Міліцейськими граблями – у поліцейського лоба

Те, що трапилося в Дніпрі нинішнього 9 травня, нагадувало зачин трагічних одеських подій  трирічної давнини. Група добре підготовлених і завчасно організованих людей нападає на українських активістів, ветеранів АТО. Поліція дії нападників прикриває, а в певні моменти – фізично підтримує. Щоб правоохоронці не переплутали «своїх» і «чужих», на «своїх» чіпляють розпізнавальні знаки. В Одесі – нарукавні червоні пов’язки, у Дніпрі – помаранчеві нагрудні наліпки.

– Дніпро качають, – заявив міський голова Борис Філатов. – Уже два роки… Поліція корумпована,  прокуратура зайнята, а в СБУ важливіші справи. Раніше тривалий час проросійські активісти за таємної підтримки кремлівських спецслужб розкачували Одесу,  розповів Сергій Стерненко, тодішній керівник місцевого «Правого сектору». Розкачували при потуранні місцевих правоохоронних органів, а часом і за сприяння деяких місцевих владців. Наприклад, міліцейського очільника Дмитра Фучеджі, який, за даними слідства, нині заліг у невизнаному Придністров’ї.

Здавалося б, після майданного катарсису і суспільство, і країна змінилися. Утвердився європейський напрямок розвитку з дотриманням права, законності і демократії. Міліція стала поліцією, при цьому, як запевняли її реформатори, змінилася не лише «вивіска» і «мундири» правоохоронців. Зміни торкнулися і нашого буденного, повсякденного життя.

«Україна не відзначатиме  9 Травня за московським сценарієм», – заявив Президент України Петро Порошенко. І це принципово інший підхід до всього, а не лише до Дня Перемоги. У нас українська, а не російська історія, свій трагічний рахунок війни, нам будувати свою хату, а не сусідську «ізбу». Сказано правильно, але зроблено далеко не все. «Московський сценарій» прочитувався у травневі дні не тільки в Дніпрі, а й у Миколаєві, Запоріжжі, Мелітополі, навіть, у Чернівцях. Одні й ті ж «безсмертні полки», одна «родіна-мать» і червоні прапори.

Ми зробили крок у своє майбутнє, але другою ногою все ще загрузли у чужому минулому. І 8 Травня, День пам’яті і примирення, червоний мак – як у Європі, і 9 Травня (куди ж його подіти?) – День Перемоги під червоними прапорами… У Кривому Розі, наприклад, «парадив»  танк Т-34  із червоним  і синьо-жовтим прапорами на башті. Про таке кажуть, і Богу свічка, і чортові кочерга.

Почитайте звіти правоохоронних органів за кілька років. У сьогоднішньої поліції, як і колись у міліції, одне завдання: забезпечити порядок і громадський спокій під час масових акцій. Зауважте, не припинити порушення,  не домогтися виконання  закону, а «забезпечити порядок». У Дніпрі, як пише «Дніпроград», крім опозиціонерів, до пам’ятника Слави вийшли ще й соціалісти із червоними прапорами. Але правоохоронці на це не зреагували. Мовляв, що з того, що комуністична символіка, демонстранти ж поводяться мирно, порядок не порушують… Зате незаперечні порушники, за логікою місцевих поліцейських, – саме ветерани АТО, які наполягали «прибрати червоне ганчір’я». Іншими словами, злісні порушники і ледь не злочинці, бо вимагали від офіційних представників влади… виконати Закон: в Україні два роки, як пропаганда  «комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки» під забороною. Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.

А в Мелітополі місцева поліція – та відверто заходилася охороняти  прихильників «рускава міра», що не просто йшли з тоталітарною символікою, а й вигукували антиукраїнські гасла. Поліція з народом? З яким?!

За такою ж «міліцейською» логікою розвивалися події і в Києві, коли поліція кинулася штурмувати штаб ОУН, щоб забезпечити «порядок».   Націоналісти перешкоджали акції «Безсмертний полк».

Те, що її  координував із Москви одіозний діяч  «Антимайдану» Юрій Кот, що за нею сховалася невідома організація «Віра і пам’ять»,  що  хода була провокаційною та антиукраїнською, – це для поліції було не головним. Відчіпне: порядку, до якого так звикли  міліцейсько-поліцейські чини,  акція ж не порушувала!

Чи правоохоронці, представники місцевої влади в Дніпрі попереджали організаторів акції біля монумента Слави про персональну відповідальність за дотримання українського законодавства? Якби таку профілактичну бесіду провели бодай з десятьма-двадцятьма активістами, з представниками ветеранських організацій, то, крім опозиціонера Олександра Вілкула, що має депутатську недоторканність, та кількох його «ветеранів»-охоронців, більше провокаторів біля пам’ятника не було б. Прийшли б справжні ветерани, яким пам’ять важливіша за брудну політику.

Але місцева поліція пішла на «договорняки» з організаторами акції, вирішила  діяти  по «понятіям», а не по закону. Але про що можна домовитися з провокаторами, які працюють за російським сценарієм?

Події в Дніпрі наскільки були кричущо неукраїнськими, що  в Міністерстві внутрішніх справ поспішили з  висновками. Поліцейських керівників усунули з посад. Йде досудове слідство, найактивніших «тітушок»,  яким замовники заплатили за кулачний бій, заарештовано, хтось переховується від слідства. Новим начальником  Головного управління Дніпропетровської області призначено Віталія Глуховерю,  до цього –   начальника місцевого Інституту внутрішніх справ.

Втім, і в цьому кадровому оновленні не обійшлося без красномовного конфузу. Не встигли ЗМІ поширити радісний факт оздоровлення поліцейського керівництва області, а соцмережі вже тиражували фото, на якому новопризначений пан генерал і заслужений юрист України у червоній одежині з написом «СССР».

Своє перше публічне інтерв’ю на посаді Віталій Глуховеря зробив російською. Так, ніби закон «Про державну службу» не зобов’язує його спілкуватися державною мовою.

Головне «порядок», а не Закон?  Як це не прикро, але старі міліцейські граблі так само б’ють по лобі і нових поліцейських.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company