У Всесвітній день письменника, 3 березня, відбулося перше засідання журі П’ятого всеукраїнського літературного конкурсу імені Григора Тютюнника. Члени журі – Микола Читати далі…
21 лютого – день народження Вікентія Хвойки Нещодавно з письменником Василем Трубаєм, директором Музею Вікентія Хвойки, що у селі Халеп’я при Читати далі…
Припаркувався був якось автівкою навпроти церкви Московського патріархату на столичному Печерську, і доки очікував на товариша, мав намір трохи перепочити. Умиротворено
Неперебутність, незникомість класичної літератури, її коштовні блиск і мерехтіння, її багатство відтінків у тому, що вона зачіпає своїм крилом наше буденне
Київ та ще 17 областей України не готові до послаблення карантину з приводу коронавірусу. Вимогам Міністерства охорони здоров’я відповідають лише 7 областей. Щодня
Голосування за путінські зміни Основного закону РФ оголило деякі приховані досі штрихи сучасного російського життя. Крім демонстрації повної абсурдності цього заходу,
Не знаю, чи у Василя Ґренджі-Донського, поета із Закарпаття, були відчуття, що його вірш «ПлиНе кача» («Плавле кача») стане журливою піснею-пам’яттю для Небесної сотні… Він писав її для увічнення пам’яті січових стрільців, котрі загинули поблизу Хуста в боротьбі з мадярами. Він писав її для матерів, котрі народжували синів, щоб жити. Він писав її для рідної Срібної землі, ключ любові до якої лежить на дні Тисини, отієї ріки Тиси, що в серці кожного русина-закарпатця!
Таки так! Саме тут, в Києві, на Подолі, зареєстровано народження дідуся нинішнього держсекретаря США. А прадід народився в Переяславі. З десятьма доларами у кишені вони ризикнули втікати від тоталітарного режиму до далекої Америки. Їх затримали в порту Нью-Йорка, але старший Блінкін встиг покласти вісім доларів у кишеню свого молодшого, залишивши собі два. Сподівався, що бодай хлопчину впустять… Впустили їх обох. Бо в цьому світі немає нічого неможливого.
Січень 23, 2021Валентина ГЕРАСИМЕНКО, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Шанувальники Національної паризької опери знали його унікальний голос неймовірного діапазону – від бас-баритона до мецо-сопрано. Звали його незвичним для європейців, зате його рідним ім’ям-прізвищем: Василь Сліпак. Однополчани-побратими на донбаському фронті називали його переважно за позивним – «Міфом». Революція Гідності покликала Василя з європейських оперних сцен, від тепла глядацьких овацій у вир київського Майдану. Зірка і слава світової опери став звичайним волонтером, а коли підступний сусід посунув ордою гарбати наші землі, – пішов на фронт, рядовим кулеметником. «Він мав у серці Україну», – стверджують Василеві друзі. Він і віддав це серце на вівтар задля життя соборної України.
Років п’ять тому на чернігівському центральному базарі розговорилися були з одним білорусом середнього віку. Спокійний, врівноважений, розсудливий чоловік. Розповів, що живе в Гомелі, мешкає у скромному приватний будиночку, має скромний бізнес. – А що за бізнес? – цікавлюся. – В кількох селах поряд з Гомелем відкрив приватні дрібні крамнички та й торгую, а крам везу звідси, з Чернігова, і на хліб з маслом вистачає…
Січень 11, 2021Дар’я ГОРІШНЄВА, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
І через вісімдесят років після виходу на екрани «Великий диктатор» Чарлі Чапліна вражає. Одна з найяскравіших антинацистських та антитоталітарних комедій у світовій історії кіно.
Грудень 23, 2020Анастасія МОСЄЄВА, студентка І курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
В інформаційній агенції «Укрінформ» презентували незвичну фотоекспозицію. Не про політичне чи суспільно-економічне життя країни чи регіону, не про знакову подію чи відомі постаті – про кохання двох звичайних людей. Про дві долі, які віддзеркалили столітню епоху відданості, поневірянь, мучеництва, надії і лихоліття. Історично-документальний проєкт «Біль нащадків» поєднав дві країни. Спільною болючою історією двох родів: німкені Магди Хоманн та українця Олексія Кучинського.
Грудень 12, 2020Дар'яна ГРАБОВСЬКА, студентка VI курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
За результатами дослідження ООН «World Happiness Report» (Рейтинг країн за рівнем щастя населення), Швеція входить до топ-десятки найщасливіших. Цю «щасливу величину» дослідники виводять за показниками ВВП, соціальної підтримки, очікуваної тривалості життя, свободи громадян, за рівнем корупції. Проте чи достатньо цього для щасливого життя? Виявляється, шведи мають ще один секрет. Його деталі розкриваються у маленькій книжечці «Lagom» Лоли А. Екерстрем.
Листопад 26, 2020Анастасія ЛИСЕНКО, студентка VI курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Коментарів немає
Всюдисуща статистика підрахувала: щорічно камерами у своїх телефонах люди роблять понад трильйон світлин! Виробники аматорських цифрових камер, зазнаючи великих збитків, згортають виробництво: мобільні телефони невблаганно витісняють їхню продукцію на маргінес. Убудована у мобільник камера за два десятиліття свого існування по суті змінила «зупинені миті» нашого життя.
Жовтень 21, 2020Дар’яна ГРАБОВСЬКА, студентка VI курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Українська столиця останнім часом все частіше потрапляє на око та перо світових інформаційних видань; туристи не шкодують захоплених відгуків про Київ у соціальних мережах; а віднедавна наше місто потрапило ще й до об’єктивів світового музичного кліпмейкерства, про що свідчать численні відео всесвітньо відомих зірок популярної музики. Розповім про ТОП-5 найяскравіших кліпів, пов’язаних із Києвом.
Жовтень 21, 2020Дар`яна ГРАБОВСЬКА, студентка VI курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
В чому таїна понад столітньої популярності казок Ганса Крістіана Андерсена? Очевидно, в тому, що час не має влади над цінностями добра, людяності, самопожертви, краси. А є ще й персональний секрет великого данського казкаря: «Пишу не тільки для дітей, а й для дорослих… Дітей найбільше приваблювала фабула казок, дорослих цікавила вкладена в них ідея». Казкова магія Андерсена нині панує у залах Будинку митрополитаНаціонального заповідника«Софія Київська». Тут розгорнуто виставкудо 215-ї річниці від дня народження славетного письменника.
Жовтень 15, 2020Юлія МИХАЙЛЕНКО, студентка VІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Під час фестивалю «Дні Вишеградського кіно», який вдруге пройшов у київському кінотеатрі «Жовтень», показали чеський байопік «Гавел». Про життєвий шляху славетного чеського письменника, драматурга, дисидента, першого президента пострадянської Чехословаччини, а згодом Чехії Вацлава Гавела.
21 серпня 1968 року війська тодішнього Варшавського Договору увійшли до Чехословаччини… «Танки йдуть по Празі, танки йдуть по правді», – відгукнувся на це віроломне вторгнення поет Євген Євтушенко. Слова його актуальні й досі: вже понад чотири роки танки Москви намагаються придушити і нашу українську правду.
Нам слід бути обережними, коментуючи події у Білорусі. Щоб не нашкодити. Бо всякі аналогії та порівняння з Україною – безсенсові. Скажімо, у комуністичних концтаборах практично не було білорусів, зате багато було українців, литовців і грузинів. Це все і сьогодні має значення!
У Білорусі президентські вибори. Схоже на оксюморон, бо 26 років поспіль тут голосували за «безальтернативного» кандидата від міста і села – «бацьку» усіх білорусів. Колишній голова колгоспу, що звик до «єдіноначалія» на ланах і фермах, поступово перебрав на себе владні повноваження в цілій європейській країні, ставши «цивілізованим» диктатором.
Серпень 10, 2020Андрій МИХАЙЛИК, кінорежисер; світлини автора та архівні фотоКоментарів немає
Війна і любов, життя і смерть – вічні теми, поєднані у мистецтві, літературі ще з прадавніх часів. Тріумфальний 1945 рік. Мільйони фронтовиків повертаються додому. Вони вистояли, вижили, перемогли. Повертається до мирного життя, сідає на студентську лаву і вчорашній старшина мінометної роти старший сержант Сашко Гончар. Під враженнями від пережитого пише новелу «Модри Камень». Про війну і любов, кохання між українським хлопцем-вояком і словацькою дівчиною Терезою. Побачивши світ повоєнного 1946 року, ця літературна перлина принесла її молодому автору гіркоту тяжких випробувань. Гончара називають «буржуазним націоналістом», який «пропагує зраду Батьківщини». Бо які ж, мовляв, близькі стосунки могли бути у радянського воїна-розвідника з іноземкою!
Тим землякам, в Україні і не в Україні сущим, які досі вважають українську «другосортною», лише мовою села, хто соромиться спілкуватися нею у місті, радимо дослухатися думок Міхаеля Мозера, професора Інституту славістики Віденського університету. Ними науковець нещодавно поділився з кореспондентом «Укрінформу».
На Московії бунт. Ну, не так щоби бунт – шин не палять і бруківку не розбирають. Але й перед Обнульонним шапок у руках не мнуть і на колінах милостині не випрошують. Уже третій тиждень в далекому Хабаровську протестують проти арешту місцевого губернатора. Приєднався Владивосток, на мітинги вже візитують посланці з уральських міст. Такого там давно «відом нє відалі, слихом нє слихалі».
Липень 06, 2020Андрій МИХАЙЛИК, кінорежисер; світлини автора та з особистого архіву проф. Михайла РоманаКоментарів немає
Від Долини Смерті до Пряшева – шістдесят кілометрів. Думали, що їхати менше години, але дорожні роботи та чекання в заторах трохи затягнули подорож. У цьому, певне, теж свій позитив: з вікна автівки ясніше проступали краєвиди, придорожні містечка і села Пряшівського краю.
На Росії чергове загострення. Знову Лобним майданом, де російські царі рубали голови запідозреним у зраді боярам (від крові ту площу і названо Красною), гуркотять танки і ракети. Б’ють бруківку-асфальт підборами спецназівці-«вагнерівці», подзвякуючи медальками за свої «красні майдани» Донбасу, Сирії, Лівії…
Червень 11, 2020Юлія ТОПЧІЙ, студентка І курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Міжнародний центр оборони та безпеки запросив істориків та політологів на онлайн-дискусію про вплив історичного минулого на сьогоднішні реалії, про те, чому трактування подій і фактів обростає ідеологічними мушлями. У наш час між країнами колишнього Радянського Союзу загострилася боротьба за об’єктивний історичний наратив. Суто історичні події та їхнє трактування переходять на рівень державної політики. Чи існує для країн пострадянського простору перспектива єдиної історичної правди? Чи переосмислення трагедій ХХ століття сприятиме консолідації?
Червень 09, 2020Анастасія ПАВЛУШКО, студентка І курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Цьогорічні випускники шкіл та університетіввиявилися серед тих, хто найбільше постраждав від підступного планетарного лиха 2020 року. Випускний – це свято буває один раз, а карантин одібрав цю радість. Утім, може, й ні. Так найпопулярніший у світі відеохостинг YouTube, створив проєкт «Dear Class of 2020».
