20 травня, в Міжнародний день вишиванки, у Києві відкриють перший пам’ятник Василеві Вишиваному. Як символ запізнілої вдячності українців. Ми вже повідомляли, Читати далі…
Слово «стабілізація» стало в карантинній Україні чимось на кшталт мантри. На неї гадають усезнаючі політики, її майбутнім світлим обрисом втішають суспільство Читати далі…
Національний музей Революції гідності та Український інститут національної пам’яті презентували результати соціологічного дослідження про ставлення українців до подій на Майдані 2014 Читати далі…
Виповнюється 140 років від дня народження знаного галицького письменника Володимира Бирчака (1881-1952). Михайло Коцюбинський товаришував та листувався з ним. У фондах
На світлині – легендарний нападник збірної України з футболу Сергій Ребров. Народився в місті Горлівка Донецької області. Виховувався в академії донецького
Крим – Україна. Цей географічно-історичний факт не викликає сумнівів у всього цивілізованого світу. Його регулярно підтверджують у своїх рішеннях усі міжнародні
Київ та ще 17 областей України не готові до послаблення карантину з приводу коронавірусу. Вимогам Міністерства охорони здоров’я відповідають лише 7 областей. Щодня
Голосування за путінські зміни Основного закону РФ оголило деякі приховані досі штрихи сучасного російського життя. Крім демонстрації повної абсурдності цього заходу,
Квітень 19, 2019Аліна ГАРАГУЛЯ, студентка IV курсу інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Коментарів немає
Це Амстердам,
фото з Державного музею (Rijksmuseum), із зали з всесвітньовідомим шедевром –
картиною Рембрандта ван Рейна «Нічна варта». Біля полотна славетного голландця
– діти. Але їхні погляди не на картині – у смартфонах. Торік це фото облетіло
весь світ, стало «вірусним». Соцмережі рясніли обуреними, приголомшеними
коментарями: «ідеальна метафора нашої епохи», «кінець цивілізації», «сумна
картина нашого суспільства»…
Однак істинний розвиток ситуації, зображеній на світлині, інший. Виявляється,
в Rijksmuseum є путівник-додаток для мобільних пристроїв, котрий, крім іншого,
містить віртуальні екскурсії музеєм, надає додаткову інформацію про виставлені мистецькі
твори. Тож кількома хвилинами раніше діти «наживо» захоплювалися творами
мистецтва, уважно слухали пояснення дорослих експертів, а потім отримали
завдання від педагогів, користуючись смартфонами, переглянути додаткову
інформацію у додатку музею.
Сумно, але факт: саме ця правда, на жаль, уже не стане в соцмережах такою ж
«вірусною». В тому-то й основне питання – що
найгірше: діти, з головою занурені у віртуальну реальність, а чи дорослі, які
дивляться на ситуацію однобоко? Як осягнути цей новітній аспект одвічного
конфлікту поколінь?
Над цим розмірковували в кулуарах XVI фестивалю документального кіно про
права людини «Docudays UA».
Експертка з комунікації змін та візуального сторітеллінгу Дзвенислава
Новаківська нагадала повчальну історію академіка Дмитра Бєляєва. Свого часу,
аби отримувати у простіший та дешевший спосіб якісне хутро чорнобурих лисиць,
вчений-біолог намагався одомашнити диких тварин. Йому це вдалося. Але за
декілька поколінь одомашнені чорнобурки втратили якість хутра, за яке так
цінували їхніх диких предків.
Ця історія максимально повчальна, наголошує експертка. Використання
сучасних технологій неодмінно змінюють людину. Ось чому нині трирічні діти
набагато вправніше оперують ґаджетами, ніж їхні батьки. Це не добре й не погано
– це реалії. Додатки у смартфонах замінили малечі «дворові» ігри у піжмурки чи квача.
Виходить, саме діти є основними користувачами інтернету? Ні, заперечує пані Дзвенислава,
реальна статистика інша: основни вік «юзерів усемережжя» – від 25 до 40 років.
А місця основного «зависання» – Фейсбук, Інстаграм, Телеграм (щодо останнього, то
раніше це місце посідав «ВКонтактє»).
Якщо дорослі самі «на повну» користуються такими «благами сучасності», то
чому це не вільно підліткам? А для цього є декілька причин.
