ДЕСАНТНО-КАДЕБЕШНА ДИПЛОМАТІЯ

«З метою підвищення ефективності діяльності федеральних органів державної влади» Володимир Путін своїм указом ввів Крим до складу Південного федерального округу Російської Федерації. Таким чином позбавивши анексований півострів статусу «федерального округу».

Тепер до Південного федерального округу з адмінцентром у Ростові-на-Дону входять Адигея, Калмикія, окуповані Крим та Севастополь, Краснодарський край, Астраханська, Волгоградська і Ростовська області.

Глава Меджлісу кримськотатарського народу народний депутат від фракції БПП Рефат Чубаров вважає, що окупованому Криму загрожує повна «зачистка» території до стандартів «русского міра». Саме так він прокоментував у Фейсбуці рішення окупаційної влади про ліквідацію так званого Кримського федерального округу.

«Віднесення» Республіки Крим та міста Севастополя» до складу Південного Федерального округу свідчить про те, що вище політичне керівництво Росії підготувало окупованому Криму долю інших, власне російських, територій, які виступають як об’єкти для насадження єдиної уніфікованої державної політики», – констатує Чубаров. І додає: «Росію чекають смутні часи».

«Стара істина про те, що Крим під Росією не очікує нічого хорошого, починає збуватися, – пише у Фейсбуці політконсультант, президент Фонду національних стратегій Тарас Березовець. –  Підпорядкування Сімферополя Ростову-на-Дону – це не просто приниження, тому що в системі «росвласті» Ростов ще до втечі туди Януковича був такою собі російською Тмутараканню. Ростов – це ще й центр управління уламками Новоросії, що не відбулася. Тобто тепер Крим поставлений на одну дошку із зубожілими Донецьком і Луганськом, для яких, на відміну від Криму, «російська весна» так і не обернулася прийняттям до складу РФ».

На переконання експерта, російський президент впевнений, що сповна розрахувався з кримським «керівництвом», яке сприяло окупації півострова. «Герої» «кримської весни» давно втратили кредит довіри Кремля і їхнє збереження у своїх кріслах було для Путіна питанням особистого болячого для нього компромісу». Однак взяти і одночасно «відправити в небуття Константинова, Аксьонова та інших було для Москви неприйнятним, оскільки ці люди зведені російською пропагандою в ранг «нацгероїв». Такі дії Кремля Березовець розцінює «як сигнал всім регіональним елітам напередодні голосування за Держдуму 7-го скликання, коли Кремлю важливо вилаштувати всіх в шеренгу».

За словами політолога, Путін не довіряє кримській «еліті» ще й тому, що в «силу свого минулого в КДБ знає: хто зрадив один раз, зрадить і вдруге».

«Але тепер, коли всі рахунки оплачені, а стара кримська еліта ґрунтовно поживилася за рахунок російського бюджету, може початися велика чистка», – констатує Березовець.

І чистка почалася.

Того ж дня Путін підписав указ про відставку «губернатора» окупованого Севастополя Сергія Меняйла. Відтепер він представлятиме президента РФ у Сибірському федеральному окрузі.

Раніше ЗМІ повідомляли, що Слідчий комітет РФ перевірить висловлювання «губернатора» Севастополя Сергія Меняйла про можливість проведення повторного референдуму про приєднання Криму до Росії в обмін на визнання світовою спільнотою Криму частиною РФ. «У словах губернатора вбачаються висловлювання, які підпадають під статтю 280 КК РФ (публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності)», – зазначає російське «джерело». Наголошуючи: аналогічну перевірку проводить і управління ФСБ по Севастополю, але, рішення про порушення кримінальної справи відносно Меняйла «має бути санкціоновано керівництвом країни». Добалакався-таки відставний адмірал. Бо чим тоді, як не екстремізмом, вважати не лише заклики, а саме проведення «референдуму» в Криму у березні 2014 року?

