Мій Херсон, мою Таврію нині топче варвар-окупант. Пригнічення та страх примушують людей покидати домівки, йти на ризик, щоб виїхати з області, бо Читати далі…
З Леонідом Сорокіним, звукорежисером, легендою звукозапису, я познайомився випадково. Звісно, до того знав, що він озвучував фільми «Д’Артаньян і три мушкетери»,
Світ засуджує нелюдські злочини російської вояччини в Україні. Польський Краків також додає потужний гнівний голос проти московських варварів-окупантів. Щодня біля пам’ятника Адаму Міцкевичу
– Сергію Станіславовичу, днями ви здобули важливу перемогу в одному з ключових матчів чемпіонату ОАЕ. Наскільки складно концентруватися на роботі у нинішній ситуації? – Безперечно, це непросто. Я майже не
Нинішнє покоління росіян живе за комунізму! З десяток років тому, ще в березні 2008-го «Российкая газета» звітувала перед читачами про накреслені плани «правітєльства»: сто метрів квадратних на сім`ю із трьох осіб, зарплата – 2700 дол. на місяць. Казка, та й годі! Правда, щоб завершити оце «планів громаддя» у російського уряду є ще рік. Може, встигнуть?
«Доведеться стати великою інноваційною, соціально орієнтованою державою, не відмовляючись від конкурентних сировинних переваг», – націлював себе прем’єр Владімір Путін, тоді тимчасово поступившись президентським кріслом Дмітрію Мєдвєдєву.
Дістатися світлого майбутнього планували трьома переходами. Готувалися до прориву впродовж 2008-2012 років. Підготовка пройшла успішно: напад на Грузію завершився анексією частини території братньої християнської держави. Прорив , що планувався на 2013-2017 роки, росіяни теж перевиконали: у слов’янської і християнської України відшматували Крим, захопили плацдарм на Сході і прорвалися… аж до Сирії. Нині у поті чола «закріплюють досягнуте».
Щоб геть відбити росіянам пам’ять про сотні квадратних метрів житла і мільйонні зарплати, їхню свідомість нафаршировують казками про велич Росії, «провідної держави світу». Чим глибша економічна прірва, тим більше розмов про зовнішніх ворогів, тим величнішим має постати мудро-сонцеликий вождь. Так у Радянському Союзі швидко забули про обіцяний Генеральним секретарем Микитою Хрущовим комунізм, що мав початися у вісімдесятих роках. Зате гучно говорили про загрозу світового імперіалізму і виспівували осанну черговому Генсеку «дорогому і многоуважаємому» Леоніду Іллічу Брежнєву. Радянська людина була переконана, що живе найкраще від усіх на світі.
Сьогодні російські ЗМІ день за днем «пере прошивають» мізки пересічним громадянам «світової держави». І ті теж упевнені: живуть якщо не найкраще, то безпечно і комфортно – без непотрібної демократії, «гейропи» і кровожерливих «бєндєровцев». Апофеозом тут стало недавнє «посланіє» ідеолога путінізму Владислава Суркова в «Незавісімой газєтє». «Магістр кривавих змов і провокацій», один із найодіозніших шахермахерів сьогочасної закулісної кремлівської політики стверджує, що ніякого вибору у людства не існує. Що нами керує «логіка історичних процесів». Такою ж історичною фатальністю були просякнуті ідеї марксизму-ленінізму: жодного вибору, лише комунізм!
Чим така безальтернативність закінчилася для Радянського Союзу і країн соціалістичного табору, не будемо нагадувати. Схоже, Владислав Сурков хотів запевнити росіян, що знову бачить «світле майбутнє», а підсвідомо натякнув на історичну логіку, за якою усі колоніальні імперії зазнають краху.
За Сурковим, в Росії збудовано державу нового типу – «державу Путіна», але не всі цього свідомі. І то правда: жили ж ми, хліб жували за «розвинутого соціалізму», але не до кінця усвідомлювали його величі. Хоч нам так рясно торохтіли про цю велич з усіх трибун! Бо як вірити масному гаслу, якщо в магазинах пропало масло?
«Держава Путіна буде існувати довго», «інші держави переймають у нас деякі ідеї», у них «глибинна жорстка держава» «ховається за декораціями» (свободи і демократії – авт.), «а у нас все назовні», «у нас глибинний народ»… Це все – мантри від апостола путінізму Суркова. Просто-таки конспект сталінського «Короткого курсу історії ВКП(б)».
«Головне досягнення держави Путіна – вміння чути і розуміти народ», – «сєєт разумноє» Владислав Сурков. А це вже у стилі Віктора Януковича: «Почую кожного!». Правда, наш «легітимний», може, й чув, але зовсім не розумів. Схоже, що Владімір Путін, за версією Суркова, розуміє свій російський народ по-своєму. Як хоче, так і розуміє…
Від нахарамарканого Сурковим враження апокаліптичне. «Глибинне» відчуття краху він спробував закутати у пишні словесні шати. Простіше кажучи, залити очі «рассіянам» черговою пропагандистською сивухою, аби ті робити вигляд, що «страна» рухається вперед. В такому контексті назва матеріалу із згадуваної нами «Российской газеты» про черговий економічний прорив звучить пророчо: «Дожить до 2020». В акурат як у тій російській пісні «Эх, нам бы дожить бы до свадьбы-женитбы…»
Оксюморон — літературний прийом, поєднання контрастних понять, які разом дають нове уявлення, створюють унікальну комбінацію: швидкий равлик, веселий песиміст, красномовна мовчанка.
Уявіть ситуацію: ви кондитер-початківець і вам випала нагода поділитися своїми вміннями з іншими кулінарами. Звісно, гріх не скористатися такою можливістю утвердитися
Фасад скромного будинку № 28 на столичній вулиці Миколи Раєвського прикрасила меморіальна дошка геніальному українському новелісту Григору Тютюннику. Тут він з родиною оселився
Соцмережами ширяться кадри демонтажу монументального комплексу епохи соцреалізму «Арка дружби народів» у Києві. Бронзову скульптуру двох робітників під металевою дугою, яку
Книжку «Поезія без укриття» презентували у кав’ярні-книгарні «NIĆ» українського осередку Кракова. Поетична збірка увібрала для історії та поколінь ті відчуття, що
Мама Ілона Маска Мей Маск підтримує Україну з перших днів російського вторгнення. Вона неодноразово з’являлася на недійних ізначущих подіях у вбранні українських
Залишити відповідь