На берегах Океану Майбутнього

Що ми знаємо про Малайзію? Країна на крайньому південному сході Азії, за устроєм – конституційна монархія. Столиця – Куала-Лумпур. Малайці, китайці, індійці – основа населення країни. Окрім материкової частини, є острови. Архіпелаг Лангкаві, Пенанг, малайзійська частина острова Борнео. Лише від самих назв дме далекою екзотикою, приправленою добрячою порцією прянощів та ароматом заморських тропічних фруктів.

Фен-шуй і благоденствіє

Свого часу, як і більшість інших гостей Малайзії, знайомство з цією країною починав з Куала-Лумпура. Місцеві жителі люблячи називають свою столицю просто КЛ. Озираючи з висоти пташиного польоту центр міста, усвідомлюєш – він зовсім не схожий на кам’яні джунглі. Радше це величезний парк, посеред якого «ростуть» хмарочоси. Не дивно, що перш ніж оцінити всі принади азійської урбанізації, гості столиці абсолютно зачаровуються її природними красотами. Безліч спеціалізованих парків, розкиданих по місту, здатні задовольнити смаки і забаганки найприскіпливіших шанувальників природничих наук. В цих оазах посеред мегаполіса леліють десятки видів орхідей, доглядають чудернацьких екзотичних птахів, розводять більших за пернатих володарів неба метеликів. А ще скрізь довкола тебе променисті доброзичливі усмішки на смаглявих обличчях городян. Складається враження, що потрапив в країну вічних літніх канікул. Цілковитий фен-шуй і благоденствіє!

Від минулих часів у КЛ збереглося багато будівель в неомавританському, тюдорівському, вікторіанському стилях, характерних для колоніальної архітектури колишньої «володарки морів». Але особливою гордістю, візитною карткою столиці вважаються вежі-близнюки Петронас. Тут розміщується штаб-квартира однойменної нафтової компанії. Кіномани напевно впізнають в цьому 88-поверховому хмарочосі локацію, де відбувалися основні події бойовика «Пастка» із зоряними Шоном Коннері і Кетрін Зета-Джонс у головних ролях. Ці два сріблясто-кришталевих «качани» підносяться над містом на чотири з половиною сотні метрів. Побудовані лише з місцевих матеріалів, хмарочоси наочно демонструють можливості та міць цієї неоіндустріальної країни, одного з «азіатських тигрів». Мабуть, не випадково двійко отаких помаранчевих «вусато-смугастих» звірів прикрашають національний герб Малайзії.

13898464_1339050762790864_1262110669_oПолітична стабільність – одна з головних умов процвітання держави. Це загальновідомо. Недаремно ж кажуть: гроші люблять тишу. Стабільним курсом рингіта, національна валюта, претендує на роль регіонального лідера. Банківська система працює дуже чітко. В країні здійснюється жорсткий контроль над капіталом, валютними операціями. Малайзія пішла на зниження банківських ставок, проводить експансіоністську бюджетну політику. Напевне, саме тому швидше за своїх сусідів подолала фінансово-економічну кризу.

– Років шістдесят тому і тут було неспокійно. Діяли маоїстські партизанські загони, – розповідає про малайзійське економічне диво російськомовний гід Шаміль.

Родом він з Дагестану, вже тривалий час живе в Малайзії, закінчив тут університет, одружився на малайці.

– Потім десять найбагатших сімей країни зрозуміли: хочеш спокійно спати – треба ділитися з бідними. Подивіться на сусідні Філіппіни, Індонезію. Та й в Таїланді, на відміну від нас, останнім часом траплялося всяке.

Посланець України за номером 1

Що ж то за диво сталося з країною, головними статтями експорту якої до початку вісімдесятих минулого століття були олово, пальмова олія, каучук? Адже нині – це індустріально розвинена держава.

– Не сказав би, що в цій країні сталося економічне диво, – зазначає Сергій Кузьменко. – Це, скоріш, результат послідовної роботи уряду для розвитку національної економіки. Нині рівень валового внутрішнього продукту на душу населення – приблизно 4,25 тисячі доларів США, що важко порівняти з українськими показниками. На жаль. Країна має достатньо розвинену промисловість. І не тільки завдяки власній економіці, але й за рахунок створення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу.

