Мистецтво і війна

Війна інколи залишає рани на тілі. Душу ж ранить завжди. Учасники проекту «Мистецтво проти війни» переконують власним прикладом: вилікуватися морально допомагає мистецтво.

Відкриття виставки «Мистецтво проти війни» відбулося у Золотій залі столичної садиби графині Уварової. Експонуються роботи бійців АТО: живопис, вишивка бісером, навіть ювелірні вироби.  Дехто з авторів, повернувшись з фронту,  взявся за пензля уперше. Щоб вихлюпнути наболіле барвами, образами, символами. Організатор виставки – Анатолій Готько, голова громадської спілки «Ліга ветеранів АТО та бойових дій «Карпатська земля». Сам нещодавно повернувся з передової. Воював під Донецьком. На пам’ять про війну має третю групу інвалідності.

А ще, зізнається, щоб побороти надокучливе безсоння, взяв за звичку писати вірші. В експозиції є і його картини.  Одна із них промовиста – «Аеропорт»: руїни Донецького летовища, попереду – червоні маки, що виросли на зораній вибухами, понівеченій землі. Анатолій Готько не захищав Донецький аеропорт. Але його «Аеропорт» – зболена щира правда. «Картинами, мистецтвом бійці висловлюють свої думки, свій біль. Не тримають в собі, а переносять на полотно, звільняються від цього важкого вантажу».

Мистецький проект ветеранів АТО підтримали інші громадські організації. Зокрема, ті, що опікуються людьми з рідкісними недугами: громадська спілка «Орфанні захворювання України» та «Асоціація хворих на легеневу гіпертензію». «Важкохворим постійно доводиться переборювати себе, свій руйнівний відчай, – розповідає Оксана Александрова, голова організації «Орфанні захворювання України». – Часто люди, борючись з недугою, знаходять рятівні сили в творчості. Велика подяка нашим воїнам за подвиг. Ми хочемо показати їм, що якщо наші хворі можуть перебороти біль і відчай, то й вони, наші герої, це зможуть».

Усі експонати, під час і після виставки, є лотами благодійного аукціону. Їхню стартову вартість визначили автори. Вони й заберуть цю частину виручки, якщо твір знайде свого власника. А решту розділять між сім’ями, які втратили на війні годувальника. Серед них і родина Ірини Бочарової. З війни не повернувся її чоловік сорокаоднорічний Роман. Загинув першого дня 2016 року у Краматорську на Донеччині. В Ірини на руках залишилось троє доньок: найменша ходить в садочок, старша – навчається в медичному університеті. Бочарові переїхали з рідного Луганська до міста Вишневого, що від Києвом. Стоять у черзі на квартиру і ледве зводять кінці з кінцями. Втім, Ірина впевнена: поки є доброзичливі люди, вони не пропадуть: «Важко, але доводиться виживати заради дітей. Мушу показувати їм приклад, як треба жити далі. Мають бути впевнені, що тато – герой, що він з нами».

Допомогти бійцям та їхнім сім’ям можна також через постійного партнера проекту – благодійну платформу «Люди допомагають людям». На сайті платформи – все більше про людей, котрі потребують допомоги: їхні історії, їхні контакти.

«Це перша, та не остання благодійна виставка-аукціон», – запевняє Анатолій Готько. Хоча сам він на цій виставці має намір «поставити крапку». Певно, проситиме когось із колег продовжити почату справу, бо планує, попри інвалідність, повернутися на фронт. Схоже, не вірші розбурхують його сон, а лицарський обов’язок перед Батьківщиною.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company