Немає сумнівів, що Путіну хочеться якомога швидше вийти з України. Поки в самій Росії ще не зрозуміли, що відбулося. Поки є шанс «відмотати назад» найкатастрофічніші економічні удари Заходу.

Але Путін не може дозволити собі вийти з України без «перемоги». Такі закони зграї. Він має принести трофей, інакше він втратить «авторитет».

Які «перемоги» для Путіна ще можливі в нинішній ситуації?

Вже зараз він почнає говорити, що військовий потенціал України знищений, а відтак, мовляв, «демілітаризації» досягнуто. Тотальний інформаційний контроль дозволить створити у росіян ілюзію правдивості такої тези.

Наступна «перемога», на вигляд досяжна, принаймні в  пропагандистському вимірі, –  це відмова від членства України в НАТО. Навіть якщо українська сторона такого не заявить (а вона може таке заявити), то Путін може сказати, що така відмова відбулася за фактом. Адже НАТО не захистило Україну.

Ще одна обов’язкова умова, для того щоб путінська «операція» вважалася успішною, – це «звільнення Донбасу». Щонайбільше –  вихід так званих ЛДНР на адміністративні кордони областей, щонайменше – відсунути українські позиції від Донецька і Луганська та захопити Маріуполь.

Далі вже опціонально: сухопутний коридор у Крим і подача дніпровської води. Це буде відверто загарбницьким кроком, за який Росії посилять санкції, але російському народу такий «здобуток» можна подати як «велику перемогу».

От, власне, і все.

Залишається назвати існтрументи досягнення цих цілей, на яких буде зосереджено зусилля ворога. Їх наразі чотири:

1) тиск на керівництво нашої країни шляхом військової загрози Києву, оточення і руйнування Харкова, Чернігова, Сум;

2) наступ на Донбасі;

3) спроба оточення та знищення угруповання ООС зустрічним наступом з харківського та херсонсько-запорізького плацдармів;

4) шантаж наших західних союзників.

І все це на тлі бажання завдати якомога болючіших ударів нашій колективній психіці, економіці, інфраструктурі – мирній, а особливо військовій.

Тримаймо стрій!

Усе буде Україна!