Залюбися у жовтень, мій френде! Час червоного вина  і жовтого листу, причахлого моря і теплих обіймів, низького сонця і високого натхнення, припізнілих квітів і ранніх приморозків.

Ще можна де-небудь край лукомор’я наздогнати своє літо, а високо в горах стрінути свою зиму. Чи просто купити  теплий краткований плед, щоб, закутавшись в нього на балконі, писати вірші і присвячувати їх одній-єдиній людині, а вони раптом сподобаються всенькому людству, і ти якось ранку прокинешся знаменитою… Чи поїхати врешті-решт у Париж, щоб скуштувати смажених каштанів. Або й  до Львова, який нічим не гірший за Париж і де так смачно пахне гарячою чоколядою. А ще можна передивитися всі прем’єри в театрах і всі виставки в галереях, щоб створити щось своє і потім здивуватися, що воно видалося красивішим… Чи зібратися всією родиною та й поїхати збирати рубінові ягоди шипшини, аби довгими зимовими вечорами смакувати з них чай і згадувати хмарки, що рвуться в далечінь, жовтаві яруги, пахілля багать і шашлику, веселий лемент  пустотливих дітлахів і те, як він цілував твої пальці, що ти ненароком поколола…

А можна потратити останні гроші на прекрасне м’яке кашемірове пальто, про яке так мріялося, і сидіти на вівсянці, щоб перед ним «проплыть, как желтый лист, кружа…», і тоді відкриється, що він теж любить Окуджаву, а в київському чи одеському рагсі вас одружать за добу. І не тому, що є такий закон, а просто через те, що щасливий місяць – жовтень.