Дим-димок сигарет, мов дівочі літа…

Минулорічне вибіркове опитування в Україні засвідчило: маємо понад 5 з половиною мільйонів курців. Цю цифру зафіксував щорічний державний статистичний звіт.

Слабенька втіха: проти 2018 року курців поменшало серед українства, якому за 30: з 19% до 17,3% Зате серед молоді, серед отих-таки активних-репродуктивних «до 30-ти», цигаркова залежність зросла з 18,2% до 20,4%. Особливо серед молодих жінок – з 5,0% до 8,3%.

Я спробувала визначити що ж спонукає українців тягтися до цього вбивчого зілля. Опитувала друзів, знайомих, аналізувала різноманітні групи в соціальній мережі. І, звісно ж, спостерігала за моїм оточенням. Виокремила деякі особливості, серед яких одна мене зацікавила особливо – психоемоційний стан.

Фахівці твердять: люди середнього класу палять менше. Зловживають сигаретами переважно ті, у кого невеликі статки. Чому? Психологи пояснюють це щоденними емоційними навантаженнями. Малоймущим куріння забезпечує таким собі «швидкий дофамін» (гормон короткочасної радості). Приглушити або вгамувати внутрішні переживання. Прикро, що переважна більшість курців розуміючи усю небезпеку цієї пристрасті, знаходить вельми примарний аргумент, щоб самозаспокоїтися: «Хочу кинути, але не можу!» Це не із царини мотивацій до здорового способу життя, а тим паче не про силу волі. Навпаки, це про сліпу залежність від емоцій: все навколо сіре, мінорне, і сигаретна затяжка ненадовго дурманить емоційним піднесенням, забуттям, утечею від реальності.

Гляньмо на буденне життя різних прошарків наших сучасників. Більш-менш забезпечені люди – це зазвичай:
– ранній підйом;
– фізична активність;
– здорова їжа;
– «правильні» звички;
– читання книжок;
– постійне інтелектуальне навантаження, розв’язування складних завдань;
– наявність якогось хобі;
– ухвалювання рішень крізь призму «моральних цінностей»;
– духовний розвиток;
– аналітичне мислення;
– подорожі, пізнавання нового;
– культурний розвиток. І як наслідок – житейське правило, звичка сортувати сміття!

Усе перелічене динамічно впливає на духовний, ментальний та фізичний розвиток, на здоровий стан людини. Зрештою, у таких людей постійно виробляється серотонін – гормон довгострокової радості.

Вони чудово знають, що це життєво необхідне і тренують у собі: дисципліну, відповідальність за власні вчинки та власне життя, системність, позитивне сприйняття світу.

Натомість люди з числа низьких соціальних груп здебільшого не сприймають і не відчувають жодного задоволення, аби вставати вдосвіта. Все, що вони бачать зранку, – це продовження руки у вигляді смартфона.

Важкий, уривчастий сон, шкідлива їжа, лінощі, гармидер у помешканні. Постійне невдоволення, скигління – на малу і велику владу, на соціум, на «лайнове життя» на «сволоту-сусіда» з третього поверху, бо той «у шоколаді». А до того ж люте небажання відповідати за власні ж вчинки і за своє ж таки життя. Для таких нервовий та шпаркий пошук джерел миттєвої радості – сенс. Сигарета у цьому переліку «імітаторів радісних послуг» – чи не на першому місці. Втім навіть найсолодший, найвишуканіший нікотиновий дим хутко вивітрюється. Залишається гіркий присмак стійкого невдоволення. Якому мудрий Махатма Ґанді давно дав чітке визначення: «варварська, брудна і шкідлива справа».

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company