Україна – прекрасна і неповторна, але ж як мало ми знаємо її дивовижні живописні місцини! Вкотре в тому переконався, відвідавши Буцький каньйон, що на річці Гірський Тікич у Маньківському районі на Черкащині.

За оцінками науковців, каньйон утворено у протерозойських гранітах – частині Українського кристалічного щита, якому понад 2 мільярди років. Породи, що утворюють цей щит – надміцні граніти та гранітоїди; глибина пластів місцями сягає 30 метрів. Ось чому дослідники переконані: русло Гірського Тікича перевищує вік долини Дніпра у десятки разів.

А селище Буки має понад 500-літню історію. Героїчну і жертовну: неодноразово знищувалось турками та татарами, але знову і знову відроджувалося з попелу. Бідність та гноблення не зламали бунтівний дух мешканців цього краю. В часи визвольних змагань у війську Богдана Хмельницького воювала окрема Буцька сотня. Нащадки тих героїв активно підтримували гайдамацький рух, підіймали бунтівні виступи і у період революційних подій початку ХХ століття.

А сьогочасний Буцький каньйон викликає двоякі почуття: безмежне захоплення, і, ніже правди діти, шок від людської безгосподарності та байдужості. Тамтешні поселення – таке ж поєднання дивовижної природи й убогості провінційного буття. Вистоявши у часи зовнішніх загарбань і чужоземного гноблення, села старіють і  занепадають: молодь утікає від безробіття в міста. Ще на початку 70-тих років минулого століття в Буках проживало понад 4 тисячі мешканців, а у 2016 році селищна громада ледве сягала тисячі восьмисот чоловік.

І все ж таки надія на відродження селища є! І дає її Буцький каньйон: поступово завойовує славу місцини активного відпочинку не лише для жителів області, але й усієї країни. Каньйон бере початок від греблі колишньої Буцької ГЕС – першої в Україні сільської гідроелектростанції, зведеної майже вручну, яка тривалий час була найкращою в Україні. Її турбіни остаточно стали 1991 року, і за два десятиліття від колишньої її слави залишилися лише руїни гранітних стін, що світяться порожнявою віконниць та ще одлунюють легендами про привидів, якими місцеві жителі підживлюють уяву відвідувачів каньйону. Щоправда, у соцмережах уже означився поки що безіменний інвестор, який нібито бажає фінансувати відродження станції, і якщо вдасться подолати нашу бюрократичну тяганину, можливо, Буцька ГЕС отримає шанс на друге життя.

Неподалік греблі – водоспад Вир, усього 2 метри заввишки, але доволі небезпечний: довелося спостерігати, як у його водяній лаві необачно скупалося двоє скелелазів-невдах.

Як стверджують місцеві, туристи стали навідуватися до каньйону лише останні три роки. Найперше облюбували цю місцину підкорювачі скель: отримали ідеальні природні умови для тренування.

На початку літа тут відбувся Всеукраїнський чемпіонат з альпінізму. Колоритне видовище зібрало не лише уболівальників, а й численних туристів.

Дивовижжя каньйону та й гостинність місцевих жителів дають усі шанси перетворити цю місцину на справжню туристичну Мекку. Навіть хронічна біда всієї Черкащини – жахливі дороги – не стримує охочих екстремалів, туристів-краєзнаїв і просто шанувальників активного відпочинку.