Архів розділу: Ойкумена

«Він сидітиме у цьому кінотеатрі»

Попри все я чомусь вірю, що одного разу він зайде до цього кінотеатру, де я випадково побачила сьогодні меценатське крісло, яке він купив київському «Жовтню» після пожежі, зручно сяде в нього, оточений рідними, і подивиться фільм, який сам зніме.

«Феня» московської «хази»

Російський посол у Словаччині назвав українського колегу «дебілом». Ось так у кращих «іконно-посконних» традиціях дипло,.. прости Господи,.. матії «рускава міра».

А ФІФА нехай хоч свисне

ФІФА на ЧС-2018 по суті підтримала Росію, котра окупувала Крим та воює з Україною на Донбасі. Ця футбольна чиновницька організація, бачте, заборонила футболістам виголошувати «Слава Україні».

Калинові зустрічі

Дороги. Скільки їх подолано, сподіваюсь, немало ще й попереду. Автобус стрімко мчить автобаном. Легке похитування у комфортному кріслі заколихує. Напевне, це вже умовний рефлекс, набутий за роки журналістського життя – спати у дорозі за будь-якої нагоди. Та й сім сотень кілометрів від українського Рівного до польського Ольштина – достатня відстань у просторі й часі аби не лише покимарити, а й помилуватися краєвидами, поспілкуватися з попутниками-колегами. Яких тільки цікавих дискусій, спогадів, правдивих і не дуже бувальщин можна почути в автобусі, вщент заповненому телерадіожурналістами, операторами, фотографами, представниками «писучої» братії! Попри весело-подорожній настрій, відчувається певна атмосфера очікування. Нових вражень, зустрічей, знайомств під час телерадіофестивалю «Калинові мости», котрий вже вдев’яте проходитиме на мальовничих теренах Вармії і Мазур. Саме тут, на крайньому північному сході Польщі, в цьому краї тисячі озер, живуть наші краяни, переселені сюди у повоєнний час в ході горезвісної «Операції «Вісла».

В ЛІГВІ ПОВЕРЖЕНОГО ЗВІРА

Навіть серед незвично ранньої для Прибалтики спеки тут прохолодно і затишно. Лагідний шепіт вітерцю, що гойдає гілля старих дерев, щебет птаства… Заколихує. Сонячні промені, пробиваючись крізь товщу ще яскравої зелені, вкривають довколишній простір строкатою ковдрою світла й тіні. Але попри таку суцільну ідилію відчувається якась напруга. Тривожний настрій посилюється, коли крізь цей природний камуфляж проступають громаддя замшілих бетонних руїн. Отакий контрапункт! Мабуть такі емоції і мусять виникати у лігві одного з найжахливіших звірів в історії людства – у головній ставці Адольфа Гітлера «Вольфсшанце». Саме звідси фюрер керував нападом на Радянський Союз і війною на Східному фронті. Провівши тут понад 800 днів.

ФРАНЦУЗИ НЕ ВБОЛІВАЛИ Б

Чим ми відрізняємося від них…
Хто-хто, а жителі Шербура, розташованого на крайній північній точці Франції, прекрасно знають з історії, що таке окупація, експансія і гібридна війна. Бо впродовж віків Нормандія все це пережила не раз – від своїх північних сусідів-англійців. І популярна тут серед туристів національна англійська страва – смажена риба з картопляними чіпсами – якнайкраще свідчить про те, як важко позбутися чужих смаків, чужої культури і чужої мови. І хоча тут всі добре розуміють англійську, хлопчина-гарсон в кафе, який сповідує політику правих, може зробити вигляд, що не чує, доки ти не звернешся французською.

«Ми – країна мудрості та багатства»

«Що ви знаєте про Індію?», – цим запитанням розпочав свою зустріч зі студентами та викладачами столичного Грінченкового університету Надзвичайний і Повноважний Посол в Україні Манодж Бхарті.
 А й справді, що знаємо? Хтось назве Магатму Ганді, лідера ненасильницького руху звільнення Індії від колоніальної залежності, хтось пригадає Рабіндраната Тагора, лауреата Нобелівської премії, який багатьом із нас відомий хіба що піснею «Стара поема», що стала популярною завдяки колись нашумілому радянському фільмові. І, звісно, слони, йога, чай і кіно! А ще Індійський океан… Таки щось знаємо про Індію, але, погодьтеся,  надто поверхово й хаотично…

Увічнена мить

Коли пожежа охопить й знищить вщент ваш будинок, що найперше шукатимете на попелищі?
Далебі – фрагменти вашого життя. Життя в обгорілих сторінках фотоальбому, що таївся десь у шухляді. Життя в переплавленій грудці металу, що колись була жорстким диском. Банально, але ж як правдиво…

Посол Італії в Україні Давіде ЛА ЧЕЧІЛІА: «Вірю в єврооптимізм»

До Київського університету імені Бориса Грінченка з нагоди святкування Дня Європи завітав Надзвичайний та Повноважний Посол Італії в Україні Давіде Ла Чечіліа. Перед численною грінченківською аудиторією виступив з лекцією про майбутнє Європи.