13950549_1339050242790916_847426366_oНапевне, кращого знавця цієї заморської країни в Україні важко знайти. Саме пан Сергій – перший вітчизняний дипломат, якого колись направили до малайзійської столиці створювати українську амбасаду.

– В моєму особистому архіві навіть зберігається посвідчення акредитованого дипломата від України за номером 1, видане малайзійським МЗС, – усміхаючись зауважує Кузьменко. – Офіційно дипломатичні відносини між нашими країнами були встановлені ще у березні 1992 року. Але перші десять років посол України у В’єтнамі за сумісництвом представляв інтереси нашої держави і в Малайзії. Наші дипломати іноді приїжджали до цієї країни, в основному, коли виникали проблеми у консульських питаннях. Тобто певна робота в цій країні проводилася. Я добре пам’ятаю той день – 5 квітня 2002 року, коли ми з дружиною прибули у Куала-Лумпур. Можна вважати, що саме від цієї дати почалася робота української дипмісії в цій країні на постійній основі. На початку липня 2002 року приїхали тимчасовий повірений у справах і водій-господарник. Офіційною датою відкриття українського посольства у Куала-Лумпурі вважається серпень 2002 року.

– Сергію Михайловичу, роботи не бракувало?

– Авжеж! Посольство невеличке: доводилося одночасно бути першим секретарем, військовим аташе, консулом, радником з економічних, освітніх питань. І поїздити Малайзією, перезнайомитися із сотнями урядовців та посадових осіб. Ми інформували Київ про політичну ситуацію в країні, економічний стан, можливості розвитку нашої співпраці. У тому числі і в освітній сфері. Тоді налагодили дуже цікаву співпрацю. На той час в Україні навчалося близько 2 тисяч малайзійців. Це була найбільша малайзійська студентська діаспора в світі! Переважно у медичних вишах. На час завершення моєї місії в нашій країні вже вчилося до 5 тисяч студентів з Малайзії. А сьогодні – не більше десяти чоловік. Схоже, в нашій країні ніхто не зацікавлений заробляти валюту для держави, навчаючи іноземних студентів. Та й формувати у такий спосіб корпус наших прихильників у такому важливому і перспективному регіоні.

Чому так відбувається?

– Малайзійські студенти можуть вчитися лише в акредитованих вишах, де навчання відбувається англійською. У них є спеціальна структура, яка вивчає програму, технічні можливості, умови навчання, розміщення своїх студентів. По тому приймає рішення – чи відповідає конкретний виш їхнім вимогам, чи гідний акредитації. Бо більшість студентів їде вчитися за кордон за кошти держави. Україна ж має величезний досвід підготовки іноземних студентів. На превеликий жаль, останніми роками він чомусь майже не використовується. А попит малайзійської сторони на підготовку медиків, фармацевтів, інженерів, авіаторів, ІТ-шників, зрештою, військових спеціалістів, думаю, і сьогодні є високим.

Чи була зацікавлена малайзійська сторона у підвищенні статусу дипломатичних відносин між нашими країнами?

– Думаю, така зацікавленість була. Передовсім у налагодженні співпраці в освітній, науковій, культурній сферах, у сільському господарстві. А також співробітництва у військово-технічній галузі. Ще до початку роботи нашого посольства, Україна двічі брала участь у виставках військової техніки, які щорічно проводяться в цій країні. Один рік – відбувається демонстрація сухопутного озброєння, наступного – морського й авіаційного. Окрім участі у виставках, Україна змагалася у тендері на поставку нового танка для збройних сил Малайзії. Вітчизняна бронемашина вдало пройшла всі випробування, зокрема і в надскладних умовах тропічних джунглів. Проте контракт на її поставку так і не відбувся. Не було враховано політичної сторони цього процесу, а саме – інтересів правлячої партії. Зрештою, тендер виграла інша країна.

Маєте на увазі, що перемозі стали на заваді корупційні елементи?

