Малайзія: Тигр, що гуляє, як сам собі знає

Хто з хлопчаків минулих часів не марив подорожами далекими заморськими краями? Разом з героями Жуль Верна підкорював Анди, обживав безлюдні острови, скакав разом з манйнрідівськими персонажами безкрайніми преріями, відкривав для себе дивовижний і загадковий світ джунглів Редьярда Кіплінга. Нинішня юнь, пересичена невичерпними новаціями інформаційних технологій, навіть уявити собі не може, яким скарбом для їхніх ровесників 50-60-х років минулого століття були непоказні колекції поштових марок. Особливою гордістю кожного юного філателіста були марки з далеких заморських володінь. А щоб визначити за хлоп’ячими мірилами реальну цінність колекції, просто питали: «Скільки у тебе колоній?». Тобто, скільки у тебе марок з колоніальних країн. Ці паперові зубчасті прямокутнички і квадратики з барвистими зображеннями дивовижних рослин, тварин, жуків, метеликів реально підтверджували, що таємничий світ невідомих далеких країв справді існує…

Спогади з такого вже далекого дитинства спливли в пам’яті, коли розглядав яскравий, по-східному колоритний державний герб Малайзії. Його домінанта – два тигри, що утримують геральдичний щит. Малайзія давно перестала бути сировинним придатком колишніх метрополій –  впевнено входить в число другої хвилі НІК: нових індустріальних країн Азії та Америки, що характеризуються високими темпами економічного зростання, динамічними макроекономічними та внутрішньогалузевими структурними зрушеннями, високим професійним рівнем робочої сили, активною участю у міжнародному поділі праці, широким використаннямдля розвитку іноземного капіталу тощо. З’явилися цілі регіони, які можна оголосити індустріальними, стабільно зростаючими. НІК Азії ще називають «азійськими тиграми».

Саме з «тигрячої» теми і розпочалася наша розмова з Надзвичайним і Повноважним Послом Малайзії в Україні Датуком АЮФ БІН БАЧІ.

З досьє «ГРІНЧЕНКО-Інформу»:
Малайзія.
Площа 329 847км².
Населення (за оцінками): 31 543 000чол.
Форма правління: Федеративна виборна конституційна монархія.
Адміністративно-територіальний поділ: 13 держав-суб’єктів федерації (штатів) і три федеральні території.
Офіційна мова: малайська.
Офіційна релігія: іслам (суніти) – 61,3%.
Інші релігії: буддисти – 19,8%, християни – 9,2%, індуїсти – 6,2%, інші – 3,4%.
Столиця: Путраджая.
Найбільше місто: Куала-Лумпур.
Грошова одиниця: ринґіт (1 MYR = 6,06 UAH).

– Ваша Високоповажносте, цей рік особливий в історії Малайзії – минає 60 років, як малайзійські тигри звільнилися від влади британського лева. Що означають ці тварини, зображені на гербі вашої країни?

– Малайзійські тигри – це символ нашої країни. За своєю природою вони дуже відважні тварини і піклуються про захист території, на якій живуть. Це можна порівняти із прагненням Малайзії захищати свою незалежність, свої терени. За 60 років суверенна Малайзія досягла великих успіхів в економічній сфері. Якщо подивимося на ВВП на душу населення, то на початку незалежності це було 200 доларів, потім досягли 10000 доларів, а 2013 року цей показник сягнув 12000 доларів. Нині основна проблема, яка стоїть перед Малайзією, – продовжувати рух в напрямку динамічного зростання, іти в ногу, розвиватися разом з іншими провідними азійськими країнами.

Малайзія, на відміну від інших країн, що асоціюються з цим представником сімейства котячих, легше перенесла економічну кризу 1997 року. Якщо у Таїланді, Індонезії та Південній Кореї антикризовий процес був сформований МВФ, то уряд Малайзії вирішив іти самостійним шляхом відновлення економіки. Як зазначають експерти, з першого дня незалежності жодної структурної допомоги, позик від МВФ Малайзія не брала. Країна мала певні проекти (індустріальні, інфраструктурні), що фінансувалися Світовим банком. Але не позичала гроші на «проїдання» і покриття дефіциту бюджету. Серед основних невідкладних антикризових заходів були жорстка фіскальна і монетарна політика, а також запуск пакету стимулюючих засобів для пожвавлення економіки. Бюджетні витрати урізали на 18%, особливу увагу зосередили на підвищенні конкурентоспроможності експортних товарів. Це дозволило уряду Малайзії підготуватися до довгострокового реформування економіки, запровадження її надійнішої і стійкішої моделі. Як наслідок, економіка країни витримала натиск глобальної кризи 2008 року.