Для прикладу, в інтернеті серед звичайних серій мультфільму «Свинка Пеппа»
вільно гуляє серія, де свинка знущається над своїми родичами. Чи приміром, дитина
може скачати в мережі гру. А в ній основний персонаж спершу завойовує повну
довіру дитини, а згодом ставить їй певні завдання. Зокрема, й такі, що несуть
загрози здоров’ю і навіть життю малечі. Бо основною умовою такої «дружби», зазвичай, є домовленість
не розповідати нічого батькам. Такий собі горезвісний «Синій кит» для малечі.
Ось чому потрібно пильнувати за дитиною. Але робити це варто не на «тотальному
контролі», а завдяки атмосфері довіри у спілкуванні з малюком. Дитина має розуміти:
що б не сталося і у віртуальному, і в реальному житті, батьки завжди зрозуміють
і допоможуть. Це має бути співробітництво раціонального, більш консервативного дорослого
та інноваційної і непередбачуваної дитини.
Як вдалий приклад такої співпраці Дзвенислава Новаківська повідала історію
100-річної бабусі, котра готувала страви за власними особливими рецептами, а її
онука знімала і викладала ці «кулінарні» відео в інтернет. І за це отримувала у
нагороду величезну кількість переглядів. Інша історія – як дві доньки почали
викладати в Інстаграм фото робіт своєї мами-швачки, а тепер відкривають власний
модний дім.
У розвиток теми заступниця директорки з питань розвитку Національного
художнього музею України Ольга Балашова розповіла, як і завдяки чому змінився музей.
Для початку вирішили оновити імідж закладу, розробили новий логотип,
провели низку заходів. Це мало збільшити притік відвідувачів – передовсім за
рахунок молодіжної аудиторії та людей, які не ходять до українських музеїв, вважаючи
їх нудними. «Руйнувати стереотипи!» – відтепер гасло музею.
І це таки дало відчутні результати. Музей наблизився до відвідувача: між
музейні працівники жваво листуються з користувачами соцмереж зокрема, на сторінці музею у Фейсбуці. Музей
може репостити ваші фото в Інстаграмі – чим не красномовний приклад
співробітництва?
Наступна співрозмовниця Катерина Міхалко розповіла, як разом з друзями
започаткувала бренд вічних речей «Nuka». Дівчині всього 17, але її проект вже
зібрав через краудфандинг понад 30000 доларів. І це при тому, що продаж іще не
почався! Автори цього стартапу створили блокнот, який ніколи не порветься. Його
сторінки можна мочити, витирати, також завдяки спеціальному паперу всі записи
швидко й легко оцифровуються на комп’ютер. Як стверджують автори розробки, їхній
диво-олівець не зламається, не закінчиться й не загубиться – завдяки магнітним
вкладкам.
Побачене й почуте змушує замислитися: як жити далі у такому цікавому, але
не вельми безпечному інформаційному просторі? На це питання відповідала Анна
Мазур, керівниця та засновниця кар’єрного інтернет-порталу та
платформи професійного розвитку «Happy Monday». До роботи в інтернет-просторі пані Анна залучає як і дорослих,
і юних. Різниця у віці наймолодшого та найстаршого – 29 років! Стати співробітником доволі просто:
написати на сторінку порталу в соцмережі та йти на стажування. Так без відриву від
основної освіти (у виші чи старших класах школи) можна отримати навички роботи над
цікавими проектами. І тоді по закінченню університету в графі «досвід» буде що
написати.
Перелопатив сотні сторінок відкритої інформації про Ілона Маска, американського підприємця, інженера і мільярдера. Гадаю, не тільки мені, а тисячам інших моїх
Дмитро Щебетюк виїжджає з станції метро «Почайна». Скриншот взято з Доступно.ua Нові двометрові турнікети, які нещодавно встановили на низці станцій київського
10 лютого – день народження українського військового діяча, політика, дипломата, поета, австрійського архікнязя Вільгельма Гамбсбурга (Василя Вишиваного). Для багатьох поєднання цих
Чи існує можливість висвітлення війни, зосереджуючись на образах, асоціаціях, паралелях? Війни, де фіксуються абстрактні теми, де стирається поняття добра і зла,
У минулому місто-фортеця, гетьманська столиця, в історії якої чимало драматичних і трагічних сторінок. Свого часу Вольтер називав його головним містом України.
Залишити відповідь