«Dear Class of 2020» – церемонія вручення дипломів випускникам університетів Сполучених Штатів Америки, яка відбулася 7 червня. До участі в урочистостях долучилися найвідоміші світові зірки.
А саму церемонію очолив експрезидент Сполучених Штатів Барак Обама разом з дружиною Мішель. Онлайн-дійство мало п’ять блоків та тривало чотири з половиною години. А почалося з натхненної гри на флейті співачки Lizzo. Вона виконала класичну композицію «Пишність і обставини» – перед тим як привітала випускників уже в супроводі оркестру Нью-Йоркської філармонії.
Потім зоряні виконавці (Каміла Кабелло, Кріс Мартін з Coldplay, Халід та інші) гуртом заспівали «Прекрасний день».
Випускники 2020 року отримали «зіркові» вітання від Джастіна Тімберлейка, Шона Мендеса, Тейлор Свіфт, Біллі Айліш, Бейонсе, Джиммі Кіммела, Джона Гріна, Джозефа Гордон-Левітта, Дженіфер Лопез, Демі Ловато, Леді Гага, Кеті Перрі…
Для випускників – шанувальників південнокорейської групи BTS цей день запам’ятається надовго. K-pop-гурт «онлайново» привітав випускників з Національного музею Кореї.
– Це був дивний рік, але ви впоралися з ним, – узяв слово лідер гурту Намджун. – Сьогодні у нас може не бути квітів, але те, що у нас є, – це, мабуть, найособливіша церемонія вручення дипломів в історії. Ніколи ще так багато людей не вітали випускників з досягненням їхньої мрії. Ви можете спостерігати за нами з вашого ліжка або з вашої вітальні, одні або з кимось. Десять років тому в мій день закінчення середньої школи пішов сильний сніг. Я добре пам’ятаю той день, бо сфотографувався зі своїми друзями. В той день я був просто хлопчиком, який тільки-но завершив одну главу, і був готовий написати наступну. Пам’ятаю те почуття, воно справді хвилююче та захоплююче. Це був момент, коли я відчув себе таким, яким є.
До привітання долучилися й інші учасники музичного гурту. А потім цілих 12 хвилин виконували свої хіти. Отримавши найбільше ефірного часу, якщо не враховувати спільних виступів подружжя Обам.
Згадали на цій церемонії і про драматичні події, які сколихнули всю Америку. У промові Барак Обама заявив, що загальнонаціональні акції протесту після недавньої загибелі неозброєних чорношкірих жінок і чоловіків, включаючи Джорджа Флойда, були викликані «стражданнями, розчаруваннями, нерівним зверненням і нездатністю виконувати поліцейську практику протягом десятиліть».
А торкаючись пандемії, наголосив: коронавірус пролив світло на численні проблеми Америки, «які наростали упродовж дуже тривалого часу». З-поміж них Обама назвав посилення економічної нерівності, брак базової медичної допомоги для мільйонів людей, а також «продовження лиха фанатизму і сексизму».
– Ви домагаєтеся того, чого ваші батьки, бабусі і дідусі ніколи не могли собі навіть уявити. Ви – відповідь на покоління молитов, – звернулася до випускників співачка Бейонсе. Закликавши їх повірити в себе так, як вона це зробила, коли десять років тому заснувала свою власну компанію. Хоча, за її словами, це було непросто в розважальному бізнесі – «дуже сексистському», «де домінують чоловіки».
Червень 09, 2020Людмила ПАРХОМЕНКО, студентка I курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Наступного дня після святкової вечері відомого письменника Харлана Тромбі (актор Кристофер Пламмер) знаходять мертвим у власному ліжку. Все вказує на самогубство, і численна родина вже готова ділити залишене їй майно. Аж раптом до когось закралися сумніви, що Тромбі позбувся життя добровільно. І той хтось анонімно наймає для розслідування відомого детектива Бенуа Бланка (актор Деніел Крейг). Бланк, поспілкувавшись із родиною, бере собі в помічники доглядальницю небіжчика Марту (актриса Анад Армас), яка фізіологічно не сприймає будь-яку брехню…
Червень 04, 2020Валерія БЕЛАЛИ, студентка II курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Чим відрізняється «звичайне» кохання від кохання крізь роки? Хтось скаже терміном, а я скажу терпінням. Щоб закохатися, потрібно багато сміливості, і ще більше відваги треба для того, щоб пронести цю любов крізь все життя. Одночасна насолода від бажаного результату й жорстоке катування очікуванням. Саме це чатувало на героїв фільму «Холодна війна» Павела Павліковського.
Червень 04, 2020Сніжана МАКАРЕНКО, студентка IV курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Коментарів немає
Що найперше уявляємо, коли згадується Японія? Певно ж, сакуру – дерево-символ далекої країни. А ще, звісно, кімоно: це традиційне вбрання для японця – ніби для нас вишиванка. Комусь Японія асоціюється з поезією хайку, комусь – з оковитим саке… А мені – з аніме.
Червень 03, 2020Андрій МИХАЙЛИК, кінорежисер; світлини автораКоментарів немає
Замість прологу
Черговий день напруженого велопоходу Карпатами добігав кінця. Час зупинятися на нічліг. На околиці містечка просимося на постій, аби перепочити перед наступним складним переходом у верхів’я Тересви. – Ночуйте, хлопці, місця вистачить, – каже ґазда-дідуган і продовжує косити траву на обійсті, злегка припадаючи на праву ногу.
Фландрія. Брюгге – це істинна машина часу. Ось де ти цілковито втрачаєш чуття реальності. Твоє око може бачити лише кольорові, «пряничні» середновічні кам’яниці, бо вулички тут такі вузькі, що жодної перспективи не видно. Вийшовши нарешті із кам`яних лабіринтів на міську площу, раптом бачиш готичних лицарів у металевих латах, коней, накритих кольчугами, сурмачів з яскравими хоругвами…
Травень 26, 2020Сніжана МАКАРЕНКО, студентка IV курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Повнометражний мультиплікаційний фільм «Мулан» кінокомпанії Walt Disney Pictures, на виробництво якого витратили 90 мільйонів доларів, з успіхом пройшов екранами світу 1998 року, зібравши понад 304,3 млн «вічнозелених».
Травень 23, 2020Сніжана МАКАРЕНКО, студентка Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Американський драматичний серіал компанії Netflix «13 причин чому» (13 ReasonsWhy), знятий Брайаном Йорки на основі однойменної книжки Джея Ашера, отримав загальне визнання і глядачів, критиків. Почалися сезони «Причин» ще 30 квітня 2017 року. А тепер усі фанати й любителі проєкту з нетерпінням очікують 5 червня: прем’єрного старту останнього сезону улюбленого серіалу.
Травень 19, 2020Сніжана МАКАРЕНКО, студентка Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Життя може змінитися в одну мить. І треба бути до цього готовим. Втілення наших задумів, цілей залежить від нас, від нашого завзяття, наполегливості, бажання. Приклад – історія моєї співрозмовниці Дар’ї Тимченко.
Травень 15, 2020Діана КРАЛЯ, студентка Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Альфа ще маленькі, не сформувалися остаточно, але футурологи, маркетологи і психологи вже говорять про намічені тренди: покоління альфа буде жити в світі роботів, зруйнує ґендер, матиме високі моральні стандарти, зможе дожити до ста років та врятувати планету від сміттєвого хаосу.
Росію неочікувано зацідив бумеранг. І то в самісінькі «скрєпи». На сторінці Білого дому в Інстаграмі 8 травня з’явився пост, де переможцями нацизмуназвано… США та Велику Британію. У Білому домі додали, що дух Америки «завжди буде перемагати, врешті-решт саме так і відбувається». Московський владний ведмідь обурено реве і тупає лаписьками… Аж «вєлікапабєдниє» декорації валяться.
Режим «сиди вдома», віддалена робота, дистанційне спілкування, – такі ознаки, або, як нині «в тренді» казати, теги цьогорічної «коронної» весни. В таких умовах світова спільнота відзначила 50-річчя виходу рок-опери «Jesus Christ Superstar». Цю культову річ мого покоління, справжнє явище музичної культури світового рівня написали два юнаки – 22-річний Ендрю Ллойд Веббер (музика) та Тім Райс (лібрето), котрому на той час виповнилося «вже» 25.
Травень 06, 2020Ростислав ДЕМЧУК, м. Брюссель (Бельгія)Коментарів немає
Коли ми їхали до вершини гори з палаючим вулканом на острові Лансароте (Канарські острови), я подумав: а якби інопланетяни приземлились саме тут? Де обвуглені, чорні-пречорні і страшні кластери на увесь простір, куди лиш сягає око…
Радянський академік Валерій Легасов пішов із життя у другу річницю Чорнобильської катастрофи, 27 квітня 1988 року. Його знайшли у зашморгу, у власній квартирі. Хтось вважає, він вчинив самогубство добровільно, дехто – ніби йому «допомогли».
Впродовж квітня дуже уважно переглядав російські ютуб-канали. По декілька разів, аби визначити їхні політичні позиції. Застосував методологію своєї дисертації з історії української (звичайно, російськомовної) журналістики пореформеної «імперії зла». До речі, цю ідіому приписують Рональдові Рейгану, а насправді автор – його радник Ричард Пайпс.
Є такий російський письменник Едуард Тополь. В одній з його художніх книжок «Чужое лицо» йдеться про проєкт, який нібито розробляв совєтський Генштаб разом з війсково-промисловим комплексом СРСР.
У Російській Федерації перебудова. Точніше, перестановка стільців. Уряд «сірої молі» пішов у відставку, у засіки поналазили «сірі миші». Президент Владімір Путін оголосив про зміну конституції. Повноваження парламенту «височайше обіцяно» розширити, проте демократичних процедур і народного волевиявлення від того більше не стане: російське законодавство вивершиться над міжнародним. Зросте роль непомітної нині Державної ради і місцевих князьків-губернаторів у ній.
Січень 29, 2020Лілія ЧАПОВСЬКА, студентка Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Майже два місяці з балетною трупою подорожуємо Італією. Граємо вистави в різних містах країни. Порівняно з Україною вона здається мені крихіткою. Її легко об’їхати автомобілем за пів доби. Італія – це і є відчуття легкості, непоспіху та рівноваги.
Січень 24, 2020Анастасія КУЛІКОВА, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Коментарів немає
Під завісу старого року в Китаї виявили недугу, що спричиняє запалення легенів. Лише минулого тижня виявлено близько двох сотень нових хворих. А нині загальна кількість інфікованих перевершила тисячну позначку. Десятеро померли.
Січень 23, 2020Анастасія КУЛІКОВА, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Воно не може не хвилювати: неймовірно привабливе і геть не схоже на решту європейських міст. Тут усе пройняте духом свободи! І гадки не мала, що святкуватиму Новий Рік у берлінському вирі веселощів! Наче стікся світ на міську площу: океан люду – різноликого, багатонаціонального. Уже цей розмай веселих облич надавав події особливих барв і нестримно вабив. Часом було і страшно, зізнаюся. Над головою безперервно гримотіли і сичали салюти, під ногами тріскотіли петарди, вуха закладало… Але сама атмосфера святкового шалу і той емоційний заряд, яким наснажилася, безумовно, того вартували!