– В економічному аспекті Малайзія, ВВП якої вдвічі більше від українського, є прикладом для наслідування. Але коли йдеться про факти вдалих соціально-економічних реформ на азійському континенті, в Україні, зазвичай, найперше згадують Сінгапур і його тодішнього прем’єра – Лі Куан Ю. Натомість, маловідомим залишається той «тигрячий» стрибок, який зробила завдяки реформам ваша країна. Ті зрушення очолив багаторічний, уже колишній, прем’єр-міністр Махатхир Мохамад, який запровадив концепцію корпоративного націоналізму – «Малайзія корпоративна»(«Malaysia Incorporated»)…

– Насамперед, хочу зазначити, що в Україні, особливо після Майдану, відбулися великі зрушення в суспільстві, економіці. А тепер поговоримо про те, як Малайзія змогла зробити той «тигрячий» стрибок. Серед основних складових малайзійської політики першим вважаю безпековий чинник. В цьому аспекті хочу наголосити на важливості створення у 1967 році Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Малайзія була серед засновників цієї геополітичної та економічної міжнародної організації, до якої входить 10 країн. Друга важлива складова, – це хороші лідери в країні з гарним баченням того, як потрібно вести політику. Третя – компетентна адміністрація, добре розроблений план соціально-економічного розвитку, шляхи і кроки його впровадження.

– Тож особливу увагу реформатори приділяють кадровій політиці?

– Так. Щоб збільшити продуктивність, людям надається добра освіта. Не тільки політична, економічна, а й технічна.

– Як в Малайзії відбувається відбір перспективних кадрів?

– Через відкритий конкурс, відкриті змагання. Процедура звичайна: спочатку подаєте резюме, потім складаєте екзамени, далі – інтерв’ю. І ніяких рекомендацій.

– Відсутність рекомендацій, як розумію, дієвий механізм захисту від протекціонізму. А наскільки прозорі процеси добору кадрів?

– Тільки після того, як претендент складе іспити, його можуть направити на інтерв’ю, потім надається випробувальний термін – один рік. Упродовж цього періоду оцінюються можливості людини, її ставлення до роботи.

– Ваша Високоповажносте, в чому суть, ідея концепції «Малайзія корпоративна»?

– Концепцію «Малайзія корпоративна» запроваджено1986 року. Ідея полягає в тому, що люди, які обіймають посади в публічній політиці, адміністрації, співпрацюють з людьми бізнесу, сприяють їхній ефективній роботі. Наприклад, якщо потрібно отримати ліцензію, вирішити інші регуляторні питання або подавати заявки.

– Як в такому процесі можна уникнути проявів корупції? У нас теж чиновники «співпрацюють» з бізнесменами, але часто-густо за свій певний особистий інтерес…

– У прикладі, наведеному вами, коли є особисті інтереси, – це неправильна кооперація. Наприклад, якщо треба провести певні товари через митний контроль, заповнити всі митні декларації, то працівники здатні ускладнювати цей процес, і він може тривати від півтори до чотирьох годин. Звичайно, бізнесмен може виділити чиновнику певну суму, аби той пришвидшив процес оформлення документів, занизив реальну вартість партії товару. Однак, в такому випадку держава отримує менше бюджетних надходжень від мита. Тому такі дії вже є корупція.

– Тож як цього уникнути, запобігти, контролювати?

– Ми маємо стандартні операційні процедури. Будь-якому процесу відводиться певний ліміт часу.

– А якщо чиновник скаже, що у вас тут немає певної довідки, характеристики, я не можу вирішити ваше питання тощо?

– Всі процеси записуються, і бізнесмен може поскаржитися. У Малайзії є спеціальна агенція, яка займається публічними скаргами.

– Як загалом побудовано систему антикорупційної діяльності в Малайзії?