Між «Пеклом» і «Раєм»

Експресивний живопис на межі свідомого та підсвідомого,.. міфічні люди-дерева,.. перегук  імпресіонізму з модернізмом і символізмом… Такою постає творчість берлінської художниці з українським корінням Марини Барановської. Її персональну  виставку «Paintings» («Картини») у столичній мистецькій галереї «Voloshyn Gallery»  поділено на дві частини.

Наша писанка світом котиться…

Вже втретє Королівський монетний двір Канади карбує ювілейні монети у вигляді писанки. 2016 року, до 125-ої річниці першого поселення українців, тут випустили в обіг 20 канадських доларів. І нікого не здивувало, що монета не круглої, а яйцевидної форми.

ЗЛАМАНІ ДОЛІ НАРОД НЕ ЗЛАМАЛИ…

Депортацію кримськотатарського народу «енкавеесники» разом з міліцією та іншими  «охоронцями» провели оперативно. Вночі вигнали людей із домівок і вранці 18 травня 1944 року набили ними товарі вагони. За офіційними даними, виселили 191044 кримських татар – в Узбекистан, Казахстан, Таджикистан і Росію.  Майже половина їх загинула у вигнанні від нелюдських умов, а багато померло ще в дорозі.

Назустріч сонцю

Щойно літак за маршрутом приземлився в токійському аеропорту «Наріта», зрозуміла, що мої пригоди знову починаються: вдруге в країні, яка першою на планеті стрічає новий день. Зрозуміло, зо двох тижнів замало, щоб уповні відчути дух «джапанленду», але достатньо, щоб помилуватися чудовими краєвидами, пройти крізь вуличну товкотнечу, поспілкуватися з людьми. Мені ж удалося трохи більше, ніж тому звичайному туристу, який розглядає яскраві вітрини магазинів у торгівельному центрі Шибуї.

ПРЕЗИДЕНТ ЖИВИХ МЕРЦІВ

Ще не комедія, але вже тяжко наоскомлений фарс. В якому росіяни – добровільні заручники. Пройшла чергова інавгурація-коронація на кремлівський трон російського «вседєржителя» Владіміра Путіна. Чи то пак, за давньою московитською традицією, що тягнеться від придуркуватого Івана Грозного, трапилося «вєнчаніє на царство». Зрозуміло, що за роки свого правління Владімір Путін із «жениха» перевтілився на такого ж самовладного і пристарілого деспота, а з Росії-«нареченої» зробив гаремну наложницю.

Мамо, я хочу стати кіберспортсменом!

Хто з нас, граючи в улюблену комп`ютерну гру, не мріяв колись підняти над головою свій перший трофей і почути гучні овації великої зали? Але мільйонів це вдалося лише десяткам наполегливих… Тим, хто повірив: саме ця гра – його фортуна.

ЩО ЗА ЛИСТОМ АМЕРИКАНСЬКИХ КОНГРЕСМЕНІВ?

Про лист 56 бакинських комісарів,.. ой! – американських конгресменів.

У кожній історії є багато історій. У цій теж.

Перш за все, це хороша історія про те, як члени парламенту можуть законно впливати на реалізацію політики своєї держави. Саме так, адже нікуди правди діти: цей лист – по суті лоббістська спроба і тиск на Державний департамент заповнити вакансію Спеціального уповноваженого Державного департаменту США з питань моніторингу та протидії антисемітизму. При цьому, на думку конгресменів, хоч посада залишається вакантною, фінансування цього напрямку діяльності має бути належним.

Середній клас: рятунок чи загроза? Китайський досвід

Серед зарубіжних ділових партнерів Київського університету імені Бориса Грінченка Національний інститут соціального розвитку Китайської академії соціальних наук – чи не наймолодший: угоду про міжнародне співробітництво керівники двох закладів скріпили своїми підписами у Пекіні 20 березня нинішнього року. Минув місяць і вже «грінченківці» гостинно приймали у стінах своєї Alma mater поважну китайську делегацію на чолі з директором інституту Чженом Йі.

Печерська Лавра,.. Свята Софія,.. «Чорнобиль. Хроніка…»

Блага вість із Парижа: ЮНЕСКО визнало легендарний український фільм «Чорнобиль – хроніка важких тижнів» Світовою Спадщиною.

Тицьнув дулю, побажав здоров’я…

Ми здебільшого не звертаємо уваги, що спілкуємося не лише словами, чи вербально, як кажуть науковці, а й жестами, мімікою. «Стиснув губи», «закотив очі», «звів брови»… Часом вираз нашого обличчя красномовніший за довгі фрази. А що вже говорити про жести руками! Та чи завжди ми їх використовуємо доречно? І чи зрозуміла наша жестова мова іноземцям? Що треба знати, щоб раптом не втрапити у неприємну ситуацію закордоном? Про це розповідає магістр з психології Київського інституту сучасної психології та психотерапії  Анна ЗАНЕВСЬКА.

