В минулому житті пара весільних фотомайстрів, а нині – одні з найвідоміших у світі військових фотографів Костянтин та Влада Ліберови відкривають Читати далі…
В український прокат вийшов документальний фільм «Ми, наші улюбленці та війна» блогера і мандрівника Антона Птушкіна. За задумом творців, це спроба Читати далі…
Я волонтерка в «Helpingto Leave» – організації, яка допомагає виїжджати людям з тимчасово окупованих українських територій, прифронтових зон та й із Читати далі…
В соціальних мережах широко обговорюється скандал довкола харківського коктейль-бару «Поза зоною», на сторінці якого в інстаграмі розміщене меню з аморальними назвами
Україна може опинитися на порозі кадрового голоду лікарів Міністерство охорони здоров’я пропонує свій варіант розподілу для інтернатури: студенти обох форм навчання
Критикувати його важко. Бо Патріарх Філарет – потужна постать, яка стоїть десятиліттями на гострому розі творення держави Україна. Попри його суто церковне служіння. І 90-річний його вік, дійсно патріарший, при якому він стійко служить двогодинні літургії, проповідує, керує – вражає.
«Ми завжди будемо поважати Патріарха Філарета», – каже глава Української православної Церкви митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Він правий. Так, як ми поважаємо стареньких своїх дідусів (а для 40-річного Епіфанія взагалі може 90-річний Патріарх вважатися прадідом), але не можемо слухатися їх у практичних, щоденних питаннях – вже не ті їх поради, а тим паче – вимоги керувати.
Але ж яка
пристрасть – у 90 років він хоче керувати! Саме керувати – не бути почесним
патріархом, не просто постійним членом синоду, йому мало керувати церквами та
монастирями міста Києва, мало служити у Володимирському соборі! Керувати! Яка
вражаюча пристрасть! Думав феноменами світової політики є Вінстон Черчілль та
Конрад Аденауер, які пішли з найголовніших у своїх державах посад відповідно у
81 та у 87 своїх років. Але ж ні – Патріарх Філарет їх перевершив. А Папа
римський Бенедикт ХVI зрікся престолу у 86 років і тихо доживає собі у
Ватикані. Зате український Патріарх не тільки не йде на спокій, але і на 91-у
році життя збурює не тільки свою країну, а й усе православіє: не варто
акцентувати з яким потрясінням дивляться зараз на Москві за гучними заявами
Патріарха Філарета, який у них побув і місцеблюстителем патріаршого престолу і
анафемованим розкольником … Зрештою, уважно дивиться і Константинополь – мало
хто помітив, що під час візиту митрополита Епіфанія до Маріуполя поруч
знаходився і екзарх Вселенського патріарха архієпископ Даниїл. …
Не хочу аналізувати
мотиви нинішньої поведінки Патріарха Філарета, бо вони не тільки не витримують
жодної критики ( і про це вже сказали релігієзнавці), але й викликають місцями
незручні почуття – наприклад, у його пасажі про письмові підтвердження
Вселенському патріарху не претендувати на жодну виконавчу владу у Церкві, як
«ситуативні». Соромно таке читати. Не тому ви вчили у проповідях, Ваша
Святосте! Адже і Євангеліє говорить: «Кажи «так-так» чи «ні- ні», все інше від
лукавого»…
Зрештою, як це не парадоксально – те, що Патріарха Філарета зараз у його
збуренні не підтримав жоден правлячий український єпископ (владика кримський
Климент, як сам сказав, приїхав до патріарха виключно з поваги) – заслуга саме
Патріарха Філарета. Бо це він виховав плеяду архієреїв, які інтереси Церкви
поставили вище за інтереси однієї особи, навіть якщо вона – Патріарх.
Так само незручно читати слова гордині – оте «якання» про створення Київського
патріархату. Так, заслуга Патріарха Філарета в цьому величезна, але не
забуваймо, що він – третій патріарх. А першим був світлої пам’яті Патріарх
Мстислав, що у віці 92 років (теж, до речі, феномен віковий) приїхав у
потоптану Україну відроджувати українську Церкву. Ще перед Філаретом був
Патріарх – мученик Володимир, який сидів у концтаборі, тоді коли Філарет
засідав у московських патріарших та київських митрополичих апартаментах…
Історія – жорстка вчителька, якщо її чути…
… Є такий, відомий
психологам, феномен: той, хто з чимось чи кимось бореться, обов’язково хоч
якісь риси від противенства набирає. Так сталося і з Патріархом Філаретом –
тільки московська його виучка змушує відстоювати московський же принцип
управління церквою, коли патріарх вибирає собі членів синоду і вони, яко його
обранці, завжди голосують за пропозиції свого начальника. Інший принцип у
церквах грецької традиції: всі архієреї за чергою на рік входять до синоду і
вчаться керувати церквою та й можуть подати голос проти пропозицій глави
церкви. Цього не приємле патріарх Філарет.
Він захищає московського патріарха Сергія (Страгородського), який пішов на
співпрацю з комуністичною владою Сталіна, заявляючи, що таким чином той зберіг
Церкву. Важко назвати це збереженням, коли майже всі архієреї, тисячі
священиків та мирян були погноєні в сибірах та соловках, постріляні і понищені.
А патріарх московський Сергій восхваляв Сталіна і радянську владу. Як це перегукується
з пасажем Патріарха Філарета, коли він раптом у захисники церкви уже возводить
Зеленського і олігарха Коломойського! Уточнюю: мова не про порівнюваність
фігур, а про «любов» до влади і владців…
…Обравши предстоятелем української Церкви молодого митрополита Епіфанія, виученика грецької богословської науки, який не має з Московщиною жодного зв’язку – наша Церква зробила рішучий крок уперед. А гальмування тої ходи – може, й природній процес для старої московської школи, але безуспішне. І це показало відсутність підтримки суспільством нинішнього збурення Патріарха Філарета. Власне, духовна Україна потребує не стільки ефективних керівників, скільки мудрих, духовних наставників. Які не керувати рвуться у 90 років, а формулюють і передають молодим мудрість історії та Господнього призначення України. Ця вакансія ніким не зайнята, патріарше Філарете!
Опановуючи нейромережі, люди завжди будуть на крок попереду. Штучний інтелект освоює практично всі галузі: медицину, маркетинг, дизайн… Без нього вже важко
Внаслідок ракетного обстрілу Києва російськими варварами серйозно постраждав столичний виш – Державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Зруйновано
Українське видавництво «Компáс», що іспанською означає «ритм», засноване 2018 року Анабель Рамірес та Мариною Марчук. Щоб відкривати нашому читачеві безкрайній світ
Щороку у День фізика Вільнюський університет перетворюється на справжнє квітневе місто розваг, де панує атмосфера веселого пошанівку науки, творчості, безмежного ентузіазму.
Литовська столиця завжди відзначалася відкритістю до різних культурних впливів. Значна українська громада, глибоко закорінена в історію цього міста, вельми помітна у
Власник соцмережі «X» мільярдер Ілон Маск незадоволений рекламодавцями, які відмовляються використовувати його платформу. На конференції «DealBook Summit», відповідаючи на запитання про
Залишити відповідь