П’ята ранку. Тихий, але такий недоречний сигнал смартфона. «Результати вашого РНК-тесту готові. Переглянути за посиланням:…» Ледве розплющивши одне око, тицяю на Читати далі…
Років п’ять тому на чернігівському центральному базарі розговорилися були з одним білорусом середнього віку. Спокійний, врівноважений, розсудливий чоловік. Розповів, що живе
Харків прощається з Геннадієм Кернесом. З телевізійних новин, повідомлень і світлин в електронних ЗМІ вражає нескінченна вервечка людей до труни небіжчика:
Минулорічне вибіркове опитування в Україні засвідчило: маємо понад 5 з половиною мільйонів курців. Цю цифру зафіксував щорічний державний статистичний звіт.
Київ та ще 17 областей України не готові до послаблення карантину з приводу коронавірусу. Вимогам Міністерства охорони здоров’я відповідають лише 7 областей. Щодня
Голосування за путінські зміни Основного закону РФ оголило деякі приховані досі штрихи сучасного російського життя. Крім демонстрації повної абсурдності цього заходу,
Містечко Жовква, що на Львівщіні, поєднало історію багатьох європейських держав, долі польських королів, українських гетьманів і російських царів, відомих полководців і вельмож. Власне Жовкву, на землях давнього поселення Винники, у 1597 році заклав польський полководець Станіслав Жолкєвський.
За задумом архітекторів, це мало бути «ідеальне місто» на зразок італійських, зручне для проживання і ремісництва, з великим майданом у центрі для зборів і гулянь…Тривалий час Жолкєвський був київським воєводою, а 1610 року, розбивши російські війська, став старостою Москви. Жолкєвського поховали у Жовкві, в костелі святого Лаврентія, який вважають найкрасивішою і найбільшою спорудою міста. Дзвіниця храму трохи похилилася, за що дістала назву «Малої пізанської вежі».
Історики схиляються до версії про народження у Жовкві українського державного діяча і полководця гетьмана Богдана Хмельницького. Один час міський замок зробив своєю резиденцією Пьотр I. За легендою, місцеву річечку назвали Свинею в акурат після того, як у неї впав п’яний московський цар. У Жовкві зупинявся гетьман Іван Мазепа, звідси відправляв послів до шведського короля Карла ХІІ.
Жовква мала магдебурзьке право, що сприяло розвитку торгівлі і ремесел, а магістрат, як сьогодні б сказали – орган місцевого самоврядування, мешканці обирали. Про багату історію Жовкви у старому місті свідчать кожен камінь, кожна вуличка і, звісно ж, будівлі, більшість яких має кількасотлітню історію. Це й ратуша, де засідав магістрат, і площа Ринок, яку нині називають Вічовою. У березні 1918 року тут відбулося міське віче, на якому десять тисяч містян підтримали уряд Української Народної Республіки. Ще одне місце для масових зібрань і театралізованих вистав – Замкова площа. Восени 1991 року, коли Україна вийшла з Радянського Союзу, жовквівські аматори провели театралізоване дійство: чи не вперше публічно розповіли про боротьбу Української Повстанскої Армії з радянськими окупантами.
У середньовічній Жовкві діяли п’ять церков, чотири костели, синагога. Синагогу спорудили біля міського муру, а тому вона була також оборонною будівлею. Одну з перших церков у Жовкві названо на честь Святої Трійці. Місцеві майстри спорудили її з дерева. Церква так званого галицького типу, тризрубна і триверха, на початку ХVІІІ ст. зазнала пожежі, але містяни її повністю відновили, а вже у наш час реставрували. Віднедавна церкву Святої Трійці внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. А нині вже все місто претендує потрапити до цього охоронного списку, адже у Жовкві понад півсотні пам’яток світового, національного і регіонального значення.
Згадаємо, наприклад, Домініканский собор чи Храм серця Хрестового. На одній із фресок храму впізнаємо українських козаків, які принесли дари новонародженому Ісусу. А от фреску про Акт Злуки – об’єднання земель Західно-української та Української народних республік затерли за радянських часів, вона потребує реставрації.
Найбільше розквітла Жовква за часів польського короля Яна Ш Собєського. Укріплену місто-фортецю захищали вали з ровами. Ринкову площу перед королівським замком оточили житлові кам’яниці з відкритими галереями, пристосованими для оборони. Звідси на битву з Османською імперією вирушила об’єднана армія Європи, у складі якої був і п’ятитисячний козацький загін Петра Сагайдачного. Після славетної перемоги під Віднем у Жовкві тривали багатомісячні врочистості, на які прибували короновані особи й посли з усіх європейських держав. Місто славилося ще й зібранням творів живопису, графіки, гобеленів, порцеляни.
1951 року Жовкву перейменували у Нестеров, на честь знаменитого льотчика Петра Нестерова, автора «мертвої петлі», який загинув неподалік у повітряному бою, здійснивши таран.
Із здобуттям Україною незалежності Жовкві повернули історичну назву. Нині місто має статус Державного історико-архітектурного заповідника і по праву стало перлиною Львівщини. 30 червня тут на міській площі офіційно відкривають туристичний сезон. Але для справжніх любителів мандрівок і старовини замкові ворота старого міста завжди відчинено.
Церква Святої Трійці Глинська брама, одна із двох уцілілих
Ще за працями уславленого швейцарського психоаналітика Карла Юнга виокремлено своєрідну типологію особистості, якою успішно послуговуються й досі у США та Європі.
12 січня минає 52 роки від виходу першого студійного альбому британського рок-гурту «Led Zeppelin». Подія знакова, бо визначила вектор розвитку музичного
Всюдисуща статистика підрахувала: щорічно камерами у своїх телефонах люди роблять понад трильйон світлин! Виробники аматорських цифрових камер, зазнаючи великих збитків, згортають
Виставу-експеримент з такою назвою втілив соціально-інтерактивний театр столичного благодійного товариства «Джерела». Це громадське об’єднання допомагає людям з інтелектуальною інвалідністю освоюватися у
Омріяні палаци, розкіш, інтер’єри у стилі вікторіанської епохи… Отак живеш у сучасному діджиталізованому світі, надворі перша чверть ХХІ століття, а тут
Чи існує можливість висвітлення війни, зосереджуючись на образах, асоціаціях, паралелях? Війни, де фіксуються абстрактні теми, де стирається поняття добра і зла,
Переповнюють враження від збірки оповідань Марини Варич «У ніч на страсну п’ятницю». Усі три розділи книжки пронизано єдиним міцним тематичним стрижнем.
Бібліографістика завжди впорядковує книгопотоки і документообіг у логічні русла. В інформаційно розхристаному сьогоденні її роль важко переоцінити: потік інформації такий стрімкий,
У минулому місто-фортеця, гетьманська столиця, в історії якої чимало драматичних і трагічних сторінок. Свого часу Вольтер називав його головним містом України.
Карантинне усамітнення із серіалами, відеоіграми та відкриванням холодильника у паузах одверто набридло. Так, що мимоволі повторюєш за класиком: хочеться закохатися, одружитися
Напишіть відгук