За всі дні війни сьогодні вперше так сміявся.
Розсмішили орківські бляхарі, ті, що наштампували для свого воєнторгівського консервованого м’яса медальку «За взятіє Кієва».

Уявляю, який небувалий ентузіазм викличе ця звістка у «лічного состава» бойових мокшанських куроловів. Декому із них думка про цей «сімвол доблєсті», може, навіть допоможе побороти пандемію ведмежої хвороби, якою нині їх масово інфікують бактеорологічно небезпечні «джевеліни» і «байрактари». Побороти, звісно, ненадовго: на мить, щоб устигнути доблесно, по-гвардєйскі, спустити штани, бо повні таки заважають стремітєльно драпати – чи то піхотно чи на танках. Адже давно відома заповідь бувалих русскіх танкістов своєму молодняку: «Что в танкє главноє? Главноє в танке не обоср*ться».

Маю, втім, зауваження до назви медальки. Оте недоладне «взятіє»…

Рєбятушкі, не плутайте Київ із дядьківським курником, сільмагом, розбомбленим вами ж будинком. По такому случаю, варто було б натяти із консервних бляшанок цілу купу справді своєчасних медальок: «За взятіє банкомата», «За взятіє курятніка», «За взятіє плазми, міксєра, мясорубкі, постєльного белья, кастрюль, консєрваціі і т.п.» Такими відзнаками вашу воєнщину можна було б нагороджувати вже й тепер. Побатальйонно і повзводно. Причому багатьом, поки вони ще в живому тілі скніють, ці медальки чіпляли б на матню і на спину, бо на грудях не помістилися б. «Доблєстью» у таких «спєцопєраціях» путлерівці в Україні вже точно перемародерили гітлерівців.

А «взятіє»? Як піють ваші ж мужичкі «мєжду п’янкой і мордобоєм»: «І нє думай, і нє мислі, і нє рві рубаху».

Спершу безпремінно буде ДАТІЄ! Вам, у хвіст і гриву!

А вже потім і ВЗЯТІЄ. Всіх вас купно – до спільного скотомогильника. З усіма бляшками-медальками, ціна яким – ваша ж нинішня «капєєчка».