Архів розділу: Суспільство

Без віз – по цінний досвід

За час дії безвізу майже 100 тисяч українців скористалися біометричними паспортами для поїздок до Європи. Маємо і відмови, але їхня кількість мізерна – лише 50 за перший місяць. Отже, країни Європейського Союзу добре підготувалися до запровадження безвізового режиму. З цього і розпочалася наша розмова з представником з візових питань Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні паном Себастьяном ОРТНЕРОМ.

КОЛИСКОВА ДЛЯ БІДНИХ

Верховна Рада та уряд пообіцяли на осінь пенсійну реформу. Втім насправді система суттєво не зміниться: матимемо лише чергове підвищення мінімальних пенсій. «Але країні потрібна справді реформа, а не її імітація щоб не жебракували наступні покоління пенсіонерів», –   пишуть журналісти.   

«Какаяразніца», або Заповідник «Білої гвардії»

Є такий у Києві «Музей однієї вулиці». До вчорашнього дня я ще там не бував, хоча незліченну кількість разів проходив Андріївським узвозом. Може б і досі не був, якби не дзвоник мого давнього старшого приятеля Олександра Муратова, автора низки чудових екранізацій класиків української літератури. В цьому музеї він розмістив свою виставку «Колаzhi» і висловив побажання, щоб я її подивився.

Пес гавкає, а котяра гамкає…

В Українському кризовому медіа-центрі відбувся круглий стіл з детективною назвою: «Спіймай мене, якщо зможеш, або Чому «дійові особи» журналістських розслідувань залишаються безкарними?». Йшлося, зокрема, про журналістські розслідування в енергетиці. Про те, власне, що деякі українські видання вміють глибоко й розлого «розкопати» корупційних вітчизняних монстрів, вивести на світ Божий з темних кримінальних джунглів цілих «слонів» злочинних схем, навіть торохнути, немов з гармати, у тих «слонів» викривальною статтею, та ось ефект, на жаль, від того – ніби із гармати по термітах.

Без бар’єрів?

Від 11 червня українці до 90 днів протягом кожних 180 діб зможуть вільно пересуватися країнами Шенгенської зони. І попри сподівання скептиків, наші співвітчизники масово взялися оформляти біометричні паспорти. Українцям Європа вкрай цікава.

Співочий глас фарисейства

Нещодавно на телеканалі 1+1 обрали найкращого непрофесійного співака країни. Залишимо поза коментарями чужинський душок самої програми, з її потапо-бабкінським, даруйте, хрунівським «трєнєрством». Подивимося на переможця – священика Олександра Клименка, який заспівав кілька українських пісень. Зробив це, звісно, гарно, за що і фортуну піймав.

Міліцейськими граблями – у поліцейського лоба

Те, що трапилося в Дніпрі нинішнього 9 травня, нагадувало зачин трагічних одеських подій  трирічної давнини. Група добре підготовлених і завчасно організованих людей нападає на українських активістів, ветеранів АТО. Поліція дії нападників прикриває, а в певні моменти – фізично підтримує. Щоб правоохоронці не переплутали «своїх» і «чужих», на «своїх» чіпляють розпізнавальні знаки. В Одесі – нарукавні червоні пов’язки, у Дніпрі – помаранчеві нагрудні наліпки.

«Кісєльовщину» «проіндексували». Що далі?

Громадське об’єднання «Детектор медіа»  представило в «Укрінформі» звіт за результатами вимірювання «індексу інформаційного впливу Кремля» у чотирьох країнах: Україні, Грузії, Угорщині та Чеській Республіці. Дослідження  оцінює спроможність уряду Російської Федерації впливати (ініціювати, змінювати) на процеси в інформаційному просторі (виробництво, обмін та споживання інформації) інших країн. 

Як скористатися безвізом

За умовами безвізового режиму, для перетинання кордону з країнами-учасницями ЄС українцям достатньо мати біометричний паспорт і підтвердження мети поїздки.

«Україну згадую, як ясне сонце…»

Отримав електронкою вістку від друга дитинства Велери. Життя розкидало нас по всьому білому світові, Валера знайшов свій новий дім в Криму.  З його дозволу публікую його листа – так, як він пише (частково випущу лише нецензурне слово).

ФАНТОМНИЙ БІЛЬ ПОЛІСЬКОГО

Добре знана дорога до Чорнобиля. Здається, її тепер можна проїхати навіть із заплющеними очима: Лютіж, Димер, Катюжанка, Феневичі… Роками обабіч неї майже нічого не змінюється. Хіба що до тридцятих роковин аварії місцями поклали новий асфальт. Цього разу на околичному роздоріжжі Іванкова, де символ життя роботи німецького скульптора Арміна Кьольблі, їдемо не прямо на Чорнобиль, а повертаємо ліворуч. Майже як у казці, знаній з дитинства: «прямо підеш.., ліворуч підеш…». Тільки реалії надто сумні, якась страхітлива казка виходить: прямуємо до Поліського – покинутого міста-привиду…

Чорнобиль при битій дорозі

Тридцять і один рік пролягли між сьогоденням і тією страшною ніччю, що розділила життя наше, Україну і світ на «до» і «після». Виросло, змужніло нове покоління, тисячі тих, хто втихомирював ядерного монстра, на жаль, відійшли за обрій. Але з пам’яті живих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ніколи не зітруться ті екстремальні будні.
Поділитися своїми спогадами про страшні і звитяжні дні та ночі вже такого далекого 1986-го – святий обов’язок свідків й учасників ліквідації ядерного лиха. Погортаю сторінки свого щоденника: на той час у званні майора міліції я очолював прес-службу Державтоінспекції України.

«Світлиця» в «застінках ізби»

Дитячий літературний конкурс «Ми діти твої, Україно» засновано ще 1998 року газетою «Кримська світлиця». Відтоді багато води спливло. І конкурс не раз уривався, і, власне, «Кримську світлицю» зі штаб-квартирою у Сімферополі після російської окупації – тепер ніби розірвано навпіл: хтось із її творців переїхав на материкову Україну, а хтось лишився в Криму, і звідти, в інтернет-версії, продовжує творити видання.

Переступивши пам’ять…

Переступивши пам’ять, прошмигнемо в небуття.
Нищечком. Ніхто навіть не помітить. Так наче нас на землі й не було.
Село вигибає. Село вимирає. Село зникає в небутті.
Не лише оце, Соболівка, що над Любичем (еге ж, лірична назва в річечки?), а в цілому, як явище, навіть як релікт віків потомних. 

Журналісти тепер з головою

Делегати  XIV  з’їзду  Національної спілки журналістів України обрали головою Сергія Томіленка. Представника Черкаської організації, який до цього вже виконував обов’язки голови НСЖУ.  На посаду претендували шестеро кандидатів. У другому турі новий голова отримав 131 голос при мінімальній «прохідній планці» – 130.

Знову про мову

Заходжу в київський тролейбус з орхідеєю в руках. Несподівано жіночка пропонує мені місце поруч, біля вікна. Вмостившись, дякую, адже мав побоювання, що навстоячки у хитавиці можу травмувати тендітну квітку.

Скромна чарівність «сіятельства»

Несподіваний подарунок днями зробив посполитим Тернопільщини голова ОДА Степан Барна.  До їхніх  осель поштарі доставили спецвипуск обласної газети «Свобода».  Безплатно! Хоча 100-тисячний наклад видання, яке ще перебуває під егідою облради та облдержадміністрації, мабуть, обійшовся платникам податків у чималі гроші. Та, може, справа того була варта?

Про світоглядні розбіжності

Охоче підтримую патріотичну ідею газети «День» щодо ініціативи «Українська журналістська платформа» та підписуюся під нею. У сьогоднішніх умовах важкої боротьби за становлення незалежності держави, передусім від агресивної політики Росії та безпорадності влади в інформаційній політиці, об’єднання проукраїнських сил в медіасфері — це висока патріотична місія.

«Все починається з любові»

Тієї погожої квітневої днини в ошатній залі Київського будинку письменників було велелюдно і врочисто: віншували молодих літераторів – лауреатів Міжнародної недержавної премії ім. Олеся Гончара.

ТУМБОЧКУ – НА ЗАМОК!

