Чотирнадцять хвилин, або звільняйся

Столичний креативний простір «Port» завершив тур відкритих дискусійних показів «жіночих» фільмів – стрічок про жінок і знятих жінками. Перед тим програму з восьми кінокартин побачили Кременчук, Вінниця, Харків, Запоріжжя. Організатори показу прагнули відобразити актуальні проблеми жіноцтва та їхнього сприйняття суспільством. Представлені фільми поки що майже неможливо знайти в інтернеті, і, може, тому кінопокази збирали людні зали. А до того ж і глядач приходив зацікавлений: люди прагнули збагнути концепцію «розумного фемінізму» та внести, принаймні для себе, ясність у це суспільно неоднозначне питання.

Самі фільми переглядали півтори години, зате обговорювали побачене близько трьох годин. А опісля дискутували ще й на вулиці.

З восьми програмних короткометражок найбільше збурив глядацьку увагу фільм про долю жінок, котрі працюють в готельно-ресторанній сфері Іспанії. Це кіно надто коротке, всього 14 хвилин. Це час, за який прибиральниця має цілковито дати лад у номері іспанського готелю. «За 40 секунд маю прибрати веранду, 2 хвилини іде на ванну кімнату, півтори – щоб застелити ліжко, якщо ж не встигну цього зробити, мене затримають на дві додаткові години, але я не можу зробити цього: тоді моя дитина залишиться сама в садочку. Тому, жертвую своєю обідньою перервою, щоб мати додатково по півтори хвилини на кожен номер готелю. Якщо ж не вкладуся у нормативи – на мою роботу знайдеться як мінімум ще шестеро претенденток, тому всі мовчать і працюють».

Після таких одкровень зашарпаної роботою жінки добре подумайте, друзі-мандрівники, коли в TripAdvisor писатимете коментар, що «готельний номер був недостатньо чистий»…

Не залишили байдужими глядачів кінооповідь «Girl»  про жертву домашнього насилля, котра намагається «знову відчути себе людиною», та фільм про трансгендера «Dylan». Всі кінострічки англомовні, з українськими субтитрами, проте – жодної вітчизняної.

– Наразі в Україні немає такого кіно, тому й намагаємося цими показами заохотити наших митців, – прокоментували організатори заходу з «Українського жіночого фонду». – І, звісно ж, привернути увагу суспільства – до таких проблем, як нерівність в оплаті праці чоловіків і жінок, домашнє насильство, фізіологічні потреби та особливості жінок чи трансгендерів. Щоб колись і в Україні зняли таке кіно. Щоб не було списків «заборонених для жінок професій». Щоб не вважали, що єдиним й найбільшим досягненням жінки – вдало вийти заміж.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company