Не пасивний, імерсивний…

Про класичний театр кажуть: «Бачив цю виставу», про імерсивний: «Брав у ній участь».

Імерсивний театр – для України явище нове і незвичне, хоча світ його знає вже майже два десятиліття. Театр, чиї дійства слід сприймати усіма рецепторами: крім традиційного зору і слуху – на нюх, дотик, інколи навіть на смак. Імерсивні вистави відбуваються не у розкішних залах, а в найнесподіваніших місцях: у бібліотеці, заводському цеху, лікарні, на вулиці, на стадіоні…

У цьому родзинка театру: такі несподівані локації змінюють світ глядача. Він перестає бути традиційним спостерігачем — він взаємодіє з акторами, стаючи повноправним учасником дійства. Для прикладу, глядачам можуть роздати навушники, щоб ті чули в них якусь історію, і слухаючи її проживали свою власну. Кожен самостійно обирає маршрут та проходить ним певну «сценічну» лінію життя, переживаючи багатство емоцій.

Критики ділять імерсивний театр на два види: environment – «довкілля» і promenade – «прогулянка». Для першого виду важливе місце дії: покинуті будинки, пам’ятки архітектури, музеї тощо. Завдання глядача – по-новому розкрити сюжет простору. Творці іншого виду імерсивної вистави віддають перевагу екскурсії, квесту, подорожі. Глядачеві, який піде «зрежисованим маршрутом», необхідно розкрити сюжет.

Обидва види мають вивести глядача із зони комфорту та пасивного спостереження, наділити його роллю активного учасника.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company