Визволення Надії Савченко відтіснило на узбіччя інформаційного мейнстриму подію, яка за всіма ознаками мала стати топ-новиною в українському медіапросторі. 25 травня спливло два роки від часу обрання Петра Порошенка Главою держави. Що вдалося, а що ні за цей відтинок президентської каденції – спробували оцінити експерти в ході прес-конференції «Два роки Президента».

Напередодні Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва опитав 57 експертів, які проаналізували ці два роки Петра Порошенка.

Основне, чим Президент може похвалитися за цей час, – це,  на думку фахівців, тим, що зупинено ескалацію бойових дій на Донбасі, виконано умови для впровадження безвізового режиму з ЄС, створено боєздатну армію, а також досягнуто значного рівня міжнародної підтримки України. До того ж як позитив експерти відзначили збереження парламентської коаліції, зміну уряду, продовження санкцій проти Росії, реформу поліції.

Явними невдачами Порошенка аналітики вважають кадрову політику, відсутність прогресу у боротьбі з корупцією, повільний хід системних реформ, зокрема, в прокуратурі, брак позитивних зрушень у врегулюванні ситуації на Донбасі, «офшорну» справу,слабку позицію на Мінських переговорах.

Відтак, на думку аналітиків, найнагальніші завдання для Президента у внутрішньополітичній сфері – реальна боротьба з корупцією, проведення судової та завершення реформи правоохоронних органів, стимулювання економічної лібералізації. На зовнішньополітичній арені – активізувати євроінтеграційні процеси, наполягати на продовженні санкцій проти Росії, переглянути формат Мінських переговорів, започаткувати перемовини про вступ України до НАТО.

– Незалежно від конституційних прав та обов’язків президента, від сфери його компетенції люди вважають, що він відповідає за все, – зауважила директор Фонду Ірина Бекешкіна, представляючи дані загальнонаціонального опитування щодо другого року президентства.  – Тому й оцінки експертів і населення значною мірою залежать від ситуації в Україні. Як тільки трохи затихло на фронті (хоча військові дії тривають), стало цілком зрозуміло, що на першому плані постали інші завдання – радикального зламу тієї системи, яка складалася 25років. За словами пані Бекешкіної, Президент поки що не зумів побороти основної задавненої біди – корупції. Хоча аналітик свідома, що це не лише його персональна вина.

Відтак державні інституції, як і раніше, не користуються суспільною довірою, зазначила соціолог. Добрим винятком у цьому може служити хіба що значна довіра населення до армії. Зате волонтерський рух, громадські організації, випередили за рівнем довіри суспільства навіть церкву. І це Ірина Бекешкіна вважає тривожною ситуацією.

– Готовність до протестів в Україні була увесь час високою, особливо у Західному регіоні, – наголошує соціолог. – Незалежно від того, хто президент і яка ситуація в країні. Люди готові брати участь у мітингах, демонстраціях і вважають, що такі акції можливі в їхніх населених пунктах. Але ми не можемо прогнозувати, чи готовність до протестів доконче переросте в реальні виступи. Хоча якщо це відбудеться, розвиток подій важко передбачити, як і наслідки сходження лавини.

Вже три роки поспіль сумну першість у рейтингу суспільної недовіри тримають російські мас-медіа. За ними йдуть українські суди і прокуратура. Натомість ставлення українців до поліції змінилося. І то швидко та радикально, що, на думку Ірини Бекешкіної, є «сенсаційним фактом». Сьогодні Національній поліції довіряє понад 40% громадян. І це, вважає експерт,– «яскравий доказ тези: якщо влада докладає зусилля для здійснення реформ, громадська думка може дуже швидко змінюватися».

Стосовно суспільної оцінки ідеї дострокових виборів до Верховної Ради України Ірина Бекешкіна певною мірою розчарувала прибічників такого варіанту розвитку політичної ситуації. В ході соціологічного опитування більшість виборців схильні думати що перевибори парламенту ніяк не позначаться на його дієздатності: 41% респондентів вважає, що все буде, як і було, а 8,5% навіть переконані, що Верховна Рада після таких перевиборів стане ще гіршою.   І лише чверть населення країни вірить у віртуальний новообраний склад українського парламенту. Якби такі дострокові вибори все ж відбулися сьогодні, то, за даними опитування, проведеного «Демократичними ініціативами», Верховної Ради пройшли 6 політичних сил: «Батьківщина», «Блок Петра Порошенка «Солідарність», «Самопоміч», Радикальна партія О.Ляшка, «Громадянська позиція» та «Опозиційний блок». За словами Ірини  Бекешкіної, у такому разі кілька політичних сил набрали б майже однакову кількість голосів і їм було б дуже складно домовлятися між собою.