Січень 17, 2020Анастасія ДЕГНЕРА, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Коментарів немає
Міста забудовуються шаленими темпами. Міські вулиці, на яких мешкаємо, все більше нагадують кам’яні нетрі, де нема місця деревам і траві… Забудовують скрізь, навіть в історичних районах. І повсюди монументальні багатоповерхівки, кожна з яких – ціле містечко у мегаполісі.
Січень 14, 2020Анастасія БУРЛАКА, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Фотовиставка «Казки та реалії: подорож у невідоме» справді вразила. Світлини канадсько-російської художниці українського походження Вікторії Сорочинські експонуються в осередді української столиці, на Хрещатику, в торговельному центрі «Мандарин». Вхід безкоштовний, зала невелика, але відвідувачів не так і густо. Шанувальники арт-мистецтва видають себе одразу: споглядають вдумливо, на обличчях гама почуттів: смуток, тривога, радість. І відгуки захоплення.
Незважаючи на зиму, у Мілані лупить холодний пронизливий дощ. І цінність затишної кав’ярні з теплим чаєм та маффіном зростає в рази. Але куди не зайдеш, чути слово lavorare (італійською – працювати).
Грудень 17, 2019Дар’я ТАТАРЧУК, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Колись вона мріяла подорожувати стільки, щоб її впізнавали працівники аеропортів. Дівчина зі щирою усмішкою та вольовим поглядом запевняла, що неодмінно стане перекладачем і працюватиме в посольстві. Та трапилося так, що Олена Щерба відмовилася від «повітряних замків» і вже другий рік студіює логістику у Вроцлавському університеті банківської школи. Але мрій своїх не полишила, а деякі з них і втілила.
Грудень 15, 2019Богдан ХІХЛУШКО, студент VI курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Художніх фільмів на тему Голодомору 32-33 років знято не так багато. Можна пригадати «Гіркі жнива» 2017 року чи «Голод-33» – екранізацію «Жовтого князя» Василя Барки кінорежисером Олесем Янчуком. Решта – документалістика. І ось тепер нова художня кінострічка – фільм режисерки Аґнєшки Холланд «Ціна правди». Прем’єру приурочили до роковин геноциду українського народу.
Грудень 15, 2019Єлизавета РОМАНЕНКО, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Ця молода тендітна дівчина не з чуток знає, як автостопом проїхати за улюбленим гуртом усю країну і жодного разу не спинитися на півдорозі. Аліса Маркевич – SMM-менеджер телеканалу М1, творча особистість, амбітна красуня з міцним характером та відкритим серцем. Коли на порозі стояв 2017-й рік, а у неї перепліталися бажання відкривати нові горизонти та палка любов до музики,– зважилася на тур автостопом. Улюблені музиканти, двадцять дев’ять міст України, понад десять тисяч кілометрів. Юнацький азарт в очах та серці. І дорослі рішення у думках та вчинках.
Грудень 11, 2019Дар’я СОРОКА, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Здійснилась моя давня мрія – побачити світу. Автобусний тур стартував зі Львова і проліг кількома країнами Європи. Вражень – не переповісти! Але найбільше зачарувало двоє міст…
Листопад 05, 2019Дар’я КОРДЮКОВА, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Зазвичай кожна історія успіху починається з чогось на кшталт: «Я довго працював не покладаючи рук. Спочатку ніхто не вірив, а я зміг… Довгий час не розумів, що потрібно робити, але ми впоралися…»
Листопад 01, 2019Богдан НЕСПІРНИЙ, студент ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Гомонів столичний Майдан. У гамірному натовпі ледве розібрав «змістовний» діалог поліцейського з іноземцем. Той щось торочив про столи («stolen», вкрадений) та ще якісь незрозумілі речі. Служитель правопорядку бігав очима, шукаючи невідомо звідки підтримки, і лише повторював :«Ай дон андерстенд». Проскануваши ситуацію, зрозумів, що в іноземного гостя поцупили гаманець і він просить поліцейського зареєструвати заяву, щоб страхова компанія відшкодувала 50% збитків. Намагаюся допомогти стражеві правопорядку. Зрештою той не витримує – посилає мене, як «розумного», разом з іноземцем у відділок.
А ви знаєте, що він трохи українець? Що дівоче прізвище його матері — Дунець, а його дід і баба із Закарпаття… Українсько-угорська сім‘я емігрувала до США, де його мати Арлін Шарон Дунець стала громадською активісткою, а всі її діти — акторами. Хоакін Фенікс — із них найвідоміший. Хоча народився з пошрамованою верхньою губою, перекошеним плечем і шрамом через усю спину. Але завдяки істинному талантові ці вади стали родзинками його кіношних образів. Він таки часто просто грає спиною. Принаймні, якщо бачили фільм «Тебе ніколи тут не було», за головну роль у якому Хоакін отримав «Золоту пальмову гілку», ви зрозумієте про що я. Там справді багато кадрів, коли камера знімає його зі спини: рішучої, безстрашної, із накачаними м‘язами та бойовими шрамами…
Вересень 25, 2019Людмила СЕМЕНЮК, м.Канни, ФранціяКоментарів немає
Мені нізащо не зрозуміти, навіщо люди, до речі, переважно наші, з «постсовка», таскають за собою через усю Європу валізи із сукнями до підлоги, туфлі на шпильках, аби намалюватися на червоній доріжці Палацу фестивалів. Найцікавішим конкурсом щорічного Міжнародного Яхтового фестивалю у Каннах, який простелив червону доріжку до самого порту, був Конкурс Елегантності. У ньому можуть брати участь дише найменші за розміром і потужністю яхти. Головна ж умова — відповідність власників своєму човну.
Пам’ятаєте російську атомну субмарину «Курськ»? Ту саму, трагічне зникнення якої з радарів 12 серпня 2000 року Путін лише за кілька днів прокоментував коротко і буденно: «Она утонула». Наче не про катастрофу з численними людськими жертвами йшлося, а про якесь прикре непорозуміння.
Шаман-воїн у дорозі: «Стережися, Путіне!» Фото з «Української правди»
Двом шаманам в одній юрті затісно. Нехай навіть та юрта накриває п’яту частину земної кулі. У Бурятії арештували якутського шамана Алєксандра Габишева, який ішов до Москви «виганяти» з Кремля «всеросійського шамана» Владіміра Путіна.
Серпень 28, 2019Анатолій ЧЕРНОВ, краєзнавець; м. ПолтаваКоментарів немає
«Українці полюбляють рідні топонімічні псевдоніми: Хорольський, Полтава, Ворскла, Керч, – писав літературознавець Ігор Качуровський, – тож певним дисонансом до них, ніби викликом: «а я – інакший», звучить «Ізарський», від «чужого» гідроніму – річки Ізар, що тече через Мюнхен». Саме тут, у столиці Баварії, понад півстоліття тому, молодий прозаїк Олексій Мальченко, під псевдо Олекса Ізарський, увійшов у коло письменників української діаспори.
Серпень 01, 2019Володимир ЗЕМЛЯНИЙ. (Малюнок "У колі друзів". Худ. Андрій ПЕТРЕНКО) Коментарів немає
Москва знову вийшла на мітинги. «Підступи капіталізму!» – так у подібних випадках роз’яснювали трудящим за часів Радянського Союзу. «Відпрацьовують грошики американського держдепу», – таку локшину донедавна накручували на вуха обивателям офіціозні глашатаї, коментуючи акції російської опозиції. Час знову змінив пропагандистську платівку Кремля. «Згубний вплив Майдану», – сьогодні аж вистрибують із штанів загодовані медійні агітатори.
Такої червневої спеки Ольштин ще не знав. Всезнаюча мережа світового павутиння засвідчувала: температурні максимуми на північному сході Польщі перевищено на декілька градусів. Передостанній день насиченої програми Х Міжнародного телерадіофестивалю «Калинові мости» завершувався візитом до редакції «Газети ольштинської» http://gazetaolsztynska.pl/.
Їхати чи не їхати?.. Пхатися розпеченим містом… Хіба ніколи не бачив редакцій газет? І все ж професійний інтерес глянути, як живуть-працюють польські газетярі, переважив.
Владімір Путін перейнявся здоров’ям птахів і черв’яків. Його висловлювання на Глобальному саміті з виробництва та індустріалізації у Єкатеринбурзі (!) «підірвали» користувачів соцмереж. Лідер держави нанотехнологій, яких так ніхто й не бачив, але якими так люблять хвалитися в Росії, виступив проти тих самих технологій. А точніше, проти альтернативних і відновлювальних джерел енергії.
Травень 30, 2019Маргарита БАЖАН, студентка І курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Коментарів немає
Навіть згадка про штучний інтелект зазвичай асоціюється з такою собі машиною, що думає. Але хіба може машина думати? Навіть людям, знадобилися сотні тисячоліть еволюції, тисячоліття шукань і помилок, століття революцій: когнітивної, промислової, наукової.
Травень 21, 2019Анастасія ПОЧЕКІНА, студентка IV курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
«Шлях до свободи». Так волелюбно назвала свою виставку в арт-майстерні «Дім «Майстер клас» художниця Надія Міцкевич. І представила на глядацький суд ілюстрації до книжки «Сам в океані» – автобіографії радянського вченого Слави Курилова, котрий у 70-х роках втік з СРСР, зістрибнувши з борту океанського лайнера і три доби затято боров тихоокеанську стихію перш ніж доплив до філіппінського острова.
Травень 21, 2019Дар’я КОРДЮКОВА, студентка І курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Коментарів немає
Багато знаєте коронованих осіб? Звісно, королева Великобританії Єлизавета ІІ, монархи ще 15-ти країн світу. Можливо, хтось згадає Альберта ІІ. Його світлість з гордістю носить титул князя Монако. Іспанія з 2014 року крокує з новим королем Філіпом VI. Але ніхто не забороняв і самокоронації. Саме через це шанувальники та слухачі співачки Beyonce відзначили її титулом «Queen B». Чи довела Королева свої права на корону?
Травень 07, 2019Зенон МИХЛИК, журналіст; м. ТернопільКоментарів немає
Тусовки комуністів із лозунгами типу «Вєрньом страну народу!», либонь, уже «не прошибають» свідомість мас, адже в колишній великій державі народові насправді нічого й не належало. Тому вирішено діяти навпаки – повернути народи правонаступниці «есесеру» Росії. Без церемоній: шантажем, підступами, а то й одвертими анексіями чужих земель.
На фешенебельному паризькому бульварі Сен-Жермен, серед дорогих кав’ярень, якраз навпроти сяючих вітрин дизайнерських магазинів Соні Рікель та Ральф Лорена, є цей прекрасний квітучий сквер. Імені Тараса Шевченка, поета українського.
Травень 01, 2019Євген ПЕРЕБИЙНІС, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській РеспубліціКоментарів немає
Конституційний суд Чехії прийняв надзвичайно символічне і знакове рішення, яке безпосередньо стосується України. Але про все по порядку. Знайомтеся – це Томаш Крчмарж, власник готелю «Brioni Boutique Hotel» в чеському місті Острава.