«Єдине, що вічне…»

«Земля – єдине на світі, що має цінність. Єдине, що вічне. Єдине, заради чого варто трудитися, за що варто боротися… і померти. Червона земля Тари єдине, що тебе не змінить», – так герой роману «Звіяні вітром» Джеральд О’Хара намагався донести істину цінності матінки-землі до своєї доньки Скарлетт. А та відверто сміялась йому в обличчя, і не хотіла чути, що Тара є годувальницею. Вже згодом, у хвилини відчаю, згадувала батькові слова: «Червона земля Тари – ось, що дає тобі сили»…  Так було півтора століття тому, така правда буття залишається і в наш час.

Геній і Кохання

Степан Пенкалюк – одинадцятикласник з Івано-Франківська. За романтичне есе про несподіване кохання Івана Франка отримав гран-прі конкурсу «Нові в медіа», що його провів Інститут журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.

Мексика вшанувала українського генія. А ми?

Триметровий пам’ятник славетному українському вченому, засновникові радянської школи майяністики Юрію Кнорозову (1922-1999) відкрили в мексиканському місті Меріда, поруч з Великим музеєм світу майя.

«Силоміцьне» пиво і захер на оксамиті

Нервово смикаємо ручку, затято длубаємося у замку, як стоматолог у пащі ворога, та пробуємо вибити важкі дерев’яні двері. Уява вимальовує кримінально-драматичний сюжет про невдах і роззяв з України, жертв цинічного шахрайства: весь одяг, документи, майже всі гроші залишилися там, у  номері, а телефони як на зло «позасинали» від холоду. Хвилин зо 20 знадобилося, щоб нарешті дотумкали: ламаємо чужі двері! Вони ж тут усі однакові!

«Специфічна прикмета» Івана Бакала

Період Української революції і Визвольних змагань 1917-1921 років насичений таким величезним розмаїттям подій, що їх складно уявити сукупно: змінювали одна одну, мов кольорові скельця у калейдоскопі, утворюючи безліч комбінацій, втягуючи у свої «візерунки» нову масу  людей, народжуючи героїв і зрадників. Той шал охопив усю Україну,  сягнувши найвіддаленіших містечок, сіл і хуторів.

«Балканський діалог» у книгарні «Є»

Сербський лінгвіст та перекладач з української Деян Айдачич та львівська перекладачка з сербської Алла Титаренко влаштували у столичній книгарні «Є» літературну дискусію.

«ІХ ТАМ НЄТ». І ВЖЕ НЕ БУДЕ

В російському інтернеті – «страсті-мордасті». Найперше –  у так званих «патріотичних» соціальних групах. У тих, чиї учасники демонструють бездумну відданість «отєчеству» і його захланному вождю, які готові заради маячні про «вєлічіє» заливати кров’ю хоч «трідєсятоє государство». Звісно, не своєю. А, скажімо, кров’ю українців, як на Донбасі. Але коли агресор отримує кулаком по своїй зубатій пащеці, коли, звиняйте, харкає власною «кровушкой», тоді лунає аж геть не патріотичний лемент: «А нас-то за что?»

Бібліотека зі сміття

Столиця Туреччини збагатилася ще однією публічною книгозбірнею. І все це завдячуючи… місцевим сміттярам.

«5 хвилин» і 3 нагороди

На міжнародному фестивалі миру і кіно «International Peace & Film Festival»  в американському місті Орландо короткометражний фільм «5 хвилин» української режисерки Яни Антонець зібрав 3 нагороди:  приз Essence Award  (найкраще втілення ідеї фільму за найменшу кількість часу), а також нагороди від журі за найкращу комедію та найкращу сцену.

Жити з помийної ями

Часто бачите людей, як порпаються у смітниках? Таким, на жаль, сьогодні не здивуєш. Для декого там «малий бізнес»: макулатура, пляшки, пластик… А комусь пофортунить на одежину чи якісь продукти… Тут працюють переважно ті, хто опинився на соціальному дні: п’янички, волоцюги, безхатченки. А мені довелося бачити, як  смітниками нишпорять люди, одягнені у модні куртки і дороге взуття, як дівчата доглянутими і наманікюреними пальчиками перебирають недоїдки. Вони називають себе фриганами.

Орлине серце і душа орлина

У грудні минуло 65 років від дня смерті Василя Єрошенка, есперантиста, педагога сліпих, мандрівника, письменника. На жаль, широкому загалу його ім’я невідоме. Писав Єрошенко, а ще точніше, оповідав, есперанто та японською мовами. У середині тридцятих років створив дитбудинок для сліпих у Туркменській РСР – схоже, за зразком відомих місіонерських шкіл Британської Індії. Ймовірно, Василь Єрошенко був тоді єдиним в Радянському Союзі незрячим керівником такого закладу. Принаймні, про інших ми не знаємо.

«Aš iš Ukrainos»! Або перші уроки литовської

Серед країн Євроспільноти, Литва – чи не найближча. І не лише географічно. Але, як казав наш великий мандрівний філософ: «Всякому городу нрав і права». Тож декілька порад для тих, хто зібрався до цієї балтійської країни.

Навчання слабких не любить. Закордонне – тим паче

З Христиною Мацьопою зустрілися у литовській столиці: я – в гостях, а вона – повноцінна студентка Вільнюського університету. До того ж 21-річна Христина вже встигла повчитися у Польщі й Угорщині. А почалося з того, що, студіюючи в одному з українських вишів міжнародну економіку, здобула грант на навчання у Польщі.