– Люди розуміють: без боротьби з корупцією нічого позитивного взагалі не буде, – підсумувала Бекешкіна. – Це завдання номер один. Наскільки воно виконуватиметься, залежить, в тому числі, від новопризначеного Генерального прокурора. І, звісно ж, від наполегливої волі Президента зламати систему корупції. Тоді, власне, він матиме реальний шанс залишити свій добрий слід в історії.

– Бачимо повторення «залізної» закономірності української політики: завищені оцінки на початку неминуче призводять до падіння довіри, – зазначив голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. – Це відбувалося з усіма українськими президентами. З іншого боку, враховуючи ситуацію на Донбасі, глибоку соціально-економічну кризу, на мій погляд, два останні роки – найважчі в історії незалежної України. Безумовно, це не могло не відобразитися і на ставленні до Петра Порошенка.

Володимир Фесенко погодився, що відсутність помітного прогресу в боротьбі з корупцією – ключова проблема, за яку критикують чинного Президента.

Фесенко вважає, що «екватор» третього року президентства буде переломним. Однією з проблем Порошенка політолог назвав те, що він «полюбляє давати обіцянки, які складно виконувати, за що зараз певною мірою і розплачується».

А голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко не розуміє, чому з Росією як агресором досі не розірвано дипломатичні відносини. Чому немає законодавчого визначення статусу тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей і гальмується реформа децентралізації.

– Президент задекларував, що він підтримує реформу децентралізації, яку проводять уряд і парламент, – пояснює свою думку експерт, – Але об’єднав децентралізацію з мінським процесом і вніс законопроект в такій редакції, що багато моментів з точки зору імплементації стали «розмитими». І в парламенту зрештою зникло бажання підтримати цей законопроект.

Експерт критично ставиться до того, що Банковою досі не внесено кандидатур для оновлення складу Центральної виборчої комісії, висловив сумнів і щодо підтримки Президентом і його оточенням реформи виборчого законодавства.

Ігор Коліушко бачить з одного боку дефіцит влади, а з іншого – прояви спроб неконституційними методами заповнити владне середовище. Однак переконаний: неконституційні методи приречені, бо «ми поки що маємо «щеплення», зроблене Революцією гідності, від таких способів впливу на наше суспільство».

А директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань вважає, що в населення нині скептичніший, аніж в експертів, погляд на сьогодення. І це, на думку аналітика, пояснюється тим, що значна частина людей оцінює ситуацію «через власну кишеню та соціально-економічні проблеми».

Попри те панові Гараню добре помітні явні набутки перших двох років правління нового Президента.

– Нам досі вдається зберегти санкції іноземних держав щодо Росії, не виконуючи те, що нам невигідно – зокрема, питання визнання особливого статусу для Донбасу, проведення там виборів. Та й залежність України від російського газу впала до нуля.

Як позитив експерт також відзначив процес декомунізації, зростання патріотичних настроїв, гуманітарну політику. Втім зауваживши, що «це передусім заслуга Майдану, тих патріотичних настроїв, які народилися під час війни».

Щодо перспектив подальших кроків Олексій Гарань переконаний: реформи будуть успішними лишень за  умови тиску на владу, альтернативних пропозицій експертів і громадянського суспільства, розробки законів незалежними фахівцями, а також впливу ЗМІ та західних партнерів.

*  *  *

Ви помічали, як, стоячи перед дзеркалом, люди аналізують своє відображення? Мимохіть намагаються краще «дивитися» – випростуються, розправляють плечі, поправляють зачіску, одяг. Соціологи, експертне середовище, власне, як і медіа, не можуть змінити світ на краще. Вони можуть лишень показати як відбиваються у дзеркалі суспільної думки те чи інше явище, подія, людина. А висновки від побаченого слід робити тим, хто приймає рішення.  Інакше ініціативу перехоплять інші.