Квітень 16, 2019Микола ВАСЬКІВ, доцент Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Рішення провести ІІІ Іссик-Кульський форум збіглося в часі з 90-річчям від дня народження Чингіза Айтматова, ініціатора й організатора проведення двох попередніх знакових зустрічей провідних інтелектуалів світу.
Березень 28, 2019Людмила СЕМЕНЮК; м. Женева, Швейцарія Коментарів немає
День театру — він Міжнародний. І мені стало цікаво, як святкується цей день між народами. Він — як лакмусовий папірець, що виявляє турботу влади про культуру народу. Як Міжнародний жіночий день: або тобі дарують квіти повсякчас, або лише на 8 березня, разом із сковорідкою.
Березень 21, 2019Андрій МИХАЙЛИК, світлини автораКоментарів немає
Напередодні
380-тої річниці уродин Івана Мазепи у столичному Музеї гетьманства – ошатній
кам’яниці, яка, за переказами, свого часу належала славетному гетьманові,
відкрито виставку художника Івана Стоянова. Хтось зауважить: «І що з того, не
така й дивина, виставки у цьому музеї – дійство регулярне». Так, якби не дві
обставини: експозиція називається «Пам’яті Іван Мазепи», а її автор – болгарин.
Ні, не «наш», не з Одещини – Стоянов народився і виріс у Болгарії.
З ДОСЬЄ «ГРІНЧЕНКО-ІНФОРМУ»: Іван СТОЯНОВ народився 1961 року. Закінчив Шуменський університет ім. Єпископа Костянтина Преславського, отримав ступінь магістра класичних мистецтв. З 1986 року бере участь у колективних національних і міжнародних виставках. Провів 37 персональних виставок у Болгарії і закордоном. Україна є улюбленою країною митця: він відбулося чимало його персональних виставок. А в Музеї гетьманства художник виставляється вп’яте. Його полотна зберігаються в музеях і приватних колекціях Болгарії, Китаю, Японії, Білорусії, Португалії, Іспанії, Італії, Польщі, Франції, Македонії, Ізраїлю. І, звісно ж, України.
– Наша творча дружба бере початки 2011 року, коли Іван уперше завітав до нашого музею, – пригадує директорка Музею гетьманства Галина Ярова. – Торік він виставлявся у Португалії. Буває у багатьох країнах світу, але щиро любить Україну. І наш музей. На цю виставку ми чекали. Подивіться, які теплі, колоритні роботи! А який вишуканий герб Мазепи! І цю експозицію Іван Стоянов подарував нашому музею.
– Дуже приємно, що я знову з вами в Києві, в
цьому розкішному музеї, – перебирає слово художник, до речі, розмовляє доволі
чистою українською. – Задум проекту «Іван Мазепа» дуже давній. З великим
натхненням малював картини про Мазепу, відтворював елементи українського, «мазепинського»
бароко та українського народного мистецтва. Це мій сьогочасний, індивідуальний
погляд на особистість Мазепи – великого українського європейця. Україна – це Європа,
Європа – це Україна. Бажаю щоб у вас, як в мене, в серці була частина величного
духу Мазепи.
– До постаті Івана Мазепи ніхто не був байдужим,
– зауважила Галина Ярова на церемонії відкриття виставки. – Минали століття:
царська Росія, радянська історіографія, потім українські історики, українці
світу, наша діаспора – кожен бачив свого Мазепу, його роль в історії. Діаспора
мала право і можливість відзначати «Академії пам’яті Мазепи». Там завжди
шанували Великого Гетьмана – ми бачимо це з експонатів, переданих нам заокеанськими
краянами. Музей гетьманства відкрито 1993 року, а вже за рік ми проводили першу
в Україні конференцію, присвячену Івану Степановичу Мазепі. Тоді з Канади
отримали листа: «Привіт, мазепівці, яке щастя що в Україні є такий музей»! Це
написав нам світлої пам’яті Степан Ґела. А згодом надіслав нам частинку своєї філателістичної колекції,
де є великий Миколаївський Собор Мазепи і конверти зі спецпогашеннями. За 20
років відзначатимемо 400-літній ювілей Івана Степановича Мазепи. Впевнена, тоді
його сприйматимуть інакше: з кожним роком ми все більше пізнаємо цю знакову
постать. І горді, щасливі цим. Коли постало питання про перейменування
аеропорту «Бориспіль», серед імен-кандидатур був й Іван Мазепа. В Інтернеті почалося
голосування, і ми перемогли: більшість людей висловилася за те, щоб аеропорт
«Бориспіль» носив ім’я Великого Гетьмана. На жаль, керівництво Бориспільського
аеропорту до такого рішення не дозріло. Виправдовувалося: мовляв, їхня
профспілкова організація цього не прийняла. Чути це дуже сумно і боляче. Коли
детально читаєш біографію Мазепи, розумієш, як йому було важко. Є народне прислів’я:
«Від Богдана до Івана на Вкраїні не було гетьмана». З роками Україна таки по-справжньому
оцінить Мазепу.
– Радо познайомився з паном Іваном, з його
творчістю, – долучився до розмови Ігор Мазепа, голова міжнародної громадської
організації «Родина Мазеп». – З приємністю відкрив для себе його неповторні
тематичні роботи про Івана Мазепу і наш родовий герб. Звісно, історія роду
Мазеп ще рясніє чистими сторінками. Мазепа походить з Волині, а деякі
європейські історики стверджують, що цей край частково заселяли вихідці з
Болгарії. Герб Мазеп дуже схожий на герб правлячої тоді в Болгарії династії Дуло.
Свого часу побував у Болгарії, захопився книжками болгарською мовою (читати їх
нескладно). Це були книжки болгарських націоналістів, які використовують у
своїй символіці цей герб. Я накупив тоді цих праць, і поки відпочивав на морі, багато
читав про історію Болгарії. Там багато цікавого і для нас невідомого. У своїх
картинах пан Іван майстерно пов’язав козацьку тему коней з елементами
фамільного герба Мазепи. Півмісяць, зірка є сакральними знаками і я
переконаний: ці роботи мають потужну енергетику. Тому різні ворожі сили неодмінно
відступлять від музею.
Справді, того доволі похмурого дощового дня у
музейній залі пломенистим шалом фарб вигравали колоритні, виконані темперою
роботи болгарського художника. Про живопис розповідати – справа невдячна. Та й
репродукції не можуть достеменно передати магію фарб Івана Стоянова. Аби
пересвідчитися в цьому, не минайте Музею гетьманства.
На підприємства російського оборонно-промислового комплексу (ОПК) згори розіслали настійливе побажання створювати загони військово-патріотичного руху «Юнармія» – повідомило видання «Комерсант».
От скільки вже знаю Сергія Івановича Гордієнка (а ми потоваришували ще з 1990-х) – він постійно чимось дивує. Щороку дізнаюся про нові й нові яскраві грані його неперевершеної особистості.
Нинішнє покоління росіян живе за комунізму! З десяток років тому, ще в березні 2008-го «Российкая газета» звітувала перед читачами про накреслені плани «правітєльства»: сто метрів квадратних на сім`ю із трьох осіб, зарплата – 2700 дол. на місяць. Казка, та й годі! Правда, щоб завершити оце «планів громаддя» у російського уряду є ще рік. Може, встигнуть?
Січень 28, 2019Каріна ХОМА, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Коментарів немає
На розі столичних вулиць Межигірська і Ярославська спускаємося у підвал, до Х.Л.А.М.у. Перше, що спадає на думку, коли читаєш цю вивіску, є насправді чистісінькою оманою. Х.Л.А.М. – абревіатура, назва арт-кафе, яку складають перші літери найменування творчих професій: художник, літератор, артист, музикант.
Грудень 14, 2018Анастасія БАРАНЮК, студентка II курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Якщо звіддаля, то ввижається абстракціонізм Кандинського, а підійдеш ближче – прозирає імпресія Мане… Неповторні роботи Миколи Кричевського найліпше спостерігати із… правильної відстані. Лише так можна зрозуміти самобутність його стилю й техніки. Акварельна легкість і невимушена зваба французьких вулиць поруч із масивними масляними натюрмортами; паризька Катруся і український Пон-Неф – усе це органічно поєднується у творчості художника.
Слідом за колегами з Палати представників Конгресу США, які висловилися проти завершення будівництва російського газопроводу «Північний потік-2», своє рішуче «ні» цьому проекту сказали депутати Європарламенту: 433 парламентарі ухвалили резолюцію, в якій визначили ключову роль України у європейській мережі енергозабезпечення, а «Північний потік-2» назвали «політичним, який несе загрозу європейській енергетичній безпеці». Європарламент закликав уряди європейських держав відмовитися від будівницва цієї газотранспортної мережі.
«Північний потік-2» через Балтійське море вже споруджують: прокладено понад 200 кілометрів морської частини трубопроводу. Будівництво мали б завершити до кінця 2019 року.
Супротивники проекту – Польща, країни Балтії, Україна, Молдова, США та Данія – стверджують, що «Північний потік-2» збільшить залежність Європи від «Газпрому», який уже постачає в ЄС близько третини об’ємів газу.
«Рішення, якого українці чекали десятиліттями та над яким невтомно працювали наша дипломатія та українська громада у США… Це без сумніву історичне рішення тепер вже всього Конгресу США», – так Президент України Петро Порошенко прокоментував резолюцію Палати представників Конгресу США про визнання Голодомору геноцидом українського народу.
Листопад 29, 2018Тарас ПИЛИПЕЦЬ, студент ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Євросоюз мав би стати панацеєю від усіх наших геополітичних, економічних та соціальних проблем. Така колективна думка витає в українському просторі щонайменше п’ять останніх літ.
Листопад 27, 2018Діана АНДРЕЄВА, студентка IV курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка (світлина авторки)Коментарів немає
Міністр закордонних справ України Павло Клімкін офіційно визнав: щороку з країни виїздить близько мільйона громадян. Хтось працювати, хтось – назавжди. Найпопулярніші країни для трудової міграції – Польща, Росія, Італія, Чехія, Ізраїль, Іспанія.
Листопад 26, 2018Катерина МНИЩЕНКО, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Щоосені Київ творить «Кінолітопис». Міжнародний фестиваль документального кіно скликає до нашої столиці режисерів зі всієї Європи, сходу і, звісно, з України. За всю не таку й велику історію кінофорум уже зібрав понад 1000 документальних фільмів з 52-вох країн. Цього року до програми ювілейного ХV «Кінолітопису» включено 44 документальні стрічки.
Листопад 19, 2018Марія ЯРМОЛА, студентка ІV курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Чотири роки поспіль на вітчизняному книжковому ринку справжнє диво: попит на українську літературу невпинно зростає. А з 2015 року низка видавництв почала все більше презентувати українськомовні переклади творів зарубіжних письменників, раніше недоступні чи й просто заборонені.
