЕОС-Україна», яка в партнерстві з управлінням цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ і розробила цей порадник.

Здоровий той, хто добре спить

Наша статистика стверджує, що нібито понад 17 мільйонів (!) українців перебувають у групі ризику, бо… мають порушення сну. Не знаю міру достовірні цих даних, а от про те, що сонливість призводить до кожної третьої ДТП у світі, пише багато авторитетних медичних видань.

ЙОГО ВСЕСВЯТІСТЬ ВИСТОЯВ. А МИ?

Жодного сумніву: надання Вселенським патріархом Варфоломієм Томосу Православній церкві України – подія епохальна. Її життєва значущість ясно бачиться на чорному тлі нинішньої російсько-української війни, в яку путінська кліка мародерів упрягла своїм активним союзником Російську православну церкву. Маємо безліч прикладів використання територій храмів УПЦ Московського патріархату бойовиками й сепаратистами на Сході України та в Криму. Чого дивуватися? Українська православна церква Московського патріархату – це чобіт патріарха Кіріла (Гундяєва) в Україні. Звідси – агресивні російські наративи, які тиражуються поміж вірян в «українських» парафіях. «Троянський кінь у рясі» – інакше й не назвеш.

Революція гідності: хтось пишається, хтось дратується

Національний музей Революції гідності та Український інститут національної пам’яті презентували результати соціологічного дослідження про ставлення українців до подій на Майдані 2014 року. Три роки тому таке опитування вже проводили, і нині кількість українців, котрі підтримують український спротив, помітно зросла, що не може не тішити.

«Хто не пройшов школу районної журналістики, той не бачив смаленого вовка»

Є місцеві періодичні видання газети, які можуть дати фору обласним і навіть усеукраїнським! До того ж деякі з них – справжні довгожителі, з багатющою історією! Серед них – канівський тижневик «Дніпрова зірка», яким упродовж кількох десятиліть керує креативний журналіст і письменник Євген Бруслиновський. Днями це видання відзначатиме славне століття!

Бульвар – Манго і проспект – Кокосовий

Гортаю оце новітню історію міст півдня України. І серце холоне… Що декомунізація наробила! Якщо раніше обов’язково була вулиця Лєніна-Кірова, то тепер куди не кинь оком – як не вулиця Затишна, то Квітуча, Баштанна. Бував я в містечку Ногайськ у Приазов’ї (тепер Приморськ), то там тепер – і Вербова, і Яблунева, і Абрикосова, і Малинова вулиці! Не містечко направду, а ніби якийсь дачний кооператив!

Політичні «телепузики»

Дискредитація професії телеведучого на вітчизняних телеканалах, схоже, досягла апогею. Її вже й професією важко назвати, після того як екрани взяли штурмом… депутати. Українські обранці звикли мелькати у всіляких телешоу. І там уже краще почуваються, ніж у сесійній залі. Бо на своєму робочому місці, куди тебе народ обрав, треба закони писати, вносити до них поправки, відстоювати позицію… А в телестудії значно цікавіше: розділили учасників на два непримиренні ідеологічні табори, як в совєцькій дитячій грі про «білих» та червоних», – і ті «б’ються»! Вправляються в красномовності, дотепності, хамстві: ось, мовляв, який я! І то все – не так собі, не задурно. Загальновідомо, що «спікерів» на ці «бої без правил» відбирають їхні партійні вожді.

ДО ВІЛЬНИХ ТА ЗМІНОТВОРЧИХ

Здобувши окозамилюючу свободу обирати, українське проактивне суспільство забуло, що боролося за незалежність від «старшого брата» протягом чотирьох століть. (Нотабене: історично Росія нам ні кум, ні брат, ні сестра. Русини, нині українці, є спорідненим народом з поляками та литовцями).

Вишиванка – не гарантія

На світлині – легендарний нападник збірної України з футболу Сергій Ребров. Народився в місті Горлівка Донецької області. Виховувався в академії донецького «Шахтаря», протягом двох сезонів грав за цей клуб, потім – за київське «Динамо» та низку європейських команд.

Перечитуючи «Чорну раду»

А, може, нам зовсім і не «пороблено», а ми такі насправді? Принаймні поки ніщо не вказує на те, що ми зробили бодай якісь висновки з власної історії. За ті нетривалі періоди державного існування України шкодили собі не менше, ніж хитрі сусіди. Але що сусіди – у них свій інтерес. Нам конче треба збагнути самих себе.