Бонді повертається

Пригадую, як два роки тому у Полтавській філармонії провели святковий концерт присвячений 100-річчю з дня народження композитора Богдана Весоловського. Тоді це ім’я мало що говорило пересічному українцеві, хоч у світі його знали від Канади до Австралії, а спеціалісти-музикознавці навіть говорили про його вплив на легендарний «Бітлз».

Світ шанує Вчителя. Чи скрізь?

Організація економічного співробітництва та розвитку ОЕСР масштабно вивчила особливості учительської праці у країнах-членах ОЕСР.
У доповіді про отримані результати неодноразово звучало схвалення британської системи середньої освіти. А також освіти Сінгапура:  там учні досягають особливо високих результатів з математики.

Хроніка неоголошеного подвигу, або Як пенсіонер із Підмосков’я врятував мене, хоч ми й не зналися

Я уникав новин уже другий місяць. Не читав інформаційних стрічок. Вирішив, що так легше і безпечніше. Спочатку зіскочив з телевізійної «голки», потім – з інтернетної. Лише через чужі розмови у маршрутках і поїздах «плив» потоком новин, зате не топився в них, наче сліпі цуценята.

ПЄЛАГЄЯ НІЛОВНА: «ДЕГРАДАНС»

Світлана Агєєва, мати полоненого на Луганщині російського диверсанта-контрактника, мабуть, як і кожна матір, не може повірити в те, що її син терорист-найманець. Він, мовляв, приїхав на український Донбас не за грішми  і не вбивати. «У нас на Алтаї до українців нормальне ставлення», –  говорила вже в Україні учителька англійської мови. Уявляєте, зі снайперською гвинтівкою у складі диверсійної групи – то нормально! А що ж тоді, за її материнською логікою, ненормально?!

Малайзія: Тигр, що гуляє, як сам собі знає

Хто з хлопчаків минулих часів не марив подорожами далекими заморськими краями? Разом з героями Жуль Верна підкорював Анди, обживав безлюдні острови, скакав разом з манйнрідівськими персонажами безкрайніми преріями, відкривав для себе дивовижний і загадковий світ джунглів Редьярда Кіплінга. Нинішня юнь, пересичена невичерпними новаціями інформаційних технологій, навіть уявити собі не може, яким скарбом для їхніх ровесників 50-60-х років минулого століття були непоказні колекції поштових марок. Особливою гордістю кожного юного філателіста були марки з далеких заморських володінь. А щоб визначити за хлоп’ячими мірилами реальну цінність колекції, просто питали: «Скільки у тебе колоній?». Тобто, скільки у тебе марок з колоніальних країн. Ці паперові зубчасті прямокутнички і квадратики з барвистими зображеннями дивовижних рослин, тварин, жуків, метеликів реально підтверджували, що таємничий світ невідомих далеких країв справді існує…

Сакура в Грінченковім саду

Шанованих гостей з японського міста Кіото, мера Дайсаку Кадокаву та голову міської ради Казухіра Тераду, на подвір’ї Київського університету Імені Бориса Грінченка зустрічав господар – ректор Віктор Огнев`юк, а традиційний коровай на вишитім рушнику подала  Сакура Шіракава, студентка ІІ курсу Грінченкового Інституту філології. «Сакура над білою річкою» –  так можна перекласти ім’я та прізвище японської студентки.

Шевченкове Слово з вівтаря

Гастрольний шлях до Сполучений Штатів Америки провідного актора Полтавського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя, народного артиста України Василя Голуба починався ще три роки тому.

Віджали Крим, а потім – хату і зарплату

«Ро-бо-ту! Зар-пла-ту!» – скандували на заводському мітингу робітники «Керченського металургійного комплексу». Власне, нові господарі загарбаного «комплексу», куди увійшли два підприємства, що до окупації  забезпечували Укрзалізницю, пообіцяли з першого червня налагодити випуск емальованого посуду.

Вернісаж сонця і добра

У столичному Будинку кіно – художня виставка «Квітами стелиться земля» Любові Кімбел-Добровольської. Її творчість охоплює простір у тисячі кілометрів: від зачарованої Десни, на берегах якої народилася, до пейзажів заплави річки Медуей, що на крайньому південному сході Англії. Яскраво-зелені луки графства Кент, статечні могутні дуби, які століттями впевнено тримаються британської землі, – поруч із київськими каштанами. А квіти – вони скрізь квіти, чи то у Великій Британії, чи у рідній Україні… 

«АМУРна ленініана»

Схоже, що і в них почалося… В селищі Ушумун, що в Амурській області, де, пам’ятаєте? – «часовиє родіни стоят», школярі потрощили пам’ятник товаришу Лєніну.