Жовтень 30, 2018Ксенія КОЦАН, студентка ІІІ курсу Інституту журналістики Київського університету ім. Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Життя за кордоном все більше цікавить українців. Студентська молодь – не виняток. Так хочеться побачити і порівняти, зануритися в невідані культурні пласти, відчути – не з чужих розповідей, а власним серцем – інший ритм життя, а то й просто помандрувати світами. Для молоді нині багато можливостей: навчальні програми за обміном студентів, життя в сім’ях, тимчасова праця… Я попросила розповісти про подорож до США Юлію. Їй 25 років, вона історик за освітою і ще у 18 ризикнула податися за Океан…
Жовтень 26, 2018Марта ЧІПАК, студентка ІІІ курсу Інститут журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Холодний вітряний ранок. На годиннику 5:05. «Електропоїзд № 6105 прибуває на першу колію!», – лунає на Львівському приміському вокзалі. Світло фар локомотива сліпить звиклі до темряви очі. Стараємося визначити, звідки краще зайти у вагон. Різкий скрегіт, свист. Потяг зупинився. Люди враз, немов зірвавшись з ланцюга, побігли «штурмувати» вагони. І тільки-но двері розчинилися, людський потік просто запхнув нас всередину. Ми обрали для себе «виграшні» місця, де сидять по двоє.
За свободу і, водночас, чіткі обмеження. Ти можеш купити «траву» і не почуватися злочинцем. Але тільки-но спробуй порушити правила, пов’язані з легалайзом! У першу ж годину після «дня Х» водія (здається, в Онтаріо) штрафонули на 600 доларів, а ще додали за куріння в авто.
Мені подобається, що цей рівень свободи тут постійно розширюється.
Жовтень 01, 2018Владислав ДУНАЄНКО, студент IV курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Якось увечері я, звичайний горопаха, пірнув у невеселі думки і незчувся, як сидів геть закутий депресією. Проблеми з навчанням, негаразди з роботою, непорозуміння з близькими, але найприкріша думка, що настирливо дошкуляла, – гроші. Точніше – їхня відсутність. А через те набиралася сил гірка досада: мовляв, без цих клятих папірців не ступиш і кроку.
По завершенню врочистостей на Козацькій Могилі, залишаємо гостинний Куявсько-Поморський край і прямуємо до Вармінсько-Мазурського воєводства. Саме у його адміністративному центрі Ольштині –штаб-квартира фестивалю «Калинові мости». А тим часом милуємося довколишніми краєвидами, що відкриваються обабіч новісінької автостради: озера, протоки, зелені ліси, луки, доглянуті поля. Вразила кількість попереджувальних дорожніх знаків з мальованими козулями. І справді, водіям треба бути пильними – невдовзі побачили цих полохливих тварин: спокійно паслися неподалік дороги. Минаємо невеличкі населені пункти. На табличках назви польські, а більшість будинків – з червоної цегли, характерної «німецької» архітектури. Це Вармія і Мазури, «край тисячі озер», як ще їх називають.
Вересень 18, 2018Олександр МЕЛЬНИЧЕНКО, Іван ОГОЙКО (світлини), студенти ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Одвічний для українців тяжкий і доленосний вибір «Схід-Захід», трансформований громадянами незалежної України у «бурю і натиск», у суспільне воління і навіть у суспільний «головний біль», – став темою лекції в Грінченковому університеті Віктора Тимченка – політичного експерта, дослідника Об’єднаної Європи, журналіста, члена Союзу німецьких письменників.
Вересень 14, 2018Вікторія ВЯЛКОВА, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Літо поступилося осінній депресії? Найкраще від неї лікують подорожі в незнайомі далекі місцини. Наприклад, мальовничий Радебойль, що у Німеччині, наповнить вас сонячним позитивом.
Серпень 30, 2018Людмила СЕМЕНЮК; м. Женева, ШвейцаріяКоментарів немає
Інколи мені соромно за наших людей. Хоча тут, у Європі я таки цілковито збайдужіла до нашої похмурої неусміхненості, зухвалих розштовхувань ліктями в транспорті чи в супермаркеті, голосних розмов на пляжах, бойового макіяжу на обличчі, до дешевих підробок «під Сен-Лорана», надміру нудотних парфумів і до валіз, смішно запакованих в аеропортах у блискучу плівку…
Стало такою собі «доброю звичкою» лаяти Михаїла Горбачова за розвал Радянського Союзу. В Росії шпетять ще й Боріса Єльцина‒за те, що довів «скрєпную» до ручки. А це ж не так! Радянський Союз остаточно доконали «гекачепісти», учасники так званого Державного комітету з надзвичайноо стану. У занепалому СРСР тодішні реформатори змінювали рипливі колеса тоталітарно-планової економіки на швидкохідне демократично-ринкове шасі. А невдахи-заколотники 19 серпня 1991 року натиснули на гальма і дали задню… Проте за три дні їх змела загальнонародна хвиля несприйняття такого задкування.
Попри все я чомусь вірю, що одного разу він зайде до цього кінотеатру, де я випадково побачила сьогодні меценатське крісло, яке він купив київському «Жовтню» після пожежі, зручно сяде в нього, оточений рідними, і подивиться фільм, який сам зніме.
Російський посол у Словаччині назвав українського колегу «дебілом». Ось так у кращих «іконно-посконних» традиціях дипло,.. прости Господи,.. матії «рускава міра».
Дороги. Скільки їх подолано, сподіваюсь, немало ще й попереду. Автобус стрімко мчить автобаном. Легке похитування у комфортному кріслі заколихує. Напевне, це вже умовний рефлекс, набутий за роки журналістського життя – спати у дорозі за будь-якої нагоди. Та й сім сотень кілометрів від українського Рівного до польського Ольштина – достатня відстань у просторі й часі аби не лише покимарити, а й помилуватися краєвидами, поспілкуватися з попутниками-колегами. Яких тільки цікавих дискусій, спогадів, правдивих і не дуже бувальщин можна почути в автобусі, вщент заповненому телерадіожурналістами, операторами, фотографами, представниками «писучої» братії! Попри весело-подорожній настрій, відчувається певна атмосфера очікування. Нових вражень, зустрічей, знайомств під час телерадіофестивалю «Калинові мости», котрий вже вдев’яте проходитиме на мальовничих теренах Вармії і Мазур. Саме тут, на крайньому північному сході Польщі, в цьому краї тисячі озер, живуть наші краяни, переселені сюди у повоєнний час в ході горезвісної «Операції «Вісла».
Навіть серед незвично ранньої для Прибалтики спеки тут прохолодно і затишно. Лагідний шепіт вітерцю, що гойдає гілля старих дерев, щебет птаства… Заколихує. Сонячні промені, пробиваючись крізь товщу ще яскравої зелені, вкривають довколишній простір строкатою ковдрою світла й тіні. Але попри таку суцільну ідилію відчувається якась напруга. Тривожний настрій посилюється, коли крізь цей природний камуфляж проступають громаддя замшілих бетонних руїн. Отакий контрапункт! Мабуть такі емоції і мусять виникати у лігві одного з найжахливіших звірів в історії людства – у головній ставці Адольфа Гітлера «Вольфсшанце». Саме звідси фюрер керував нападом на Радянський Союз і війною на Східному фронті. Провівши тут понад 800 днів.
Червень 17, 2018Людмила СЕМЕНЮК, м. Шербур, ФранціяКоментарів немає
Чим ми відрізняємося від них… Хто-хто, а жителі Шербура, розташованого на крайній північній точці Франції, прекрасно знають з історії, що таке окупація, експансія і гібридна війна. Бо впродовж віків Нормандія все це пережила не раз – від своїх північних сусідів-англійців. І популярнатут серед туристів національна англійська страва – смажена риба з картопляними чіпсами – якнайкраще свідчить про те, як важко позбутися чужих смаків, чужої культури і чужої мови. І хоча тут всі добре розуміють англійську, хлопчина-гарсон в кафе, який сповідує політику правих, може зробити вигляд, що не чує, доки ти не звернешся французською.
Червень 01, 2018Володимир ЗЕМЛЯНИЙ; Андрій МИХАЙЛИК (світлина)Коментарів немає
«Що ви знаєте про Індію?», – цим запитанням розпочав свою зустріч зі студентами та викладачами столичного Грінченкового університету Надзвичайний і Повноважний Посол в Україні Манодж Бхарті. А й справді, що знаємо? Хтось назве Магатму Ганді, лідера ненасильницького руху звільнення Індії від колоніальної залежності, хтось пригадає Рабіндраната Тагора, лауреата Нобелівської премії, який багатьом із нас відомий хіба що піснею «Стара поема», що стала популярною завдяки колись нашумілому радянському фільмові. І, звісно, слони, йога, чай і кіно! А ще Індійський океан… Таки щось знаємо про Індію, але, погодьтеся, надто поверхово й хаотично…
Травень 29, 2018Богдан КРАВЧЕНКО, студент ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Коли пожежа охопить й знищить вщент ваш будинок, що найперше шукатимете на попелищі? Далебі – фрагменти вашого життя. Життя в обгорілих сторінках фотоальбому, що таївся десь у шухляді. Життя в переплавленій грудці металу, що колись була жорстким диском. Банально, але ж як правдиво…
Травень 29, 2018Леонід ІСАЧЕНКО; Іван ОГОЙКО, студент І курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка (світлини)Коментарів немає
До Київського університету імені Бориса Грінченка з нагоди святкування Дня Європи завітав Надзвичайний та Повноважний Посол Італії в Україні Давіде Ла Чечіліа. Перед численною грінченківською аудиторією виступив з лекцією про майбутнє Європи.
Травень 25, 2018Ірина ЯКОВЕНКО, студентка II курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Експресивний живопис на межі свідомого та підсвідомого,.. міфічні люди-дерева,.. перегук імпресіонізму з модернізмом і символізмом… Такою постає творчість берлінської художниці з українським корінням Марини Барановської. Її персональну виставку «Paintings» («Картини») у столичній мистецькій галереї «VoloshynGallery» поділено на дві частини.
Травень 23, 2018Вікторія КУРОЧКА, студентка V курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Вже втретє Королівський монетний двір Канади карбує ювілейні монети у вигляді писанки. 2016 року, до 125-ої річниці першого поселення українців, тут випустили в обіг 20 канадських доларів. І нікого не здивувало, що монета не круглої, а яйцевидної форми.
Травень 17, 2018Ганна МАРТИНЕЦЬ, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Депортацію кримськотатарського народу «енкавеесники» разом з міліцією та іншими «охоронцями» провели оперативно. Вночі вигнали людей із домівок і вранці 18 травня 1944 року набили ними товарі вагони. За офіційними даними, виселили 191044 кримських татар – в Узбекистан, Казахстан, Таджикистан і Росію. Майже половина їх загинула у вигнанні від нелюдських умов, а багато померло ще в дорозі.
Травень 08, 2018Анастасія ВЕНГЕРЧУК, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Щойно літак за маршрутом приземлився в токійському аеропорту «Наріта», зрозуміла, що мої пригоди знову починаються: вдруге в країні, яка першою на планеті стрічає новий день. Зрозуміло, зо двох тижнів замало, щоб уповні відчути дух «джапанленду», але достатньо, щоб помилуватися чудовими краєвидами, пройти крізь вуличну товкотнечу, поспілкуватися з людьми. Мені ж удалося трохи більше, ніж тому звичайному туристу, який розглядає яскраві вітрини магазинів у торгівельному центрі Шибуї.
Травень 07, 2018Володимир ЗЕМЛЯНИЙ, лауреат премії імені В’ячеслава ЧорноволаКоментарів немає
Ще не комедія, але вже тяжко наоскомлений фарс. В якому росіяни – добровільні заручники. Пройшла чергова інавгурація-коронація на кремлівський трон російського «вседєржителя» Владіміра Путіна. Чи то пак, за давньою московитською традицією, що тягнеться від придуркуватого Івана Грозного, трапилося «вєнчаніє на царство». Зрозуміло, що за роки свого правління Владімір Путін із «жениха» перевтілився на такого ж самовладного і пристарілого деспота, а з Росії-«нареченої» зробив гаремну наложницю.
Травень 04, 2018Микита ФРУКТОВ, студент VI курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Хто з нас, граючи в улюблену комп`ютерну гру, не мріяв колись підняти над головою свій перший трофей і почути гучні овації великої зали? Але мільйонів це вдалося лише десяткам наполегливих… Тим, хто повірив: саме ця гра – його фортуна.
Про лист 56 бакинських комісарів,.. ой! – американських конгресменів.
У кожній історії є багато історій. У цій теж.
Перш за все, це хороша історія про те, як члени парламенту можуть законно впливати на реалізацію політики своєї держави. Саме так, адже нікуди правди діти: цей лист – по суті лоббістська спроба і тиск на Державний департамент заповнити вакансію Спеціального уповноваженого Державного департаменту США з питань моніторингу та протидії антисемітизму. При цьому, на думку конгресменів, хоч посада залишається вакантною, фінансування цього напрямку діяльності має бути належним.
Серед зарубіжних ділових партнерів Київського університету імені Бориса Грінченка Національний інститут соціального розвитку Китайської академії соціальних наук – чи не наймолодший: угоду про міжнародне співробітництво керівники двох закладів скріпили своїми підписами у Пекіні 20 березня нинішнього року. Минув місяць і вже «грінченківці» гостинно приймали у стінах своєї Almamater поважну китайську делегацію на чолі з директором інституту Чженом Йі.
Квітень 24, 2018Олеся РОГАЧОВА, студентка IV курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Ми здебільшого не звертаємо уваги, що спілкуємося не лише словами, чи вербально, як кажуть науковці, а й жестами, мімікою. «Стиснув губи», «закотив очі», «звів брови»… Часом вираз нашого обличчя красномовніший за довгі фрази. А що вже говорити про жести руками! Та чи завжди ми їх використовуємо доречно? І чи зрозуміла наша жестова мова іноземцям? Що треба знати, щоб раптом не втрапити у неприємну ситуацію закордоном? Про це розповідає магістр з психології Київського інституту сучасної психології та психотерапії Анна ЗАНЕВСЬКА.
Березень 29, 2018Інна ЛЯШЕНКО, студентка VI курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка. Фото Максима Білоусова (PinchukArtCentre)Коментарів немає
«Земля – єдине на світі, що має цінність. Єдине, що вічне. Єдине, заради чого варто трудитися, за що варто боротися… і померти. Червона земля Тари єдине, що тебе не змінить», – так герой роману «Звіяні вітром» Джеральд О’Хара намагався донести істину цінності матінки-землі до своєї доньки Скарлетт. А та відверто сміялась йому в обличчя, і не хотіла чути, що Тара є годувальницею. Вже згодом, у хвилини відчаю, згадувала батькові слова: «Червона земля Тари – ось, що дає тобі сили»… Так було півтора століття тому, така правда буття залишається і в наш час.
Степан Пенкалюк – одинадцятикласникз Івано-Франківська. За романтичне есе про несподіване кохання Івана Франка отримав гран-прі конкурсу «Нові в медіа», що його провів Інститут журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.
Триметровий пам’ятник славетному українському вченому, засновникові радянської школи майяністики Юрію Кнорозову (1922-1999) відкрили в мексиканському місті Меріда, поруч з Великим музеєм світу майя.
Березень 11, 2018Іван ЯСИНОВСЬКИЙ, Інна БРАТАСЮК (світлини)Коментарів немає
Нервово смикаємо ручку, затято длубаємося у замку, як стоматолог у пащі ворога, та пробуємо вибити важкі дерев’яні двері. Уява вимальовує кримінально-драматичний сюжет про невдах і роззяв з України, жертв цинічного шахрайства: весь одяг, документи, майже всі гроші залишилися там, у номері, а телефони як на зло «позасинали» від холоду. Хвилин зо 20 знадобилося, щоб нарешті дотумкали: ламаємо чужі двері! Вони ж тут усі однакові!
Березень 02, 2018Анатолій ЧЕРНОВ, краєзнавець; м.ПолтаваКоментарів немає
Період Української революції і Визвольних змагань 1917-1921 років насичений таким величезним розмаїттям подій, що їх складно уявити сукупно: змінювали одна одну, мов кольорові скельця у калейдоскопі, утворюючи безліч комбінацій, втягуючи у свої «візерунки» нову масу людей, народжуючи героїв і зрадників. Той шал охопив усю Україну, сягнувши найвіддаленіших містечок, сіл і хуторів.
Лютий 21, 2018Наталія ДЕМЧУК, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Сербський лінгвіст та перекладач з української Деян Айдачич та львівська перекладачка з сербської Алла Титаренко влаштували у столичній книгарні «Є» літературну дискусію.
В російському інтернеті– «страсті-мордасті». Найперше – у так званих «патріотичних» соціальних групах. У тих, чиї учасники демонструють бездумну відданість «отєчеству» і його захланному вождю, які готові заради маячні про «вєлічіє» заливати кров’ю хоч «трідєсятоє государство». Звісно, не своєю. А, скажімо, кров’ю українців, як на Донбасі. Але коли агресор отримує кулаком по своїй зубатій пащеці, коли, звиняйте, харкає власною «кровушкой», тоді лунає аж геть не патріотичний лемент: «А нас-то за что?»
На міжнародному фестивалі миру і кіно «International Peace & Film Festival» в американському місті Орландо короткометражний фільм «5 хвилин» української режисерки Яни Антонець зібрав 3 нагороди: приз Essence Award (найкраще втілення ідеї фільму за найменшу кількість часу), а також нагороди від журі за найкращу комедію та найкращу сцену.
Січень 04, 2018Валерія ГАЛАЧОВА, студентка ІІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Часто бачите людей, як порпаються у смітниках? Таким, на жаль, сьогодні не здивуєш. Для декого там «малий бізнес»: макулатура, пляшки, пластик… А комусь пофортунить на одежину чи якісь продукти… Тут працюють переважно ті, хто опинився на соціальному дні: п’янички, волоцюги, безхатченки. А мені довелося бачити, як смітниками нишпорять люди, одягнені у модні куртки і дороге взуття, як дівчата доглянутими і наманікюреними пальчиками перебирають недоїдки. Вони називають себе фриганами.
Січень 03, 2018Юлія ПАТЛАНЬ, провідний науковий співробітник Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»; м. КиївКоментарів немає
У грудні минуло 65 років від дня смерті Василя Єрошенка, есперантиста, педагога сліпих, мандрівника, письменника. На жаль, широкому загалу його ім’я невідоме. Писав Єрошенко, а ще точніше, оповідав, есперанто та японською мовами. У середині тридцятих років створив дитбудинок для сліпих у Туркменській РСР – схоже, за зразком відомих місіонерських шкіл Британської Індії. Ймовірно, Василь Єрошенко був тоді єдиним в Радянському Союзі незрячим керівником такого закладу. Принаймні, про інших ми не знаємо.
Грудень 29, 2017Марина КРИВІНЧУК, студентка ІV курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Серед країн Євроспільноти, Литва – чи не найближча. І не лише географічно. Але, як казав наш великий мандрівний філософ: «Всякому городу нрав і права». Тож декілька порад для тих, хто зібрався до цієї балтійської країни.
Грудень 26, 2017Марина КРИВІНЧУК, студентка ІV курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
З Христиною Мацьопою зустрілися у литовській столиці: я – в гостях, а вона – повноцінна студентка Вільнюського університету. До того ж 21-річна Христина вже встигла повчитися у Польщі й Угорщині. А почалося з того, що, студіюючи в одному з українських вишів міжнародну економіку, здобула грант на навчання у Польщі.
Грудень 19, 2017Григорій ТИТАРЕНКО, журналіст; м. Полтава1 коментар
Пригадую, як два роки тому у Полтавській філармонії провели святковий концерт присвячений 100-річчю з дня народження композитора Богдана Весоловського. Тоді це ім’я мало що говорило пересічному українцеві, хоч у світі його знали від Канади до Австралії, а спеціалісти-музикознавці навіть говорили про його вплив на легендарний «Бітлз».
Організація економічного співробітництва та розвитку ОЕСР масштабно вивчила особливості учительської праці у країнах-членах ОЕСР. У доповіді про отримані результати неодноразово звучало схвалення британської системи середньої освіти. А також освіти Сінгапура: там учні досягають особливо високих результатів з математики.
Жовтень 05, 2017Ян МАХІВСЬКИЙ, студент VI курсу інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка1 коментар
Я уникав новин уже другий місяць. Не читав інформаційних стрічок. Вирішив, що так легше і безпечніше. Спочатку зіскочив з телевізійної «голки», потім – з інтернетної. Лише через чужі розмови у маршрутках і поїздах «плив» потоком новин, зате не топився в них, наче сліпі цуценята.
Липень 27, 2017Володимир ЗЕМЛЯНИЙ, лауреат премії імені В’ячеслава ЧорноволаКоментарів немає
Світлана Агєєва, мати полоненого на Луганщині російського диверсанта-контрактника, мабуть, як і кожна матір, не може повірити в те, що її син терорист-найманець. Він, мовляв, приїхав на український Донбас не за грішми і не вбивати. «У нас на Алтаї до українців нормальне ставлення», – говорила вже в Україні учителька англійської мови. Уявляєте, зі снайперською гвинтівкою у складі диверсійної групи – то нормально! А що ж тоді, за її материнською логікою, ненормально?!
Червень 19, 2017Андрій МИХАЙЛИК (світлини автора)Коментарів немає
Хто з хлопчаків минулих часів не марив подорожами далекими заморськими краями? Разом з героями Жуль Верна підкорював Анди, обживав безлюдні острови, скакав разом з манйнрідівськими персонажами безкрайніми преріями, відкривав для себе дивовижний і загадковий світ джунглів Редьярда Кіплінга. Нинішня юнь, пересичена невичерпними новаціями інформаційних технологій, навіть уявити собі не може, яким скарбом для їхніх ровесників 50-60-х років минулого століття були непоказні колекції поштових марок. Особливою гордістю кожного юного філателіста були марки з далеких заморських володінь. А щоб визначити за хлоп’ячими мірилами реальну цінність колекції, просто питали: «Скільки у тебе колоній?». Тобто, скільки у тебе марок з колоніальних країн. Ці паперові зубчасті прямокутнички і квадратики з барвистими зображеннями дивовижних рослин, тварин, жуків, метеликів реально підтверджували, що таємничий світ невідомих далеких країв справді існує…
Червень 03, 2017Володимир ЗЕМЛЯНИЙ; Ольга СУТКО (світлини)Коментарів немає
Шанованих гостей з японського міста Кіото, мера Дайсаку Кадокаву та голову міської ради Казухіра Тераду, на подвір’ї Київського університету Імені Бориса Грінченка зустрічав господар – ректор Віктор Огнев`юк, а традиційний коровай на вишитім рушнику подала Сакура Шіракава, студентка ІІ курсу Грінченкового Інституту філології. «Сакура над білою річкою» – так можна перекласти ім’я та прізвище японської студентки.