Чимало народних  депутатів  і  державних службовців, заповнюючи електронні декларації,   назвали джерелами своїх статків  сімейні тумбочки.  Як в анекдоті: «Звідки в тебе гроші ?»,  «З  тумбочки», –  «А звідки в ній беруться?», – «Я кладу»

НАПІВФАБРИКАТИ КІНО

Рідний кінематограф, хоч і переживає нині деякий підйом, продовжує мучитися рецидивами серйозної ідеологічної кризи. Не має чіткого позиціонування, не може знайти свою цільову аудиторію, боляче шукає проблематику.

Його забрав «Синій кит»

Він ріс хорошим хлопцем у нормальній сім’ї. Непогано вчився і займався спортом. Одного ранку поклав у сумку кросівки і поїхав на тренування. Але додому не повернувся. Його забрав із собою «Синій кит».

Скільки ще бути «арбайтерами»?

За офіційними джерелами,  щороку  близько 5  млн. українців  шукають заробітків закордоном. Дбаючи про особистий достаток, працюємо на розвиток інших країн.

ХРЕЩАТИЦЬКЕ РОЗДОРІЖЖЯ

Хрещата долина. З прадавніх часів тут перетиналися шляхи, що вели до Княжого міста, ремісничого Подолу, на Берестове. Сьогодні не так вже багато киян можуть згадати, що споконвічна назва головної вулиці Києва (з 1923-го по горезвісний 37-й) чотирнадцять років носила ім’я більшовика Воровського. «Добре, що Хрещатик «декомунізували» ще у сталінське лихоліття», – думав, крокуючи мимо монументальних гранітних цоколів будинків, моїх ровесників. Колись довідався, що столична вулиця має тезку в Черкасах. Там є теж свій Хрещатик. Отак міркуючи, підійшов до знаної змалечку невеликої кам’яниці. Будинок за номером 27-а трохи виступає з шеренги вищих статечних сусідів.  Єдиний вцілілий з довоєнних часів на «непарному» боці Хрещатика. Тут – штаб-квартира Національної спілки журналістів України (НСЖУ). І ми домовилися поспілкуватися з першим секретарем Спілки Сергієм ТОМІЛЕНКОМ. 

СТОРОЖА СЛОВА

«…Возвеличу// Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх// Поставлю слово». Кому з нас, мудрих раціоналістів,  Шевченкові рядки не видавалися дещо наївними, поетичною метафорою і не більше? Бо що то за сторожа зі слів? Не мур, і не паркан… Та й сам геніальний Кобзар, ніби  підтверджував наш скепсис: «Ну що б, здавалося, слова»…

«ЦІЛУВАЛЬНИКИ» МАЛЕНЬКОГО «ПУ» І ВЕЛИКОЇ «ДУ»

Маю тривожні спостереження, як українці – що в Центральній частині, що на Сході – сприймають російську агресію. Інколи достатньо перекинутися слівцем, щоб зрозуміти, на чиєму боці людина. Інколи треба більше часу, на розмову.

АМЕРИКАНСЬКА ВЕРША ДО КРЕМЛІВСЬКОЇ ЩУКИ

Українського олігарха Дмитра Фірташа затримали у Відні на підставі європейського ордера, виданого Іспанією. Там його підозрюють у відмиванні грошей  і пов’язують із транснаціональним угрупованням, до якого начебто входить і син колишнього мера Києва Степан Черновецький. Однак і без цього третій рік видачі Дмитра Фірташа добивається американське правосуддя: той нібито дав 18,5 млн. доларів хабара за доступ поза конкурсом до титанових родовищ у Індії. Дмитру Фірташу загрожує 50 років гуманної американської тюрми і конфіскація всіх активів. Українського олігарха затримали в Австрії ще у березні 2014 року, але тоді суд відпустив його під заставу 125 млн. євро.

ЗАГОВОРИ, ЩОБ Я ТЕБЕ ПОБАЧИВ

З 2000 року  21 лютого ЮНЕСКО відзначає Міжнародний день рідної мови. Так світова спільнота привертає  увагу до мов, яким загрожує зникнення або знищення. Як не дивно, але під такими загрозами не одне століття живе українська, друга за кількістю носіїв слов’янська мова після російської.

Щеплення від історичної амнезії

У столичному Укрінформі на суд громадськості представили звіт про роботу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) за 2016 рік. Як зазначив Голова УІНП Володимир В’ятрович, для нього особисто «і для нашої команди надзвичайно відповідально презентувати цей звіт саме у дні вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні». Бо саме завдяки перемозі Євромайдану «наша робота стала можливою».

СОБІ НА УМІ

У столиці презентували результати соціологічного дослідження про вплив російської пропаганди на суспільну думку в Україні. Його провів у грудні минулого року Київський міжнародний інститут соціології – на замовлення ГО «Детектор Медіа» та за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Охопивши 110 населених пунктів в усіх регіонах України, окрім тимчасово окупованих територій. Отже, з яких джерел громадяни отримують інформацію про події в Україні (зокрема, і про АТО)? І наскільки українське суспільство поділяє установки та стереотипи, поширювані кремлівською пропагандою?

НІ МИРУ, НІ ВІЙНИ, А ГРОШІ – НАПЕРЕД

 

Україна ввійшла в епоху парадоксів. Вони безконфліктно уживаються в нашій свідомості, як ліва і права півкулі в черепній коробці. Посол Німеччини в Україні Ернст Райхель заявив про можливе проведення виборів на окупованому Донбасі до відновлення Україною контролю над кордоном з Росією. Що тут зчинилося! Верховна Рада терміново ухвалила осудливу заяву, гера посла викликали в МЗС, а президент Петро Порошенко публічно відповів, що «проведення виборів на окупованій території за присутності окупаційних іноземних військ є твердо абсолютно неможливим».

Долаючи інформаційну порожнечу

Про хід реформ і їхню необхідність, про те що і як треба робити говорять, пишуть, сперечаються багато. Найбільше – останніми роками. Професійного  рівня експертні дискусії на цю тему точаться, головним чином, у столиці, під пильним зором центральних медіа. Натомість в українській глибинці експерти констатують низьку суспільну обізнаність. Місцеві ЗМІ мало розповідають про реформи: бракує фахових коментарів. Як наслідок, за даними дослідження українського представника світового лідера в галузі маркетингових досліджень – компанії TNS, показник поінформованості громадян про прогрес реформ за останній рік погіршився. Якщо 2015 року про хід реформ нічого не чули 13 відсотків українців, то минулого року –  вже 18%.
На подолання такої негативної тенденції спрямований проект аналітичної платформи «VoxUkraine» – «VoxConnector», презентація якого днями відбулася у столиці. Його втілюють за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні співорганізатори: Центр економічної стратегії та Реанімаційний Пакет Реформ – РПР.

ЗАГРОЗА ВІД ПРОЛЕТАРІАТУ? НІ – ВІД ПРЕКАРІАТУ!

У суспільстві з’явився новий прошарок – прекаріат: із людей незаможних, що представляють різні соціальні і професійні верстви, часто молодих і освічених. Слово «прекаріат» походить із латинської і має два значення. Обидва підходять до опису зазначеної групи:  «випрошений», «даний з милості», «тимчасовий», «ненадійний», «перехідний».

«КУДИ НАМ З ЦВИНТАРЯ ІТИ…»

Живу і дихаю, і гину,
І думи рвуться, як пташки,
Туди, туди, на Україну,
Яку я кинув на віки.
(Олександр ОЛЕСЬ)

А ми дивились і не знали,
Куди нам з цвинтаря іти.
(Леся УКРАЇНКА)

Мабуть, не було миті, щоб Олександр Олесь думками не линув додому, в Україну. Але мине багато літ по його смерті, доки мрія поета здійсниться. Лише днями його прах нарешті повернувся в матірне лоно отчої землі. Втім за яких обставин?

МУЗЕЙ МАЙБУТНЬОЇ УКРАЇНИ

На прес-конференції з нагоди річниці створення Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції гідності його директор Ігор Пошивайло зазначив, що сучасний музей – то не стіни й експонати, а живий дух спілкування, осмислення історії для майбутнього, наукові дискусії, простір для громадських ініціатив. Навіть ставши минулим, Майдан не повинен стати лише історією. Його духом, його ідеями мають жити сучасники і наступні покоління. «І мертвим, і живим, і ненарожденним» – саме такою живою течією з минулого в майбутнє, бачив свою націю Тарас Шевченко. І своїм  Словом  він був у перших лавах бійців Майдану гідності. Музей  Революції гідності має стати кодом  майбутньої  України.