ВОНА ЛЯКА, А НАМ НЕ СТРАШНО

Яскраве, сонячне відкриття «Євробачення» у Києві. Приморожений військовий парад на Красній площі у Москві. Тисячі радісних гостей на пісенному європейському святі. Суворі замкнені обличчя російських військовиків у одноликих шеренгах. Україна вітає гостей піснею, Росія брязкає на весь світ зброєю…

Мотивчик для старої балалайки

Росія вивісила навколо себе інформаційне запинало, яке все більше нагадує оту пріснопам’ятну, сточену іржею залізну завісу совка. Історія співачки Юлії Самойлової, делегованої  на конкурс «Євробачення» в Києві, – один із численних прикладів. Юлію Самойлову обирали,  знаючи наперед, що їй через її ж гастролі в окупованому Криму наша влада заборонить в’їзд в Україну. На півострові до і після неї «підсковзнулося» чимало російських артистів. «Червоні картки» від України отримали, наприклад,  Крістіна Орбакайте, Наташа Корольова, Лоліта Мілявська…

В ОЧІКУВАННІ «АНТИКОМУНІСТИЧНОГО НЮРНБЕРГА»

70 років тому, 28 квітня 1947 року на прадавніх українських етнічних теренах (Лемківщині, Холмщині, Надсянні та Підляшші) розпочалась акція «Вісла» – депортація всього українського населення до північно-західних земель Польщі. 

Вірменська скорбота

Фотовиставку, організовану вірменською громадою Києва в Голосіївському районі столиці, присвячено  річниці масового арешту вірменської інтелігенції далекого 1915 року.

ВІН СКАЗАВ: «ПРИЇХАЛИ!..»

На початку року «Роскосмос» відкликав для перевірки ракетні  двигуни  «Протон-М», що виводили на орбіту Землі штучні літальні апарати. На Воронезькому механічному заводі, мабуть, вирішили заощадити. А, можливо, банально вкрасти. Замість дорогоцінних матеріалів, стійких до високих температур, тут стали використовувати дешеві замінники. Перевіркою з’ясовано, що впродовж кількох останніх років вузли двигунів «склеювали» неліквідними компонентами.

Сюрреалістична реальність

«Люди в багатьох країнах бояться. Політики цим користуються. Держави використовують мову погроз. Сучасне мистецтво – це антидот».
(Віктор ПІНЧУК, український підприємець, мільярдер і меценат)

«Майбутній час»,  інстальований з газет… Анімаційний чоловічок в такому ж аніме-ландшафті розповідає з великого  екрана  темній кімнаті про закони руху… У столичному «PinchukArtCentre» виставлено твори двадцяти одного номінанта на премію Future Generation Art Prize 2017.

«Рекламний хліб» від Христо Кафтанджиєва

Студентам-«грінченківцям» – майбутнім журналістам і рекламістам – випала нагода послухати лекції відомого європейського спеціаліста з реклами, маркетингових комунікацій, графічного дизайну та семіотики Христо Кафтанджиєва. Він – доктор філософії, професор реклами на факультеті журналістики Софійського університету. Член журі знаних міжнародних рекламних фестивалів, автор 6 книжок, які побачили світ багатьма європейськими мовами.

Пан Кафтанджиєв люб’язно погодився відповісти на запитання для «Грінченко-інформу».

УБИВЦІ ЗА ПОКЛИКОМ

В російському Озерську, що в Челябінській області, днями поховали 23-річного Івана Слишкіна. В церкву прощатися  прийшли сотні земляків. Іван повернувся додому із Сирії «вантажем-200». Він відшліфував «майстерність» у Чечні, а потім пішов найманцем на сирійську війну. Яку справедливість, яку Росію і від кого він там захищав? Не шукайте даремно відповідей. А все, що ви почуєте від росіян на виправдання таких, як Слишкін, буде спробою примітивно зомбувати власне сумління і викопними залишками совісті.  Ванька хотів одружитися і завербувався убивцею, щоб «заробити серйозні гроші». А що якби заробив, якби повернувся живим? Ви тільки уявіть оту весільну радість наречених і гостей!..

«Щульван», «Сомаре», «Гадунка»…

 

Наші земляки, які творили у світах, були для совєтського тоталітарного режиму «персонами нон ґрата». Доля Олександра Гуненка, славного українця, талановитого художника і скульптора, – яскраве свідчення. Приклад неминучого вибору для творчої України: вмерти, брехливо пристосовуватись, або жити в чужині.

Mustsee: 10 фільмів про журналістику

П’ятий курс. Той момент, коли вже напрацював на заліковку і пізнав ази професії. Перефразовуючи Шиллера: «Студент зробив свою справу, студент може відпочивати».

Російська стратегія. Без стерна і вітрил

Російський тележурналіст Ніколай Сванідзе рік тому писав, що його рідний сьогочасний режим нагадує йому дивний гібрид Венесуели, фашистської Італії та «допєтровской  Русі». І додав, що таке звірятко не уявляється історично життєздатним. Сванідзе, гадаю, патріот своєї батьківщини і заради гострого слівця не став би такого писати. Він керував Всеросійською державною телерадіокомпанією, має державні нагороди, член Громадської палати РФ. Та, очевидно, Сванідзе має право і підстави порівнювати свою країну з «допєтровской Русью», яка, втім, тоді була Московією. До цього він доплюсовує муссолінський душок і соціалістичні декорації Чавеса – шанувальника коки і Троцького, щоб змалювати той стан, в якому перебуває Росія.