Червень 01, 2017Григорій ТИТАРЕНКО, краєзнавець; м. ПолтаваКоментарів немає
Гастрольний шлях до Сполучений Штатів Америки провідного актора Полтавського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя, народного артиста України Василя Голуба починався ще три роки тому.
«Ро-бо-ту! Зар-пла-ту!» – скандували на заводському мітингу робітники «Керченського металургійного комплексу». Власне, нові господарі загарбаного «комплексу», куди увійшли два підприємства, що до окупації забезпечували Укрзалізницю, пообіцяли з першого червня налагодити випуск емальованого посуду.
У столичному Будинку кіно – художня виставка «Квітами стелиться земля» Любові Кімбел-Добровольської. Її творчість охоплює простір у тисячі кілометрів: від зачарованої Десни, на берегах якої народилася, до пейзажів заплави річки Медуей, що на крайньому південному сході Англії. Яскраво-зелені луки графства Кент, статечні могутні дуби, які століттями впевнено тримаються британської землі, – поруч із київськими каштанами. А квіти – вони скрізь квіти, чи то у Великій Британії, чи у рідній Україні…
Схоже, що і в них почалося… В селищі Ушумун, що в Амурській області, де, пам’ятаєте? – «часовиє родіни стоят», школярі потрощили пам’ятник товаришу Лєніну.
Яскраве, сонячне відкриття «Євробачення» у Києві. Приморожений військовий парад на Красній площі у Москві. Тисячі радісних гостей на пісенному європейському святі. Суворі замкнені обличчя російських військовиків у одноликих шеренгах. Україна вітає гостей піснею, Росія брязкає на весь світ зброєю…
Росія вивісила навколо себе інформаційне запинало, яке все більше нагадує оту пріснопам’ятну, сточену іржею залізну завісу совка. Історія співачки Юлії Самойлової, делегованої на конкурс «Євробачення» в Києві, – один із численних прикладів. Юлію Самойлову обирали, знаючи наперед, що їй через її ж гастролі в окупованому Криму наша влада заборонить в’їзд в Україну. На півострові до і після неї «підсковзнулося» чимало російських артистів. «Червоні картки» від України отримали, наприклад, Крістіна Орбакайте, Наташа Корольова, Лоліта Мілявська…
70 років тому, 28 квітня 1947 року на прадавніх українських етнічних теренах (Лемківщині, Холмщині, Надсянні та Підляшші) розпочалась акція «Вісла» – депортація всього українського населення до північно-західних земель Польщі.
Квітень 27, 2017Ольга КОЧАРЯН, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Фотовиставку, організовану вірменською громадою Києва в Голосіївському районі столиці, присвячено річниці масового арешту вірменської інтелігенції далекого 1915 року.
На початку року «Роскосмос» відкликав для перевірки ракетні двигуни «Протон-М», що виводили на орбіту Землі штучні літальні апарати. На Воронезькому механічному заводі, мабуть, вирішили заощадити. А, можливо, банально вкрасти. Замість дорогоцінних матеріалів, стійких до високих температур, тут стали використовувати дешеві замінники. Перевіркою з’ясовано, що впродовж кількох останніх років вузли двигунів «склеювали» неліквідними компонентами.
Березень 19, 2017Альона ДРАЧ, студентка ІІ курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
«Люди в багатьох країнах бояться. Політики цим користуються. Держави використовують мову погроз. Сучасне мистецтво – це антидот».
(Віктор ПІНЧУК, український підприємець, мільярдер і меценат)
«Майбутній час», інстальований з газет… Анімаційний чоловічок в такому ж аніме-ландшафті розповідає з великого екрана темній кімнаті про закони руху… У столичному «PinchukArtCentre» виставлено твори двадцяти одного номінанта на премію Future Generation Art Prize 2017.
Березень 18, 2017Ольга КОЧАРЯН, студентка II курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
Студентам-«грінченківцям» – майбутнім журналістам і рекламістам – випала нагода послухати лекції відомого європейського спеціаліста з реклами, маркетингових комунікацій, графічного дизайну та семіотики Христо Кафтанджиєва. Він – докторфілософії, професоррекламина факультеті журналістикиСофійськогоуніверситету. Член журі знаних міжнароднихрекламнихфестивалів, автор 6 книжок, які побачили світ багатьма європейськими мовами.
Пан Кафтанджиєв люб’язно погодився відповісти на запитання для «Грінченко-інформу».
В російському Озерську, що в Челябінській області, днями поховали 23-річного Івана Слишкіна. В церкву прощатися прийшли сотні земляків. Іван повернувся додому із Сирії «вантажем-200». Він відшліфував «майстерність» у Чечні, а потім пішов найманцем на сирійську війну. Яку справедливість, яку Росію і від кого він там захищав? Не шукайте даремно відповідей. А все, що ви почуєте від росіян на виправдання таких, як Слишкін, буде спробою примітивно зомбувати власне сумління і викопними залишками совісті. Ванька хотів одружитися і завербувався убивцею, щоб «заробити серйозні гроші». А що якби заробив, якби повернувся живим? Ви тільки уявіть оту весільну радість наречених і гостей!..
Наші земляки, які творили у світах, були для совєтського тоталітарного режиму «персонами нон ґрата». Доля Олександра Гуненка, славного українця, талановитого художника і скульптора, – яскраве свідчення. Приклад неминучого вибору для творчої України: вмерти, брехливо пристосовуватись, або жити в чужині.
Лютий 23, 2017Ян МАХІВСЬКИЙ, студент V курсу Інституту журналістики Київського університету імені Бориса ГрінченкаКоментарів немає
П’ятий курс. Той момент, коли вже напрацював на заліковку і пізнав ази професії. Перефразовуючи Шиллера: «Студент зробив свою справу, студент може відпочивати».
Лютий 17, 2017Сергій СОЛОВЙОВ, кандидат наук із соціальних комунікацій, журналістКоментарів немає
Російський тележурналіст Ніколай Сванідзе рік тому писав, що його рідний сьогочасний режим нагадує йому дивний гібрид Венесуели, фашистської Італії та «допєтровскойРусі». І додав, що таке звірятко не уявляється історично життєздатним. Сванідзе, гадаю, патріот своєї батьківщини і заради гострого слівця не став би такого писати. Він керував Всеросійською державною телерадіокомпанією, має державні нагороди, член Громадської палати РФ. Та, очевидно, Сванідзе має право і підстави порівнювати свою країну з «допєтровской Русью», яка, втім, тоді була Московією. До цього він доплюсовує муссолінський душок і соціалістичні декорації Чавеса – шанувальника коки і Троцького, щоб змалювати той стан, в якому перебуває Росія.
Січень 28, 2017Володимир ЗЕМЛЯНИЙ, лауреат премії імені В’ячеслава ЧорноволаКоментарів немає
Сенсація! Українська православна церква забирає кримську нерухомість! Йдеться про комплекс будівель історичного заповідника «Херсонес Таврійський» у Севастополі. Окупаційна влада безсила щось вдіяти проти. Будівлі колись належали церкві, тому Росмайно не може відмовити у передачі їх колишньому власнику. Інтернет-видання «Версии» вже гепнули набатом: «Россия подарит Херсонес Киевскому патриархату, прославляющему украинских карателей».
Січень 18, 2017Сергій СОЛОВЙОВ, кандидат наук із соціальних комунікацій, журналістКоментарів немає
Хто підіграє Кремлю у кримському питанні
Імовірність того, що деякі країни, вихідці з колишнього Радянського Союзу, можуть визнати Крим російською територією, досить висока. Так вважає народний депутат України Рефат Чубаров, називаючи можливих «визнавантів»: Вірменію, Білорусь, Узбекистан і Казахстан. Представники цього постсовка у грудні минулого року голосували проти резолюції ООН, у якій ішлося про порушення прав людини в окупованому Росією Криму.
Січень 03, 2017Володимир ЗЕМЛЯНИЙ, лауреат премії В’ячеслава ЧорноволаКоментарів немає
Новий рік ставить Росію на поріг президентських виборів, які мають відбутися 2018-го. Торішні вибори в Державну думу додали видимості внутрішньополітичної стабільності путінській авторитарній моделі. А от проблеми в економіці через санкції, накладені на Росію за її кривавий розбій в Україні і Сирії, навпаки, тільки загострилися. Щоб залишитися авторитетом для олігархічних еліт і російського виборця, Владімір Путін має відкараскатись від невдач і приліпитись до вигаданих успіх.
Грудень 27, 2016Володимир ЗЕМЛЯНИЙ, лауреат премії імені В’ячеслава Чорновола2 коментарі
Російський турист напав на американського туриста в Перу. «Далєко от Родіни» росіянин засумував наодинці з алкоголем, без «родной речі». Напливала стадія «…поговорить». Побачивши у натовпі туристів футболку з написом «Путин», «русо турісто», кинулося до американця, як до рідного. А коли почув, що той ще й говорить російською, поліз обійматися. Але на якійсь хвилині нарешті дочитав напис і поступово у його мізках звивина агресії розжарилася до червоного.
Вплив Чорнобильської катастрофи на розпад Радянського Союзу обговорили учасники міжнародної наукової конференції, яка днями відбулася у Національному музеї «Чорнобиль». Організаторами заходу, що зібрав науковців та експертів з Білорусі, Польщі та України, виступили Посольство Республіки Польща в Україні, Представництво Польської академії наук у Києві та Інститут політичних наук Польської академії наук у Варшаві.
Поки державні лідери України та Польщі обмінюються словесним літеплом про значущість дружніх українсько-польських взаємин для досягнення європейської солідарності, поки скріплюють підписами спільні декларації про наміри розвивати стосунки, визнаючитериторіальну цілісність України та Польщі, непорушність кордонів держав, деякі польські політики із табору націонал-радикалів, з невитравною печаттю клінічної величі, «можів» і «кресів» на вродзоних чолах, продовжують ретельно вгепувати осиковий кілок у наші добросусідські відносини.
Державне підприємство «Антонов» та китайська компанія Aerospace Industry Corporation of China скріпили угодою спільну добудову другого модернізованого екземпляра найбільшого в світі транспортного літака АН-225 «Мрія» і створення серійного виробництва цього літака на території Китаю за ліцензією «Антонова».
За останні три десятиліття Світовий океан відвоював 115 тис. кв. км планетарного суходолу, а тим часом було осушено близько 173 тис. кв. км водної поверхні. Відтак, за загальним балансом, суходіл на планеті приріс 58 тисячами квадратних кілометрів.