«НЕНАЧЕ ЛЮДИ ПОДУРІЛИ…»

І двох тижнів не минуло відтоді як ми поділилися знаковою новиною про фотовиставку «Школи Лохвицького земства», відкриту в Педагогічному інституті столичного Грінченкового університету, як згадували щирим словом ініціаторів та добротворців славного почину відродження історичних земських шкіл українського зодчого Опанаса Сластіона, раділи першим серйозним набуткам, першим оновам, – і от тобі на, маємо біду-лихо.
Пише Ольга Герасим’юк, одна із ініціаторів й активна волонтерка  цього проекту:

ІЗ ПАМЯТІ  ОЗВУТЬСЯ  ЯК ЖИВІ…

Минулий рік ретельно переписав топоніміку Києва. Так, Червонозоряний став проспектом видатного тренера-футболіста Валерія Лобановського, вулицю червоного козака Юрія Коцюбинського,  душителя Української народної республіки, перейменовано у її творця, відомого письменника Володимира Винниченка. Мало хто знає що до останнього часу в Дарницькому, Деснянському і Солом’янському  районах було по вулиці Леніна. Зараз маємо  Євгена Харченка,  Радосинську та Сергія Колоса. Ленінську у Святошинському районі  перейменовано на Петра Дорошенка.

ІЗ ЗАШМОРГОМ НА СЕРЦІ

Мій дім помер влітку 2014 року… Ні, на щастя, його не зруйнували «гради», стіни залишилися цілими, та хіба дім – це тільки стіни, оті банальні «квадратні метри»? Дім – енергія захисту, що наповнювали простір сенсом, це спогади, щось незамінне, безсумнівне… І цей дім помер. Я так багато читала про втрату ґрунту, еміграцію, болючі відчуття українців, яких раптом позбавили місця, куди можна повернутися, що б не трапилося в житті. Тепер сама пишу про це.

НОВОРІЧНИЙ ЕФІР В УКРАЇНІ: ТРИ ШЛЯХИ В НІКУДИ

Вимога квот для української мови бодай у новорічну ніч не врятує святкового ефіру від дратівливих банальностей і не покращить його.

«Все, що українцям цієї новорічної ночі пропонувало телебачення, українським назвати було важко. Можливо, тому, що Новий рік уперто залишається святом совка, з його “Голубими огоньками” та “Іронієй судьби”», — дійшла висновку Інна Долженкова, відштовхуючись від новорічних програм, запропонованих каналами групи Віктора Пінчука. Справедливо діагностувавши це як загальний феномен пострадянського сприйняття новорічних свят, вона не спробувала змоделювати альтернативу. Бо її насправді не існує. Українське новорічне телебачення пропонуватиме подібне ще років п’ятдесят — у кращому випадку.

«ХЛОПЦІ, РІДНІ, ПОВЕРТАЙТЕСЯ ЖИВИМИ!»

– Наша підтримка, наше щире вітання з Новим роком, побажання повернутися живими і з перемогою – ось що таке «Салат для солдатів». Нехай це олів’є поверне наших хлопців у затишок рідного дому, у сім’ю, у коло друзів, – каже напутнє слово один з ініціаторів акції Володимир Нечипорук, генеральний продюсер проекту «Юкрейн фешн вік».

«У час війни важливіших за місцеві новини не буває»

Розмова з керівником головної редакції відеофотоінформації державного інформаційного агентства «Укрінформ» Володимиром СЕРДЮКОМ

Володимире Євгеновичу, Ви стажувалися у британській телерадіомовній компанії BBC. Чим запам’ятався цей досвід?

– Те відрядження було давно, але процеси у ЗМІ, які тоді хвилювали британських редакторів, нарешті почали хвилювати і нас. Вони той процес називали «таблоїзація преси». Викладачі журналістики у містах Кембридж та Лінкольн, кафедри журналістики у Королівському коледжі мистецтв Лондона, редактори газет The Guardian та Observer, працівники BBC і викладачі журналістики з інших країн, з якими ми спілкувалися, скаржилися, що працівники державних (спонсорованих чи підтримуваних державою), комунальних ЗМІ отримували меншу зарплатню, ніж гонорари у комерційних виданнях, на кшталт The Sun. При цьому сенсаційні, гарно оплачувані  матеріали у таблоїдах часто складаються з одного речення під «розкутим» фотознімком, а публікація у «пристойному» виданні готується довше і потрапляє на шпальти пізніше, бо тричі перевіряються й уточнюються факти, зіставляється інформація з трьох різних джерел, враховується баланс думок, текст перевіряється на «політичну толерантність», «зваженість» і відсутність «мови ненависті». Люди, які відчувають відповідальність перед читачем, програють і цій гонитві за сенсаційністю, якої (нібито) вимагає публіка. Та й платять за «фітюльку» у The Sun ушестеро більше, ніж на ВВС.

Це ніби журналіст сідає на шпагат: писати дурниці швидко і весело чи писати серйозні матеріали, перетворюючись на «ботана». Моральний вибір, якого не знали попередні покоління журналістів, бо раніше такі «новини» потрапляли у розділ «плітки».

Михайло ГОЛУБЕЦЬ: «Приїхали на полювання – і зруйнували Совєтський Союз»

Спекотного ранку 14 серпня 2016 року зі Львова прийшла сумна звістка: на 86-му році життя відійшов у вічність Михайло Андрійович Голубець… З пам’яті, наче відзняті епізоди,  виринули спогади: грудень 2011 року, засніжений Львів, мороз, наша знімальна група документального проекту «Україна 20/21» слідом за академіком Голубцем іде порожніми коридорами Інституту екології Карпат НАН України. Михайло Андрійович вибачається, через брак коштів на опалення і  страшенну холоднечу науковці інституту працюють дистанційно. Заходимо в кабінет, лаштуємо техніку, вмикаємо світло, камеру, і не помітили, як промайнули майже дві години спілкування…
Сьогодні вперше публікується фрагмент тієї розмови.

До ЄС? Тільки кругляком!

Представництво ЄС в Україні на сторінці Фейсбук роз’яснило свою позицію щодо мораторію на експорт українського лісу-кругляку. Зокрема, вважає «хибними» твердження, що євроспільнота має намір задовольнити свої «егоїстичні» інтереси, наполягаючи на скасуванні мораторію на експорт лісу і поділяє бажання українців захистити ліси.

ДОБРОВОЛЬЦІ, ДОБРОТВОРЦІ…

Напередодні Міжнародного дня волонтера та Дня Збройних Сил України Громадська організація «Волонтери України» під склепіннями столичного Свято-Михайлівського Золотоверхого собору провела церемонію нагородження почесною відзнакою «Волонтерський хрест». Нагороду отримали понад 60 доброчинців із усіх регіонів країни, а також деякі військові командири із зони бойових дій на Сході України.

«ІЛОВАЙСЬК» І «ДОБРОБАТИ»

«…Cпусковий гачок війни все-таки натиснув я. Якби наш загін не перейшов кордон, у результаті все б скінчилося, як у Харкові, як в Одесі. Було б кілька десятків убитих, обпалених, заарештованих. І на цьому б скінчилося. А практично маховик війни, яка до сих пір триває, запустив наш загін». Таке зізнання військовий злочинець чорний полковник Ігор Стрєлков-Гіркін, який підняв заколот у Слов’янську, зробив одному з ідеологів «руського міра» Алєксандру Проханову для шовіністичної газетки «Завтра».

Волонтерська «Вавилонія» Лариси Артюгіної

Понад десять тисяч зруйнованих об’єктів інфраструктури і лише одиниці відновлено. Це лише дещиця тих жахних руйнувань, які заподіяла російська агресія на Донбасі. В отих поки що одиницях відроджених з руїн шкіл, лікарень, дитсадків – великий жертовний труд волонтерів.

Навчаймося, повертаймося…

Українці відкриваються світові, а світ відкриває для себе Україну. Наші вишиванки сьогодні такі ж популярні, як одяг «від Армані». Але. Ми пишаємось своєю країною, проте жити хочемо в Європі чи за Океаном. Чому? Про це говоримо з журналістами за фахом, випускниками Київського університету імені Бориса Грінченка.

НЕЗГАСИМА СВІЧА ДЖЕЙМСА МЕЙСА

«Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: визначити час, коли кожен член цієї нації, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих».