– Звісно, корупція є скрізь. Навіть зараз маємо певні проблеми з цього питання. Ми перш за все прагнемо правильно навчати своїх чиновників і прививати їм правильні цінності: що це державні кошти, і вони не можуть бути використані на особисті потреби тощо. Основний акцент робиться на моральних чинниках, на навчанні та освіті чиновників.

– Важко повірити, що у боротьбі з корупцією одними розмовами і благаннями можна досягти позитивного результату. Наприклад, в Китаї з корупціонерами розправляються доволі жорстко…

– Звичайно, в Малайзії є відповідні антикорупційні служби, і ви можете прочитати в газетах про чимало випадків затримання бізнесменів, лідерів неприбуткових організацій тощо. Для прикладу, сам я із штату Малака. І там свого часу затримали доволі багато працівників правоохоронних органів, які були залучені у змову з кримінальними організаціями, що займалися аморальною діяльністю… Ви поставили добре запитання. Бо я особисто завжди нагадую собі: треба зберігати чесність і підтримувати в собі цю якість.

– Хотів би продовжити розмову на тему про сучасну економіку Малайзії. Як працюють у вашій країні вільні економічні зони?

– Аби залучити до співробітництва більше виробників з закордону, щоб вони могли вибрати саме нашу країну, ми створюємо вільні економічні зони: там інвестори звільняються від податків і там є певні митні преференції. Наприклад, якщо ви хочете виробляти черевики, то у вільну економічну зону, де розташоване ваше виробництво, безмитно ввозите шкіру, фурнітуру, гуму тощо. Словом, все, що потрібно для виробництва взуття. А вироблену там продукцію – експортуєте. Якщо ж збираєтеся продавати в Малайзії, то тоді треба сплачувати податки. Також іноземні компанії-інвестори, в залежності від обсягів капіталовкладень, звільняються від сплати податків.

– Ваша Високоповажність може навести конкретні приклади вдалих інвестиційних проектів? Наприклад, електроніка відомих світових брендів, вироблена в Малайзії славиться своєю якістю…

– У 1985 році у нас відбулася реформа засад виробництва. Аби покращити якість продукції, запровадили Національне коло якості (National Quality Circle – NQC). В рамках його діяльності проводиться навчання з підтримки якості всіма учасниками виробничого процесу. Головний результат – бездоганна якість продукції. Як у нас це називають – нульовий дефект. Дуже важливо, щоб цей процес був циклічно-завершеним і добре організованим.

– На тлі проявів нестабільності, які спостерігаються у сусідніх країнах, в Малайзії зберігається спокій. Хоча свого часу у вашій країні теж відбувалися сутички з екстремістськими угрупуваннями, зокрема, з маоїстами. За рахунок чого Малайзія досягла стабільності?

– Ми боролися з комуністами (яких ви в Україні називаєте маоїстами), тому що вони в нашій країні намагалися саботувати економічний розвиток. Є два основні моменти. Перший – на щастя, Малайзія є мусульманською країною. Релігія ісламу передбачає віру в Бога. А комуністи були безбожниками, і тому не могли поширити свою ідеологію на таку велику кількість людей. Другий важливий момент, – життєвий рівень у Малайзії, навіть найбідніших верств, був вищий, за той, який тоді спостерігався у Китаї. Загалом, боротьба з комуністами тривала довго – з 1948-го по 1976 рік. Були напади на плантації, стрілянина, багато людей загинуло, для стабілізації ситуації залучалися силовики.

– Щодо першого чинника, наведеного вами, хотів би додати маленьку репліку. Під час перебування в Малайзії мене приємно вразила атмосфера взаємоповаги і релігійної толерантності…

– Тут є три основні моменти. Перший – взаємна повага представників однієї релігії до носіїв іншої віри. Другий – прояв толерантності до певних практик іншої релігії. Наприклад, якщо я в інших віруваннях можу знайти ритуали чи практики, які вважаю неважливими, неприйнятними, або я їх не розумію, все одно толерантно ставлюся до цього. Третій момент – спільне використання суспільних благ. Тобто я не беру того, що мені не належить, і не використовую силу чи владу проти інших людей, а беру тільки те, що заслужив.

– Як ви оцінюєте сучасний стан взаємовідносин між нашими країнами?

