“Ехо” Шустера

До Чернігова неочікувано і якось скороспіхом завітав був Матвій Марголіс-Ганапольський. Всі дивувалися: чого він приїздив? “Цель візіта?” – сторопіло перешіптувалися російськомовні.
Назагал це подавалось, як візит до прес-центру одного із тамтешніх сайтів, де Матвія представили як “відомого журналіста, автора програм і літератора”. Більш того, він і приїхав як автор з презентацією своєї нової книжки “Смайлікі”. Проте книжка – “про любімую собаку і нєзабиваємоє путєшествіє в Ізраїль…” – то лиш “приказка”, а казка цього раптового візиту – геть зовсім в іншому. Бо “Смайлікі”, зрештою, абсолютно не вартують того, щоб і на дорогу втрачатись, навіть маршруткою (80 гривень) з Києва до Чернігова…

Тоді – в чому ж річ?

А річ – в активізації. Йде інтенсивне, нарочите блимання сею “восходящєй звєздой” українського телевізійного шоу-сегменту тенденційної політичної журналістики. Позаяк Савіка Шустера силами найвищого рівня витіснили з центральних українських екранів, ще й добивають, ніби таргана ложкою, то на те святе місце, вочевидь, і претендують спритники на кшталт Матвія Ганапольського.

Воно нехай би. Най би була жорстка професійна конкуренція “за місце під сонцем”, за глядацьку любов, за возсідання в ту “брендову порожнечу”, що лишилася після Шустера і його “лайфу”, якщо вже він, той Шустер, такий небезпечний для нового “царственого дому”, що його доконче треба лупити тією ложкою але…

Але чому на те місце претендує весь просяклий Москвою Ганапольський? Зрештою, чому на Інтері щотижня “е-е-екає” москвоввезений Кисельов, а тепер ще й така собі Маша Столярова хазяйнує?

Коли нарешті в Україні проб’є собі дорогу автентична українська знакова політична журналістика? Хтось досі сумнівається: а, може, її, такої, в Україні і нема? В тому-то й річ, що є! І її багато. Але її, як і Шустера, луплять ложкою… Натомість – нате вам Ганапольського із його “смайліками”…

Ті “смайліки” Ганапольського попри всі його загравання з українством і критикою путінської Росії, сіпаються в якомусь неприродному, надто експресивному “танці”, і все – не під нашу музику. Там аж геть не та музика. Там, якщо прислухатись – жахлива какофонія. Щось приховано булькає і клекоче, щось нещире, чуже і загрозливе. Там всі ті “смайліки” – з підтекстом, з подвійним дном…

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company