Джеймс МЕЙС

Серед дат українського мартирологу четверта субота листопада особлива. Цього дня українство всього світу вшановує пам’ять мільйонів жертв Голодоморів. Фінальним акордом скорботних урочистостей стає Загальнонаціональна хвилина мовчання та акція «Запали свічку». Традицію ставити на знак ушанування виморених голодною смертю запалену свічу у вікні своїх осель започаткував американський історик, політолог, дослідник Голодомору в Україні Джеймс Мейс. Напередодні роковин Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» та видавництво «КЛІО» презентували книжку Джеймса Мейса «Україна: матеріалізація привидів».

ОПРОМІНЕНІ ТЕМРЯВОЮ

Правильно побоюючись, що на сонці довго грітися шкідливо, чимало людей від нього ховаються навіть взимку, а деякі постійно живуть із заплющеними очима. Тому добровільні «діти Місяця»  «логічно» міркують,  що сонця немає, в житті орієнтуються по зірках, ходять по життю навпомацки.

«Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю…»

День Інституту журналістики в Київському університеті імені Бориса Грінченка поєднали з нагородженням лауреатів Фонду розвитку журналістики імені Анатолія Москаленка. Цей Фонд вже не один рік опікується здібною молоддю, котра має в журналістиці, як казав Анатолій Захарович, «одну групу крові». Перед вшануванням кращих молодих репортерів з вітальним словом виступили ректор Київського університету імені Бориса Грінченка Віктор Огнев’юк та співзасновник Фонду, доцент кафедри країнознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Кравчук.

БАЛ СВЯТОЇ СПРАВИ

У Міжнародний день студентства Київський університет імені  Бориса Грінченка провів Благодійний бал. У самісінькому центрі столиці, в Колонній залі Київради. Просторий майданчик та балкон заполонили молоді і поважні грінченківці, прийшло чимало запрошених друзів університету, шанованих гостей. Юні барабанщиці та ліцеїсти у білих одностроях зустрічали кожного гостя під звуки врочистого маршу.

ЗУБИ ДРАКОНА І ЙОГО ЯЗИК

Наприкінці жовтня до Верховної Ради надійшов законопроект, яким ще тільки-но передбачено зобов’язати національні телекомпанії транслювати 75% україномовного контенту, регіональні та місцеві – не менше 50%, а вже «прогресивна громадськість» взяла його на вила критики. Раніше Рада ухвалила квоти на українські пісні – аж 35 «страшних» відсотків. Повторюю, йдеться про українську мову на українському телебаченні і радіо. Що ж тут обурливого?

Війна, про яку не хочеться згадувати?

Чверть століття політики добросусідства між Польщею та Україною сьогодні під загрозою? Як розв’язуватиметься проблема складних історичних взаємин між нашими країнами? Ці питання стали актуальними, по-справжньому пекучими. Після оприлюднення ухвали Сейму у справі Волинської трагедії та виходу фільму польського режисера Войцеха Смажовського знову роз’ятрилися віковічні і, схоже, невиліковні рани нашої спільної історії.

ЗАЧАРОВАНЕ КІНОКОЛО

Десятки років поспіль тривав геноцид українського кіно. Спершу  планомірним вбивством його поетичної душі – отим «соціалістичним реалізмом». Потім кінопрокат заполонили дешеві американські бойовики. Згодом медіа- і кінопростір загарбали ще дешевші за заморські «сусідські» кіно та багатосерійне «мило», в основі яких – зомбування та русифікація.

Що ж співатимемо?

В палких дискусіях навколо проблеми, яку таким крутим возом зачепила телеведуча Мирослава Барчук,  ідеться головно про етично-політично-патріотичні аспекти відставки Зураба  Аласанії з «Першого національного» та про квоти для української пісні в наших медіа. Дискусії виходять гострі й часом щирі – але ж, панове, істинний болісний епіцентр проблеми не тут! Він – в оцінці сучасної української естради по суті. Такої оцінки насправді ніколи не було і немає, її уникають навіть найгарячіші патріоти.

Війна. Ісход

1 мільйон 435 тисяч 546 чоловік. Таку цифру внутрішньо переміщених осіб станом на 20 жовтня 2016 року наводить Міністерство соціальної політики, повідомляє сайт Всеукраїнської асоціації переселенців.

Ірина СЛАВІНСЬКА: «Не існує шаблонних історій успіху»

У рамках проекту «GRINCHENKO MEDIACLASS» студенти-грінченківці  зустрілися з Іриною Славінською – українською журналісткою, ведучою популярних програм на радіо і телебаченні, перекладачкою, літературознавцем. А потому відбулася наша розмова.

СТРИПТИЗ КЛЕПТОМАНІЇ

Про що говорять скромні декларації нашої клептократії? Що епоха кримінального накопичення підійшла до свого логічного фіналу, клептократія вперлася рогами у глуху патову стіну і не знає, що далі робити. Суть не в тім, що вони показали напівголодному і добряче пограбованому суспільству соту чи тисячну частину чесно вкраденого, а суть в тім, що вони показали межі своєї фантазії як державні люди, як економісти…

БАТАРЕЇ ПРОСЯТЬ ВОГНЮ

Цього року народна осіння забава – гріти долонями батареї – стартувала 12 жовтня. Тоді розпочали вмикати опалення у помешканнях столиці. Недарма кажуть –  головне почати. Саме цю премудрість, здається, взяв на озброєння Київенерго, адже теплу радіють поки що не всі мешканці міста. За  станом на 20 жовтня до опалення у Києві підключено трохи більше 90% житлових будинків, зате – 100% дитсадків, шкіл та майже стільки ж лікувальних закладів.

Майбутнє журналістики на дні чорнильниці?

Громадська організація «Детектор медіа» підбила підсумки пілотного дослідження якості журналістської освіти в Україні. Про рейтинг вишів, що готують «акул пера і мікрофона», трохи перегодом. А найголовніше, що одразу озвучила виконавчий директор «Детектора» Діана Дуцик: медіаіндустрія має дуже великі претензії щодо тих кадрів, які виходять на ринок з українських вишів. Редактори газет, інформагенцій, сайтів, телевізії часто кажуть, що їм навіть краще брати на роботу випускників інших спеціальностей, навчати їх з нуля, аніж працювати з «дипломованими журналістами». Через те, переконує пані Дуцик, потрібно починати говорити про серйозну проблему. Власне, про неї вже час волати. І нинішнє перше таке дослідження має стати початком системного обговорення якості журналістської освіти.

«РАДУЙСЯ, ДЕРЖАВИ НЕРУШИМА СТІНО!»

У День преславного свята маємо живодайну нагоду ще і ще задуматися над незбагненним Таїнством Святої Покрови, а в її світлі – над долею України, великої боголюбивої родини вкраїнської і над своєю долею. 

«БЕЗКАРНІСТЬ ЗАОХОЧУЄ ЗЛОЧИНЦІВ»

Український інститут національної пам’яті оприлюднив заяву з приводу нищення українських могил на території Республіки Польща

Володимир МАЙБОЖЕНКО: «Нині, здається, знаємо як створити об’єднану громаду, але точно не знаємо як вийти з неї»

Як свідчить статистика Мінрегіонбуду, у Київській області – 661 місцева рада: 26 міських, 30 селищних і 605 сільських.
За перспективним планом, схваленим 2015 року облрадою попереднього скликання, тут має бути створено 61 об’єднану територіальну громаду. Тим часом створено лише 2.
Що гальмує територіальну реформу у столичному регіоні, яка роль у ній земельних відносин,  – про це та інше розмовляємо з першим заступником голови Київської обласної ради Володимиром МАЙБОЖЕНКОМ.