– І корупційні елементи також. На жаль, в усьому світі ця складова у цій сфері існує: великі «відкати», поміч, сприяння, особисті знайомства тощо. Це тема окремої великої розмови. Тобто треба враховувати не лише суто тактико-технічні характеристики машин, що постачаються. Думаю, Малайзія й досі залишається зацікавленою співпрацювати у військово-технічній сфері: у постачанні військово-транспортних літаків, можливо, систем ППО, продукції суднобудівної, аерокосмічної галузей. Нагадаю, перший малайзійський супутник вивела на орбіту саме українська ракета-носій. Крім того в цій країні відсутня фармацевтична галузь. Тож перспективним є експорт українських ліків на малайзійський ринок. Окрім перспективного ринку збуту ця країна відома як потужний виробник якісної електроніки. І могла б постачати нам високотехнологічні електронні компоненти. Переконаний – розвивати українсько-малайзійську співпрацю дуже перспективно

– Якою є внутрішня політика країни?

– Малайзія – демократія з розвиненою соціальною політикою. Наприклад, незаможним держава безкоштовно надає житло. Де б там не їздив – ніде не бачив людей, які копирсаються у сміттєвих баках. Цікавим для української сторони був би досвід децентралізації владних повноважень, зокрема використання економічних важелів. Жодного разу не чув, щоб хтось із регіональних керівників скаржився на брак коштів для реалізації соціальних програм: будівництва лікарень, шкіл тощо. Тобто економічні потоки розподілені достатньо правильно. Але варто зважити й на те, що наступного року незалежній Малайзії виповниться 60 років. Утім, малайзійці багато запозичили від британців в організації роботи і порядку. Головне, що в цій країні поставлені перед владою питання – вирішуються! Хоч не все так безхмарно, але головна спрямованість дій влади – розвиток власної економіки і своєї держави, а не розкрадання ресурсів. Владу в країні представляє прем’єр-міністр – голова правлячої партії. Один з попередніх прем’єрів – Тун Махатхир Мохаммад за 22 роки правління вивів країну з аграрного на індустріальний рівень розвитку. 1991 року він представив громадськості країни модель національного оновлення «Бачення-2020». Цей план передбачав щорічне зростання економіки на 7%. Зрештою очікувалося восьмикратне зростання ВВП. За експертними оцінками, на сьогодні план реалізовано на 90%. Всіляко запозичується західний досвід організації виробництва, проведення досліджень, створення економічних спеціальних, навіть точкових зон. Акцент робиться на формуванні економіки з пріоритетом на інновації, розвиток науки й освіти. Із суттєвим збільшенням наукоємності в усіх виробничих сферах: від біо- та інформаційних технологій до сільського господарства. Особливо вражає Мультимедійний суперкоридор Малайзії.

– Така собі Силіконова Долина у тропіках Південно-Східної Азії?

– Дуже потужний інноваційний проект. Його мета – забезпечити перехід Малайзії від традиційного господарства до економіки майбутнього, що ґрунтується на використанні передових інформаційних технологій. Взагалі їхні грандіозні будівельні програми викликають неабияку повагу. Два ядра проекту – два «міста майбутнього» – Сайберджая (Кіберджая) і Путраджая. Сайберджая – не просто місто, а науковий технопарк, де все, передовсім, сфокусовано на інформаційних технологіях. Путраджая – новий адміністративний центр країни, зведений на місці колишніх суцільних джунглів і боліт. Як Бразиліа в Латинській Америці, Астана у Казахстані, місто вражає масштабами урбанізованого простору із сучасною архітектурою. По-східному затишне і зелене. А чого варті малайзійські автостради!

– Програму «Бачення-2020» було проголошено 1991 року. Самі собою напрошуються цікаві часово-подієві паралелі з Україною. Але ці досягнення здійснені під орудою попередніх малайзійських прем’єрів. Що зараз?

