Український гурт «Kalush Orchestra» привіз з «Євробачення-2022» кришталевий приз переможця. Світ нині співає «Стефанія, мамо, мамо Стефанія…». Та чи було б це, якби не подорож офіційної переможниці українського нацвідбору Аліни Паш до анексованого Криму та росії? Виявляється, у нашому відборі на «Євробачення» перемогти важче, ніж у самому конкурсі. «Калуш» став символ незламності, а також прикладом, як поразка може перелитися в успіх.

Усе починається змалечку. Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз у коментарі для видання «НУШ» розповідає: «На зустрічах з дорослими я запитую: “Коли у вас щось не виходить, що ви собі зазвичай говорите? Руки діряві, нездара, знову те ж саме…”. І лише одиниці запевнюють себе – нічого страшного, обов’язково вийде згодом. І саме ці одиниці відчувають себе щасливішими і збалансованішими». Конкуренція – це стимул самовдосконалення, але потрібно пам’ятати, що вона має бути здоровою. Відомі люди, які для багатьох є прикладом для наслідування, також зіштовхувалися з перешкодами. Лесю Нікітюк цкували у школі за зріст, Опрі Вінфрі казали, що телебачення для неї недосяжне, а «Калушу» – що це «не Євробачення».

Таких прикладів є безліч, та чи означає це, що потрібно мобілізуватися лише програшами? Доктор філософії Кайл Хаймовіц у виданні «НВ» настійно радить спонукати себе бути кращим та працювати над помилками, а не стверджувати, що перешкоди неподоланні.

Чи виграла б Україна, якби був інший виконавець? Ніхто не знає. Чи можна стверджувати, що програш – це початок чогось більшого? Цілковито. Як казав відомий актор і співак Френк Сінатра: «Найкраща помста – це величезний успіх». Поки росія планувала захопити Київ за три дні, Україна перемогла на «Євробаченні». А наша головна Перемога не за горами.