«Чужинкою не почуваюся»

Вона вперше виїхала за межі країни – відразу до США. Працювала там по п’ятнадцять годин на добу: лягала і просиналася з утомою. Погано знала англійську, тож у перші тижні не наважувалась навіть купити каву. Таким було «відкриття» Америки українкою Машею Загребельною (чомусь не любить, коли її називають Марією).

Студенткою мріяла подорожувати. Закінчивши бакалаврат з юриспруденції, несподівано зрозуміла, що робота з документами – не її. Зголосилася на програму Work and Travel: зібравши документи, пішла на співбесіду у посольство США . Після короткої розмови клерк нудним голосом привітав її з отриманням візи.

– Життя розділилося на «до» і «після» 8 травня 2015року, коли сіла в літак і майже на чотири роки попрощалася з батьками, друзями, з Україною, – розповідає вже американка Маша ЗАГРЕБЕЛЬНА.

– Ти нині мешкаєш у Каліфорнії. Як тобі «приживалося» на іншому кінці світу, в невідомій країні?

– Спершу не могла звикнути, що тут немає зими. Температура рідко опускається нижче десяти градусів. Але згодом зауважила, що почуваюся набагато краще без теплих курток і важкого взуття. Як правило, тричі на рік ми їздимо до Невади, де взимку сніг, а влітку тепло. Тож і про зиму не забуваю.

У Каліфорнії жити безпечно – це важливо. Можеш спокійно поїхати кудись, забувши замкнути квартиру… Тепле узбережжя океану і високі скелясті гори – така вона, Каліфорнія. Чимало національних парків з незайманою природою: кришталеві водоспади, дикі тварини… І незалежно від пори року різнобарвне буяння дерев, кущів, квітів. Не дивно, що Каліфорнію називають золотим штатом Америки.

– А що було найважчим у твій перший американський рік?

– Спілкування. Довго не могла подолати мовний бар’єр. І хоча вдома сумлінно вчила англійську, та коли запізнилася на рейс із Туреччини до Сан-Франциско, зрозуміла: матиму проблеми. Одна справа англійська на уроках, а інша – у вільному спілкуванні. Я геть не розуміла, що мені говорять. Перші два тижні, здебільшого, мовчала, часто пояснювала «на пальцях». Але вперто вчила мову, все частіше і частіше спілкувалася на різні теми. В Америці дуже легко заговорити з першим стрічним: люди привітні, часом співрозмовники невимушено, з усмішкою чекали, доки я відшукаю відповідне слово чи фразу в інтернеті. Зрозуміла, що не треба боятися помилок: мине трохи часу і прийде сподіваний результат.

– А як в Америці ставляться до українців?

– Американці дуже лояльні. Адже переважна більшість їх колись, в якомусь коліні, була мігрантами. Мене дуже часто запитували звідки я. Думала, що то через погану англійську. Але, виявляється, у мене дуже милозвучний акцент. Розумію, що після кількох років життя в Америці я змінилася. Навіть характером. Труднощі зробили мене сильнішою. У мене гарний чоловік і ще чарівніший синочок. Жодного разу тут не почувалася чужинкою через те, що народилася в іншій країні.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company