– Тут теж є чого повчитися. У серпні 2009 року перед лицем глобальних загроз і світової фінансової кризи новий прем’єр-міністр Малайзії Наджіб Тун Разак представив оновлений план «Бачення-2020». Проект став називатися «One Malaysia» («Єдина Малайзія»). Його пріоритетом стало згуртування народів, розуміючи, що будь-якого загальнонаціонального успіху можна досягнути лише спільними зусиллями, в атмосфері взаємоповаги, щирості, довіри і духу солідарності між расами і націями. Малайзія – поліетнічна і поліконфесійна країна. Тут мирно живуть малайці, китайці, індійці, кадазани, ібани тощо. Вони розмовляють малайською, англійською, мандаринською, тамільською мовами. Країна вважається мусульманською, але в ній дуже толерантно ставляться до інших релігій. Тут майже поруч можна побачити католицький собор, мечеть, індуїстський чи буддистський храми. І держава в релігійні питання не втручається. Але використовує мусульманський фактор для свого домінування в регіоні. Завдяки промисловому розвиткові Малайзія має доволі потужний економічний базис, який дозволяє їй бути регіональним політичним і релігійним лідером. Вона один з тих славнозвісних «азійських тигрів», яких поважають, і з якими рахуються в світі, в тому числі і в ООН.

– Як можна охарактеризувати нинішні стосунки між нашими країнами?

– Стабільність і політична підтримка нашої країни в деяких питаннях. На жаль економічна, культурна, освітня складові наших взаємин зараз дуже незначні. Є певні сподівання, що перший в історії офіційний візит Президента України до Малайзії, який триватиме з 3 по 5 серпня 2016 року (розмова відбувалася напередодні візиту – А. М.), не стане прикладом політичного туризму, а дасть новий імпульс українсько-малайзійським взаєминам. Принаймні заплановано підписати низку документів. Зокрема, угоду про уникнення подвійного оподаткування. Вона, до слова, була парафована за моєї участі ще у квітні 2002 року.

Перший офіційний

Глава Української держави зустрівся з Прем’єр-міністром Малайзії Наджибом Тун Разаком, іншими керівниками країни. Довгоочікувану угоду, про яку згадував Сергій Кузьменко і до якої і він доклав рук, таки підписали. Також наслідком державного візиту Петра Порошенка стало підписання ще двох міжурядових угод: про взаємну правову допомогу в кримінальних провадженнях та про видачу (екстрадицію) правопорушників.

13898337_1339051042790836_1020345842_oПрезидент України акцентував, що наша держава розглядає Малайзію як важливого партнера в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. «Ми повністю дійшли згоди щодо необхідності підтримки активного діалогу на високому рівні», – наголосив Петро Порошенко під час спільної з Прем’єр-міністром Малайзії Наджибом Тун Разаком заяви, зробленої у Путраджаї. Запевнивши, що відкрито «новий розділ в особливому партнерстві між Україною та Малайзією». Глава Української держави зізнався, що вражений високими темпами економічного зростання цієї країни: «Відвідуючи Вежі Петронас і Путраджаю, я побачив символи швидкого прогресу Малайзії і сферу амбітних цілей, поставлених її працьовитими людьми».

За словами Петра Порошенка, однією із цілей його візиту до Малайзії є посилення співробітництва між нашими країнами. «Україні є що запропонувати Малайзії. Це може бути двостороння співпраця у космічних програмах. Ми обговорювали поставки літаків «Антонов» до Малайзії. Також можемо постачати фармацевтичну продукцію», – сказав Порошенко.

 «Сьогодні вдалий час для малайзійських інвесторів прийти в Україну, де існують значні можливості в різних секторах економіки», – заявив Президент. Зазначивши, що перспективними є капіталовкладення у сільське господарство, інформаційні технології, космос та авіацію, оборонно-промисловий комплекс, високотехнологічне виробництво. «Плануємо масштабну приватизацію державних підприємств на прозорій і конкурентній основі та реформу корпоративного управління», – наголосив Порошенко, додавши, що перелік цих об’єктів, зокрема, включає енергетичні компанії, порти та хімічні підприємства, залізничні, транспортні та авіаційні компанії тощо. Водночас Малайзія може стати воротами для українського бізнесу в регіоні увійти до ТОП-3 українських торгових партнерів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Президент висловив сподівання, що найближчим часом запрацює українсько-малайзійський торговий комітет.

* * *

Понад сто років тому, наприкінці XIX століття, державний секретар США Джон Хей казав: «Середземне море – це океан минулого, Атлантика – океан сучасності, Тихий – океан майбутнього»… Україна, маючи у партнерах такого досвідченого місцевого лоцмана як Малайзія, отримала реальний шанс впевнено просуватися вперед бурхливими хвилями Океану Майбутнього.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company