Олена Росінська: «Проблема зазвичай полягає не в самій події, а в нашому ставленні до неї»

Четвертий тиждень українці працюють і живуть у режимі посилених карантинних обмежень. За такої напруги перед лицем реальної пандемічної небезпеки психологічний чинник, очевидно, відіграє не меншу роль, аніж дотримання санітарних норм. Як не втратити психологічного здоров’я – про це спілкуємося із фахівчинею з медіапсихології та практичної психології, заступницею директорки Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Оленою РОСІНСЬКОЮ.

– Олено Анатоліївно, як Ви почуваєтеся умовах карантину, чи впливає він на Ваш психологічний стан?

– Будь-яка зміна звичного укладу життя вже є певним стресом для людини, тим більше в ситуації, на яку ми самі не можемо впливати. Засоби масової інформації часто нагнітають емоції, засипають страшними цифрами, наводять статистику, глибинним сенсом якої ми не володіємо. За таких умов важко зберігати звичний спокій. А якщо додати ще й те, що змінився режим роботи, що треба було пристосувати великий колектив викладачів та студентів до дистанційної праці, вирішити разом із колегами низку нагальних питань, стає зрозумілим: цілком уникнути неприємних хвилювань просто не було змоги.

Запевняти, що я така витривала, врівноважена й сильна і що на мене це не впливає, було б неправдою, а психолог має передусім уміти називати речі своїми іменами. У такій ситуації я навчилася застосовувати режим чергування напруження та розслаблення. Це дозволяє зберігати рівновагу, навіть попри стрес.

– Чому більшість людей так болісно переживає карантин?

– Проблема зазвичай полягає не в самій події, а в нашому ставленні до неї. Сучасна людина стає все нетерплячішою, бо звикає швидко отримувати бажане, прагне до негайного задоволення потреб. Тому карантин багатьох дратує, адже це – обмеження, заборона, навіть втрата – приміром, прибутків.

А якщо подивитися на це як на можливість? Наприклад, можливість більше часу побути вдома разом із близькими, зробити те, до чого не доходили руки? Подивитися у вікно на небо, проаналізувати продуктивність та необхідність того, чим було доти наше життя…  Перезавантажитися. Такі моменти перезавантаження дуже знакові на шляху особистісного розвитку, часто дають можливість переосмислити цінність того, що вважалося важливим. Напевне, багатьох цей досвід підштовхне змінити рід занять, особисте оточення, звичний порядок дня тощо. Східна філософія закликає не намагатися нервувати через те, що не можемо змінити, а спробувати пристосуватися й здобути користь. Як на мене, це дуже психологічно здоровий підхід.

– Що порадите: як зберегти психологічне здоров’я в умовах карантину?

– Власне, першу пораду вже окреслили: змінити ставлення до ситуації, перестати нервувати через те, що відбувається. Друге: скласти список того, що хочете зробити за цей час, і поступово виконувати все за списком. Щодня робити щось приємне для себе та близьких. Дозволяти собі ті заняття, які були недоступними: повалятися з книжкою, подивитися фільм, робити будь-що, що приносить задоволення. У такому ритмі чергування роботи та необхідного відпочинку буде легше триматися. Також важливі фізичні навантаження, адже ми менше ходимо, тому треба компенсувати це іншими видами активності.

– Якими справами можна зайнятися, щоб карантин минув  непомітно і навіть з користю?

– Зайнятися можна саме тим, що вам цікаво. Спробувати щось нове, чого прагнули, але не встигали зробити. Насправді, у світі стільки цікавого…

Познайомтеся з кимось з іншої країни й удосконалюйте знання мови. Почитайте книжки, які здобули світове визнання. Подивіться фільми, які не можуть пройти непоміченими. Зареєструйтеся на онлайн-платформах та прослухайте цікаві нові курси. Подумайте, що вам треба зробити, щоб потім не шкодували за втраченим часом.

– А якщо «нічого не хочеться»?

– Тоді, можливо, якийсь час не мучити себе, дати змогу відпочити, щоб через кілька днів з новими силами й бажанням ще продуктивніше щось робити. Але не поринайте в лінощі та депресію, бо до цього надто легко звикнути.

Спілкуйтеся з позитивними людьми, телефонуйте друзям, влаштовуйте посиденьки онлайн, міняйтеся мемами, бо сміх завжди рятує від негативу.

– Чим самі займаєтеся у цей період? Радите своїм рідним та друзям як їм не сумувати?

– У час карантину в мене трошки звільнився час вечорами, бо зазвичай витрачала багато часу на переїзди. Тому можу читати, спілкуватися онлайн з друзями (і це вкрай необхідно для мене, бо я людина активна). Виходжу на прогулянку безлюдними місцями – слухати спів пташок. Також маю пару домашніх тренажерів, намагаюся хоч трошки позайматися щодня або через день.

Мені не бракує часу зробити все, що хочу зробити! Життя кілька разів створювало дуже складні ситуації, тому довелося навчитися шукати корисне й цінне в усьому.

А якщо геть важко, якщо відчуваєте наростання агресії, неможливість подолати негативні стани, поспілкуйтеся онлайн із психологом, який допоможе вийти зі стресу…

* * *

Дякуючи порадам Олени Анатолівни, можемо знайти довкола багато корисного, аби провести карантин, не втрачаючи час намарне. Поспілкувавшись з досвідченим психологом, уже починаю шукати плюси у карантині. Наприклад, це інтерв’ю відбулося в онлайн-форматі, і це не може не радувати: економимо час одне одного, переходимо на новий рівень спілкування викладачів зі студентами.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company