«DZIDZIO Контрабас»  без шлейфу попкорну

Мене попереджали, але я пішов на фільм «DZIDZIO Контрабас». Що я побачив?

Побачив людину, яка розривається навпіл між підступними спокусами і щирим каяттям. Впізнав в цій людині себе, своїх друзів, своїх знайомих, своїх студентів. Із вдячністю відчув, що автори ставляться з симпатією до мене, до моїх родичів, до моїх друзів, до моїх знайомих (знайшовся хтось, хто любить мої недоліки!).

Ще мені запропонували дефіцит: запропонували Героя. Герой ломанувся у бік персонального щастя, як дурний на стріху, і ніяк не може долізти до неба – сповзає і боляче гепається об землю. Піднімається і знову лізе. Поважаю.

Мені запропонували ще один дефіцит – Комедію. Мене неодноразово попереджали: «Клоуни не продаються», але я ніколи не міг осягнути філософської глибини цієї мудрості. Не знайшов пояснень і тепер, після фільму. І взагалі – до чого тут «продаються», коли йдеться про любов? До речі, продається фільм дуже добре. Оце дізнався, що фільм повернув витрачені гроші. Наскільки я знаю, це перший випадок в нашому кіновиробництві. Вітаю!

Мене попереджали: в українському кіно є традиція – відсутність Перемоги. Так склалося. Врешті, це не Голлівуд. Перемогою в українському фільмі традиційно вважається сумна пісня у фіналі і гордий погляд у бік ворога. Dzidzio, мабуть, не попереджали. Він зухвало порушує традицію. І перемагає.

Мене попереджали, що до Бога не можна звертатися як звертаються до сусіда, коли закінчується сигарети або сірники. Dzidzio, мабуть, і про це не попереджали. Але Бог йому допоміг.

Серед попереджень були сором’язливі, в яких симпатія ховалася за ремарками: «Фільм, звичайно, нерівний» або «Я сміявся, але дурня, звичайно»…

Мене попереджали, що потім за мною на десять кроків буде тягнутися шлейф попкорну. Попкорн не споживаю, але…  мабуть, ще раз піду на «Dzidzio Контрабас».

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company