Професор Марина ДМИТРІЄНКО: «Символи не вибирають, символи успадковують»

До 100-річчя затвердження Українською Народною Республікою  Державного Герба – золотого Тризуба на синьому фоні – ми поспілкувалися з Мариною Дмитрієнко, відомою дослідницею української геральдики, доктором історичних наук, професором. Розмову почали з того, що за конституційною нормою  в нашій державі мають бути чинними два Герби: малий, що його Верховна Рада затвердила разом з Державним Прапором і Державним Гімном ще 19 лютого 1992 року,  і  великий, який має поєднувати  символіку малого Державного Герба і герба Війська Запорозького. Доля цього Герба нині  неясна: розгляд його проекту відкладено «до кращих часів», а вони, ті «кращі», схоже, і не засвітають: минають роки, міняються влади, а до роботи над Великим Гербом не беруться ні народні депутати, ні науковці. Не проведено жодного засідання робочої групи, жодної наукової конференції, яка б обговорила насущну проблематику.

– Щоб зрозуміти, чому вирішили створювати два Державні Герби, треба повернутися майже на три десятиліття у минуле і згадати, які політичні баталії вирували навколо утвердження наших символів – Герба, Гімну, Прапора, – почала розповідь Марина Федорівна. – Ідея  Великого Державного Герба, який би поєднав Тризуб з гербом Війська Запорозького, допомогла знайти компроміс з лівими політичними силами, бо вони затято протистояли відновленню нашої історичної державної символіки.

До речі, Українська Народна Республіка теж мала великий і малий Державні Герби. Зображення тризубів в обрамленні  вінків були дуже схожими.  Але на великому Гербі орнаментальні прикраси  багатші, між ними читався тризуб. Автор обох Гербів – визначний художник Василь Кричевський. Саме він зобразив тризуб таким, яким ми його знаємо сьогодні.

– Марино Федорівно, я читала, що у 1939 році уряд УНР у вигнанні подав проекти не лише малого і великого, а й середнього герба…

– Не можу стверджувати, що це достовірний факт. Принаймні, таких документальних свідчень я не знаю.

– А чи точилися дискусії навколо прийняття Державного Герба за часів УНР?

– Звісно, дебати велися. І що цікаво, тодішні суперечки дуже нагадують нинішні. Та й вибір символів, які пропонували для Герба, відтоді не надто змінився: тризуб, козак з мушкетом, галицький лев, архангел Михаїл і київська куша…

– Куша ?

– Так, це зброя, схожа на арбалет. Саме куша, а не зображення архангела Михаїла, була  на давньому гербі Києва. Голова Центральної Ради УНР Михайло Грушевський пропонував, наприклад, такий герб: на синьому полі – золотий плуг, який тримають селянин і робітник. Такі суперечки – справа нормальна, адже вибір зображень для герба – процес складний і залежить від багатьох реалій. У світі не так багато націй, які змогли згуртуватися  навколо одного символу. Тому у більшості випадків дотримуються правила «символи не обирають, а успадковують» – і  шукають їх у власній історії. Хоча в кожному правилі трапляються винятки. Наприклад, в Італії,  країні з багатою культурною та історичною  спадщинами, основним елементом герба стала п’ятипроменева зірка. Її обрамлено зубчатим колесом, що символізує захист нації.

–  Чим керувався авторський колектив, добираючи з української історії символи, представлені в проекті Великого Герба?

– Керувалися концепцією, сформульованою так: «Великий Державний Герб України є символом Української держави, який фокусує в собі головні етапи її становлення і багатовікового розвитку, слугує втіленням основної національної ідеї – ідеї соборності українських земель і їх демократичного, республіканського устрою». Тому при створенні Великого Державного Герба ми використали загальновідомі українські символи: тризуб – від часів Київської Руси , лев – від Галицько-Волинської держави, а козак з мушкетом – від  Війська Запорозького.

– Розкажіть, будь ласка, детальніше про їхнє походження.

– Тризуб був Знаком  княжої держави Володимира Великого і його династії. Спадкоємицею державної традиції Руси стала Галицько-Волинська держава. На гербі вже був золотий лев, що притримував щит з тризубом. Пізніше, в часи перебування України в складі Польщі, він став гербом Руського воєводства і навіть отримав у польській геральдиці назву «руський лев». Його й зображено на Гербі Західно-Української Народної Республіки. Лева малювали по-різному. Часто він  наче опирався на скелю. На гербі Львова – заходить через ворота міста. На гербі ЗУНР лев стоїть на задніх лапах.

