ОБІТНИЦІ-СОРОМІТНИЦІ…

Перегони до Верховної Ради – на фінішній прямій: ще день для останнього агітаційного ривка, а далі комусь – п’єдестал народної довіри, а комусь – кілька років зневіри. Прогнозовано бар’єр перед парламентом перескочать п’ять-шість партій.

Ці вибори стали логічним продовженням президентських, а отже, примножили й удосконалили всі форми медійного підкупу. Простіше кажучи – солодких обіцянок. «Опозиційна платформа – За життя» намалювала у своїй програмі 7 тис. грн. мінімальної пенсії, а «Батьківщина» лише 3 тис. 94 грн. Програма «Батьківщини» цікавіша тим, що пропонує нарешті запровадити персоніфіковані пенсійні рахунки. І вони, які грошові заощадження, мають переходити у спадок. «Слуга народу» і головний його опонент із «Європейської солідарності» теж за другий рівень пенсійного забезпечення.

Все це не нове, а добре забуте старе. Нібито забуте.  Другий рівень пенсійного забезпечення, або ж персоніфіковані  накопичувальні рахунки, давно передбачений пенсійною реформою, і не знати про це очільництво «Батьківщини», «Опозиційної платформи» чи «ЄС» не може.

«Голос» теж за накопичувальні рахунки, додаючи, що всі соціальні пільги мають бути адресними: «гроші ходять за людиною». Привабливо, але ніхто не вдумується в суть запропонованого. Якщо маєте високу пенсію, то вас можуть позбавити права на безоплатний проїзд: просто гроші до вас не дійдуть. Чи ж усім таке сподобається?  Сказане стосується, наприклад, і школярів, чиї батьки добре заробляють. На перший погляд логічно: навіщо безкоштовний проїзд тому, кого до школи «мерседесом» везе персональний водій?  Логічно, хоча й малопривабливо для виборця, звучить пропозиція «Європейського вибору»: підвищувати пенсії і соціальну допомогу, але разом із зростанням державного бюджету.

Як бачимо, від крайнього популізму до обережного прагматизму. Чому так? Чим глибше в опозиції партія, чим далі вона від влади, тим  медовіші її пряники. Щоразу на виборах нам малюють схожі перспективи «на завтра». Для порівняння згадаймо кампанію 2012 року. «Мінімальна пенсія буде на 20% вища за прожитковий мінімум», – зважено говорили тоді у Партії регіонів, яка була при владі. А ось пропозиція партлідерки Наталії Королевської, яка бралася провести в парламент «Україну – вперед!»:«Середня пенсія – 500 євро»!Скажемо, що «Опозиційний блок – За життя», де переважно зібралися старі «регіонали» з тією ж таки Королевською включно, мабуть, врахував її  «непрохідний досвід» і наполовину прикусив язичка…

Президентські вибори показали, що люди недовірливо сприймають «цяцянки», якщо ними спокушають політичні мастодонти. Володимир Зеленський переміг не тому, що не обіцяв, а тому, що виявився новою персоною в політикумі.

Але у партійних старожилів також своя перевага: давні прихильники, своє ядро «вірних», яке допомагає «пробити» прохідний бар’єр. Тому «парламентські аксакали»  застосовують перевірений солодкий аргумент. Хтось більше доливає меду, хтось менше. «Опозиційна платформа – За життя» обіцяє підвищити виплати при народженні  першої дитини до ста тисяч гривень, а вже третьої – до чотирьохсот! «Батьківщина» ощадніша: п’ятдесят і сто п’ятдесят  тисяч відповідно. Зате тут гарантують за п’ять років  досягти рівня середньої зарплати Польщі в доларовому вимірі. У 3,5 разу більше, ніж зараз! А от «Опозиційна платформа – За життя»  обмежилася простою констатацією: «зарплати виростуть». «Слуга народу» обіцяє прагматичніше: створити таку національну економічну стратегію, за якої рівень доходів та якості життя українців стане вищим, аніж середньоєвропейський. Освітяни, звісно, вже не матимуть чотири тисячі доларів щомісяця, які «цяцями» малювала  «командаЗе» під час президентських перегонів. Зате їм обіцяно «базові три мінімальні зарплати». «Європейська солідарність» буде створювати нові робочі місця із високими зарплатами.

Кількох прикладів цілком достатньо, щоб переконатися: українські партії, навіть новостворені – схожі між собою, ніби клони. Абсолютна більшість немає свого ідеологічного обличчя. За кожною стоять олігархи. Їм і собі, а не нам з вами, ревно відпрацьовують народні депутати. Тому маємо змагання не програм, а гасел, сперечаються не ідеї, а лідери. Щоб пройти у Раду, треба сподобатися виборцям. І тому – побільше наобіцяти, всякого та різного. В народі кажуть: «Обіцяють з гаком». А нам, схоже, знову грітися у цих масних словесах, як у риб’ячій лусці. Іншими, теж-таки народними, словами, – мати дулю з маком.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company