– Під час минулорічного візиту Президента України Петра Порошенка до Малайзії було розроблено ґрунтовну програму співпраці наших країн, яка сфокусувалася на п’яти основних сферах. Зокрема, в рамках візиту проведено бізнес-конференцію, досягнуто домовленостей про розширення співпраці у торгівлі, економіці. Україна і Малайзія підписали міжурядову угоду про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням від податків на доходи. Крім того, у ході візиту підписано міжурядову угоду про взаємну правову допомогу в кримінальних провадженнях та про видачу (екстрадицію) правопорушників. Також визначили кроки для розширення співпраці у сфері військово-технічного співробітництва, окреслено діалог у співпраці аеропортів. Хочу відзначити, що Україна включила Малайзію до списку країн, громадяни яких можуть на кордоні отримувати візу на в’їзд до вашої країни. Думаю, це сприятиме тому, що більше малайзійців відвідуватимуть вашу країну.

– Чому в Малайзії таку увагу приділяють розвиткові туризму?

– З точки зору економіки в цьому є багато плюсів. Наприклад, туризм щорічно приносить країні 30-40 млрд. ринґітів. А це близько10-15 відсотків ВВП. Люди, які приїжджають, підтримують місцеву економіку, перш за все інвестуючи у транспортну сферу, житло, купуючи сувеніри, їжу тощо. Зі свого боку Малайзія багато витрачає на рекламу власних туристичних принад. І тут у нас концептуальний підхід під гаслом: «Малайзія – справжня Азія». Бо для багатьох Азія асоціюється з певною країною. А перебуваючи в Малайзії, можете побачити людей різної азійської зовнішності: доволі світлошкірих вихідців з Китаю, більш смаглявих людей Південно-Східної Азії, або зовсім темношкірих… Різні культури, звичаї, архітектура. В Малайзії можна покуштувати будь-яку їжу: китайську, малайську, японську, індійську… Найбільш конкурентоспроможними сферами туристичної діяльності є логістика, забезпечення житлом. Хочу зауважити: Київ щодо туризму досить конкурентоспроможне й успішне місто.

– На ваш погляд, чому українцям для відпочинку варто обрати саме Малайзію, а не, скажімо, сусідні Таїланд, Індонезію чи індійські острови?

– Основною перевагою Малайзії, порівняно з Індонезією чи Таїландом, як уже зазначав, є різноманіття представлених у нас культур, народів. Друга перевага, – це транспортна система, добрі дороги, залізниця, повітряне сполучення. Ще варто відмітити наше місто Куала-Лумпур, його дуже яскраве нічне життя. Якщо вас цікавить шопінг, то це теж прекрасне місце для покупок. Ну і, звісно, унікальна малайзійська природа, джунглі, де ви можете побачити величезні дерева у 1-3 метри в діаметрі. Окрім тигрів, про яких ми згадували, у численних національних парках увагу допитливих туристів привернуть безліч рідкісних, а то й унікальних тварин, комах, рослин, які ніде в світі, окрім Малайзії, не зустрічаються.

– Декілька особистих запитань. Ви себе комфортно відчуває в Україні? Де полюбляєте бувати?

– Гольф-клуб поблизу Макарова – моє улюблене місце. Інколи по дорозі зупиняюся, щоб купити на вуличному ринку мед, квіти, помідори тощо.

– Яке враження на вас справила українська кухня, що зі страв найбільше полюбилося?

– Звичайно, борщ. Я куштував доволі багато українських страв, коли їздив Україною. Нещодавно був у Вінниці. Сподобався Тернопіль з його середньовічною архітектурою, мальовничим ландшафтом – пагорбами, озером у центрі міста. Взимку в Карпатах катався на лижах на відомому вашому курорті. У найближчих планах відвідати Суми і Дніпро.

– Коли повернетеся на батьківщину, як відповісте на запитання: що таке Україна?

– Україна – досить велика країна, де можна багато чого побачити: наприклад, такі міста як Київ, Харків, Одеса, Полтава, Львів. Це вельми родюча, зелена країна, де дуже багато парків.

– А люди?

– Люди дружні. Я був у багатьох місцях, спілкувався з людьми і не стикався з жодними проблемами…

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company