«Мамо, у мене неприємності. Потрібні гроші…».  Комусь здається, що шахрайські схеми нас не обходять, що нас, освічено-розумних, не візьмеш на таку макуху. Якби ж то.

На жаль, разом з нами «розумнішають» і злодії. Найчастіше на їхні приманки потрапляють люди похилого віку. Нерясні цінності, квартири, а часто й останні гроші на ліки – все миттєво можуть відібрати бездушні та безсоромні ділки. Не гребують ніякими вигадками, не дають отямитися…

Сумний досвід  не оминув і сім’ю Тетяни Пластінкіної: за останній рік жінку вже втретє  намагалися ошукати шахраї. Їй 73 роки, разом із чоловіком та дорослими дітьми мешкає у трикімнатній квартирі. Ремонт частковий,  свої руками зроблений, вікна старі – звичайна квартира, часів СРСР. Навіть двері не міняли: дорого…

Про телефонні махінації бабуся Тетяна розповідає зі сміхом, бо ж усе обійшлося. Пощастило, що діти поруч, перевірили інформацію.

 –  Якби не вони, плакали б наші гроші…

 Перший випадок стався рік тому.

– Мені зателефонував на мобільний з незнайомого номера якийсь чоловік. Сказав, що він мій син, і далі видав щось на зразок: «Мамо, ти мене не впізнаєш? Я у лікарні». А син поруч сидить!

Розмова закінчилася тим, що, перебравши всіх  родичів, незнайомець кинув слухавку…

Чи ті ж  таки аферисти телефонували вдруге, чи вже передали номер її телефону комусь із своїх поплічників – невідомо. Але за півроку жінці знову зателефонували:  мовляв, у халепу потрапив її чоловік. Начебто він когось вдарив, а оце зараз у поліції, і потрібні гроші, щоб «визволити». Дочка Наталія  зателефонувала батькові і швидко з’ясувала, що все гаразд.

– Але ж ім’я та прізвище назвали правильно, сказали «ваш чоловік»! – дивується бабуся Тетяна. –  Звідки шахраям це відомо? І як знають , що його саме тоді не було вдома? Невже стежили за квартирою? А можливо, хтось із знайомих підказав?..

Останній випадок, напевно, був найтравматичнішим для родини пенсіонерів. Їхня донька Юлія мешкає окремо. Місяців зо два тому  спокійний ранок потривожив дзвінок.

– Цього разу телефонували на стаціонарний, – веде мову бабуся Тетяна. – Сказали, що доньку збила машина і нібито вона в лікарні. Не розповідатиму, яка була паніка. Ми вже були готові шукати сорок тисяч на операцію. З телефонної трубки попередили, що по гроші під’їде шофер Володя. А ми знали, що у доньки на роботі охоронець Володя…  Мені не можна хвилюватися, перенесла інсульт, чоловік теж за серце хапається… Поки ми гадали, що і як, син зателефонував до сестри…

Бабуся Тетяна каже, що цього разу родина заповзялася піймати шахраїв на гарячому, але в якийсь момент ті відчули, що їхня «липа» не спрацювала. Тому в поліцію не зверталися. Бо якщо зловмисників навіть вирахують, без зафіксованого факту передачі грошей важко довести злочин. Завжди ж можна виправдатися, що хтось помилився, не так зрозумів… Та й вік у пенсіонерів уже не той, щоб ходити по кабінетах і зайве хвилюватися. Обійшлося, то й добре. Але у багатьох випадках люди прикро ловляться на такі дзвінки. Особливо, коли  телефонують серед ночі.

Пані Тетяна згадала про випадок зі своєю знайомою. Теж пенсіонерка, теж після інсульту. Хіба швидко дотямиш у подібній ситуації? І от настрахана жінка передала злочинцям близько двох тисяч гривень.

Знаю про інший, майже кумедний випадок. Жінці зателефонували серед ночі: «Мама, извини, нужны деньги». А в тій сім’ї  спілкуються українською. Тож жінка швидко зорієнтувалася: «Коли навчишся говорити, передзвониш»…

Жорстка закономірність: доки безкарно процвітатиме крадійство, знайдуться й такі, хто цим промишлятиме. Тому ніколи не втрачаймо здоровий глузд, чуття реальності. Наших рідних, особливого старшого віку, слід попередити про можливі дзвінки таких некликаних «родичів».  Щоб обов’язково перевіряли почуте. І не варто ділитися своїми проблемами з випадковими знайомими чи з друзями у соціальних мережах. Краще вчитися на чужих помилках, ніж на своїй біді. Тоді шахраї  нікого не піймають. Навіть на витончені гачки.