– А геральдичний козак з мушкетом?

– Після періоду Галицько-Волинської держави українські землі опинилися в складі кількох країн. Чергове підняття національного духу пов’язане з визвольною боротьбою Богдана Хмельницького. В той час виникає Козацька держава. Тому наші депутати цілком мають слушність, запропонувавши обов’язковим елементом Великого Державного Герба України герб Війська Запорозького. Хоча задля справедливості зауважу: якщо звернутися до стенограм засідань Верховної Ради, така пропозиція виникла не через знання української геральдики, а як противага певних політичних сил ідеї ухвалити Державним Гербом золотий Тризуб. Але це той унікальний випадок, коли депутатські суперечки вивели їх на шлях історичної правди, оскільки  з кінця ХVI і до початку XVIII століття козак з мушкетом сприймався, як національний герб.

Чула і таку версію, що зображення козака, мовляв, не було гербом.

– Ні, козак з мушкетом з’явився на печатках Війська Запорозького наприкінці XVI століття, і з того часу саме такий символ використовували  двадцять гетьманів і багато державних установ. Звісно, за більш ніж двісті років зображення змінювалося. Впливав і технічний прогрес: між грубою печаткою, вирізаною в XVI столітті на Січі, і печаткою гетьмана Розумовського, виготовленою із чистого срібла найкращими граверами, різниця дуже помітна. Чи було зображення козака гербом? Нам вдалося розшукати та опублікувати ордер гетьмана Кирила Розумовського від 8 березня 1755 року, яким він дає розпорядження десяти полковим територіям Гетьманщини  стосовно порядку створення сотенних знамен. Писалося, що на прапорі з одного боку мав зображуватися «герб Національний», а з іншого – герб сотні. До ордера долучався і зразок національного герба – козак з мушкетом. У тогочасних документах можна зустріти таку назву козака з мушкетом: «герб Нації», «герб Малоросійський», «герб Національний». Ордер Розумовського – один з найстаріших державно-правових геральдичних документів Східної Європи. Козак з мушкетом і тризуб у верхній частині  були на печатці Української Держави часів гетьмана Скоропадського. Печатку розробив славетний художник-графік Георгій Нарбут.

– Запропонований проект Великого Державного Герба увінчаний короною, схожою на вінець Володимира Великого з нашої одногривневої банкноти.

–  Корони зображено на багатьох гербах європейських країн. Якщо раніше вони символізували монархію, то зараз уособлюють державницькі традиції. На деяких гербах, наприклад, Угорщини, відтворено реальні корони. Корона святого Стефана була з пошкодженим хрестом – такою ми її і бачимо на угорському гербі.  На проекті Великого  Герба України ми пропонували розмістити княжий вінець, уникаючи слова «корона»,  запозиченого з латини. На жаль, знаки, що вказували на приналежність до князівської влади часів Руси, до нас не дійшли. Тому вінець – збірний образ, який символізує історичну спадщину і найбільшу державну гідність Герба України. Вінець разом з тризубом вказує на витоки української державності. Графічну реконструкцію його зроблено на основі багаторічних досліджень фресок Софійського собору в Києві.

– А чому для Герба не використати справжній символ влади, який зберігся, – шапку Володимира Мономаха ?

– Довкола шапки Мономаха і нині не стихають наукові дискусії: одні вчені вважають, що вона належала великому київському князю, інші з цим категорично не згодні. Як би там не було, а її приналежність сьогодні Російській Федерації теж додала пристрастей до суперечок. Був ще один такий символ – корона Данила Галицького. Після занепаду Галицько-Волинської держави її переробили на митру Перемишльського єпископа. На жаль, без зображень митри, а її було втрачено,  неможливо встановити початковий зовнішній вигляд корони.

– Ще один елемент Великого Герба – синьо-жовта стрічка. Яке її призначення ?

– Вона ніби підтримує фігури лева і запорожця, композиційно зв’язує різні елементи Герба. Спочатку планувалося, що стрічка буде одного кольору – синього. І на ній мав бути девіз, написаний золотом. Був, наприклад, такий варіант: «Пишніє в красі, міцніє у славі». Або: «Воля, злагода, добро». Але, зрештою, ми відмовились і запропонували надати стрічку в кольорах Національного прапора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company