ЦИРК НА ЦЕРКОВНОМУ ДРОТІ

Сенсація! Українська  православна церква забирає кримську нерухомість! Йдеться про комплекс будівель історичного заповідника «Херсонес Таврійський» у Севастополі. Окупаційна влада безсила щось вдіяти проти. Будівлі колись належали церкві, тому Росмайно не може відмовити у передачі їх колишньому власнику. Інтернет-видання «Версии» вже гепнули набатом: «Россия подарит Херсонес Киевскому патриархату, прославляющему украинских карателей».

ПЕРЕЛЯКАНІ ЧИ ПРАГМАТИЧНІ?

Хто підіграє Кремлю у кримському питанні

Імовірність того, що деякі  країни, вихідці з колишнього Радянського Союзу, можуть визнати Крим російською територією, досить висока. Так вважає народний депутат України Рефат Чубаров,  називаючи можливих «визнавантів»: Вірменію, Білорусь, Узбекистан і Казахстан. Представники цього постсовка у грудні минулого року голосували проти резолюції ООН, у якій ішлося про порушення прав людини в окупованому Росією Криму.

ЩОБ НЕ ПРИЧАВИЛО

Новий рік ставить Росію на поріг президентських виборів, які мають відбутися 2018-го. Торішні вибори в Державну думу додали видимості внутрішньополітичної стабільності путінській авторитарній моделі. А от проблеми в економіці через санкції, накладені на Росію за її кривавий розбій в Україні і Сирії, навпаки, тільки загострилися. Щоб залишитися авторитетом для олігархічних еліт і російського виборця, Владімір Путін має відкараскатись від невдач і приліпитись до вигаданих успіх.

«РУСО ТУРІСТО», або «БРАТАНЦІ-САМОЗВАНЦІ»

Російський турист напав на американського туриста в Перу. «Далєко от Родіни» росіянин засумував наодинці з алкоголем, без «родной речі». Напливала стадія «…поговорить». Побачивши у натовпі туристів футболку з написом «Путин», «русо турісто», кинулося до американця, як до рідного. А коли почув, що той ще й говорить російською, поліз обійматися. Але на якійсь хвилині нарешті дочитав  напис і поступово у його мізках звивина агресії розжарилася до червоного. 

Емілія ЯСЮК: «Для польського суспільства Чорнобильська аварія стала шоком»

Вплив Чорнобильської катастрофи на розпад Радянського Союзу обговорили учасники міжнародної наукової конференції, яка днями відбулася у Національному музеї «Чорнобиль». Організаторами заходу, що зібрав науковців та експертів з Білорусі, Польщі та України, виступили Посольство Республіки Польща в Україні, Представництво Польської академії наук у Києві та Інститут політичних наук Польської академії наук у Варшаві.

ЯСНОВЕЛЬМОЖНІ ГРАЮТЬСЯ З ВОГНЕМ

Поки державні лідери України та Польщі обмінюються словесним літеплом  про  значущість дружніх українсько-польських взаємин для досягнення європейської солідарності, поки скріплюють підписами спільні декларації про наміри розвивати стосунки, визнаючи територіальну цілісність України та Польщі, непорушність кордонів держав, деякі польські політики із табору націонал-радикалів, з невитравною печаттю клінічної величі, «можів» і «кресів» на вродзоних чолах, продовжують ретельно вгепувати осиковий кілок у наші добросусідські відносини. 

«Мрію» поставлять на конвеєр?

Державне підприємство «Антонов» та китайська компанія Aerospace Industry Corporation of China скріпили угодою спільну добудову другого модернізованого екземпляра найбільшого в світі транспортного літака АН-225 «Мрія» і створення серійного виробництва цього літака на території Китаю за ліцензією «Антонова».

Суходіл відступає… І наступає

За останні три десятиліття Світовий океан відвоював 115 тис. кв. км планетарного суходолу, а тим часом було осушено близько 173 тис. кв. км водної поверхні. Відтак, за загальним балансом, суходіл на планеті приріс 58 тисячами квадратних кілометрів.

Що відбувається з нинішнім світом?

Я щораз більше не розумію цього світу, а тому не маю що про нього сказати. Треба було б промовчати і цього разу, але невралгічне для України рішення Польського сейму змушує осмислити бодай для самого себе, що відбувається.

Посол – за тверду позицію щодо Волинської трагедії

Андрій Дещиця, посол України в Польщі, вважає, що Україна має чіткіше визначити свою позицію у відповідь на рішення Сейму про визнання геноцидом Волинської трагедії.

На берегах Океану Майбутнього

Що ми знаємо про Малайзію? Країна на крайньому південному сході Азії, за устроєм – конституційна монархія. Столиця – Куала-Лумпур. Малайці, китайці, індійці – основа населення країни. Окрім материкової частини, є острови. Архіпелаг Лангкаві, Пенанг, малайзійська частина острова Борнео. Лише від самих назв дме далекою екзотикою, приправленою добрячою порцією прянощів та ароматом заморських тропічних фруктів.

Міст з Ірану до України. Енергетичний

Іранська сторона з інтересом сприйняла пропозиції участі українських підприємств у розвитку енергетичної інфраструктури своєї країни.