Друзі з вулиці: Джессі, Доллі і Панас…

Вони днюють і ночують на холодному бетоні міста. Кожен їхній день схожий на гру, де або перемагає сильніший, або програють усі… Безпритульні котики та песики, яким не вдалося знайти свою «людську» домівку… Натомість доля їм дарує вуличний холод і голод. Проте трапляються люди небайдужі – рятівники хвостатих і пухнастих…

«КОВІДНІ ОГЛЯДАЧІ»

Ті, хто дивляться вітчизняні телеканали, встигли помітити, як останнім часом пішла пошесть на «оглядачів». Я не випадково останнє слово взяв у лапки. Адже в переважній більшості вони вигулькнули фактично нізвідки. Таке враження, що олігархи, які стоять за тими чи іншими медіахолдингами, набрали собі рекрутів, які за гроші «оглядають» те, що вигідно замовникам. Інакше як пояснити, що частина «оракулів» вже «прописалася» на певних телеканалах і ходить туди як на роботу? Зважте, «чужих» туди майже не пускають. Хіба що для підтримки градусу дискусії, аби було кого «клювати». Технологія з «мальчікамі для бітья» активно застосовується російською пропагандою. В нас вона, схоже, також прижилася. Щоправда, не в такій агресивно-цинічній формі.

Приниження, якого можна уникнути

Цей термін увірвався в наше життя не так давно, хоча явище, яке це слово відображає, було й раніше.

Стати вільним

Відсвяткували Міжнародний день материнської мови. Звісно, у таке свято багато говорили і писали про милозвучність, красу та неповторність нашої солов’їної… Із щемливим жалем згадували її тернистий шлях, обабіч якого ще й досі не квітує радісний квіт.
І щиро раділи досягненнями земляків…

«Нас мало, але ми у себе вдома…»

У День рідної мови пішли із сином на дитячий майданчик. Зустріли там жінку з нашого двору – гуляла з онукою. І поки малеча гойдалася, ми спілкувались.

Хто Тебе розпинає Ім’ям Твоїм?

Припаркувався був якось автівкою навпроти церкви Московського патріархату на столичному Печерську, і доки очікував на товариша, мав намір трохи перепочити. Умиротворено дивився на людське сновигання за вікном. Картина загалом стандартна і сіра. Пообіч вуличка була тісно напхана легковиками. Люди, трохи згорблені від лютневої мряки, ніби тіні, пливли тротуарами. Зрідка прошмигне якийсь чоловічина з вибалушеними очима, тримаючи в руках три тюльпанчики, сумнівної на вигляд потенції. То Він пре до Неї, бо ж люди придумали собі забавку: «День закоханих».

Нешкільна арифметика

Мандруючи просторами української глибинки, не раз ловив зором сумний контрапункт для квітучого буяння мальовничої природи – покинуті села, зруйновані домівки. В такі моменти мимоволі поставали аналогії із Зоною відчуження, пізніше – з місцями бойових дій. Але там було зрозуміло – біда рукотворна, спричинена збуреним «мирним» атомом чи військовою агресією. А тут, посеред України, під мирним чистим небом…

БИЧКИ ПАРТІЙНОЇ «КОРИДИ»

Я належу до когорти телеглядачів, які «п’ють» не з одного джерела, а з кількох. Аналізуючи, зіставляючи, роблячи висновки. Проте в українському медіапросторі важко знайти «живе джерело», де б інформація подавалася неупереджено, об’єктивно, а засіб масової інформації усім своїм контентом демонстрував, на території якої країни працює. Історія з трьома закритими телеканалами потверджує: вони стали пропагандистами іншої держави, до того ж агресивної, яка розв’язала війну проти України.

«Ковідна» статистика: у дзеркалі і за дзеркалом

Україна – у п’ятірці країн, громадяни яких не задоволені тим, як їхні уряди борються з пандемією Covid-19. Такий невтішний висновок за результатами соціологічного дослідження, яке наприкінці минулого року провела у форматі телефонного опитування Міжнародна асоціація «Gallup» («Gallup International Association»).

Чорнило у каламарі і в кориті

Соціологічна група «Рейтинг» оприлюднила результати дослідження, яке проводила з 6 по 8 лютого серед населення віком від 18 років в усіх областях країни, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Понад три чверті українців начувані і мають власну думку про санкції РНБО проти телеканалів «112.Україна», «NewsOne» і ZIK. Більшість людей – близько 60 відсотків – підтримують рішення Президента Зеленського. Не згодні з ним 37 відсотків респондентів.

