Заїхав з оказією до далеких родичів, котрі мешкають в селі недалеко від Києва. Найближчою мені «по духу» з-поміж них є тітка Галя. Тітка наближається до 90 років, але ще і на обличчя «гладенька», і в городі щодня працює, і коло кіз та свиней порається.

Онуки відселили її з просторого цегляного будинку в літню кухню, де єдине мале віконце дозує денне світло на її тапчан, кухонний стіл і телевізор у кутку, що туляться, мов на вокзалі.

Але тітка Галя ні на що не нарікає. Навпаки, завжди радіє. На сонце, на зелений, впорядкований город, на дощик,.. і на тих-таки онуків.

Але цього разу гнівається:
–  Мені вже сей футбол у печінках сидить! Як не включу телевізор – футбол!
– Дак це ж, – кажу – мундіаль.
– Шо-шо? – перепитує тітка.
– Чемпіонат світу, найкращі команди з’їхалися до Москви, –пояснюю. – Але чому ви дивитесь той клятий «Інтер»?
– Дак а в мене не показує ніщо друге. Інші канали «моросять» і «розпливаються»…

Поки я бавлюся пультом, тітка Галя оповідає мені про «бідного чоловіка», який приїхав десь іздалеку на той футбол, «… лишив свій чамайдан в гостинниці з пожитками на 800 тисяч грошей, і його обікрали».

– Що можна впхати в «чамайдан» за такі гроші і чого воно, дурне, із тим поперлось на футбол, – тітка щиро переймається «бідакою», ніби йдеться не про якогось хтозна-звідки йолопа, а про її сусіда.

Телевізор в літній кухні тітки Галі справді немилосердно «моросить» на все, крім «Інтера». Антена аж ген на горіхові. Лізу межи густе, цупке гілля з ядрами молодих зелених горішків. Зграя незадоволених горобців пирскає на всі боки.  Але покрутити антеною не вдається: «присобачена» двохсоткою намертво.

Аж тут і внучок нагодився. Горобці знову радісно залементували у гіллі горіха.

– А чим вам «Інтер» не подобається? – по-хазяйськи і войовниче питається внучок.

Я лиш зібрався відкрити рота, щоб сказати,.. але тітка Галя раптом «виросла» поміж нами і лагідно зауважила, що й «на біса він, той телевізор» та й «коли його дивиться…»

З такою ж лагідністю, як то вміє тітка Галя, я порадив її внукові полізти на горіх та вгатити ще зо пару цвяшків у антену, що транслює «Інтер», аби сигнал не загубився…

А вже вдома в інтернеті почитав, що в Москві, виявляється, пограбували колумбійського поп-співака Малума. «Чамайданом» виявився кейс з набором елітних годинників та численними ювелірними прикрасами, справді, загалом на 800 тисяч доларів. На питання моєї тітки Галі «Чого воно, дурне, із тим поперлось на футбол?» сам Малум в московській поліції резонно пояснив, що то він привіз подарунки друзям…

З черговою оказією обов’язково переповім про все те тітці, літня кухня якої «ловить» лише «Інтер». Із сигналом, засидженим горобцями на високому крислатому горіхові.