Я щораз більше не розумію цього світу, а тому не маю що про нього сказати. Треба було б промовчати і цього разу, але невралгічне для України рішення Польського сейму змушує осмислити бодай для самого себе, що відбувається.
Андрій Дещиця, посол України в Польщі, вважає, що Україна має чіткіше визначити свою позицію у відповідь на рішення Сейму про визнання геноцидом Волинської трагедії.
Що ми знаємо про Малайзію? Країна на крайньому південному сході Азії, за устроєм – конституційна монархія. Столиця – Куала-Лумпур. Малайці, китайці, індійці – основа населення країни. Окрім материкової частини, є острови. Архіпелаг Лангкаві, Пенанг, малайзійська частина острова Борнео. Лише від самих назв дме далекою екзотикою, приправленою добрячою порцією прянощів та ароматом заморських тропічних фруктів.
«З метою підвищення ефективності діяльності федеральних органів державної влади» Володимир Путін своїм указом ввів Крим до складу Південного федерального округу Російської Федерації. Таким чином позбавивши анексований півострів статусу «федерального округу».
Отак-то, ляше, друже, брате! Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили. Подай же руку козакові І серце чистеє подай! (Тарас ШЕВЧЕНКО «Полякам»)
22 липня нижня палата польського парламенту прийняла ухвалу «У справі віддання данини жертвам геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках».Сьогодні, коли спалах емоцій, викликаний прийняттям цього документа трохи спав, спробуємо повернутися до теми Волинської трагедії.
Липень 16, 2016Богдан ЯРЕМЕНКО, дипломат, колишній Генеральний консул України в СтамбуліКоментарів немає
Про ситуацію в Туреччині Тамтешня правляча партія останнім часом витратила надзвичайно багато зусиль для приборкання збройних сил. Справа в тому, що ще від часів правління Ататюрка збройні сили Туреччини несуть закріплену законами місію збереження світського характеру влади. Тобто – блокування ісламізму, щоб той не повернувся в суспільну сферу.
Якщо є рай на землі, то це, безперечно, Ніцца: білі вілли на тлі синього моря, зелені пальми та рожеві олеандри вздовж бездоганних доріг, різнокольорові карнавали, усміхнені перехожі на знаменитій семикілометровій набережній… Ну і феєрверки, звісно. Вони тривають годину, піротехніки творять своє музично-театральне дійство просто посеред моря. Подивитися на це з’їжджаються сотні тисяч, зазвичай, беручи із собою дітей…
Схоже, конгрес США вирішив утерти носа Верховній Раді України у прийнятті законів на захист нашого ж суверенітету і територіальної цілісності. Комітет у закордонних справах палати представників (нижньої палати) конгресу схвалив проект закону 5094 «На підтримку стабільності та демократії в Україні» авторства демократа з Нью-Йорка Еліота Енгела.
Напевно, багато хто так і скаже: польські сенатори настільки любили їздити в Києві Московським проспектом, що не витримали його перейменування на проспект Степана Бандери і вирішили своєрідним чином вшанувати поляків, загиблих в 40-х роках минулого сторіччя на українських землях, ухвалою Сенату.
У Варшаві – саміт НАТО. Саме через це, а не тому, що «ось бачите, поляки нас не люблять!», Польща на місяць обмежила малий прикордонни рух з Україною: зайвої безпеки не буває, особливо нині. Якщо стисло – на цьому саміті Україну в НАТО не приймуть.
Мемуаристика. Звісно, справжня, правдива. Вона значима і приваблива тим, що це не вигадані історії, а свідчення безпосередніх учасників минулих подій. На палітурці книжки спогадів «Остання з роду Скоропадських» – фото: батько і донька, Павло Скоропадський і Олена Павлівна.
Половина німців вважає, що Росія може почати військове вторгнення у країни Балтії. Проте лише дев’ять відсотків схвалюють плани уряду направити туди солдатів Бундесверу, повідомляє «Німецька хвиля».
Червень 22, 2016Володимир ЗЕМЛЯНИЙ, письменник, журналістКоментарів немає
На вуличних полях Марселя російські фани виграли жорстокий двобій з уболівальниками англійської збірної – 35 постраждалих, четверо важко, через кілька днів від жорстоких побоїв один англієць помер у лікарні. Французька поліція вчинила зле: для слідчих дій зупинила автобус з російськими уболівальниками. Обурене російське МЗС викликало «на московський килим» посла Франції: росіяни спізнювалися на черговий мордобій у Ліллі. А ще – знемагали в автобусі від спеки. Саме в ті години у лікарні помирала забита ними людина. Ні МЗС Росії, ні самі уболівальники з цього приводу анітрохи не переймалися. У них з похмілля пересохло в роті, свербіли кулаки, їм хотілося трибунних розваг, як на матчі з англійцями. А в Росії свято шанують права подібних громадян…
П’ятнадцять років промайнуло відтоді, як у лютому 2001 року на ліквідації наслідків жахливого землетрусу в далекому індійському штаті Гуджарат працювала дружна команда українських медиків і рятувальників. Справді, десь там, у минулому залишилася маленька частка нашого життя. Відверто кажучи, не найгірша. Попри всі психологічні, фізичні та емоційні навантаження. Стали історією недоспані ночі чергувань, здавалося б нескінченні черги пацієнтів, виснажливі переїзди у віддалені та глухі індійські села. Але це вже у зазублинах нашої пам’яті, на сторінках щоденників, у сотнях метрів відеоплівки…
Травень 29, 2016Олесь ДОРІЧЕНКО, поет, художник, лауреат мистецької премії «Київ» 2016 рокуКоментарів немає
Ще задовго до того як потрапити з хором ім. Григорія Верьовки до Мексики, я був захоплений самобутньою культурою цього народу, його яскравою і трагічною історією. Мене заполонив монументальний живопис Хосе Ороско, Дієго Рівери, Давида Сікейроса та інших художників, які присвятили себе цьому грандіозному різновиду мистецтва. В багатьох містах країни їхні розписи-муралі прикрашають адміністративні будівлі, навчальні заклади, театри, шпиталі. Кожна така мураль – яскравий епізод минувшини, пристрасний заклик до народної пам’яті: аби люди усвідомлювали хто вони, чиїх батьків діти. І знали, якою дорогою ціною освячене їхнє життя.
Кожен музей має своє обличчя, історію, експозицію. Хоча донедавна, в «недекомунізовані часи», багато з них таки були схожими наче близнюки. Складалося враження, що десь існувала якась утаємничена «фабрика», котра масово їх «штампує». В таких роблених лише з принуки чи обов’язку «закладах культури», навіть часто відвідуваних і з певним напускним «статусом», од експозиції зазвичай віяло холоднечею якщо не відчуженості, то відстороненості.
Травень 10, 2016Тетяна КАРПУСЬ, студентка ІІ курсу Гуманітарного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка (світлини автора)Коментарів немає
Епоха Великих географічних відкриттів відлунює тут у кожному візерунковому фасаді та у крутій течії звивистих вулиць, що зшивають місто поміж сімома лісабонськими пагорбами. Місто унікальної «мереживної» архітектури і рекордної кількості сходів немов стікало з отих семи пагорбів до мармурової набережної. Все змінилося за 6 хвилин в День всіх Святих, вранці 1 листопада 1755 року.
«Все життя шукаю найкоротшу дорогу до народної пісні, понад двадцять літ, оббиваючи пороги, шукаю шляхів до України, до дружби з нею, – сповідався Миколі Кагарлицькому керівник відомого Кубанського козачого хору Віктор Захарченко (журнал «Дніпро», 1989, № 11) . – І ось ця дружба, вірю щиро, засвітилася мені насправді. Це для нас, кубанців, украй потрібно, бо звідси коріння чорноморських козаків, які після зруйнування Катериною II Запорозької Січі оселились на Кубані. Це потрібно і вам, бо на нашій землі – частка вашої-нашої історії».
Суто «англійська» погода того дня у Каневі – безперервна мжичка, що раз у раз переходила у рясніший дощ із рвучким холодним вітром, – це що, був знак?
П’ять років тому – 15 квітня 2011 року – з Туманного Альбіону до Канева прибула поважна і настільки ж незвична місія. Вона мала виконати волю жінки – відомої письменниці, перекладачки, громадської діячки і правозахисниці Віри Річ (Фейт Елізабет Джоан Річ (1936-2009), яка заповіла поховати свій прах у серці України, яким вважала могилу Тараса Шевченка.
Якось депутат Красноярського міських зборів і відомий у місті бізнесмен Костянтин Сенченко зробив мужній і розумний вчинок. Він вибачився перед президентом Чечні Рамзаном Ахматовичем Кадировим. Раніше красноярський депутат назвав Кадирова ганьбою Росії. Так сибіряк прокоментував заяву лідера Чечні, зроблену місцевим журналістам: «Представники так званої позасистемної опозиції намагаються нажитися на складній економічній ситуації. До таких людей треба ставитися як до ворогів народу, як до зрадників».
Ох, ці ж американські професори-експерти… А якщо вони ще й художники і поети-лірики – слід дуже пильно аналізувати їхні пропозиції та ідеї щодо того, як облаштувати Україну в плані політичному.
Вважають, що війна неминуче закінчується миром. Ні, після війни трапляються соціально-економічні зміни, частіше потрясіння й конфлікти. І неважливо, йдеться про країну переможницю чи капітулянта. Перемігши у війні 1812 року, Росія отримала повстання декабристів. Поразка у війні з Японією привела до реформ Столипіна.
Для пересічного українця історія ця стала відомою з 19 березня 1997 року, коли у друкованому органі Всесоюзної центральної ради профспілок газеті «Труд» з’явилася публікація харківського кореспондента Олександра Чепалова «Махмуд Есамбаєв: Не гоже забувати своїх Богів», де йшлося про долю українського хлопця з-під Полтави, льотчика, героя Радянського Союзу, який став у Канаді вождем племені ірокезів. Рівно через 30 років після канадської виставки ЕКСПО-67 видатний танцівник, член радянської делегації, розповів її авторові публікації.
Уже рік пандемія коронавірусу диктує людству свої порядки, правила, обмеження. Одне з основних – використання захисної маски як обов’язкової умови безпеки.
10 лютого – день народження українського військового діяча, політика, дипломата, поета, австрійського архікнязя Вільгельма Гамбсбурга (Василя Вишиваного). Для багатьох поєднання цих
Всюдисуща статистика підрахувала: щорічно камерами у своїх телефонах люди роблять понад трильйон світлин! Виробники аматорських цифрових камер, зазнаючи великих збитків, згортають
Чи існує можливість висвітлення війни, зосереджуючись на образах, асоціаціях, паралелях? Війни, де фіксуються абстрактні теми, де стирається поняття добра і зла,
Переповнюють враження від збірки оповідань Марини Варич «У ніч на страсну п’ятницю». Усі три розділи книжки пронизано єдиним міцним тематичним стрижнем.
У минулому місто-фортеця, гетьманська столиця, в історії якої чимало драматичних і трагічних сторінок. Свого часу Вольтер називав його головним містом України.
Карантинне усамітнення із серіалами, відеоіграми та відкриванням холодильника у паузах одверто набридло. Так, що мимоволі повторюєш за класиком: хочеться закохатися, одружитися