ТРИВОЖНІ ОЧІКУВАННЯ

Суспільство, яке у своїй більшості схвалило закриття трьох телеканалів (112-й», «ZIK», «NEWSONE»), тепер перебуває в стані очікування. Досить тривожному, адже «п’ята колона» подалася в суди. Та й де гарантія, що через якийсь час ті ж таки медведчуки-рабіновичі-бойки (уже за «чистіші» гроші) не викуплять і не розкрутять під себе нові телеканали?

НАША П’ЯТИРІЧКА

Хтось пхекне: ото мені дата… Та її на одвіркові, ледь не при порозі мітять. А я скажу: це вік. Навіть для людини. У пять років уже не дріботиш, уже пробуєш сягнистих кроків. Правда, ще підбігом та підстрибом, але з явним бажанням встигнути за поважними чи й рішучими кроками дорослих.

Знову цькують Мову?

Україна тільки-но почала жити за новими мовними нормами, із 30 статтею «мовного закону», а вже маємо шалений спротив. З різних куточків країни чуємо обурливі, зневажливі лементи, ба навіть заклики не виконувати закон, який, буцімто, порушує чиїсь права.

МАНТІЯ МОСКОВСЬКОГО РЕВАНШУ?

28 січня 2021 року Окружний адміністративний суд Києва скасував постанову Кабінету Міністрів України про запровадження нового українського правопису, зазначивши, що «Кабінет Міністрів України при ухваленні вказаної постанови діяв поза межами своєї компетенції». Варто нагадати, що оновлений правопис почав діяти з червня 2019 року, а всі необхідні підстави для змін підготувала спеціально створена Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли вчені-мовознавці Національної академії наук та національних університетів з різних регіонів України. Виходить, що купка людей в мантіях із «всесильного» Окружного суду звели нанівець роботу кількох академічних інституцій, які спеціалізуються на питанні розвитку мови.

КРУТИ: НАУКА «УМІРКОВАНИМ» і «ЩИРИМ»

Отже, знову про гаразд не засвоєні на державному рівні трагічні уроки Крут, котрих, може, й не було б, якби соціалістична Центральна Рада не зазирала в очі Москві, а готувалася до належного збройного спротиву. Нині кожен школяр і студент знає, як проти добре озброєного більшовицько-московського війська М. Муравйова зважилися самотньо виступити курсанти Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького та сотня підпоручника Омельченка, переважно студенти Київського університету Св. Володимира і гімназисти – всього 600 багнетів, приречених на героїчну смерть під Крутами. Крути перейшли в «найголовнішу легенду нації», ототожнювалися зі славнозвісними Фермопілами (В. П’янов), стали одним із тематичних джерел української літератури, до яких чи не перший звернувся П. Тичина жалобним віршем «Пам’яті тридцяти», віднайшов, за словами О. Тарнавського, у юних героях «найкращу прикмету, що підносить їх після смерти до рівня святих: понад усе вони любили рідний край». Невдовзі творчим шляхом поета рушили Уляна Кравченко («Під Крутами»), О. Олесь («Під Крутами»), Б.-І. Антонич («Крутянська пісня»), Оксана Лятуринська («Дума про скривавлену сорочку»), О. Стефанович («Крути»), С. Гординський (поема «Сім літер»), Юрій Клен (фрагмент епопеї «Попіл імперій») та ін.

В обійми самотності,.. з лабетів самотності

A де ж люди? – знову мовив Маленький принц. – У пустелі все-таки самотньо …
– Серед людей теж самотньо, – зауважила змія.
(Антуан де Сент-Екзюпері, «Маленький принц»)

Молодість без курива

З курцями у громадських місцях борються вже не перше десятиліття. В Україні навіть офіційна законна заборона діє, ще з 2012 року. Як її дотримуються – пересвідчитися просто: пройдіться столичними кав’ярнями, клубами чи рестораціями, і ви легко виявите порушників. Причому деякі власники навіть заохочуть курців: так «дорожать клієнтурою».

