Духом прадавнього Кия

Олександр Ковальов – цьогорічний випускник спеціалізованої школи №3 м. Києва. Мріє стати фаховим програмістом, пише вірші. Взяв участь у нашому творчому конкурсі «Майбутнє Києва – 2018» і заслужено виборов диплом переможця, ще й безкоштовний сертифікат на навчання у Медіашколі Інституту  журналістики Грінченкового університету.
Творчих успіхів, Олександре, і здійснення усіх бажань!

І в наші дні зберіг ти чар-отруту:
В тобі розбили табір аспанфути

Кують, і мелють, і дивують світ.
Микола Зеров

Я народився не в Києві. Але живу тут достатньо років, щоб зрозуміти, чому саме це місто захоплювало душі та серця мільйонів людей. Хтось почне говорити про «неповторну ауру» Києва, згадуючи архітектурні красоти та багатовікову історію. Як на мене, то лише оздоба, прикраси. Справжній дух древнього міста не можна побачити. Його можна лише відчути, віднайти після тривалих пошуків. У душі кам’яного велетня живуть дві особистості. Чоловік і Жінка. Хлопець і Дівчина. Він і Вона.

Спочатку про Чоловіка. Дух Кия тут і понині. Прабатько нашої столиці із тих, хто йде попереду, торуючи путь прийдешнім. Вчені ще й досі сперечаються чи був Кий насправді. А для мене він був! І не важливо, чи  Кий реальний, а чи красива легенда. Для мене він став уособленням мільйонів хоробрих чоловіків, воїнів, мисливців і мислителів, ковалів і гуслярів, які жили задовго до нас. Дужі і працьовиті люди! Вони першими здолали дніпровські пороги, вони сіяли хліб і випасали худобу, обороняли себе і рідну землю від ворогів, а виходить, що захистили і нас.

Жінка. Згадавши Кия та його братів, ніяк не оминути шанобливою увагою Либідь, їхню сестру. Її зазвичай зображують тендітною дівчиною-лебідкою, але я знаю, що вона була сильною характером і Духом, як її брати, як усі чоловіки нашого древнього роду. Траплялося і їм, воям, у скрутні часи опускати руки,  але їхні сестри, їхні дружини наснажували їх палкими закликами до перемоги.

Тільки так, через Чоловіка і Жінку зрозуміємо дух Києва, його ауру, незбагненну, невловиму чарівність.  Чоловік і Жінка – як два береги, з’єднанні  рікою Натхнення. Тому тут так легко пишеться на полотні, на папері, на нотному стані. Через те виростають архітектурні перлини. Тут танцює душа, а її рухи повторює тіло. Чоловіче єство Києва бунтує, рветься до нових вершин, а жіноче – гнеться, як лоза під житейськими тягарями, тримається і вчить нас любові. Чи не тому і ритм життя у Києві –  то рвійний, колючий, як половецький вітер, то лагідний, легкоплинний, як води Дніпра?

Напевне, ви їхали вночі мостами через Дніпро, або ж дивилися на них з високих круч правого берега. Як вони зачаровують, як ваблять до себе серпантинами вогнів! Чи не містика?  Ви зустрічали свіжий ранок на Подолі біля якоїсь із багатьох древніх церков? Чули, як зачаровують перші звуки дзвонів у ще незвичній для гамірного міста тиші?  Київ – то витвір мистецтва багатьох поколінь. А біля першовитоків стоять Чоловік і Жінка, Кий і Либідь, Човен і Вода…

Часом Київ мені видається Великим Возом, що битим Чумацьким Шляхом відвіз у вічність Всесвіту минулі покоління і знову повернувся за прийдешніми.

Кий був перевізником через Дніпро. Київ – теж перевізник…

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company