А, може, нам зовсім і не «пороблено», а ми такі насправді? Принаймні поки ніщо не вказує на те, що ми зробили бодай якісь висновки з власної історії. За ті нетривалі періоди державного існування України шкодили собі не менше, ніж хитрі сусіди. Але що сусіди – у них свій інтерес. Нам конче треба збагнути самих себе.

Продовжую читати-перечитувати роман «Чорна рада». Це щось неймовірне: звідки Пантелеймон Куліш міг передбачити Леніна, більшовиків? Вчитаймося у розповідь про Брюховецького. Таж він у Куліша – викапаний Ленін, а, власне, Чорна рада – майбутня страшна більшовицька революція з садистськими експериментами над людьми, власністю, здоровим глуздом!

А з новою добою як перегукується! Усі ці борці за народне щастя – вовки в овечій шкурі, які рвуться до влади, дурманячи людей диким популізмом. Хоча, зрештою, і людність наша – диво дивнеє: люди ніби зумисне підставляють голови до хомута і свідомо бажають бути обманутими.

В «Чорній раді» прослідковується динаміка загального упослідження, коли жодна частина строкатого українського соціуму не прислухається до голосу здорового глузду, не поступається наймізернішою часткою егоїстичних інтересів, ні на крихту не усвідомлюючи високу чи вищу мету – зберегти соціальний мир, а в підсумку – і саму державу.

Якби не дата видання роману, подумав би, що це якась сатира на сучасність, замаскована під історію.