Обожнюю ці кольори: синій і білий! Традиційна хата на рідному Поділлі.
Тут живе мій брат Василь з дружиною Тетяною.

Кілька днів тому вони покликали сюди своїх родичів із палаючого Харкова. Прибуло чотирнадцять (!) душ! Три великі родини, серед них багатодітна: шестеро дітей, наймолодшому один (!) місяць. А найстаршій бабусі – 86 років. Кажуть, що вибралися звідти чудом…

Розмістилися, обживаються.

У селі місця вистачає. І їжі також. Люди діляться чим можуть.

НАТО поки що не вважає за потрібне закривати нам небо від російських бомб? Що ж, наше небо тримають ангели! Передовсім  незламні воїни. А також звичайні люди, як Василь і Тетяна. Як моя двоюрідна сестра Наталка, що разом із сільськими жінками цілодобово ліпить вареники, пече хліб і готує для захисників.  Як наш сусід Кирило, що підтримує нас і ділиться хлібом з моїми дітьми…

Щойно знову брат. До них доєдналося ще четверо харків’ян.

Отже, усіх тепер вісімнадцятеро!

Українська хато, наша колиско, тримай небо над нами!