ДЕСАНТНО-КАДЕБЕШНА ДИПЛОМАТІЯ

«З метою підвищення ефективності діяльності федеральних органів державної влади» Володимир Путін своїм указом ввів Крим до складу Південного федерального округу Російської Федерації. Таким чином позбавивши анексований півострів статусу «федерального округу».

ВЖЕ НЕ БРАТИ?

Отак-то, ляше, друже, брате!
Неситії ксьондзи, магнати
Нас порізнили, розвели,
А ми б і досі так жили.
Подай же руку козакові
І серце чистеє подай!
(Тарас ШЕВЧЕНКО «Полякам»)

22 липня нижня палата польського парламенту прийняла ухвалу «У справі віддання данини жертвам геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках». Сьогодні, коли спалах емоцій, викликаний прийняттям цього документа трохи спав, спробуємо повернутися до теми Волинської трагедії.

ТУРЕЦЬКА  ГАРЯЧКА: СПРОБА ДІАГНОЗУ

Про ситуацію в Туреччині
Тамтешня правляча партія останнім часом витратила надзвичайно багато зусиль для приборкання збройних сил. Справа в тому, що ще від часів правління Ататюрка збройні сили Туреччини несуть закріплену законами місію збереження світського характеру влади.
Тобто – блокування ісламізму, щоб той не повернувся  в суспільну сферу.

НАД РАЄМ – ТІНЬ ОРЛА?

Якщо є рай на землі, то це, безперечно, Ніцца: білі вілли на тлі синього моря, зелені пальми та рожеві олеандри вздовж бездоганних доріг, різнокольорові карнавали, усміхнені перехожі на знаменитій семикілометровій набережній… Ну і феєрверки, звісно. Вони тривають годину, піротехніки творять своє музично-театральне дійство просто посеред моря. Подивитися на це з’їжджаються сотні тисяч, зазвичай, беручи із собою дітей…

ЇМ – ЗАКОН, А НАМ – УРОК

Схоже, конгрес США вирішив утерти носа Верховній Раді України у прийнятті законів на захист нашого ж суверенітету і територіальної цілісності. Комітет у закордонних справах палати представників (нижньої палати) конгресу схвалив проект закону 5094 «На підтримку стабільності та демократії в Україні» авторства демократа з Нью-Йорка Еліота Енгела.

ЗНОВУ «МОЖІ», ЗНОВУ «КРЕСИ»?

Напевно, багато хто так і скаже: польські сенатори настільки любили їздити в Києві Московським проспектом, що не витримали його перейменування на проспект Степана Бандери і вирішили своєрідним чином вшанувати поляків, загиблих в 40-х роках минулого сторіччя на українських землях, ухвалою Сенату.

НАТО: ДОРІЖЕНЬКА, ТА ВСЕ БИТАЯ

У Варшаві – саміт НАТО.
Саме через це, а не тому, що «ось бачите, поляки нас не люблять!», Польща на місяць обмежила малий прикордонни рух з Україною: зайвої безпеки не буває, особливо нині.
Якщо стисло – на цьому саміті Україну в   НАТО не приймуть.

Гетьманівна

Мемуаристика. Звісно, справжня, правдива. Вона значима і приваблива тим, що це не вигадані історії, а свідчення безпосередніх учасників минулих подій. На палітурці книжки спогадів «Остання з роду Скоропадських» – фото: батько і донька, Павло Скоропадський і Олена Павлівна.

Їхній «хаус» скраю?

Половина німців вважає, що Росія може почати військове вторгнення у країни Балтії. Проте лише дев’ять відсотків схвалюють плани уряду направити туди солдатів Бундесверу, повідомляє «Німецька хвиля».

ФАНИ І КРЕМЛІВСЬКІ ОТАМАНИ

На вуличних полях Марселя російські фани виграли жорстокий двобій з уболівальниками англійської збірної – 35 постраждалих, четверо важко, через кілька днів від жорстоких побоїв один англієць помер у лікарні. Французька поліція  вчинила зле: для слідчих дій зупинила автобус з російськими уболівальниками. Обурене російське МЗС викликало «на московський килим» посла Франції: росіяни спізнювалися на черговий мордобій у Ліллі. А ще –  знемагали в автобусі від спеки. Саме в ті години у лікарні помирала забита ними  людина. Ні МЗС Росії, ні самі уболівальники з цього приводу анітрохи не переймалися. У них з похмілля пересохло в роті, свербіли кулаки, їм хотілося трибунних розваг, як на матчі з англійцями. А в Росії свято шанують права подібних громадян…

Спекотний лютий 2001-го (згадуючи Індію)

П’ятнадцять років промайнуло відтоді, як у лютому 2001 року на ліквідації наслідків жахливого землетрусу в далекому індійському штаті Гуджарат працювала дружна команда українських медиків і рятувальників. Справді, десь там, у минулому залишилася маленька частка нашого життя. Відверто кажучи, не найгірша. Попри всі психологічні, фізичні та емоційні навантаження. Стали історією недоспані ночі чергувань, здавалося б нескінченні черги пацієнтів, виснажливі переїзди у віддалені та глухі індійські села. Але це вже у зазублинах нашої пам’яті, на сторінках щоденників, у сотнях метрів відеоплівки…

В гостях у Сікейроса

Ще задовго до того як потрапити з хором ім. Григорія Верьовки до Мексики, я був захоплений самобутньою культурою цього народу, його яскравою і трагічною історією. Мене заполонив монументальний живопис Хосе Ороско, Дієго Рівери, Давида Сікейроса та інших художників, які присвятили себе цьому грандіозному різновиду мистецтва. В багатьох містах країни їхні розписи-муралі прикрашають адміністративні будівлі, навчальні заклади, театри, шпиталі. Кожна така мураль – яскравий епізод минувшини, пристрасний заклик до народної пам’яті: аби люди усвідомлювали хто вони, чиїх батьків діти. І знали, якою дорогою ціною освячене їхнє життя.

