«Колодка, яка ж ти солодка…»

Весняний цикл традиційних свят українців розпочинає Колодій (Масляна). Це неповторне веселе колоритне свято сповнене народних ритуалів. Обряд Колодія, як стверджують дослідники, дуже давній, дохристиянський. Його первісний зміст загубився протягом віків.

У народі Колодій має назви: Масляна, Масниця, Сирниця, Туриця. За християнським календарем Масляна – останній тиждень перед Великим постом. У ці дні споживають в основному молочні страви, переважно вареники з сиром та млинці.

Як на Маланку в давнину від хати до хати водили козу або корову, так на Масляну ходили з биком (Туром — богом скотарства). Очевидно, вшанування цієї тварини і надало перевагу молочним стравам і визначило назву Туриця. На думку деяких дослідників, первісно Колодій був святом дохристиянського бога Велеса – покровителя худоби.

Обряд Колодія в усій Україні проводився однаково – з незначними місцевими особливостями. У перший день Масляної, понеділок, жінки йшли до корчми, клали на стіл сповите у полотно поліно, пізніше ляльку, прикрашали їх стрічками та сухими квітами і всі разом вигукували: «Колодій народився!». Вітаючи одна одну, вони сідали за стіл, частувалися і співали:

Ой колодка, колодка, яка ж ти солодка,
Цілий рочок ждати, щоб на тобі погуляти.

У вівторок справляли колодці хрестини, в середу – похрестини, у четвер колодка вмирала, в п’ятницю її ховали, в суботу оплакували.

Упродовж Масляної жінки ходили з Колодкою по хатах, де були неодружені дорослі хлопці та дівчата, і прив’язували її матерям до ноги як покару за те, що не одружили до цього часу своїх дітей. Маленьку колодочку, оздоблену стрічками чи кольоровим папером, дівчата чіпляли хлопцям. Парубок мусив купити дівчині намисто або стрічку, а дівчина на Великдень – «віддати колодку»: подарувати йому кілька писанок. Колодку чіпляли всім, незалежно від соціального стану, аж до священика. У цьому є відгомін родового ладу, де панувала соціальна рівність. Чіпляння колодки – турбота громади про продовження роду. Участь в обряді переважно жінок свідчить про його походження з часів матріархату.

В Росії – це свято новоодружених, головні його розваги – це горілка, «городки», катання на санках, кулачні бої тощо. Частина цих розваг перейшла, на жаль, і в нашу Масляну. Останніми десятиліттями у нас імітують зустріч зими з весною (Дід Мороз і Снігуронька), спалюють солом’яне опудало, проганяючи зиму і все зле. Ці обрядодійства запозичені, вони відсутні в етнографічних дослідженнях.

На жаль, свято Масляної не залишило нам розлогих, багатоголосних пісень (можливо, їх і не було). Короткі співанки швидше нагадують примовки, заклички:

Масляна, Масляна, як на тебе добре жить,
Вареники з сиром їсти, ще й горілочку пить.

Або:

Масляна, Масляна, яка ти маленька.
Якби тебе сім неділь, а Посту їдненька.
Масляна, Масляна, яка ти ладна.
Якби тебе сім неділь, а Посту одна.

Масляна символізує нове коло в природі. Пригадаймо, що у давніх народів, зокрема українців, новий рік починався навесні.

Колись упродовж усієї Масляної поминали покійних. Сьогодні ж переважно дотримуються суботи. Останній день Масляної, неділя – це переддень Великого Посту, день Пущення або Прощення, коли ходять одне до одного в гості, пригощаються і просять пробачення за завдані образи та кривди.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company