«… ГОЛОС КРОВИ БРАТА ТВОГО»

21 вересня 1941 року в Бабиному Яру фашисти почали масові розстріли  жителів Києва

 Люди йшли, ще не знаючи, що йдуть на смерть. А коли ставало зрозумілим, що їх чекає попереду, вороття не було. Страшна і трагічна сторінка людського життя на планеті Земля. В одній із публікацій доктор історичних наук Юрій Шаповал наводить документальну розповідь члена німецької зондеркоманди 4-а про розстріли 29-30 вересня: «… Відразу після мого прибуття на місце страти я разом з іншими товаришами повинен був відправитися вниз в цей яр … Незабаром до нас по схилах яру були приведені перші євреї. Євреї повинні були лягати обличчям до землі біля стін яру. В яру перебували три групи стрільців, в сукупності близько 12 стрільців. До цих груп по розстрілу одночасно зверху весь час підводили євреїв. Наступні євреї повинні були лягати на трупи раніше розстріляних євреїв. Стрілки стояли за євреями і вбивали їх пострілами в потилицю…»

ПРО «ВЕЛИКЕ БАБЛО» І ГРИБИ НА ЧУЖИНІ

Батьки «глави» саморобної «ЛНР» Ігоря Плотницького, які два роки тому поспіхом «евакуювалися» з рідного селища Кельменці, що на Буковині, днями раптом померли: отруїлися грибами. Про це повідомляє РІА «Воронеж» з посиланням на власні джерела.

ФОРУМ ВИДАВЦІВ: ЧАС ДОРОСЛІШАТИ

Бачила майже всі львівські Форуми видавців, була учасником багатьох, і кожного разу чекала з нетерпінням, а раптом буде той справжній Форум, з чітко продуманою стратегією, ідеологією, філософією, бо неможливо, щоб така важлива подія в культурі не мала своєї філософії, не контролювалась суспільством. Велика кількість мислячих і талановитих людей мусить врешті діяти спільно, і це не завадить бізнесу. Невже, думала я, серед видавців і письменників може не бути патріотів українського книговидання, та ще у Львові?

«РЕЧИТАТИВ СВЯТОСЛАВА»… НЕ З ТОЇ ОПЕРИ

Ура! Те, що понад чверть віку шукали, наче груші в попелі, наші зело премудрі правителі, паче мудрі партійні вожді купно з просто мудрими політологами, правниками, соціологами, філософами,  нарешті-таки знайдено!
Питаєте, що?
Та корінь нашого зла! Його альфу й омегу! Його закляту пуповину!
Якого такого зла? – допитуєтеся.
Відповідаю: найпершого! Найзлішого зла!

ГОРІЛО, АЛЕ НЕ ЯСНО…

4 вересня в Києві під час акції протесту під офісом компанії «Національні інформаційні системи» (НІС), яка виробляє для телеканалу «Інтер» інформаційно-аналітичні програми «Подробности» та «Подробности недели», невідомі підпалили будівлю. В результаті пожежі, за даними «Інтера», повністю згоріла студія програми «Подробности», кілька співробітників отруїлися чадним газом, одна співробітниця зламала ногу. Розпочато кримінальне провадження за статтями Кримінального кодексу України «Хуліганство» та «Умисне знищення майна».

МУЗИЧНА КАТІВНЯ

У житті все важливо. Навіть найдрібніші деталі. З якої ноги вранці на підлогу ступити, у які двері маршрутки увійти. Я завжди примощуюся у кінці салону. А того ранку щось пішло не так. Ніби якась нечиста сила підхопила мене попід руки і заволікла у двері біля водія.

Тяжкий спілчанський хрест

Позачерговий з’їзд Національної спілки кінематографістів України (НСКУ) відбудеться 25 жовтня 2016 року. Таке рішення ухвалив ІХ пленум правління НСКУ, аби зберегти неприбутковий статус організації. Для цього потрібно внести зміни до статуту спілки, зумовлені черговими новаціями Податкового кодексу України.

РЕЗЕРВІСТИ, ШИКУЙСЬ!

У Збройних силах України розпочалися масштабні збори з резервістами. «Упродовж вересня до них залучать 9 бригад усіх оперативних командувань у 5 областях. Буде задіяно понад 8000 військовослужбовців оперативного резерву, 10% з яких – офіцери. Збори пройдуть у два етапи: перший – 3-15 вересня, другий – 12-24 вересня», – йдеться у повідомленні Генерального штабу.

«ЛЮДЯМ НЕ ВАРТО ЧЕКАТИ ДИВА»

Мешканці села Велика Добронь Ужгородського району Закарпаття не стали чекати чергових обіцянок місцевої влади та власноруч за особисті гроші облаштували вулиці. Впродовж серпня вони заасфальтувати майже всі вулиці, зробили тротуари, дренажні канали та квітники, повідомляє місцеве видання Мukachevo.net. Запевняють: згодом у селі буде не гірше ніж в Європі. 

Помічна English?

Навчити англійської соціально незахищені верстви населення спільно прагнутимуть Державна служба зайнятості України та соціальний проект з вивчення англійської мови LingvaSkills, розроблений командою «Академії навичок».

КЛИН КЛИНОМ…

Верховній Раді пропонують жорстку відповідь на рішення Сейму з приводу Волинської трагедії.

СТУДЕНТ, ЯКИЙ БОРОНИТЬ МАЙДАН

Коли вночі 30 листопада 2013 року «Беркут» розігнав студентську демонстрацію на Майдані, серед тих затятих, котрі не захотіли піти з Майдану і були побиті, найтяжче постраждав студент Київського університету імені Бориса Грінченка Віталій Кузьменко. Без усякого захисту і зброї, він став просто жертвою погромників, отримавши тяжкий струс мозку та перелом руки. Але сила духу і впевненість у своїй правоті в нього були колосальні, і зламати його зсередини «беркути» не змогли.  

НАЙВИЗНАЧНІШІ

Громадяни нашої держави вважають найвизначнішим українцем Тараса Шевченка. Про це свідчать дані опитування компанії TNS.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ БЕЗ ЛИЦЕМІРСТВА

На початку 90-х ми зустрілися з демонами себелюбства. Я пам’ятаю, як злидні чітко розставили всіх по їхніх місцях: хто – в лідери, хто – в аутсайдери. Хто швидше продасть свою честь, той досягне успіху. Засоби досягнення мети могли бути якими завгодно. Я років десять була приголомшена цією каруселлю індивідуумів, доки не почала вибудовувати систему власних принципів. Найважче було знайти собі точку опори і прогнати усіх демонів. Я навчилась виступати публічно, не лізти за словом у кишеню і не дозволяти себе нікому принижувати. Обставини змушують нас змінюватись, а не підлаштовуватись Мене просто кинули у воду і я випливла.

Борис ОЛІЙНИК: «ХЛІБ НАСУЩНИЙ НЕМИСЛИМИЙ БЕЗ ХЛІБА ДУХОВНОГО»

Якось так склалося, що в багатьох ЗМІ надто спрощено подається народження і становлення незалежної України. А коло її предтеч нерідко зводиться до колишніх, у радянські часи, дисидентів (переважно 60-х – початку 80-х років), тодішніх політичних в’язнів.

Безсумнівно, вони заслуговують найвищої шани, а кого вже немає – найсвітлішої пам’яті. Та будьмо обєктивними: Україна – як політична нація і суверенна держава – визрівала, набувала могуті десятиліттями. Економічно й духовно. До того ж – будучи, як здавалося й офіційно стверджувалося, навіки вмонтованою в «Союз нерушимый». Серед тих, хто плекав українську душу, живив національну пам’ять, дбав про розквіт (а не тільки виживання) української мови, була потужна письменницька когорта. Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Михайло Стельмах… Вони благословили, підтримали Дмитра Павличка і Ліну Костенко, Василя Симоненка і Бориса Олійника, Івана Драча і Миколу Вінграновського. Нелегку місію тримати українське слово й Україну як національну святиню взяв на себе Олесь Гончар.

Російська вже не у фаворі

Більшість опитаних Інститутом соціології Національної академії наук України вважає, що російській мові в Україні не потрібно надавати статусу офіційної.

ІНВЕСТИЦІЇ РОЗДОРУ, або Як в Чигиринському районі кури село розсварили

З давнім добрим приятелем Віктором ЛАЗОРЕНКОМ, заступником генерального директора Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», стоїмо на маківці Замкової гори, звідки на долоні не лише місто, а все затясминське роздолля, аж ген, де око тулиться до правобережних дніпровських крутоярів. Щедре сонце густо заливає рівнину, стріпує маревом, і від того поодаль наче пливе все за в’язкою течією. Мовби велетенський сірий корабель гойдається на невидимих сонних хвилях. Авжеж, корабель – он і труба небо підперла…

«Дивляться мені в душу очі тих людей…»

Упродовж останніх двох-трьох тижнів багато думаю про те, що це, напевно, ненормально, що у нас так довго не було міністра охорони здоров’я…Та й зараз лише в/о…

Чому так думаю? Бо дивляться мені в душу очі онкохворих дітей, яких довелося зустріти у Києві під час опромінення. Вони, як і я, проходили цю процедуру на апараті, який часто ламався. У той час, коли новісінький (кажуть, за 40 мільйонів куплений) стояв у підвалі, бо грошей на його встановлення (а це сума значно-значно менша) знайти не вдалося…

СТОЛИЧНОМУ СПІВОЧОМУ ПОЛЮ – ІМ’Я ЛЕОПОЛЬДА ЯЩЕНКА!

