У світі понад десять мільйонів людей позбавлені громадянства. Часто вони не мають ні житла, ні роботи. В Україні таких – близько 75-ти тисяч. Крім безхатьків, тут і роми, і люди похилого віку, у яких залишилися паспорти від часів СРСР, і діти, народжені на непідконтрольних територіях. Тому фотовиставка Олександра Чекменьова, відкрита в Музеї історії Києва за підтримки Агентства ООН у справах біженців, крім художнього, набуває ще й актуального суспільного звучання.

Відомий український фотограф Олександр Чекменьов почав портретувати своїх героїв ще в середині дев’яностих. На жаль, відтоді все більшає людей, що втрачають свої громадянські права, скочуються на суспільне дно. Фотомайстер не просто зафіксував різних людей, він у кадрі подає їхні життєві історії. Спочатку, зрозуміло, зосереджуєш увагу на обличчях, намагаєшся зазирнути в очі, де біль, відчай, відстороненість. А потім помічаєш деталі, які оточують героя, і розумієш усю глибину трагізму людини, розумієш звідки оті біль і відстороненість.

«Фото на паспорт» – соціальний проект, щоб привернути увагу суспільства до  життя людей, яких перестала помічати власна держава, які опинилися наодинці зі складними проблемами. Бо втратити громадянство – то не просто позбутися можливості голосувати на виборах, як нам часто доносять у ЗМІ. Це позбутися освіти, медичної допомоги, не знайти пристойної роботи, не зареєструвати шлюб і дітей…

Зізнаюся, вийшла з виставки з відчуттям приреченості. А потім знову згадала обличчя й очі героїв Олександра Чекменьова. Все було в тих очах, але не було зла. Подобрішаймо й ми до них.