Тож у Кремлі вирішили – нехай надміру балакучий губернатор-вояка трохи охолоне. Отож «подалі від гріха» видали йому «бесплатную путевку в Сибирь» – «по Ленинским местам, через Шушенское».

Втім, не до жартів. Найбільш показовим і тривожним є звільнення Путіним Надзвичайного і Повноважного Посла Росії в Україні Михайла Зурабова.

Як зазначає російський інтернет-ресурс РБК, головною претензією «з боку громадськості і політиків» до роботи очолюваного Зурабовим відомства було те, як воно діяло під час Євромайдану.

«На період його роботи припали досить нелегкі і безпрецедентні події і в Україні, і з точки зору наших двосторонніх відносин. Це була дуже нелегка місія», – прокоментував роботу Зурабова путінський прес-секретар Дмитро Пєсков. Зізнавшись, що російський посол кілька разів просився у відставку, запевнив:  «Його роботу дуже високо оцінюють в Кремлі, в тому числі президент».

Звісно, подовження терміну базування Чорноморського флоту в Криму, газова кабала для Києва, активне «проштовхування» вступу України до Митного союзу. І раптом … проспав Майдан.

Тоді, у грудні 2013 року, головний комуніст Росії Геннадій Зюганов критикував у Держдумі посла «за недостатньо ефективну роботу». Солідарний з ним був і лідер «Справедливої Росії» Сергій Миронов: «Чомусь позиції посла Росії не чути». Однак Зурабов залишався працювати в Києві, відбувши в Москву на консультацію тільки на період з лютого по червень 2014 року. А опісля представляв Росію на переговорах Тристоронньої контактної групи в Мінську і до квітня 2015 року, коли його змінив Азамат Кульмухаметов, був головним перемовником.

Як зазначив російському РБК український політолог Вадим Карасьов, Зурабов став диспетчером контактів між президентами України і Росії, і його дружба з Порошенком була вкрай важлива. Саме ці контакти берегли від великої війни, впевнений Карасьов. Зауваживши, що в останні роки дипвідносини між країнами було згорнуто, Зурабов не міг проводити відкриту дипломатію. «Дипломатія і його робота стали гібридними. Мабуть, Кремлю потрібні чіткіші й однозначнічі відносини», – зазначив Карасьов.

За інформацією російських ЗМІ, новим послом Росії в Україні може стати повпред президента РФ в Приволзькому федеральному окрузі Михайло Бабич, який служив у ВДВ і військах КДБ. Це вам не паркетний дипломат.

Але щоб отака «десантно-кадебешна операція» відбулася, потрібна маленька дрібничка – агреман.

«Держава, яка хоче акредитувати свого посла, надсилає інформацію про нього – так званий запит на агреман. Це стаття 4 Віденської конвенції про дипломатичні зносини. Держава, яка бере посла, може не надавати пояснень у разі відмови в наданні агреману. Тому має бути запит на агреман, має бути рішення від України. Такого запиту станом на сьогодні не надходило», – заявив директор департаменту політики та комунікацій МЗС України Олексій Макєєв.

За словами українського дипломата, МЗС має намір направити ноту протесту в зв’язку з рішенням президента Росії Володимира Путіна звільнити посла Росії в Україні Михайла Зурабова.

Як повідомили російським засобам інформації у прес-службі Міністерства закордонних справ Росії, тимчасовим повіреним у справах Росії в Україні, для призначення якого агреман не потрібен, стає Сергій Торопов.

Одночасно стало відомо, що депутати і сенатори з міжнародних комітетів обох палат російського парламенту в четвер отримали вказівку в терміновому порядку прибути до Москви, щоб узяти участь у засіданнях з обговорення кандидатур на посаду посла Росії в Україні.

І така вибухова активність на дипломатичному фронті країни-агресора напередодні виборів 18 вересня до Держдуми, а також послужний список ймовірної кандидатури на нового російського посла в Києві неабияк насторожують…

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company