Він переплів і заклечав рятівною українською піснею київські вулиці, станції метро, правічні кручі, Дніпрові береги. І наші вічні Майдани. Він преобразив Київ на Неопалиму Пісню.

Смак води і віскі

Я й не знаю, чи дожив він до 60-ти. Але за поставою і худорбою виглядав на хлопчика. Лишень його обличчя – завжди червоне і пожмакане – не потребувало «ідентифікації Борна». Навіть чип із мікрофайлом у нозі шукати було зайве, аби безпомильно визначити – вже підтоптаний і «горький алькоголік», як казали у селі. Ніхто навіть не знав, що він за метриками – Олександр Михайлович. Всі називали його – Шурик. Те «Шурик» звучало розхристано і зневажливо, фонетично плутаючись та відлунюючи словом «Шарик», де на останньому складі, здавалось, навіть дзеленькання собачого ланця вчувалося.

Мирна вода

Страшно, коли нема кому у старості подати склянку води. А ще страшніше – коли нема ЩО подати… Проблема нестачі питної води нині болюча для багатьох районів Донеччини. Чимало сіл і містечок регіону практично залишилися з цією докукою сам на сам. Проте, світ не без добрих людей: нині вже у 39 селах реалізують новий проект водопостачання.

ТВОРІМО СЕБЕ, А НЕ КУМИРІВ!

Істерика з приводу Надії Савченко може виникати лише серед тих людей, які з самого початку сприймали її не як просту людину, з чеснотами та вадами, а як небожителя та міфічного героя, що дивом зумів реінкарнуватися в наш час винятково лише для спасіння людства загалом, а України зокрема.

БЛИЖЧЕ ДО НЕНЬКИ, ПОДАЛІ ВІД «МАТУШКІ»!

Нація без традиції як єдиний соціальний організм – не існує і не виступає суб’єктом історичного процесу, не впливає на долю суспільства і держави. Українська традиція — це традиція боротьби і перемог. Але, на жаль, не утверджених остаточно. Ніхто з нас не хоче мати справу з неадекватними людьми, лікарі яких називають психічно неврівноваженими. Англійці кажуть про таких «Nobodyhome» — «В нього не всі вдома». Росія в Раді Безпеки ветувала створення міжнародного трибуналу щодо збитого російськими терористами «Боїнга», в результаті чого загинули 298 громадян різних країн. Прем’єр-міністр Нідерландів Марк  Рютте сказав одному виданню: «У Росії, певно, не всі вдома. Російське вето — не диво, проте ми глибоко ним розчаровані».

«Волі нашої отрута»

Уродила рута… рута…
Волі нашої отрута.
(Тарас ШЕВЧЕНКО, «Чигрине, Чигрине…»)

Не заїжджа зірка політики чи «шоу-бізу», не гучний фестиваль сколихнули Чигирин. Такого зібрання людей у центрі  гетьманської столиці не бачили давно. І привід був зовсім не святковий. Майже півтисячі чигиринців, жителів довколишніх сіл, посланців з Канівського і Черкаського районів зібралися на мирну акцію протесту проти побудови приватним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» птахофабрики торговельної марки «Наша Ряба» –  у передмісті, на землях Рацівської сільської ради.

ХРЕСНА АТАКА «БОЖ’ЇХ ВОРОН»

Українська православна церква Московського патріархату розпочала хресну ходу Україною «з молитвами про мир». Колона віруючих стартувала від Святогорської лаври, а незабаром розпочнеться піший похід і від Почаївської. «Віруючі будуть з молитвою йти з Заходу і зі Сходу України, щоб возз’єднатися у серці країни, у Києві. Це буде символізувати прагнення нашої Церкви до єдності України », – розповів одному з інформаційних агентств митрополит Антоній, керуючий справами УПЦ МП.

Де ми?

Перше, з чого почав промову Обамана саміті в Стенфорді, –  оцінка Брекзіту. Це пішло в новини моментально. В українських новинах – що? А у нас коротка замітка, через день: «Українська правда» переказує повідомлення  Російської служби «Голосу Америки». І взагалі, нащо українським ЗМІ якийсь «лівий» саміт? Що сказав «великий політик» Ляшко – о, це наш рівень, на всю країну: «дайте два, нє, три!..»

Незваний гість на «атомному» ювілеї Лесі Українки

2016-й рік ювілейний для Лесі Українки: незважаючи на біду, війну, скажені комунальні тарифи та інші напасті, громадськість України відзначає 145-ту річницю від дня народження геніальної письменниці. Вшановує творчими вечорами, науковими конференціями, монографічними й популярними виданнями, науковими збірниками, фільмами, теле- та радіопрограмами. На сценах українських театрів з’являються нові спектаклі за Лесиними творами, а її книжка «Слово, моя ти єдиная зброє…» разом з Тарасовим «Кобзарем» у військових одностроях-обкладинках нині самозречено воюють на східному фронті, допомагаючи нашим лицарям героїчно бити загарбника. 

СОБОР НА КРИТІ У СВІТЛІ УКРАЇНСЬКОЇ СОБОРНОСТІ

Верховна Рада України 245-ма голосами народних депутатів ухвалила текст Звернення українського парламенту до Всесвятості Варфоломія, Архієпископа Константинополя і Нового Риму, Вселенського патріарха. У цьому історичному документі – прохання  надати  автокефалію Православній Церкві в Україні.

Бурштинові «кроти»

Ігор просить не називати його прізвище. Він третьокурсник одного зі столичних вишів. Родом із Житомирської області, якраз із тієї місцини, котру вразила «бурштинова лихоманка»… Він – пізній син у батьків. Батьки – прості сільські люди. Великих статків не мають. А Ігореві треба ж вчитися у дорогому Києві. І треба жити. Тому коли випадає вільний день – він їде зі столиці додому не на посиденьки, а на «підробіток»…

Місія «Врятуватися»

За даними ГУ МВС у місті Києві, з початку року тільки у столиці зафіксовано 20 зґвалтувань. Йдеться лише про ті випадки, коли жінки знайшли у собі сили звернутися до поліції. Жахає динаміка зростання таких злочинів: за відповідний період минулого року їх у столиці  зафіксовано вдвічі менше – 9. Маніяки справедливо викликають огиду і суспільну ненависть. Слід знати, як діяти в разі неочікуваної зустрічі з такими покидьками.

Фундація із сенсом і смаком

Останнім часом у країні розплодилася неймовірна кількість громадських організацій. Одні збирають кошти для дітей, інші захищають права молоді/пенсіонерів/тварин, ще хтось мітингує проти вирубки лісів… Розібратись де справді ефективна організація, а де фейк – важко. Непросто. Ми ж вибрали одну з таких громадських спільнот і протягом двох тижнів були з ними пліч-о-пліч.

Пісенні «вікторії»: від верховинських «Диких танців» до туги кримських татар

Хтось вірив, хтось ні, але Джамала таки виборола першість на «Євробаченні-2016» у Стокгольмі. Попри цьогорічний незвичний формат підрахунку голосів, результат справедливий і навряд чи був би іншим, навіть якщо б рахували по-старому. Це, звісно ж, викликало шлункове загострення, навіть рецидиви «когнітивний дисонансу» як у прихильників, так і у «хейтерів» України. Австралія так і не зрозуміла, що трапилось, і на час проголошення результатів більшість на «Зеленому континенті» уже поспішала на роботу чи смакувала ранкову каву. А володарі бронзи лютували, нарікаючи на висмоктані з пальця «корумпованість» конкурсу, «некомпетентність» журі та «анексію» першого місця.

