Не ізгої, а родина

«Психосоціальна стабілізація постраждалих у конфлікті в Україні». Такий проект реалізує громадська організація «Українська асоціація фахівців із подолання наслідків психотравмуючих подій» за підтримки уряду Німеччини, Malteser International та Мальтійської служби допомоги України.

– Головна ідея – надати психологічну допомогу людям, постраждалим внаслідок війни в Україні, допомогти їм не почуватися ізольованими від суспільства, – зазначила керівник проекту Оксана Хмельницька.

Фахівці психологічної кризової служби ГО «Українська асоціація фахівців із подолання наслідків психотравмуючих подій» впродовж 2014 – 2015 рр. працювали з переселенцями, іншими постраждалими. Зазвичай робота проводилася в тих місцях, де люди проживають компактно (готелях, гуртожитках тощо). Але, за даними ООН, в Україні 80 відсотків вимушених переселенців мешкають розпорошено. Тому в рамках реалізації проекту у співпраці з місцевими органами виконавчої влади, соціальними службами, громадськими та волонтерськими організаціями у п’яти містах України: Ірпені, Борисполі, Сєверодонецьку, Маріуполі, Бахмуті (до 04.02.2016 – Артемівську) було створено Центри психосоціальної підтримки. Вони діяли впродовж року – з березня 2015-го по лютий 2016-го – як у місцях компактного проживання, так і там, де внутрішні переселенці не мали змоги спілкуватися один з одним. Відтак люди могли не лише отримати кваліфіковану психологічну допомогу, а й, що важливо, встановити нові соціальні контакти, обмінятися досвідом, набути нових навичок. Також в центрах надавалася і безкоштовна консультативна допомога з юридичних питань, пошуку житла тощо.

Учасники проекту зазначали: передовсім акцентували на психологічній підтримці задля подолання стресу, травми свідка бойових дій, від втрати житла, соціальних зв’язків та соціального статусу, майна, на допомозі пережити відчай, горювання та психосоціальну безпомічність. Однією з проблем внутрішніх переселенців психологи називають намагання жити минулим та прагнення повернути назавжди втрачене. А для переселенців головне бути здатними вирішувати свої проблеми тепер і зараз.

– Людина ніби живе подвійним життям. Одне, що вона нібито має якось адаптуватися, щось робити. А інше, паралельне – коли телефонують додому, живуть тамтешніми новинами чи долають блокпости, щоб подивитися, як там, вдома. І необхідно переконати їх звикати до нового ритму, починати щось робити, – наголосила Оксана Хмельницька.

Тож зверталася увага на розвиток соціальних навичок щодо планування життя «після» і краще виявлення нагальних психосоціальних потреб дорослих та дітей, родин переселенців. Крім того здійснювалася підтримка у налагодженні зв’язків з місцевими фахівцями в зоні АТО, підконтрольній українській владі, для тих переселенців, які вирішили повернутися додому. А також підтримка освіти, здобуття нових корисних навичок для життя, розвитку дітей та підлітків, започаткування соціальних ініціатив переселенців.

У проекті взяли участь близько 3000 дорослих та дітей. Лише 2 відсотки з них висловили бажання повернутися додому, бо не можуть знайти себе у новому середовищі. Близько 70 процентів від загалу тих, хто звертався до центрів по допомогу, відзначали зниження стресових проявів: тривожності, порушень сну, агресії тощо.

– Практичним результатом цього проекту вважаю те, що ми розробили певну модель, що може слугувати для держави взірцем як надалі слід працювати з переселенцями, – підсумувала Оксана Хмельницька.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company