Клаудбанк, Ред і меч з душею

Дівчина, позбавлена голосу, покохала… холодний меч, в якому ув’язнена душа закоханого в неї чоловіка. Інтригує? Саме така історія розгортається серед футуристичних багатоповерхівок міста Клаудбанк (Cloudbank). У відеогрі за назвою «Transistor».

Проєкт розроблено та видано у 2014 році творцями зі студії «Supergiant Games», за плечима котрих на той момент уже був нахвалений пресою та гравцями «Bastion». Але саме «Транзистор» приніс команді популярність та любов прихильників з усього світу.

У вир подій занурюємось уже на перших секундах: дівчина з багряним волоссям, на яку щойно скоєно замах просто посеред виступу, на сцені, схилилася над тілом свого рятівника, загиблого від удару незвичайного меча. Лише мить – і ми розуміємо, що душа загадкового незнайомця вселилася у цю чудернацьку зброю, схожу на ключ.

Дівчину звати Ред, її очима гравець і дивитиметься на світ цієї гри, розгадуватиме його таємниці. Яким чином визволити незнайомця з металевої в’язниці? Чому дівчина втратила голос? Що за роботи з`являються на вулицях міста? Відповіді на всі ці запитання герої приречені шукати захопливим сюжетом.

Історія вийшла дуже особистою та зворушливою, хоч її деталі і не такі очевидні, якими можуть здатися на перший погляд. У грі лише три персонажі наділені голосом і є основними оповідачами. З-поміж них і сам меч Транзистор, чи то пак ув`язнена в ньому людина. Будь-яку дію гравця він озвучує коментарем та час від часу спілкується з героїнею. Інші двоє –  лідери організації «Камерата», а водночас і центральні антагоністи. «Transistor» особливий ще й тим, що всі його персонажі цілком адекватні, їхня мотивація зрозуміла, поведінка логічна. Навіть лиходії не виголошують палких промов, а розмовляють спокійно. Хіба що іноді невпевнено, плутано. Саме такі деталі вдихають в історію життєвість.

Безперечно, окрасою гри є її головні герої. Між Ред та в’язнем Транзистора  виникає той живий зв’язок, що змушує щиро переживати за них. Незнайомець  опікується дівчиною, підбадьорює її навіть у начебто безвихідних ситуаціях. Творцям вдалося явити справді живих і неповторних героїв, за якими захоплююче спостерігати.

Але не варто забувати, що «Transistor» не кінофільм, а повноцінна гра і має достоту цікаву бойову систему. За жанром це Action/RPG із видом від третьої особи, тож поєдинки дозволяють розширювати простір для тактики. Це зумовлено також двома режимами бою: в реальному часі, з можливістю необмеженого руху, та в режимі «планування», коли події зупиняються, а гравець вибудовує порядок дій та атак на спеціальній шкалі. Самі вміння тут звуться «функціями» та мають три варіанти застосування: активна атака, підсилювач іншої атаки та пасивна властивість, що впливає на персонажа. Отже, бойовий арсенал передбачає величезну кількість розмаїтих комбінацій, адже ефекти практично завжди різні та мають унікальні анімації.

Важлива особливість «Transistor»: функції гри є і способом розкриття її всесвіту. Адже набуваються, коли герої на своєму шляху стрічають чергових жертв катастрофи, або коли ми самі здобуваємо новий рівень. За всякою функцією –  біографія когось із другорядних героїв. Кожна з трьох її частин відкривається лише тим, хто успішно реалізується вмінням в усіх трьох варіантах. Так «лор» гри постійно збагачується новими деталями міста й мотивує до тактичних експериментів. Для бажаючих підвищити рівень складності є «обмежувачі», які детально розповідають про типологію противників та прискорюють розвиток рівня героїні, ускладнюючи ігровий процес.

У грі є «Пляж»: там геймер має змогу відпочити від «сюжетного просування», відшліфувати свої навички користуватися функціями завдяки декільком різновидам тестів та тренувальній кімнаті. За проходження етапів тестів гравець удостоюється нагороди – саундтрека.

Візитною карткою ігор «Supergiant Games»  ще з виходу «Bastion» став неймовірний саундтрек від талановитого композитора Дарена Корба. Він же створив прекрасну музику і для «Транзистора». Треки  блискуче ілюструють атмосферу як усієї гри, так і окремих локацій, до яких прив’язані. А за командою певної клавіші Ред навіть починає підспівувати. Вокальні партії звучать голосом Ешлі Баретт, вона ж озвучила Ред та брала участь в озвученні «Bastion».

Окремої уваги варта візуальна складова гри, за яку відповідала Джен Зі. Усі фони та катсцени намальовано вручну, насичено кольорами. А тому відмінно працюють на зорове сприйняття картинки. Події розгортаються у технологічному мегаполісі, котрий постійно перебудовується. Це чудово вдалося відобразити дизайнерці гри. Навіть нині, коли минуло шість років, неможливо не захоплюватися, з яким старанням команда творила цей проєкт.

«Transistor»  – рідкісної краси самородок в індустрії відеоігор. Його цілком заслужено можна назвати сучасною класикою. Команда «Supergiant Games» витворила справді дивовижну історію, здатну зачарувати як досвідчених фанатів інтерактивних розваг, так і людей, геть далеких від цього жанру мистецтва.

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company