До тих 25%, які вже котрий день поспіль дякують нашому Президенту, що незабаром закінчить своє правління, не вписалася. До інших 75% теж не потрапила. Моє рішення було зважене і шалька терезів, на жаль, не переважила на користь одного з кандидатів. 
Але розповідь, власне, про сьогоднішню кумедну історію. 

Друзі, які мене знають особисто, так само знають і мою чудову автівку з не менш чудовим філософським номером «ДЯКУЮ». 

Так от, їду Столичним шосе. Аж тут за мною прилаштувався «мерс». І не обганяє, і ніби дихає в потилицю. Я про себе попросила його «move-move, чуваче». Рухайся-рухайся. «Чувак почув», пішов на обгін, аж тут раптом авто рівняється зі мною, відкривається заднє затемнене вікно з якого висувається перша леді Марина Порошенко, розмахує руками, показує на мій номер «ДЯКУЮ», посміхається, і «мерс» виривається вперед. За багато років з моїм номером подібних ситуацій було безліч. Але перша леді вперше!  

Що сказати… Неочікувано. Приємно. 

Хоч я, звісно, не була на недавній акції біля Адміністрації Президента, і моя аватарка чи то заставка у Фейсбуці «дякую» з’явилася не вчора, однак я рада, що і моє «ДЯКУЮ» побачили-почули.     Найцікавіше, що вибір автомобільного номера був несвідомим. Років сім тому прокинулася одного ранку і він з’явився в голові – такі речі іноді називають «осяянням». До того про зміну державного номера на якийсь індивідуальний ніколи навіть не задумувалась. Але опісля жодного разу не пошкодувала. Бо повсюди ЦЕЙ посил викликає у людей усмішку і позитив. Що і потрібно  нам повсякчас, незалежно від дат, ситуацій, акцій…

Виявляється, існує навіть гавайська духовна практика вдячності – «хоопонопоно». Але про неї  дізналася вже пізніше. Поцікавтеся і ви при нагоді. Досить уже різних розбратів. Ми ж усі чудові. А безліч «дякую» у Всесвіт додадуть нам сили і любові, повірте! Дякую вам!