«За Україну з вогнем завзяття…»

Святкового суботнього дня на Миколая громадська спілка «Бойове братерство України» вітала чергове поповнення: в Немирінцях, що на Житомирщині, Клятву служіння Україні та «Бойовому братерству» принесли нові члени організації. Святкову церемонію спілчани – безпосередні учасники російсько-української війни: бойові офіцери, солдати, добровольці, волонтери і капелани – довершили концертною програмою.
Але спершу була врочиста хода і спів Державного гімну України.

Прожитковий мінімум без «дурійки»

В Україні нарешті буде встановлено чесний прожитковий мінімум, який для українців досі є геть не прожитковим. Принаймні так на підсумковій річній пресконференції пообіцяла голова комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова.

Ще одне життя

– Зайшов попрощатися… — на порозі стояв наш сусід Костя і якось винувато посміхався.
– Ви на дачу? Ну, передавайте вітання батькам.
– Та ні… Ми зовсім їдемо… З України…
– ???
Найближчі сусіди, з якими сто років дружимо! Як, куди ви зібралися?!

Протистояння. Історія недуги

Чи існує можливість висвітлення війни, зосереджуючись на образах, асоціаціях, паралелях? Війни, де фіксуються абстрактні теми, де стирається поняття добра і зла, а обидві ворогуючі сторони стають єдиним організмом, який бореться за справедливість, за права людей? А може там немає нічого іншого, крім існування двох різних культур: однієї, котру рухає ностальгія за минулим, та іншої, яка вбачає попереду нові можливості для своєї країни?

Фемінізм: не проти чоловічого, а за людяне

Хтось переконаний, що ця суспільно-політична течія має на меті пригнобити чоловіків. А дівчата та жінки, які підтримують ідею рівності прав, часто соромляться назвати себе феміністками: бояться глузування тих, хто не тямиться на завданнях цього руху.

ЗА НОВОРІЧНОЮ МЕЖЕЮ

Сказати, що 2020-й був насичений недобрими подіями, – нічого не сказати. Можемо тихо зітхнути: пережили. Рік для світу виявився чи не найскладнішим після лихоліть Другої світової війни.

Траурна черга, де нема мого друга Бориса

Харків прощається з Геннадієм Кернесом. З телевізійних новин, повідомлень і світлин в електронних ЗМІ вражає нескінченна вервечка людей до труни небіжчика: з гвоздичкою в руці чи й цілими оберемками квітів. До цього велелюддя з сумними і серйозними обличчями бракує елегантного чоловіка, який би виліз на дах припаркованого неподалік авто і вигукнув класичне: «Чи був покійний моральною людиною? Ні, він не був моральною людиною. … Всі зусилля він поклав на те, аби жити за рахунок суспільства…»

Дим-димок сигарет, мов дівочі літа…

Минулорічне вибіркове опитування в Україні засвідчило: маємо понад 5 з половиною мільйонів курців. Цю цифру зафіксував щорічний державний статистичний звіт.

Мутна митна служба

Очікування, страх, пригнічення… Ні, це не сюжет фільму жахів. Усім нам до болю в ногах і серці знайомі безкінечні черги та тривалі марафонські забіги від кабінету до кабінету: не за Жар-птицею чи Золотим руном – за папірцем із печаткою та карлючкою, який, можливо, зробить вам щастя.
Діджиталізована Україно, агов, де ти? А у відповідь – як у давньому літописі: «… уже за горами єси!»

Б’є – значить любить?

Світова статистика свідчить: значна частина населення планети потерпає від побутового насилля. І найгірше, що більшість людей досі вважає це нормою соціальної поведінки. Витоки – у застарілих культурних традиціях. Україна не є винятком. Є ці прикрі відголоски у народних піснях (зокрема у так званих п’яницьких), у прислів’ях («Люби жінку, як душу, а тряси, як грушу»). Та й у класичних зразках української літератури (твори Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника).

СТАРІСТЬ – НЕ РАДІСТЬ?

Прикро, але факт: Україна ніколи не відзначалася гідними пенсіями. Жовтнева заява нашого Прем’єр-міністра, про те що через 15 років держава більше не буде спроможна на пенсійні виплати, також не додає оптимізму. Обіцяне декілька років тому введення накопичувальної пенсійної системи – і досі обіцянка. Що ж на нас чекає? Чи судилося колись українським пенсіонерам повноцінне життя?

Знай і наших!

Низький уклін панові Маску за талант і новаторство! Він схожий на чарівника, котрий втілює у життя найпотаємніші дитячі мрії та фантастичні вигадки: від супер-космольотів до всесвітнього інтернету, електрокарів, підземних магістралей…

Комусь пандемія, а шахраям «лафа»

Уселенська пошесть Cоvid-19 попсувала життя навіть криміналітету. В Україні теж. Поліцейська статистика констатує тридцятивідсоткове зменшення кількості надзвичайних пригод. І це в усіх містах країни.

«РАЙОННІ МЕДІАБУДНІ»: НАКАЗАНО ВИЖИТИ

Світ стає інакшим, а за ним – і засоби масової інформації. Хто-хто, а українська друкована періодика за останнє десятиліття помітно змінилася. Та вони, ці зміни, не радують, а навпаки – печалять і тривожать. Адже переважна більшість паперових періодичних видань – від загальноукраїнських до регіональних – просто припинила існування. Їх знищили безгрошів’я, конкурентні виклики, поліграфічні та поштові визиски і читацька байдужість.

Поштовий роман. Кібершахрайський

Середина тижня, звичайний осінній робочий день. Близько обіду брат просить піти до крамниці по тканину – у нас невеличке виробництво автоподушок. Він створює продукт, я займаюся маркетингом. Матеріал закінчився, треба йти, бо замовлення «горять».

ЧОМУ РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ НЕ Є ДЕРЖАВНИМ ПЕРЕВОРОТОМ

Заклик Національного музею Революції Гідності
до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
та інших органів державної влади, онлайнових, друкованих, аудіовізуальних ЗМІ

Аліна Косічкіна: «Не бійтеся приймати рішення»

Вона молода рестораторка, координаторка мережі ресторанів і кафе. У житті – перфекціоністка і жорстка управлінка в бізнесі. Завжди все помічає і дуже вимоглива до дрібниць, бо переконана – в усьому важливі деталі.
На другому курсі Київського національного економічного університету Аліна Косічкіна зрозуміла: досвід важливіший, аніж просто освіта. І влаштувалася на роботу в новий ресторан на столичному Печерську. За рік стала керуючою цього закладу (при цьому – наймолодшою в команді). У 2008 році познайомилася з Дмитром Заходякіним, перейшла працювати в його компанію, а 2013-го вони відкрили свій спільний ресторан. Перший.

Про Нескорених і Вільних

Кожен предмет цієї експозиції має свою історію, повну тривоги, жаху та розпачу, але й пронизану надією, вірою та безумовною любов’ю. Неймовірна енергетика переносить тебе у зовсім інший вимір реалій…

Валерія Гончаренко: «Контейнери для сміття не прищеплять людям екологічної культури»

Обідрані білборди та шматки паперової агітації на обніжках доріг – свідки того, що в Україні відбулися вибори, цього разу місцеві. На жаль, ніхто не замислюється над тим, скільки розкладатимуться оця передвиборча макулатура з обіцянками кандидатів. Якщо не знаєте, то для «самознищення» маленького глянцевого папірчика знадобиться понад 5 років.

«Я та інший, або інклюзія в дії»

Виставу-експеримент з такою назвою втілив соціально-інтерактивний театр столичного благодійного товариства «Джерела». Це громадське об’єднання допомагає людям з інтелектуальною інвалідністю освоюватися у соціумі.

Телеграм-канали: недостовірні аноніми чи якісні ЗМІ?

Популярність серед українських користувачів клауд-месенджера «Telegram», створеного 2013 року російським розробником Павлом Дуровим, зросла після блокування у вітчизняному інтернет-просторі соціальних мереж «ВКонтакте» та «Одноклассники». Нині завдяки створеним у месенджері каналам Telegram до свого «родового знаку» засобу комунікації додав і ознак джерела інформації. Та тільки чи надійне це джерело?

Міський транспорт без страху і догани

«Kyiv Smart City Forum 2020», який цього року відбувався в онлайн-режимі, скликав тисячі учасників та десятки спікерів. Й охопив увагою чимало злободенних питань українських міст. Як зауважив директор програми «Інфраструктура майбутнього» аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Володимир Шульмейстер, форум працював у кількох напрямках: соціум, якість життя, довкілля, уряд, економіка та мобільність.

Таке моторошне «Аллє-оп!»

Уявіть животіння за ґратами, щоденні тортури, постійне голодування. Ризикувати життям заради розваг інших, коли побиття перетворилися на буденність. Так минає кожен день братів наших менших на каторжних роботах у цирку. Глядач бачить красиве шоу, різнокольорові вогні, ідеально поставлені номери, проте не уявляє, який жах відбувається за лаштунками такого яскравого дійства.

