ОПРОМІНЕНІ ТЕМРЯВОЮ

Правильно побоюючись, що на сонці довго грітися шкідливо, чимало людей від нього ховаються навіть взимку, а деякі постійно живуть із заплющеними очима. Тому добровільні «діти Місяця»  «логічно» міркують,  що сонця немає, в житті орієнтуються по зірках, ходять по життю навпомацки.

Дикий випадок стався не де-небудь, а в храмі мистецтва – в Дніпровському театрі опери і балету. Одна з глядачок, схопивши молоток, зброю «русского мира»,  гепнула ним по голові людину в комуфляжі. Постраждав Костянтин Кравченко, родом з Маріуполя,  який два роки тому командував взводом в полку «Дніпро-1», брав участь у боях за Іловайськ, де був поранений.

– Я – велика росіянка, а ви всі – тварюки. Вас вбивати треба, – кричала жінка, давно відома в Дніпрі сепаратистка зі стажем. Нападницю швиденько записали в «недоумкуваті».

– Я б не стала так говорити. Вона прекрасно розуміла, що робить і нітрохи про це не шкодує. І це набагато гірше. За останні два роки чоловік пережив стільки, скільки багато хто не бачив за все життя. Костя дивом вижив в Іловайську, – розповіла журналістам дружина героя АТО Наталя.

Але дикість на цьому не закінчилася. Виггулькнула  ще одна «майже розумна» – хористка оперного театру Катерина Фондуроко. У соцмережі вона зловтішалася, що боєць Української армії «мало отримав». На її персональній сторінці знайшлися й інші антиукраїнські матеріали, зокрема  про «геройства» Мотороли.

Як і дружина Костянтина Кравченка, я теж впевнений, що ці «дніпрянки-меломанки» психічно цілком здорові. Вони такі ж жертви російської війни проти України, як і Костянтин Кравченко. Тільки йому в Іловайську осколками посікло ногу, лікоть і плече. А нашим мадамам покоцали мізки на друшляк головобійні залпи російської пропаганди. Новоявлені «тьоті моті» досі, як і тоді, у комедії Куліша 80-літньої давнини, із заплющеними очима волають,  що «прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной».

Ось як пояснював сьогоднішню війну начальник Генерального штабу і перший заступник міністра оборони РФ генерал армії Валерій Герасимов на конференції в Академії військових наук в січні 2013 року, напередодні вторгнення в Україну: «Акцент змістився на використання політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших невійськових заходів поряд із застосуванням протестного потенціалу місцевого населення. Все це повинно супроводжуватися прихованими військовими операціями – наприклад, методами інформаційної війни і залученням спецназу … » Зверніть увагу, методи інформаційної війни віднесено до прихованих військових операцій! Інформаційні залпи для агресора дієвіші за диверсії спецназу.

Перед тим, як розпочати наступ, необхідно захопити плацдарм на ворожій території – забезпечити «протестний потенціал місцевого населення». Молоток у театральній сумці Меншикової, палкі оплески їй від Фондуроко –  наочна ілюстрація російської спецоперації в дії.Пропаганда завойовника, наприклад, групує «протесний потенціал» навколо Української православної церкви Московського патріархату. Саму РПЦ давно сколошкують скандали. Згадаємо «суздальський розкол», Істинно-Православну Церкву, або те, як чорне духовенство відбивається від  «голубого». Але предстоятелю РПЦ Кірілу Гундяєву до проблем своєї церкви  мало справ, йому сверблять «розкольники» в Україні. На Донеччині він побачив «похід уніатів проти православних». «Церковна рука» Москви робить з українських вірних «правильних» і «неправильних». Тому «правильних» зібрано на Донбасі в «Православну армію», щоб воювати проти «неправильних». «Православный джихад», – пишуть на своїх БТРах  «віруючі» терористи.

Завдання «прихованої військової операції методами інформаційної війни» не обов’язково полягає в тому, щоб жителі Донецька чи Дніпра вийшли зустрічати передові загони Сергія Шойгу хлібом-сіллю. Досить, щоб вони нікуди не вийшли.  Щоб тих, кому байдуже,  яка влада, було більше за тих, хто готовий взяти до рук зброю для відсічі нападників. Завдання інформаційної війни, яку веде ворог, у тому, щоб ми  не вважали російських солдатів за окупантів. Щоб сприймали їх за своїх хлопців, що розмовляють однією з нами мовою, що, мовляв, вони такі ж православні, виколихані піснями Кобзона. Тому Росія тривалі роки і навіть століття робила все для того, щоб ми вважали себе «одним народом». Щоб громадяни України в Донецьку чи Дніпрі сприйняли нові прапори над меріями  не як окупацію, а як звичайну зміну влади. Раніше були хлопці з нашого будинку, а тепер прийшли із сусіднього ….

Ось тому у «Фейбуці» зустрічаємо одкровення «на смерть Мотороли» від заступника голови Дніпра з «Опоблоку» Світлани Єпіфанцевої: «А мені його шкода. Він же теж був батьком, сином, чоловіком … Але хлопців наших … (заплаканий смайлик) Сволота, ця війна».

Як легко дорослій  тьоті все списати на війну. Ніби війна трапилася сама собою, з нічого, а не з «русского мира», не з дволикого-дводзьобого православ’я і такої ж двомовності,  не з крокодилячих запевнень  Путіна і його подільників про «велику дружбу з Україною».  Через те хтось сприймає Моторолу за свого. Тому і наших хлопців шкода, і Моторолу шкода, що катував і вбивав наших хлопців.

«Так, я прихожанка УПЦ МП, так, я не кладу руку на серце, коли звучить гімн України, так, я не кричу« Героям Слава! », – пише та ж Єпіфанцева в соцмережі. Зрозуміла позиція!

Я сам родом з Дніпропетровщини, десять років пропрацював журналістом у різних виданнях обласного центру. Тоді, в пострадянський час більшість дніпрян навіть не здогадувалися, що неподалік від міста, біля узголів’я дніпровських порогів – могила убитого печенігами Святослава Хороброго, одного з творців Київської держави. Нам тоді це  було непотрібним, ми пишалися зірками далекого Кремля.  Вони нам здавалися ріднішими за могили  предків. Але ми й сьогодні не вдивляємося в себе, у своє минуле. Нам, як і раніше, до смаку невідь-ким вигадані і не нами давно пережовані історійки про Новоросію з Катеринославом. Багато хто з нас присьорбує «супові набори» «русского мира» і  вважає це вариво смачним. А що  заважає  подивитися в миску?

Від редакції.  Днями Європейський парламент визнав факт повномасштабної російської пропаганди в ЄС та фінансування Кремлем європейських партій і організацій. У резолюції сказано: «Євродепутати попереджають, що Кремль посилив свою пропаганду проти ЄС після анексії Криму та початку гібридної війни на Донбасі». Зазначено, що «російська влада використовує широкий спектр засобів і інструментів, таких як всілякі аналітичні центри, багатомовні телеканали (наприклад, «Раша тудей»), псевдоінформаційні агентства, соціальні медіа та інтернет-тролів, щоб кинути виклик демократичним цінностям, розділити Європу, зібрати внутрішню підтримку і створити враження, що держави-сусіди ЄС на сході є державами, що не відбулися». 

«Проти голосували ті політичні сили, що сприяють дезінтеграції ЄС та фінансуються Росією», – прокоментувала голова постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській Асамблеї НАТО Ірина Фріз.

Європа розплющує очі? 

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company