Два найважчі роки

Визволення Надії Савченко відтіснило на узбіччя інформаційного мейнстриму подію, яка за всіма ознаками мала стати топ-новиною в українському медіапросторі. 25 травня спливло два роки від часу обрання Петра Порошенка Главою держави. Що вдалося, а що ні за цей відтинок президентської каденції – спробували оцінити експерти в ході прес-конференції «Два роки Президента».

ПРО ЛИЦАРЯ НАДІЮ І БЕЗСИЛИХ «МАЧО»

Те, чого довго чекаєш, трапляється несподівано. Так сталося і зі звільненням Надії Савченко.
Зустрічаючи бранку найвищою нагородою, Петро Порошенко сказав, що Надію звільнили з тюремного полону завдяки тиску на російського президента Володимира Путіна громадськості і політиків, зусиллям лідерів світових держав. Але в першу чергу Надія Савченко на волі завдяки своїм мужності, стійкості, незламній волі. І підтримці рідних людей. Вони були завжди поруч.

«ВОЛЬТОВА ДУГА» ГІДНОСТІ

Літературознавець Оксана Пахльовська питає всіх нас і себе, одночасно відповідаючи на виклик вічності: «Хто такий письменник, інтелектуал? Це насамперед архітектор свободи». Славетний художник Сергій Якутович доповнює її: «Що є «велика людина»? Це приватна особа, яка, усвідомлюючи власну місію, пропускає крізь себе долю своєї країни». Звитяжці покоління Лесі Українки також добре це знали, беззастережно офіруючи своє життя й майбутнє на вівтар української незалежності. Член Української Центральної Ради Людмила Старицька-Черняхівська свідчила: «Державним  моїм ідеалом […] була самостійна Україна».

ПРО ЩО РОЗКАЖУТЬ ПАЛІМСЕСТИ

А Вкраїни мова —                      
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність, і обнова —
Українська мова.
Павло ТИЧИНА

Ми ще пам’ятаємо наївну відвертість однієї з «руськомірних» кримчанок про те, що її щелепа під українські слова не повертається. Українська мова – друга після російської за кількістю носіїв. Саме Кримом подорожували творці слов’янської писемності Кирило і Мефодій, побувавши в Херсонесі-Корсуні, Сурожі (Судаку), Керчі. За переказами, брати навертали в християнську віру жителів Тмуторокані-Тамані. У Херсонесі Кирилу вдалося знайти Євангеліє і Псалтир, написані  тодішньою мовою східних слов’ян, і людину, що нею говорила. Кирило сам навчився цієї мови…

Апостиляція стала доступною

Свідоцтво про народження або шлюб, документи, видані органами юстиції та судами, оформлені нотаріусами, атестати та дипломи доволі часто необхідно надавати закордоном. Але документ обов’язково має бути легалізований.

«Чуєш, брате мій…»

Мерехтить в очах безконечний шлях,
Гине-гине в сірій мряці слід по журавлях.
Кличуть «Кру-кру-кру, в чужині умру… 

Ці слова славетної пісні-реквієму пригадалися на прес-конференції, організатори якої розмірковували про те, як сконсолідувати націю довкола проекту «Повернення героїв на рідну землю».

«ОСТРІВ СОВОК»

Повернулися з вояжу у совок – наче з фільму жахів при соціалізмі. Але все по порядку. Вирішив поїхати в Крим, навіч побачити усе, що там відбувається, і заодно вирішити свої старі справи. Тільки найвідважніші екстремали можуть нині їхати туди автівкою, але я це зробив. 

ДЖАМАЛА: «Я просто бачила себе з цією перемогою»

Після тріумфу Джамали на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення-2016», якраз напередодні сумної дати 72-х роковин депортації кримських татар, вкотре переконуєшся у прописній істині: у світі нічого не буває випадкового. Так і кортить з цього приводу процитувати кремлівського «мікрогеббельса», який затято не вірить у «совпадєнія». Перемогу талановитої української співачки Москва повітала по-своєму. По-імперськи: один із тамтешніх чиновників милостиво «порекомендував» Джамалі змінити громадянство на російське і переїхати до Криму.

Тяжка нива Чайчинців

Тут не можна не повірити, що земля була колись уселенським морем-океаном. Що навісні буревії таки розгойдували планету гігантськими хвилями. І що однієї миттєвості у багатомільйонній історії світу якась божественна сила рішуче вимовила чарівне слово «завмри!», і те розгойдане, розхвильоване роздолля без дна і межі враз застигло: збурунений океан став земною твердю, гігантські хвилі – пагорбами, а водяні западини – долинами. А звідки б іще взялися Чайчинці? Здаля село на стрімчакові – справді немовби чайка на буруні.

«А ЗА ДЕРЕВОМ – ДЕРЕВО…»

На Закарпатській Верховині можете почути таку бувальщину. Десь із чверть століття тому до наших лісознавців завітали чеські колеги. Їх цікавило чи справді в Українських Карпатах досі збереглися ділянки незайманих букових лісів. І коли їх повели до пралісу, поважний професор став навколішки перед сорокаметровою товстелезною сталево-сірою колоною величезного бука. Бо такі дерева, які він досліджував усе життя, бачив уперше…

НЕ ВОТЧИНА, А ОТЧИНА

Колись (а прожила я вже немаленьке життя) люди їхали у святкові дні до столичного Києва, щоб порадіти з усім народом, поїсти найсмачнішого, як нам здавалося, київського морозива, відвідати київські парки й музеї, покататися на метро й фунікулері, просто погуляти заквітчаним Хрещатиком. Навіть, як спостеріг політичний аналітик Ігор Лосєв, за часів Ющенка біло-блакитні, тоді ще опозиціонери, бродили нашим рідним містом де їм заманеться. Не кажучи вже про святкові паради якихось «антилоп-гну» на одеській «Гуморині», на день народження будь-якого міста чи села Європи, Америки, Сходу… Що було – те було.

Від Івана до…

«Всі покою щире прагнуть,
А не в один гуж всі тягнуть,
Той направо, той наліво,
А все браття, тото диво!»
(Іван Мазепа).

У Полтаві при велелюдному зібранні нарешті врочисто відкрили пам’ятник Іванові Мазепі. Це перший повноцінний монумент славному гетьману в Україні.

ПРАПОР УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРЕМОГИ

Першотравневим досвітком 1945 року над куполом Рейхстагу, парламентом Німеччини, з’явивилося знамено 150 стрілецької дивізії першого Білоруського фронту, яке увійшло в історію, як Прапор Перемоги. Правда, днем раніше радянське радіо вже повідомляло про його підняття, але в ефір потрапила неперевірена інформація. Першого травня полотнище прикріпили біля кінної скульптури на фронтоні, а на купол перенесли  наступного дня.

«БАТЯ» І ЙОГО «РЕСПУБЛІКА ПІЛІГРИМ»

У соціальних мережах набуває популярності історія про маріупольського капелана Геннадія Мохненка, знята телевізійниками Громадського телебачення. 

ВІЧНИЙ ВЕЛИКДЕНЬ

Щоразу, коли Пасхальної ночі з парафіянами обходжу Храм, і дійшовши до причинених дверей, розпочинаю Великодню відправу піснеспівом «Нехай воскресне Бог і розійдуться вороги Його, і нехай зникають від лиця Його всі ненависники Його…», – на думці в ту урочу мить Мойсей-пророк. З його здивованого, враженого серця виривалися ці незвичайні слова і линули над народом Божим завжди, коли перед очима мандрівників, що прямували до обіцяної Богом землі з єгипетського полону, з’явилася осяйна хмарина Слави Божої. Яка провадила цей люд за собою до волі, до краю Божих ласк.

Кіно – не дишло…

Сталося! Міністр культури, на якого чомусь було дуже багато нарікань, здійснив нечуваний у культурі подвиг – домігся од уряду рекордного фінансування вітчизняного кінематографа – 211 млн. 330 тис. 800 гривень! Тобто уряд нарешті збагнув, що найдієвіший патріотичний ідеологічний засіб – кіно – має нарешті запрацювати. А після 8-го пітчингу (пітчинг – презентація кінопроекту для пошуку інвесторів, – ред.)  є надія отримати ще 351 млн. 538 тис. 433 гривні. І все б гаразд, якби геть патріотичний розподіл цих коштів.

Про гарне слово і добре діло

Стратегічні комунікації – давні як світ. Донедавна, здебільшого, під ними розуміли магістралі, мости, рокади. Але «гібридизація» військових термінів дісталася і цієї дефініції. Про це йшлося на презентації першого в Україні «Словника  термінів стратегічних комунікацій», який уклали заступник міністра інформаційної політики України Тетяна Попова та доктор юридичних наук Володимир Ліпкан.