Марія МИЦЬО: «Війна і Чорнобиль – це дві катастрофи, які ще не є історією»

Кожен музей має своє обличчя, історію, експозицію. Хоча донедавна, в «недекомунізовані часи», багато з них таки були схожими наче близнюки. Складалося враження, що десь існувала якась утаємничена «фабрика», котра масово їх «штампує». В таких роблених лише з принуки чи обов’язку «закладах культури», навіть часто відвідуваних і з певним напускним «статусом», од експозиції зазвичай віяло холоднечею якщо не відчуженості, то відстороненості.

Шість хвилин пекла у «місті Бога»

Епоха Великих географічних відкриттів відлунює тут у кожному візерунковому фасаді та у крутій течії звивистих вулиць, що зшивають місто поміж сімома лісабонськими пагорбами. Місто унікальної «мереживної» архітектури і рекордної кількості сходів немов стікало з отих семи пагорбів до мармурової набережної. Все змінилося за 6 хвилин в День всіх Святих, вранці 1 листопада 1755 року.

Розпрягайте… приїхали

«Все життя шукаю найкоротшу дорогу до народної пісні, понад двадцять літ, оббиваючи пороги, шукаю шляхів до України, до дружби з нею, – сповідався Миколі Кагарлицькому керівник відомого Кубанського козачого хору Віктор Захарченко (журнал «Дніпро», 1989, № 11) . – І ось ця дружба, вірю щиро, засвітилася мені насправді. Це для нас, кубанців, украй потрібно, бо звідси коріння чорноморських козаків, які після зруйнування Катериною II Запорозької Січі оселились на Кубані. Це потрібно і вам, бо на нашій землі – частка вашої-нашої історії».

Британський посол української літератури

Суто «англійська» погода того дня у Каневі –  безперервна мжичка, що раз у раз переходила у рясніший дощ із рвучким холодним вітром, –  це що, був знак?

П’ять років тому – 15 квітня 2011 року – з Туманного Альбіону до Канева прибула поважна і настільки ж незвична місія. Вона мала виконати волю жінки – відомої письменниці, перекладачки, громадської діячки і правозахисниці Віри Річ (Фейт Елізабет Джоан Річ (1936-2009), яка заповіла поховати свій прах у серці України, яким вважала могилу Тараса Шевченка.

«Бандерівка» з присмаком полину

У Лондоні – благодійні концерти й аукціони з нагоди 30-х роковин Чорнобильської трагедії.

ЦАРІ  І ПСАРІ

Якось депутат Красноярського міських зборів і відомий у місті бізнесмен Костянтин Сенченко зробив мужній і розумний вчинок. Він вибачився перед президентом Чечні Рамзаном Ахматовичем Кадировим. Раніше красноярський депутат назвав Кадирова ганьбою Росії. Так сибіряк прокоментував заяву лідера Чечні, зроблену місцевим журналістам: «Представники так званої позасистемної опозиції намагаються нажитися на складній економічній  ситуації. До таких людей треба ставитися як до ворогів народу, як до зрадників».

«ТИМЧАСОВО-НАЗАВЖДИ»?

Ох, ці ж американські професори-експерти… А якщо вони ще й художники і поети-лірики – слід дуже пильно аналізувати їхні пропозиції та ідеї щодо того, як облаштувати Україну в плані політичному.

ВІТРИЛЬНИК-БЛУКАЛЕЦЬ РОСІЯ

Вважають,  що війна неминуче закінчується миром. Ні, після війни трапляються соціально-економічні зміни, частіше потрясіння й конфлікти. І неважливо,  йдеться про країну переможницю чи капітулянта. Перемігши у війні 1812 року, Росія отримала повстання декабристів. Поразка у війні з Японією привела  до реформ Столипіна.

Вояк УПА – Герой Радянського Союзу. Що приховують спецслужби в історії Івана Даценка?

Для пересічного українця історія ця стала відомою з 19 березня 1997 року, коли у друкованому органі Всесоюзної центральної ради профспілок газеті «Труд» з’явилася публікація харківського кореспондента Олександра Чепалова «Махмуд Есамбаєв: Не гоже забувати своїх Богів», де йшлося про долю українського хлопця з-під Полтави, льотчика, героя Радянського Союзу, який став у Канаді вождем племені ірокезів. Рівно через 30 років після канадської виставки ЕКСПО-67 видатний танцівник, член радянської делегації, розповів її авторові публікації.

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company