От уже ж не переведуться поміж нас, українців, диво-майстри прошмигнути між крапель! Щоб і нашим, і вашим,.. щоб і вовки ситі, і вівці цілі,.. щоб умерти – і дивитися,.. щоб, як казав світлої пам’яті Іван Плющ, «упихнуть невпихуєме».

Один із них – Олександр Усик, великий боксер і чемпіон.

Ось уже кілька днів інтернетом «гуляє» дражливе відео. В тому приватному «кіні», відзнятому в Британії, наш всесвітньо відомий боксер і просто український мачо висловлює  напередодні чемпіонського двобою Джошуа-Повєткін щирі слова підтримки… ні, не господареві арени, а саме «русскому вітязю».

Ніби й нема у нас війни, і наш Крим  та частину Сходу в України «іхтамнєти» загарбницьки не «віджали», ніби не гинуть щодня на фронті наші воїни, аби той-таки Усик міг жити і посувати свою боксерську кар’єру, збільшуючи і колекцію нагород, і власні банківські рахунки.

Якась «факіріада», їй-бо: то наш «боксер-козак» з українським прапором на ринг виходить і гопака танцює, то боксерські рукавиці московському митрополиту Онуфрію, ледь не колінкуючи, у дар підносить, а то «русского витязя» мало не «до серденька тисне»…

І все в нього логічно, все до шмиги!

Де ж він справдешній, цей наш незаперечний чемпіон, наш «штірліц» у боксерських трусах?

Годі знайти відповідь! І не намагайтесь!

Це – як  дивитися неоружним оком на ясен-сонце і пробувати там щось розгледіти. Бо навіть тоді, коли після прямого правого Ентоні Джошуа «русскій вітязь» прошарував своєю важкою «п’ятою точкою» британський настил рингу і поплутався в канатах, мов муха в павутинні,  – навіть тоді Олександр Усик, якого впіймали у кадр відеокамери, лише загадково посміхався… Яко сфінкс.

Хоча напередодні рвав на грудях камізельку:

– Саша, – мовляв до Повєткіна, – ми с тобой! Пусть всьо у тебя получицца!

От воно «всьо» і «получилося».

І з «вітязєм», і, дасть Бог, з тими, кому Усик так запопадливо рукавиці дарував…