ТРАГІЧНЕ ПРОРОЦТВО

Де була калина,
Там нап’ята буда…
На верху могили
Чорнобилю груда…
І димить чорнобиль,
Заким запалає…
І «Вічную пам’ять»
Божий птах співає…

Ці пророчі рядки написав Степан Руданський. 1875 року –  за 111 літ до Чорнобильської катастрофи.

ІЛЮЗІЯ ОСВІТИ (Конспективно, бо багато букв шкодять організмам)

Школа – це не просто зло, це Велике Зло, я в цьому давно переконаний і хочу про це виразно сказати. Більшість людей сприймає школу некритично, як сльоту або корупцію. Але ж це свідомий людський витвір, розвиткові якого вже тисячі років, і краю не видно. Є люди, котрі бачать окремі жахливі ракурси цього Зла, але ніхто не бачить повної картини, і тому стільки балачок про вдосконалення школи, тоді як насправді її треба просто знищити.

Микола ВАСИЛЬЧЕНКО: «Щоб жити по-новому, треба наполегливо працювати, а не гендлювати землею»

Глобальне потепління вносить певні корективи і в усну народну творчість. У часи кліматичних змін календар весняно-польових робіт змістився майже на місяць. І черкаська приказка про те, що «два дощики в маю, певно, бути врожаю», вже не актуальна. Спраглим після сухої осені і малосніжної зими українським ланам конче потрібні квітневі проливні.

ДОРОГОЮ ЦІНОЮ

Приголомшлива повідка прилетіла із Закарпаття: «Псевдонауковці та «громадські активісти» здійснили підпал в Ужанському парку». Про це написали деякі місцеві інтернет-ресурси. Мовляв (цитую одну з таких інтернет-рептильок), «5 квітня 2016 року служба державної охорони природно-заповідного фонду спіймала на гарячому провокаторів та паліїв».

Спортивна неміч і Болонські анаболіки

Спорт незнищенний! –  поки хлопці в Україні люблять струнких дівчат, а дівчата – ставних і міцних хлопців. Такий підсумок дискусії учасників «круглого столу», присвяченого пропаганді масового спорту, яка відбулася  в Київському університеті імені Бориса Грінченка.

СБЕРБАНК РОСІЇ

Ось країна,
ім’я якій – Україна.

А це Сбербанк Росії,
який вкоренивсь у містах України
і очі виїв.

Люди гинуть за бурштин…

Як гуготіли бурі шинні
й, здавалось, це рубіж останній,
хто уявляв тебе, бурштине,
камінням зла і спотикання?

Що Джека Лондона герої
воскреснуть із Клондайком включно,
і стане фатумом-судьбою
для сотень тисяч каменюччя?

Що в спеку, дощ і сніг лапатий
затулить Бога дикий долар,
і стане символом лопата
для нас єдиним, наче доля?

Запах друкарської фарби, грошей і зради

На прес-конференції адвокат Олег Король та літератори брати Капранови говорили про російську книжкову агресію. Бо якщо на Сході озброєних найманців та сепаратистів українське військо героїчно стримує, то «каравани друкованого опіуму» окупують нашу територію майже безборонно.

Донбас зачекався українських митців

Війна на Сході триває не лише із застосуванням танків, мінометів, стрілецької зброї. Запеклі бої точаться і на інформаційному фронті, культурно-ідеологічній передовій. В цій борні важливо не просто визволити від ворога певні території. Тут найголовніше – перемогти у лютому протиборстві за свідомість людей. Про це йшлося на прес-конференції, присвяченій підбиттю підсумків культурно-просвітницького туру на Донбас. Організований Товариством «Знання», український десант митців на початку березня побував у дванадцятьох містах Донеччини та Луганщини.

ХТО НАМ УПРАВИТЬ ЯЗИК У МОВУ?

Пригадалися далекі 80-ті. Спекотне літо і ми з друзями після річки вирішили втамувати спрагу.

Зайшли у центральний полтавський гастроном, доточилися до звичної тоді довжезної черги. Перед нами кремезний чорношкірий хлопець (тоді у Полтаві було це у дивовиж). І раптом чистісінькою українською, без акценту, звертається до продавця, просить пива. Тут мимоволі задивишся та зачудуєшся. А він, відчувши на собі мій погляд, озирнувся, і його усміхнене білозубе обличчя немов промовляло: «Ну, як тобі?» Я відсалютував йому нашим традиційним жестом захоплення – підняв  над стисненим кулаком великого пальця.

ТРОЯНСЬКІ КОНІ, РОСІЙСЬКІ ВЕРШНИКИ

Цей маленький ювілей майже не помітили більшість ЗМІ. Рік тому, 28 лютого, почала тестове мовлення відновлена ​​Донецька обласна телерадіокомпанія. У березні з логотипом ДоТеБе вже працював повноцінний телеканал.

Про природні свята

По суті все дуже просто: йдеться про незамовлені свята. Їх приносить жива або нежива Природа, а часом і люди, бо вони теж бувають природні, у них є фантастично гарна й багата людська Природа. На жаль, у них є й неприродні властивості, але менше з ними, сьогодні свято.

«БУБНИ КРУТІ!»

В сонній тиші чорнухинського села глухо бухкали якісь ритмічні звуки –  ніби хтось товк боби в гігантській калганці з декорацій «Кін-дза-дза». 

Євроінтеграція. Очікування та настрої

29 лютого в Європейському парламенті стартував «Український тиждень». А напередодні у Києві оприлюднено результати соціологічного дослідження «Як українці ставляться до євроінтеграції», проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 22 листопада 2015 року в усіх регіонах України (за винятком Криму й окупованих територій Донецької та Луганської областей). Загалом опитано 2009 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки складає 2,3%.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ЗБРОЇ: ПОРЯТУНОК ЧИ ЗАГРОЗА?

Багато літ переливаємо з пустого в порожнє: можна чи не можна дозволяти українцям зброю для самооборони? Такий собі «римейк» риторичного запитання героя однієї хрестоматійної радянської драми: «Чи треба боятися людини з рушницею?»

«Війна» проти птахофабрик обернулася звинуваченнями у продажності журналістів газети Верховної Ради

В Чигирині триває протистояння громадських активістів з корпорацією наближеного до Президента олігарха, що планує збудувати величезні птахокомплекси «Наша Ряба» в Холодному Яру. На черговій сесії районної ради виник скандал, після зачитання головою «Народної ради» Павлом Романенком звернення видатних письменників України Дмитра Павличка, Юрія Мушкетика, Бориса Олійника, Івана Драча та Василь Шкляра з вимогою не допустити будівництва курників біля Чигирина. Звернення було опубліковане в офіційній газеті Верховної Ради України «Голос України».

Біометричні паспорти: «БЕЗВІЗОВА панацея» чи «ВІЗОВА цяцянка»?

Ухваленням 18 лютого трьох «безвізових» законопроектів вітчизняний парламент виконав законодавчу складову Плану дій з лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

«… ТРЯСЦЕЮ ОТОЧИ»

Коли грудневої ночі задзвонив дзвін Михайлівського собору, кияни зрозуміли, що трапилося страшне. «Києве, вставай!» Беркут пішов на зачистку Майдану і дзвонар бив у всі дзвони. Майдан відстояли, чорні шоломи відійшли. Архістратиг Михаїл не дарма вважається покровителем Києва і шанований городянами. Михайлівський собор став одним із центрів громадянського опору. Тут ховалися від двоногого беркута, лікували поранених, тут відігрівалися, готували їжу. Сюди в найстрашнішу ніч привезли обгорілі тіла людей з Будинку профспілок.

НЕ ВБИВАЙТЕ ЧИГИРИН!

Коли вперше місяців зо два тому вловив у соцмережах повідомлення про намір однієї дуже любої нинішній владі аграрної компанії насадовити птахофабрик в історичному та духовному осерді України, на Чигиринщині, – не повірив очам своїм: думав, якась вражина-фейкотворець зумисне підлими брехнями липку павутину суспільної тривоги плете. Але, зателефонувавши друзям-чигирицям, отримав коротку, як контрольний у скроню, відповідь: “Свята правда!”

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company