Класичний ранок англійця починається з чашечки чаю та газети «The Times». Початок дня середньостатистичного українця – з яєчні та ранкових новин. Здавалося б, – усе буденне, звичне. Але, проаналізувавши певну послідовність, бачимо спільне: кожна людина прагне зануритися в новини, навіть не зовсім прокинувшись.

Це може проявлятися по-різному: читанням нового посту друга-подруги в Іnstagram, переглядом телевізійних новин, слуханням інформаційних випусків радіо. Слово по слову, літера за літерою,  разом зі сніданком поживаємо інформацію.

Але останнім часом дещо непокоїть. У доважок до сумнозвісних русизмів в моду входить інвективна лексика, надмірне і недоречне використання англомовних запозичень. Пояснюють, що це звучить «по-сучасному», що це «молодіжний сленг».

Крім такої мовної псевдомоди, є ще одна біда: культура мовлення у медіа, рекламі.

Виробники бажають потенційним споживачам «приємного апетиту!», а не «смачного!», пропонують «відкрити очі», хоча люди їх «розплющують». Такі помилки бачимо і в маленьких крамничках, і в рекламі «розкручених» брендів. А причина в тому, що не всі рекламісти – фахівці, а замовники через брак знань і досвіду не можуть цього виявити. Хтось дорікне: «Та всі припускаються помилок, це звична справа, всі ми люди!»

Але скільки ще нам виправдовувати цим свої лінощі і небажання вчити мову? Схоже, питання і споконвічне, і риторичне.

Звичка говорити правильно має увійти у наше повсякчасся. Коли хочете – стати модною. Здорова нація починається не лише з фізичної досконалості, а й з удосконалення духовного. Цю істину блискуче сформулювала геніальна Леся Українка: «Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова».