Безкоштовні розваги – те, чим легко зацікавити буквально кожного. Фестивалі, концерти, курси та майстер-класи на різний смак – усе це в сучасному світі навколо нас, частина сьогодення. Такі забави і розради комусь допомагають опанувати нові знання, вміння, чи, як зараз модно казати, компетентності. А для інших – це просто безтурботний відпочинок після «сірих буднів».

Певна: більшість гостей ТРЦ «Гулівер» цього дня завітала до знаменитого столичного хмарочосу саме задля того, щоб весело та й незатратно відпочити – «потусити» на святкуванні його шостої річниці. Тому й на всіх п’ятьох поверхах торговельного центру не було де яблуку впасти: здавалося б, зійшовся-з’їхався весь Київ.  Хтось – послухати пісні у виконанні Макса Барських, спеціального гостя свята, а хтось тішив себе сподіваннями, взявши участь у святковому розіграші, добути головний приз –  крутезний японський спортивний седан!

Але «фортуна автомобіліста» випала лише для одного суперщасливця. Хоча й інші учасники свята не залишилися без пошанівку. Подарунки сипалися неначе з рогу достатку: навушники, телевізор, планшет, ноутбук…

А на концертному майданчику перед виступом Макса Барських публіку «підігріває» екс-учасниця гурту «ВІАГра» Міша Романова. Під її спів гості свята спершу потроху розгойдуються, далі пританцьовують, і нарешті «відриваються»: стрибають, підспівують, танцюють… Та тільки-но ведучі згадують головну зірку, публіка – переважно дівчата – зчиняючи несосвітенний вереск,  влаштовує ледь не спіритичний сеанс викликання Макса на сцену. Три, два, один… І давно очікувана з’ява кумира, з популярною піснею «Неверная»…

Було щось, що того дня об’єднувало цю багатолику гостьову публіку. Звісно, окрім святкового настрою. І це «щось» – ґаджети в руках заледве не кожного. Хтось вів пряму трансляцію у «Фейсбук» чи «Instagram», хтось просто фотографував, хтось «селфував» на фоні кумира, щоб потім похизуватися перед знайомими чи інтернет-френдами…

Але всяке свято має здатність закінчуватися. Добіг фінального акорду й цьогорічний день народження «Гулівера». Збадьорені гості розходилися у вечорову столичну осінь. Гріючись думкою, що обов’язково дочекаються наступного святкування, і воно неодмінно перевершить сьогоднішнє.