«Солов’їна» просить захисту

Статистика використання української мови у побуті та у громадських місцях плачевна, а тиск русифікації на наших громадян не послаблюється. Такої думки Тарас Шамайда, співкоординатор громадського руху «Простір свободи». Напередодні Дня української мови та писемності ця організація представила в Укрінформі аналітичний огляд «Становище української мови в 2020 році».

Катерина Кононенко: «Переселенці загалом з осторогою ставляться до всього, що їх оточує»

За даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб Міністерства соціальної політики України, у квітні поточного року в Україні нарахували 1 446 881 вимушено переміщених осіб. У Київському університеті імені Бориса Грінченка теж навчаються студенти-переселенці. У кожного – своя непроста життєва історія.

До міста, подихати на повні…

Влада Львова вирішила вкотре самотужки показати європейський клас господарювання. Управління екології міськради запропонувало низку нововведень, покликаних, на думку ініціаторів, значно покращити екологічний стан міста.

Медіакухня: що смакує українцям?

Як і кожне глобальне явище, у 2020 році пандемія коронавірусу обросла великою кількістю чуток та міфів. Ситуація дійшла до рівня, коли серед фейків та маніпуляцій неможливо знайти правди. Особливо гостро постає питання серед ЗМІ, які претендують на об’єктивність, адже й вони впали жертвою загрозливого «фейковірусу». Це не могло залишатися поза оком експертів, і міжнародна організація «Internews», традиційно проводячи щорічне опитування, зосередила увагу саме на цій резонансній проблемі.

Цензура повертається?

Час безжальний, якщо люди байдужі до нього і до самих себе. Демократичні набутки «Революції на граніті» та Помаранчевого Майдану постали перед серйозним викликом. Навіть там, де цього найменше очікували, – у книговидавництві. Нинішня влада невтомно твердить про священність демократизації та європейських цінностей, натомість реалії свідчать: під загрозою демократичні основи нашого суспільства – свобода слова.

Кіно, СOVID і цинізм

Днями у мене на кухні звучало, повторювалося, лунало слово «кіно», але це не була розмова колег про нові фільми або про нагальні кіношні проблеми. Просто у мене на кухні працює маленький телевізор. Я остовпів перед ним настільки, що довелося подивитися ще раз вночі повтор «Прямого ефіру» на «Прямому каналі».

Українці «хелловінять». Не всі

Ще два десятиліття тому таке важко уявлялося на наших теренах.
З вітрин магазинів та торгових центрів на нас світять ліхтарі Джека, зирять відьми, привиди та інша бісова сила. День всіх святих традиційно святкується в Західній Європі та Америці. З кінця XX століття, з глобалізацєю мода на атрибутику Хелловіна дісталася до Східної Європи, а також до країн, котрі мають тісні культурні зв’язки зі США, Великою Британією: Японії, Південної Кореї, Сінгапуру, Австралії та Нової Зеландії.
А як в Україні?

Служба порятунку людяності

Волонтери-рятівники з організації Kyiv Animal Rescue Group своєю працею доводять: треба робити світ кращим. Щодня до них надходять сотні повідомлень з проханнями зняти кішку, що необачно залізла на дерево, пса, який впав у відкритий колодязь, чи навіть врятувати від морозів зграю червонокнижних рудих качок-огарів.

КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА. ВИБОРЧА

Демократичні і провальні – перші оцінки виборів до місцевих Рад та голів об’єднаних територіальних громад. В середньому по країні явка склала 37 відсотків – найменше в історії українського волевиявлення. До цього таким «рекордом» були 47 відсотків.

Операція «ТікТокізація»

Досвід президентських і парламентських виборів 2020 року засвідчив: соціальні мережі стали невід’ємною частиною політичного піару. Проте якщо у минулорічних кампаніях переважно використовувалися Інстаграм та Фейсбук, то у 2020 році у тренді ТікТок. Кандидати в мери Києва розгорнули баталії на теренах китайської соціальної мережі. Та чи буде така боротьба ефективною?

Цінностей не навчають, цінності всотують!

«Скоб»! Так вітаються, подаючи ліву руку, пластуни. Це означає: швидкий розумом і тілом, щедрий душею, обережний у помислах і планах, активний у ділах. І це ідеа