Не всі кияни меломани

Київ – концертна Мекка України. Двічі наша столиця приймала «Євробачення». За свідченням київських імпресаріо, кількість турів закордонних артистів і популярних гуртів, серед яких і відомі виконавці, за десятиліття зросла щонайменше вдвічі. Поступово відновлюються призабуті традиції перегляду фільмів у кінотеатрах: це особливо помітно нині, коли  українське кіновиробництво відроджується. Чи стає похід на концерт, до кінотеатру звичною справою для  мешканців столиці? Чи готові вони витрачатися на таке дозвілля? Відповіді – у нашому опитуванні.

Дмитро, 21 рік, студент:

– У кінотеатрах буваю доволі часто. Але віддаю перевагу домашньому перегляду, бо ж фільмів, на які варто витрачати час і кошти, не так уже й багато. Але якщо такі з’являються – одразу  йду в кінотеатр. Люблю усілякі спецефекти, а тому вибираю зали, обладнані за технологією IMAX. Тоді і звук, і зображення сприймаються по-особливому, гостріше, емоційніше. Правда, моторошно дивитися фільми жахів. Але я їх і не люблю. Як на мене, вони передбачувані, а тому й малоцікаві.

Наталія, 19 років, студентка:

– Вкрай рідко ходжу куди-небудь. І взагалі, я лінива єврейська дитина. Буває, шкода грошей, але найчастіше – просто ліньки. Не люблю скупчення людей. Як на мене, краще подивитися кінофільм або ж концерт в інтернеті чи сидячи перед телевізором. І заїдати побачене тістечком.

Тимур, 27 років, організатор концертів:

– Через те що професійно займаюся концертами, присвячую цьому ледве не половину свого часу. На тиждень випадає як мінімум два концерти. Звісно, на більшість не купую квитки, але трапляється і витратитися. Треба бути в курсі музичних стилів, розуміти смаки публіки. Ніколи не шкодую грошей на  улюблених виконавців. Люблю і цікаві  фільми. Правда, дивлюся їх переважно вдома.

Максим, 19 років, студент:

– На жаль, концерти  відвідую рідко, через відсутність фінансів. І не так уже й часто гастролюють артисти, чиї музика і спів мені подобаються.  Щомісяця міг би витрачати на квитки в межах п’ятиста гривень. Але концерти улюблених гуртів зазвичай значно дорожчі.

Інна Олександрівна, 54 роки, домогосподарка:

– Трохи не в тому віці, щоб дуже перейматися усілякими новинками. Але я бабуся двох онуків, тому, коли їхні батьки працюють, то походи в кіно мій святий обов’язок. Обираю найближчий кінотеатр, а комфорт чи якісь технічні витребеньки – другорядне. Моїм хлопчакам головне  «МакДональдз» після перегляду. У торгівельних центрах дуже зручно вибрати і цікавий фільм, і смачні бургери. Правда, сама я скута вибором онуків. Хлопчаки дивляться «фентезі» різні, а мені б переглянути щось спокійніше: мелодраму чи комедію.

Ігор, 16 років, студент коледжу:

– З друзями не пропускаємо жодної кінопрем’єри. Інколи ходимо по кілька разів на тиждень. Як правило, до одного з кінотеатрів на Оболоні, бо там знижки для студентів, а до решти ми невибагливі. Люблю фільми жахів. Вдома дивитися їх не так страшно, а коли в кінотеатрі, то здається, що сам живеш у тому фільмі. З походами на концерти якось не складається. Нам і кіно вистачає

Юрій, 25 років, журналіст:

– Без концертів не уявляю свого життя. Навіть час вимірюю «від концерту до концерту». Буває так, що впродовж тижня майже кожен день кудись ходжу: чи на маленькі «квартирники», чи на великі концерти, а трапляється, літаю за кордон. Вчора тільки прилетів з Берліна, слухав  одного зі своїх улюблених виконавців Арчі Маршалла, відомого, як KingKrule. Разом з перельотом вклався у 200 євро. У Києві, маючи журналістську акредитацію, більшість музичних заходів відвідую безплатно.

Звісно, ми опитали значно більше респондентів. І  помітили характерну особливість, яку намагалися віддзеркалити у поданому матеріалі. Кияни досить охочі до видовищ, але більшість опитаних можна умовно поділити на дві групи – меломани і любителі кіно. А от ті, хто ходить і в кінотеатри, і на концерти, чомусь у меншості. Зате геть мало тих, кому до всього байдуже.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company