Впевнена, ви впізнаєте нешироку темну річку, яка огинає величезні і величні будівлі , що тісно обступили її береги. Великий Бен, Букінгемський палац, Вестмінстерське абатство – про них я знала з дитинства, але бачила  лише на фотографіях чи у фільмах, читала  у книжках.  З часом трапилося, здається, неможливе. Це фото зробила я сама.

З дитинства мріяла потрапити до Лондона. Чому саме до нього? Щоб побачити справжню Темзу і втаємничений Тауер, червоні двоповерхові автобуси і червоні телефонні будки, покататися на «Лондонському оці» – так називають оглядове колесо. Одне слово, відчути дух міста.

У той щасливий момент, коли батьки подарували квитки, я не відчувала землі під ногами: здавалося,  серце зупинилося, а слова  завмерли. Лише світ мінився за заволокою сліз. Радісних.

Кожен прожитий день у місті моєї мрії  був сповнений надзвичайними враженнями, які завжди житимуть у моїй пам’яті. Що закарбувалося  найбільше? Міський краєвид, що розгортається з найвищої оглядової точки Собору святого Павла.  Шалений ритм англійської столиці і саме місто – мов на долоні.

Вона змінила мене, моє життя. Тепер я знаю,  що все  можливе. І якщо хочеш досягнути успіху – мало про нього лише мріяти. Треба працювати, а життя неодмінно тебе нагородить.

Про що мрію тепер? А це вже секрет:  поділюся, тільки-но здійсниться мрія.