Чия ж ти, Варшаво?

9 листопада польські прикордонники затримали одного з лідерів «УНА-УНСО» Ігоря Мазура (позивний «Тополя»). Він був внесений російськими службами до реєстру  Інтерполу, тож  може бути екстрадований до РФ.

«Польща зробила те, що мусила була зробити, –  прокоментувала цей “виключно технічний” крок віце-спікер Сейму Польщі Малґожата Ґошєвська. – Польська влада та суди ретельно розслідуватимуть цю справу…»

При цій прикрій нагоді – нагадування братам-полякам од Володимира Винниченка. Сподіваємося, szanowni Państwo, воно не втратило своєї актуальності.

1914-й рік, Варшава. Письменник нотує у своєму щоденнику:

«… Поляки конче хочуть демонструвати на кожнім кроці, що Варшава – польське місто: в багатьох каварнях і їдальнях я бачив дівчачу прислугу в національних убраннях…

Але й російський уряд теж не відстає. І ще з більшим завзяттям , але з меншим правом і підставами хоче довести, що Варшава – руське місто. Для цього (очевидно, з його наказу) всі вивіски написані двома мовами: руською і польською. Руська, само собою, на першому місці. Я навмисне шукав хоч одну вивіску без руського напису і не знайшов. Дивна любов поляків до руської мови! Поголовна і поштива така, що польські написи неодмінно на друге місце односить».

… Уже завтра, ймовірно, москвинські ЗМІ здіймуть шалений лемент, вимагаючи од поляків негайної видачі українського патріота для розправи. Яких лише наличок не чіплятимуть, аби скомпроментувати його!

Нічого дивного, пояснює запис понад столітньої давності в щоденнику В. Винниченка: «Всі газети Росії підтверджують своїм теперішнім поводженням неможливість існування заповіді «Не бреши».

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company